Рішення

від 12.12.2012 по справі 5006/25/145/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.12 р. Справа № 5006/25/145/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод хімічних реактивів» до Приватного підприємства «Фаетон» про стягнення заборгованості у розмірі 145 187 грн. 30 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ізюмська Н.О. за довір.;

від відповідача: Панченко А.О. за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Донецький завод хімічних реактивів» звернувся з позовом до Приватного підприємства «Фаетон» про стягнення заборгованості у розмірі 145 187 грн. 30 коп. що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань по Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача №45 від 02.08.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.26,27 Закону України «Про електроенергетику», ст. 526 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував. Зазначив, що за вищевказаним договором отримував від власника мереж - ПАТ «Донецький завод хімічних реактивів» електричну енергію у грудні 2011р.- травні 2012р., проте внаслідок скрутного фінансового стану підприємства не має можливості розрахуватися з позивачем в повному обсязі. Факт заборгованості у сумі 145 187 грн. 30 коп. не заперечує, та підтверджує актом звіряння взаємних розрахунків. Проте, просить відмовити у задоволені позову, оскільки вважає, що зміст пунктів 1.1 та 4.1.1. Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача №45 від 02.08.2010 року суперечить вимогам п.4 ст. 179 ГПК України та пункту 1.5 Правил користування електричною енергією.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що 02.08.2010р. року між ВАТ «Донецькобленерго» (далі - Позивач, Власник мереж) та ПП «Фаетон» (надалі - Відповідач, Споживач) було укладено договір про технічне забезпечення енергопостачання споживача (надалі - Договір) за № 45 та додаткову угоду до Договору від 01.06.2011р.(а.с.7-12), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався забезпечувати технічну можливість передачі електричної енергії (а також передачу електроенергії Споживачу до укладення Договору з Постачальником електричної енергії) в обсягах згідно з договором про постачання або купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4.1 цього Договору. (п. 1.1)

Пунктом 4.1.1. Договору визначено, що Споживач зобов'язується здійснювати попередню оплату до 15 числа поточного місяця:

- за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» (а.с.14-15);

- за технічне обслуговування електричних установок Споживача (якщо таке обслуговування передбачено Договором) відповідно до додатка «Виконання додаткових робіт з технічного обслуговування електричних установок Споживача»;

- за активну електроенергію на підставі показників електролічильника з урахуванням технологічних втрат в мережах ВАТ «ДЗХР»;

- за передачу активної електроенергії згідно з кошторисом ВАТ «ДЗХР» на передачу активної електричної енергії.

Згідно п.10.6 Договору, його укладено на строк до 30.12.2010р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач належним чином виконував свої зобов'язання та за період з грудня 2011р. по травень 2012р. надав Відповідачу послуг на загальну суму 151230,96 грн., що підтверджується актами надання послуг (а.с.17-22).

Проте, відповідач не в повному обсязі сплатив вартість отриманих послуг, у зв'язку з чим у останнього утворився борг у розмірі 145187 грн. 30 коп., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.12.2011р. по 01.08.2012р., який підписаний представниками сторін та засвідчений печатками зазначених підприємств. (а.с.23)

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з ПП «Фаетон» основної суми боргу у розмірі 145187 грн. 30 коп. підлягають задоволенню, оскільки вони є доказаними та обґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на скрутний фінансовий стан ПП «Фаетон», то суд вважає, що така обставина не звільняє відповідач від обов'язку перераховувати продавцю кошти за отриманий товар та надані послуги, оскільки відсутність коштів не визначена законодавчо як підстава, що звільняє боржника від виконання зобов'язань.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) вказав, що відсутність фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Про помилковість позиції відповідача про те, що відсутність коштів є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, зазначено також у постанові Вищого господарського суду України від "27" жовтня 2011 р. у справі № 11/446 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Щодо посилання відповідача, як на підставу для звільнення від виконання грошового зобов'язання, на невідповідність змісту пунктів 1.1 та 4.1.1. Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача №45 від 02.08.2010 року вимогам п.4 ст. 179 ГПК України та пункту 1.5 Правил користування електричною енергією, суд зазначає наступне.

