Ухвала

від 18.03.2013 по справі 2а-14377/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14377/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишина В.М. Суддя-доповідач: Маслій В.І.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів Старової Н.Е., Чаку Є.В.,

При секретарі Морей Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергіястрой» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергіястрой» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.10.2012 року № 0000552260 та № 0000562260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена без дотримання норм матеріального права, та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з 11 по 17 вересня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 24.09.2012 року № 3098/22-621-3268408 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Ентхілл» за лютий, березень, квітень 2012 року.

Відповідно до висновків акту, встановлено порушення позивачем:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальному розмірі 3366295,00 грн., у тому числі: за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - у розмірі 1128972,00 грн.; за ІІ-ІV квартали 2011 року - у розмірі 3366295,00 грн.;

- п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту у загальному розмірі 2774789,00 грн., у результаті чого встановлено заниження ПДВ у загальному розмірі 2774789,00 грн., у тому числі: за липень 2011 року - у розмірі 278733,00 грн.; за серпень 2011 року - у розмірі 72243,00 грн.; за вересень 2011 року - у розмірі 271752,00 грн.; за жовтень 2011 року - у розмірі 527888,00 грн.; за листопад 2011 року - у розмірі 858872,00 грн.; за грудень 2011 року - у розмірі 480323,00 грн.; за січень 2012 року - у розмірі 147285,00 грн.; за лютий 2012 року - у розмірі 137693,00 грн.

Перевірку проведено на підставі виданих відповідачем наказу від 18 квітня 2012 року № 330 та направлення від 18 квітня 2012 року № 455, відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу заперечень від 28.09.2012 № 28/09-1, за результатами розгляду яких відповідачем прийнято рішення від 04.10.2012 року №11563/10/22-611 про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі Акту перевірки, 08.10.2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0000552260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1015329,00 грн. за основним платежем та у розмірі 253833,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000562260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах у розмірі 966980,00 грн. за основним платежем та у розмірі 241745,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи що рішення відповідача не відповідають закону, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що між позивачем та ТОВ "Ентхілл" укладено ряд договорів, а саме: договір від 31.01.2012 року № 310101, договір від 28.02.2012 року № 290201 та договір від 30.03.2012 року № 300301, за умовами яких ТОВ "Ентхілл" на замовлення позивача зобов'язалось виконати відповідні будівельні роботи.

За наслідками вказаних договорів ТОВ "Ентхілл" виписано акти приймання виконаних підрядних робіт від 29.02.2012 року №№ 1-5, від 30.03.2012 року №№ 1-8 та від 30.04.2012 року №№ 1-14, а також податкові накладні від 29.02.2012 року № 379, від 30.03.2012 року № 397 та від 30.04.2012 року № 203.

На момент складання податкових накладних, ТОВ «Ентхілл» мало спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність - було зареєстрованим в установленому законом порядку як платник податку на додану вартість. Зазначений факт відповідачем не оспорюється.

Статтею ж 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Досліджуючи правомірність нарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду щодо неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що полягає в наступному.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, наявність належним чином оформленої податкової накладної дає право платнику податків на формування податкового кредиту. Однак, правомірність його формування залежить також від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому позивачем правомірно включено до податкового кредиту суму по операціям із позивачем та його контрагентом.

Суд також дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо неправомірності визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 134 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135 - 137 цього Кодексу , на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження здійснення господарських операцій було надано всю первинну документацію, наявність якої дає підстави вважати правомірними дії позивача щодо віднесення сум витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Ентхілл» та відсутність в його діях порушень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про нікчемність правочинів позивача з контрагентами, оскільки умисел останнього на вчинення правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства відповідачем не доведено, а судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалив рішення з дотримання вимог матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19.03.2013 р.

.

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Старова Н.Е.

Чаку Є.В.