Постанова

від 11.12.2012 по справі 5011-23/12073-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа№ 5011-23/12073-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Козаренко С. М. - представник за довіреністю № 18-1594 від 09.08.2012

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр трансферу технологій «Інститут електрозварювання ім. Є. О.Патона»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012

у справі № 5011-23/12073-2012 (суддя Кирилюк Т. Ю.)

за позовом Державної акціонерної холдингової компанія «Артем»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр трансферу технологій «Інститут електрозварювання ім. Є. О.Патона»

про стягнення 66 698,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 66 698,30 грн. за виконані за договором № 25/661 від 25.06.2011, але неоплачені роботи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2012, повний текст якого підписаний 24.10.2012, у справі № 5011-23/12073-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем за умовами спірного договору робіт.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр трансферу технологій «Інститут електрозварювання ім. Є. О.Патона» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012 у справі № 5011-23/12073-2012 повністю та прийняти нове рішення.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр трансферу технологій «Інститут електрозварювання ім. Є. О.Патона» посилається на те, що при винесенні спірного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що позивач на момент укладення спірного договору значно завищив вартість робіт, проте відповідач потребував швидкого виконання робіт та вимушений був укласти спірний договір.

Крім того, відповідач вказав на те, що він зазначав про вказані обставини та просив суд першої інстанції витребувати у позивача докази на підтвердження реальної вартості робіт, проте суд першої інстанції знехтував зазначеними доводами відповідача.

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

25.06.2011 позивач та відповідач уклали договір №25/611 (далі Договір), за умовами якого позивач згідно заявки відповідача зобов'язався виконати роботи з переміщення та завантаження виробів камери вакуумні КЛ-155 (1 шт), КЛ-156 (2 шт) та обладнання до них (далі роботи), а відповідач - прийняти роботи та оплатити їх на умовах викладених у Договорі.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що загальна сума Договору з ПДВ складає 133 396,60 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору оплату за роботи відповідач здійснює в такому порядку:

- аванс - 50 % від загальної суми Договору впродовж 3-х банківських днів від дати підписання Договору;

- остаточний розрахунок - 50 % впродовж 3-х банківських днів від дати підписання обома сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання п. 3.1 Договору відповідач 29.06.2011 в якості авансу перерахував позивачеві 66 698,30 грн., що підтверджується копією виписки за банківського рахунку позивача (а.с. 33) та довідкою ПАТ «Артем-банк» № 15/04-202-01 від 20.07.2012 (а.с. 83).

Листом № 70-2017 від 19.08.2011 (а.с. 34) позивач повідомив відповідача про повне виконання позивачем робіт за договором, зазначив, що відповідач за вказані роботи в повному обсязі не розрахувався, та вимагав здійснити остаточний розрахунок.

На вказаний листа відповідач відповів листом № 11/188/02 від 07.10.2011 (а.с. 35), в якому повідомив позивача про те, що не має змоги здійснити остаточний розрахунок, проте гарантував оплату в найближчий час.

Листом № 70-550 від 23.03.2012 (а.с. 36) позивач направив відповідачу для підписання Акт виконаних робіт за Договором на загальну суму 133 396,60 грн.

На вказаний лист відповідач відповів листом № 12/25/01 від 05.04.2012, в якому повідомив позивача про неможливість підписати Акт приймання-здачі виконаних робіт за Договором посилаючись на те, що позивачем було завищено вартість робіт на момент укладання Договору, проте відповідач потребував швидкого виконання робіт з переміщення та завантаженення.

Також відповідач зазначив, що вважає, що сплачена ним сума авансу є цілком обґрунтованою та реальною та запропонував переглянути умови зазначеного договору в частині зменшення вартості робіт.

Отже, спірні роботи відповідачем оплачені не були, неоплаченими залишились роботи на загальну суму 66 698,30 грн., наслідком чого і стало звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 627 УК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 632 ЦК України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Укладаючи Договір, сторони погодили, яку саме суму становить вартість робіт, які позивач виконує за замовлення відповідача за умовами Договору, і обумовили можливість її зменшення або за згодою сторін, або у випадках, встановлених законодавством.

Матеріали справи не містять доказів погодження сторонами зміни ціни Договору, в той час як відповідачем не наведено обставин та норм закону, з огляду на які він може в односторонньому порядку зменшити вартість виконаних позивачем за Договором робіт.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Сторонами не заперечується той факт, що, незважаючи на відсутність підписаного обома сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт, спірні роботи позивачем виконані в повному обсязі, жодних заперечень щодо обсягів та якості зазначених робіт матеріли справи не містять.

За таких обставин, є доведеним, що відповідач зобов'язаний оплатити спірні роботи за ціною, яка визначена та погоджена сторонами в Договорі.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, уклавши Договір, має виконувати взяті на себе за його умовами зобов'язання, в тому числі і щодо повної оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем за Договором робіт на суму 66 698,30 грн., тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення основного боргу.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр трансферу технологій «Інститут електрозварювання ім. Є. О.Патона» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012 у справі № 5011-23/12073-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр трансферу технологій «Інститут електрозварювання ім. Є. О.Патона».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр трансферу технологій «Інститут електрозварювання ім. Є. О.Патона» на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012 у справі №5011-23/12073-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2012 у справі № 5011-23/12073-2012 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-23/12073-2012.

Повний текст постанови складено: 17.12.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.