«Правила користування електричною енергією» затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442 (далі - ПКЕЕ). Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Пунктом 1.5 Правил встановлено, що у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Згідно п. 1.1. Типового договору Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4.1 цього Договору.

Пунктом 1.1 Договору №45 (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 01.06.2011р.) Позивач зобов'язався забезпечувати технічну можливість передачі електричної енергії, а також передачу електроенергії Споживачу до укладення Договору з Постачальником електричної енергії в обсягах згідно з договором про постачання або купівлю-продаж електричної енергії.

Відповідач зазначає, що зміст пункту 1.1 Договору №45 суперечить змісту пункту 1.1 типового договору в частині забезпечення технічної можливості передачі електричної енергії лише за наявності договорів про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії.

Оскільки споживач як на момент укладення Договору так і в спірний період не мав та не має договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії, відповідач вважає, що позивач керуючись вимогами пункту 1.1. типового Договору не мав права надавати споживачу послуги встановлені Договором №45.

Пунктом 4.1.1. типового договору передбачено, що постачальник несе відповідальність за постачання електричної енергії Споживачу:

- в обсягах та із забезпеченням договірної величини потужності, визначеними згідно з вимогами розділу 5 цього Договору;

- із дотриманням вимог щодо фактичної категорії струмоприймачів Споживача та гарантованим рівнем надійності електропостачання;

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії на межі балансової належності електромереж в точці продажу.

Пунктом 4.1.1 Договору №45 (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 01.06.2011р.) встановлено, що Споживач зобов'язується здійснювати попередню оплату до 15 числа поточного місяця:

- за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії»;

- за технічне обслуговування електричних установок Споживача (якщо таке обслуговування передбачено Договором) відповідно до додатка «Виконання додаткових робіт з технічного обслуговування електричних установок Споживача»;

- за активну електроенергію на підставі показників електролічильника з урахуванням технологічних втрат в мережах ВАТ «ДЗХР»;

- за передачу активної електроенергії згідно з кошторисом ВАТ «ДЗХР» на передачу активної електричної енергії.

Відповідач вважає, що пунктом 4.1.1. Договору №45 незаконно передбачено попередню оплату та покладено на споживача додаткові платежі.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що зміст Договору №45 не відповідає вимогам ПКЕЕ, отже не підлягає виконанню споживачем.

Згідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що умови пунктів 1.1 та 4.1.1 Договору, що визначають предмет Договору та закріплюють порядок здійснення розрахунків за надання послуг, не відповідають вимогам пункту 1.5 ПКЕЕ та змісту п.1.1 типового договору, оскільки пункти п.1.1 та 4.1.1 Договору є дійсним, та таким що не визнаний судом недійсним або незаконним. Вказаний пункти Договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 01.06.2011р.) сторонами за Договором не змінювалися, є чинним та таким що підлягає виконанню.

Крім того, за змістом пункту вступної частини Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Оскільки пунктом 1.1 Договору, визначений предмет Договору, та в судовому засіданні встановлено, що позивач відповідно до умов цього Договору у період з 01.12.2011р. по 01.08.2012р. надавав, а відповідач отримував від нього послуги, то ПП «Фаетон» зобов'язаний своєчасно та в повному сплачувати за отримані послуги в порядку визначеному пунктом 4.1 цього Договору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які повністю спростовують вимоги позивача та не надав доказів належного виконання зобов'язань по договору №45 від 02.08.2010р..

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод хімічних реактивів» до Приватного підприємства «Фаетон» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод хімічних реактивів» до Приватного підприємства «Фаетон» про стягнення заборгованості у розмірі 145 187 грн. 30 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Фаетон» (83087, м.Донецьк, вул.Новоодеська, б.21, ЄДРПОУ 32088018) на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод хімічних реактивів» (83008, м.Донецьк, вул.Умова, б.1) заборгованість у сумі 145 187 (сто сорок п'ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 12 грудня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2012 року

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.