Ухвала

від 06.12.2012 по справі 2а-10862/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10862/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2012 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адольфо Дизайн»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал-Груп»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Адольфо Дизайн»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004652280 від 11.07.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 216 577 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0004662280 від 11.07.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 210 318 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

У період з 13.06.2012 р. по 19.06.2012 р. посадовцями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Адольфо Дизайн»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ріал-Групп»за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 664/22-80/34619696 від 26.06.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 181, 198, 200, 201 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати товару та послуг за договорами, укладеними з ТОВ «Ріал-Групп».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

На підставі рахунків фактур у червні-липні 2011 р. позивач отримав від ТОВ «Ріал-Групп»послуги по оформленню та фурнітуру.

Розрахунки з контрагентом ТОВ «Адольфо-Дизайн»здійснило шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок.

Разом з тим, Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ріал-Групп»анульовано 28.04.2012 р. у зв'язку з порушенням провадження у справі про припинення (ліквідацію) підприємства.

Крім того, будучи допитаним в якості свідка директор ТОВ «Ріал-Групп»ОСОБА_2 пояснив, що він не причетний до фінансово-господарської діяльності цього підприємства.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004652280 від 11.07.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 216 577 грн. за основним платежем та податкове повідомлення-рішення № 0004662280 від 11.07.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 210 318 грн., в тому числі 188 328 грн. за основним платежем та 21 990 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарської операції) дійшов висновку про реальність надання товарів та послуг ТОВ «Ріал-Групп».

Судова колегія знаходить такий висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, ТОВ «Адольфо Дизайн»було надано копії рахунків-фактур, актів здачі прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, податкових накладних, актів контрольної перевірки інвентаризації цінностей, платіжних доручень.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача щодо правомірності названих рішень з посиланням те, що в подальшому було анульовано свідоцтво ТОВ «Ріал-Групп», як платника ПДВ обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених в період дії такого свідоцтва, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Не є доказом незаконності дій позивача та фіктивності згаданих угод і факт порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Ріал-Групп».

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

За змістом підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

При цьому пунктом 86.9 статті 86 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що позапланова перевірка ТОВ «Адольфо Дизайн»була проведена на підставі постанови слідчого від 20.03.2012 р.

Таким чином, оскільки перевірку призначено відповідно до кримінально-процесуального закону і відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.