Рішення

від 13.12.2012 по справі 5010/1385/2012-28/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 р. Справа № 5010/1385/2012-28/97

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватної аудиторської фірми "Полюс-аудит"

вул. Гната Хоткевича, 65А/9, м.Івано-Франківськ, 76002

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства

"Коломийський завод сільськогосподарських машин"

вул. Пушкіна, 6, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200

про стягнення 25920 грн. 27 коп., з яких:

20000 грн. 00 коп. основного боргу, 4020 грн. 00 коп. інфляційних втрат,

1900 грн. 27 коп. 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: Пундик С.А. - представник, (довіреність б/н від 14.11.12)

від позивача: Стьоганцева І.Ж. - директор, (паспорт серія - СС№ 441541 від 26.12.97 )

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватна аудиторська фірма "Полюс-аудит" звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" про стягнення 25920 грн. 27 коп. заборгованості, з яких: 20000 грн. 00 коп. основного боргу, 4020 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1900 грн. 27 коп. 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 19 на виконання аудиторських послуг від 25.06.09 в частині здійснення розрахунку за аудиторські роботи, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 20000 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 4020 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 1900 грн. 27 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.11.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.12, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 13.12.12.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 06.11.12 та від 20.11.12.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 13.12.12 не надходило.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 06.11.12 надіслана відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві: вул. Пушкіна, 6, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.06.09 між позивачем (надалі - виконавець) та відповідачем (надалі - замовник) укладено договір № 19 на виконання аудиторських робіт (надалі - Договір; а.с.7).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб.

Пунктом 1.1. Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання аудиторських робіт стосовно дотримання процедури санації з окремих питань, визначених ухвалою суду від 12.05.09.

У відповідності до умов договору позивач (виконавець) у повному обсязі виконав та здав відповідачу роботи на загальну суму 45000 грн.

Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-прийому аудиторських послуг по договору № 19 від 25 червня 2009р. (а.с.8).

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт виконання позивачем договірних зобов»язань.

Вартість робіт і порядок розрахунків визначені в розділі 5 Договору.

Пунктом 5.4. Договору сторони погодили, що при оплаті авансовим платежем замовник протягом одного дня після підписання договору перераховує виконавцю аванс в розмірі 30% вартості робіт.

При оплаті за виконану роботу остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х днів після підписання акту здачі-прийняття робіт.

В порушення умов договору, замовник прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в розмірі 25000 грн., а саме: 31.08.09 - 15000 грн., 25.02.10 - 5000 грн., 20.05.10 - 5000 грн. Оплати залишку вартості виконаних аудиторських робіт в сумі 20000 грн. відповідачем не здійснено.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію про погашення заборгованості згідно договору від 25 червня 2009 року № 19 (вих. № 1-09/12 від 25.09.12 ; а.с. 10) з вимогою в десятиденний термін погасити існуючий борг. Факт направлення вищеназваного документа підтверджується: фіскальним чеком № 5796 від 25.09.12 та описом вкладення у цінний лист (а.с. 11). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем виконаних ПАФ "Полюс-аудит" послуг.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 20000 грн. за виконані аудиторські роботи на підставі акта здачі-прийому аудиторських послуг на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткову сплату заборгованості в сумі 25000 грн., у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 20000 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 19 на виконання аудиторських робіт від 25.06.09 підтверджується матеріалами справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем 4020 грн. 00 коп. інфляційних втрат і 3% річних в сумі 1900 грн. 27 коп. та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с. 12 ).

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 611, 612, 625, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватної аудиторської фірми "Полюс-аудит" до Відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" про стягнення 25920 грн. 27 коп., з яких: 20000 грн. 00 коп. основного боргу, 4020 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1900 грн. 27 коп. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" (вул. Пушкіна, 6, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200; код 00238180 ) на користь Приватної аудиторської фірми "Полюс-аудит" (вул. Гната Хоткевича, 65А/9, м. Івано-Франківськ, 76002; код 31790207 ) -20000 (двадцять тисяч)грн. 00 коп. основного боргу, 4020(чотири тисячі двадцять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1900 (одна тисяча дев»ятсот)грн. 27 коп. 3% річних та 1609 (одна тисяча шістсот дев»ять)грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"