Рішення

від 13.12.2012 по справі 5013/1559/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2012 р.Справа № 5013/1559/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Олександрійської державної сортодослідної станції

про стягнення 105 384,30 грн.,

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, адвокат, ордер від 12.12.2012;

від відповідача - не брав участі.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з Олександрійської державної сортодослідної станції (скорочено - Олександрійська держсортостанція) 105 384,30 грн. заборгованості за договором по наданню послуг з відстрочкою платежу № 14 від 26.04.2012, з яких 98490,00 грн. основний борг та 6894,30 грн. штраф.

Ухвалою про порушення провадження в даній справі від 23.11.2012 від сторін витребувані необхідні документи.

Відповідач не надіслав господарському суду відзиву на позовну заяву чи будь-які клопотання чи матеріали.

Відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - підрядник та Олександрійською держсортостанцією - замовник укладено договір від 26.04.2012 (далі - договір підряду). За умовами договору підрядник зобов'язався на свій ризик виконати роботи по наданню послуг за завданням замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник зобов'язався прийняти і розрахуватися за виконані роботи.

Договором підряду визначено види робіт: підготовка ґрунту для посіву, посів ранніх зернових культур на земельній ділянці площею 98 га, а саме: основний обробіток ґрунту, закриття вологи, внесення мінеральних добрив, передпосівна культивація, посів.

Загальна вартість робіт складає 98 490,00 грн., а саме: основний обробіток 98 га - 445 грн. за 1 га, закриття вологи 98 га - 100 грн. за 1 га, внесення мінеральних добрив 98 га - 170 грн. за 1 га, передпосівна культивація 98 га - 150 грн. за 1 га, посів 98 га - 140 грн. за 1 га.

Розрахунок замовником має проводитися шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника або готівковий, шляхом внесення коштів у касу підрядника, для зарахування на рахунок підрядника. Розрахунок за виконані робіти за договором проводиться замовником не пізніше 30.10.2012.

У п'ятиденний строк з моменту завершення виконання робіт, підрядник зобов'язаний подати замовникові на підписання акт приймання-передачі виконаних робіт.

Підрядник надає послуги у строк з 01.03.2012 по 01.06.2012. Строк дії договору почався з моменту укладення та закінчується 30.12.2012.

Позивачем були проведені передбачені договором роботи, що підтверджується складеними актами на виконану роботу по обробітку ґрунту на загальній площі 98 га, які підписані повноважними представниками сторін без зауважень, зокрема, агрономами замовника ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та затверджені директором Олександрійської держсортостанції Цапко С.О. Згідно акта № 1 від 27.04.2012 підрядником здійснено основний обробіток землі, згідно акта № 2 від 04.05.2012 здійснено закриття вологи, згідно акта № 3 від 08.05.2012 здійснено внесення мінеральних добрив, згідно акта № 4 від 14.05.2012 здійснено передпосівну культивація, згідно акта № 5 від 18.05.2012 здійснено посів культур.

Представники замовника в зазначених актах засвідчили, що роботи виконані якісно та вчасно і рекомендували провести оплату у відповідності до укладеного договору.

Із викладеного слідує, що позивач належним чином виконав своє зобов'язання за договором підряду.

Відповідач взяте на себе грошове зобов'язання щодо оплати прийнятих робіт виконав частково, сплативши лише 94 000 грн. Станом на день звернення позивача з позовною заявою до господарського суду сума основного боргу складала 44 500,00 грн.

При вирішенні спору господарський суд виходить з наступних положень чинного законодавства.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів частин 1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до правил частини 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Позивачем 05.11.2012 на адресу відповідача направлено претензію з вимогою у семиденний термін з дня отримання претензії сплатити основний борг за виконані роботи в сумі 98490 грн., яку залишено без задоволення.

Наявність заборгованості у сумі 98490,00 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2012 по 30.10.2012, підписаним головними бухгалтерами сторін без зауважень.

Докази сплати відповідачем 98490,00 грн. боргу в матеріалах справи відсутні.

13 грудня 2012 р. позивач надав суду довідку про те, що станом на 13.12.2012 заборгованість відповідача за виконані роботи становить 98 490,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7% штрафу за прострочення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів у розмірі 6894,30 грн., посилаючись на приписи частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначено у Господарському кодексі України.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. За змістом частини 2 цієї статті у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі № 23/225 за позовом акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Татарка" Шевченковської районної у м. Києві ради про стягнення 328 488,99 грн.

Враховуючи, що сторони у договорі не погодили стягнення штрафу та його конкретного розміру за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, а саме грошового зобов'язання, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір штрафу за порушення грошового зобов'язання не встановлено, а невиконане відповідачем договірне зобов'язання має грошовий характер, тому підстави для застосування до відповідача санкції у вигляді штрафу відсутні.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково на суму 98490,00 грн. основного боргу.

У іншій частині позов про стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на судовий збір покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Олександрійської державної сортодослідної станції (28021, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Войнівка, вул. Верболозівська, 1, ідентифікаційний код 34140996) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 98490,00 грн. основного боргу та витрати на судовий збір у розмірі 1969,80 грн.

У іншій частині позову про стягнення 6894,30 грн. штрафу відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 17.12.2012

Суддя О.А. Змеул