Ухвала

від 13.12.2012 по справі 1570/1892/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 р.Справа № 1570/1892/2012

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представників сторін:

апелянта -Галюрова М.Ю.,

позивача -Подольної Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2012 року Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укрферрі" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідачем складено акт № 206/15-2/20957025 від 06.04.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки ЗАТ СК «Укрферрі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року по результатам взаємовідносин з контрагентами: ПП «Філгуд», ПП «Корн». Згідно зазначеного акту перевіряючим органом зроблено висновок, що позивачем порушено п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 565 574. 81 грн., з посиланням на відсутність за своїм місцезнаходженням постачальників контрагентів позивача, а саме: НПП ТОВ «Зеніт», ТОВ «Корал юг», ТОВ «Укрпоставка XXI»та сплати ними до бюджету ПДВ. Позивач зазначив, що п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено виключний перелік випадків, коли суми ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту, відсутність за своїм місцезнаходженням постачальників контрагентів позивача не може бути підставою для висновків податкового органу про порушення ПАТ «СК «Укрферрі»вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Окрім того, позивач зазначив, що за періоди березень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року було проведено перевірки з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ, за наслідками яких складено Довідки, якими підтверджено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування. Окрім того, відповідно поданих позивачем декларацій з ПДВ за березень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ фактично сплачена позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам товарів/послуг та до державного бюджету України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби № 00003615200 від 12 квітня 2010 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

До канцелярії Одеського апеляційного адміністративного суду 06.12.2012 вх. № 23141 надійшло клопотання позивача про заміну сторону у справі з Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укрферрі" на Товариство з обережною відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі", оскільки 23 листопада 2012 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано Товариство з обережною відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі", яке є правонаступником та створено шляхом перетворення Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укрферрі".

Судова колегія, дослідивши надані представниками позивача документи ухвалила, клопотання задовольнити та здійснити в порядку ст.55 КАС України заміну відповідачів на її правонаступника, а саме Товариство з обережною відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі".

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що було проведено документальну невиїзну перевірку підприємства ЗАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі»(ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі»є правонаступником ЗАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі») з питання перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 р., червень 2008 р.. липень 2008 року, жовтень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р.

За наслідками перевірки складено акт №206/15-2/20957025/81 від 06.04.2010 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено: п.п.7.7.1,п.п.7.7.2,п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.12.2,п.п.5.12.4,п.5.12 ст. 5 Наказу ДПА України «Про порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», що призвело до завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 565 574, 81 грн., в т.ч. по деклараціях: березень 2008р. 32 632,03 грн., червень 2008 року - 98 253,88 грн., липень 2008 року-40 098, 53 грн., жовтень 2008 року - 149 125, 57 грн., листопад 2008 року -101635,9 грн., грудень 2008 року - 143828,9 грн. (Т.1,а.с.28-33).

На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення №0000361520 від 12 квітня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі зазначеного у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 565 574, 81 грн. (Т.1 а.с.27).

Позивачем в підтвердження обґрунтованості сум бюджетного відшкодування по деклараціям з ПДВ за березень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленими чинним законодавством вимогам (Т.2 а.с.162-223).

В той же час перевіряючим органом в акті перевірки не заперечується, що у позивача наявні всі документи (платіжні документи, накладні та інші), які підтверджують віднесення до валових витрат витрати по операціям з контрагентами ПП «Філгулд», ПП «Корн». В бухгалтерському та податковому обліку вказані операції відображені в повному обсязі. Таким чином, позивачем до валових витрат віднесені витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документам, а до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, тобто сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон №168/97-ВР) передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплати платником податку з звітному періоді відповідних сум.

Окрім того, перевіряючим органом було зроблено висновок, що у зв'язку з відсутністю встановлення факту здійснення господарських операцій між підприємствами, неможливо підтвердити правомірність формування податкового кредиту, в зв'язку з чим встановлено порушення п.п 7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.п.5.12.2, п.п.5.12.4 п.5.12 ст.5 Наказу ДПА «Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»від 1997р. №166 (із змінами та доповненнями) позивачем завищено суму бюджетного відшкодування.

З цього приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

07.07.2008 року між ЗАТ СК «Укрферрі»та ПП «Корн»укладено договір №08/07 про виконання судноремонтних робіт на т/х «Герої Шипки», на виконання умов зазначеного договору позивачем надано податкові накладні, акти виконаних робіт до Договору підряду на виконання ремонтних робіт від 08.12.2008 року, від 18.07.2008 року, виконавчу відомість (Т.2 а.с.224-234, Т.З а.с.1-6). В підтвердження оплати робіт за зазначеним договором позивачем надано копії платіжних доручень (Т.З а.с.7-10).

28.12.2007 року між ЗАТ СК «Укрферрі»та ДП «Укрферрі Шипменеджмент»укладено договір №28/12-07-1 про поставку продовольчих, запасних частин та інших товарно-матеріальних цінностей, призначених для використання на зазначених судах. На виконання умов зазначеного договору надано податкові накладні, рахунки-проформи, видаткові накладні та на підтвердження оплати платіжні доручення .

Таким чином, позивачем надані до суду всі необхідні первинні документи, які підтверджують господарські відносини між вказаними суб'єктами господарювання, податкові накладні виписані контрагентами містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Оскільки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби в своїй апеляційній скарзі було наголошено на відсутність встановлення факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, ґрунтуючись на тих самих доказах, що і в суді першої інстанції, судова колегія не погоджується з позицією апелянта і вважає постанову суду першої інстанції цілком законною та обґрунтованою.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.12.2012 року

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.