Рішення

від 15.01.2009 по справі 5020-3/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"15" січня 2009 р. справа № 5020-3/225

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсевстіл"(99053, м Севастополь, вул. Краснодонців, б. 38)

до відповідача:Приватного підприємства “Техінвест плюс”(99011, м. Севастополь, вул. Частника, б. 42-А)

про:стягнення 38590,02 грн.

суддя Головко В.О.

За участю представників:

від позивача - Гігін О.В., довіреність № 1911/1 від 19.11.08, ТОВ "Кримсевстіл";

від відповідача - явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив, ПП "Техінвест плюс";

СУТЬ СПОРУ:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримсевстіл", звернулося до суду з позовом до відповідача –Приватного підприємства “Техінвест плюс” про стягнення 38590,02 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений позивачем металопрокат в сумі 34567,17 грн.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.24).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „за закінченням терміну зберігання”, „за зазначеною адресою не значиться” тощо можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи 18.12.2008 відкладався на 15.01.2009.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних № 0303/7 від 03.03.2008 та № 0403/5 від 04.03.2008 позивач поставив відповідачеві металопрокат на суму 34567,17 грн.

Відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару не виконано, оплата у розмірі 34567,17 грн. не здійснена.

Заборгованість в добровільному порядку не погашена, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Чинне цивільне та господарське законодавство не встановлює певної форми для договору поставки.

Положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, остання партія товару отримана відповідачем 04.03.2008 (видаткова накладна № 0403/5, а.с.9). Отже, обов'язок сплатити отриманий товар виник у відповідача, принаймні з 05.03.2008.

Наявна заборгованість в розмірі 34567,17 грн. підтверджена матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними (а.с.8-9).

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсевстіл" щодо стягнення основного боргу в сумі 34567,17 грн., у зв'язку з чим вважає ці вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Так, позивачем на суму заборгованості станом на 19.11.2008 нараховані збитки від інфляції в сумі 3316,21 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 706,64 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційного відшкодування та 3% річних від простроченої суми суд зазначає, що вказаний розрахунок, в цілому, здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, хоча і має певні недоліки.

За розрахунком суду збитки від інфляції з 06.03.2008 по 19.11.2008 складають 4632,00 грн., а 3% річних –738,70 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального суду України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи відсутність відповідного клопотання позивача, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції та 3% річних в заявленому розмірі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 38590,02 грн., з яких: 34567,17 грн. –основний борг, 3316,21 грн. –сума збитків від інфляції,          706,64 грн. –3% річних від простроченої суми.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 385,90 грн. і на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Техінвест плюс” (99011, м. Севастополь, вул. Частника, б. 42-А, код в ЄДРПОУ 32611035, р/р 260060242501 в СФ ВАТ «Фінанси і Кредит», МФО 384812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсевстіл" (99053, м Севастополь, вул. Краснодонців, б. 38, код в ЄДРПОУ 34549399, р/р 26006049911700 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) заборгованість у розмірі 38590,02 грн., з яких: 34567,17 грн. –основний борг, 3316,21 грн. –сума збитків від інфляції, 706,64 грн. –3% річних від простроченої суми; а також витрати по сплаті державного мита в сумі 385,90 грн., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                             В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

19.01.2009

Розсилка:

1.          ТОВ “Кримсевстіл”

(юридична адреса: 99053, м Севастополь, вул. Краснодонців, б. 38)

2.          ПП “Техінвест плюс”

(99011, м. Севастополь, вул. Частника, б. 42-А)

3.          Справа

4.          Наряд