Рішення

від 13.12.2012 по справі 5023/5142/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р.Справа № 5023/5142/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кадіс" м. Харків до Публічного акціонерного товариства Банку "Меркурій" м. Харків Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа ОСОБА_2, м. Харків; Приватний нотаріус Харківського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення коштів та визнання договору не за участю представників сторін:

позивача - Поддимай А.Б. довіреність б/н від 03.12.2012 р.;

відповідача - Рябініна С.В. довіреність №43 від 11.07.2012 р.;

3-ї особи - ОСОБА_5 довіреність б/н від 17.11.10 р.;

3-ї особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадіс" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача -Публічного акціонерного товариства Банку "Меркурій" щодо стягнення з відповідача грошових коштів, які безпідставно перераховані згідно договору договір №18-06П-126 від 24.11.2008 р. Також позивач просить визнати договір №16-03-479 від 24.11.08 р. недійсним та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2012 року прийнято позовну заяву до розгляду порушено провадження у справі та призначено ії до розгляду на 05 грудня 2012 року. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичну особу ОСОБА_2 (61000, АДРЕСА_1); Приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу ОСОБА_3 (АДРЕСА_3).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 грудня 2012 року розгляд справи було відкладено на 12 грудня 2012 року.

У судовому засіданні 12 грудня 2012 року було оголошено перерву до 13 грудня 2012 року.

22 листопада 2012 року до господарського суду Харківської області надійшла заява позивача в якій він повідомляє що до господарського суду було помилково надіслано не позовну заяву, яка надіслана на адресу відповідача та була підготована за даним зверненням, а інша, тому з метою приведення позовних вимог у відповідність у порядку ч.4 ст.22 ГПК України позивач просить: визнати недійсним Іпотечний договір № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року, укладений між ТОВ фірма "Кадіс" та Акціонерним комерційним Банком "Меркурій", посвідчений 24 листопада 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 8633; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року укладений 26 листопада 2009 року, посвідчений 26 листопада 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 5979; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року укладений 25 березня 2010 року, посвідчений 25 березня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 993; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року укладений 24 травня 2011 року, посвідчений 24 травня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1951; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року укладений 25 квітня 2012 року, посвідчений 25 квітня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1221; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року укладений 21 травня 2012 року, посвідчений 21 травня 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1447. Зобов'язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріуса нотаріального округу ОСОБА_3 (АДРЕСА_3) зняти заборону відчуження нерухомого майна, яка була накладена приватним нотаріусом ОСОБА_3 за записом в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 8222834 та виключити запис про іпотеку № 830700, внесений приватним нотаріусом ОСОБА_6, з Державного реєстру іпотек щодо майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а саме: нежитлова будівля, літ. "А-2" загальною площею 1183,6 кв.м.

Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням змін від 22.11.12 року та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених ним у відзиві на позов, який ним наданий 04 грудня 2012 року за вх.№20595. Також підтримав заяву про застосування позовної давності та зазначив, що оскільки іпотечний договір №16-03-479 укладено між позивачем та відповідачем 24.11.2008 року, позивачем пропущено строк на подання позовної заяви, що є підставою для відмови у позові.

Також відповідач підтримав заяву про накладення арешту, яка ним надана через канцелярію господарського суду 04 грудня 2012 року, в якій відповідач посилається на с. 1057-1 ЦК України та ст. 86 ГПК України, просить суд накласти арешт на нежитлову будівлю літ "А-2" загальною площею 1183,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ТОВ фірма "КАДІС" на підставі Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22.02.2008 року, та зареєстровано 01.04.2008 року КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" за реєстровим № 488 в книзі 1, реєстраційний номер 22555673 до повного виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту №18-06П-126 від 24.11.2008 року.

Присутній представник третьої особи (Приватний нотаріус Харківського нотаріального округу ОСОБА_3) через канцелярію господарського суду Харківської області надала письмові пояснення, в яких зокрема зазначили, що приватний нотаріус ОСОБА_3 не може бути третьою особою, оскільки до неї позивачем висунуті позовні вимоги до неї.

Представник третьої особи (ФО ОСОБА_2) у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Щодо права на звернення до суду за захистом порушеного права суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено. Що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, ТОВ фірма "Кадіс" має право на захист свого порушеного права у судовому порядку. Крім того, спосіб захисту свого порушеного права шляхом визнання правочину недійсним передбачений законом.

24 листопада 2008 року між Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" (попереднє найменування - Акціонерний комерційний банк "Меркурій"), надалі за текстом - Відповідач та ОСОБА_2 було укладено договір № 18-06П-126 про надання споживчого кредиту (далі за текстом - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Банк надає Позичальникові споживчий кредит у сумі 1 100 000,00 грн. (один мільйон сто тисяч гривень 00 копійок), а Позичальник зобов'язується повернути кредит до 23 листопада 2009 року згідно графіку погашення.

В період з 30 червня 2009 року по 18 травня 2012 року до договору № 18-06П-126 про надання споживчого кредиту від 24 листопада 2008 року були внесені зміни шляхом укладання додаткових угод № 1 - 10.

Згідно п. 1 Додаткової угоди № 10 до договору № 18-0611-126 від 24 листопада 2008 року з 25 квітня 2012 року Банк встановлює ліміт кредитування у сумі, що не перевищує 1 829 600,00 грн. (один мільйон вісімсот двадцять дев'ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит 16 листопада 2012 року, згідно графіку погашення.

Таким чином, між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір про наданий споживчого кредиту, за яким ОСОБА_2 отримав кредитні кошти, як фізична особа для власних потреб.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором споживчого кредиту між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Кадіс" та Відповідачем був укладений Іпотечний договір № 16- 03-479 від 24 листопада 2008 року.

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають із договору № 18-06П-126 про надання іпотечного кредиту від 24 листопада 2008 року та усіх додаткових договорів та угод до нього, що виникнуть у майбутньому, далі по тексту Кредитний договір. Розмір кредиту згідно з Кредитним договором становить 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) гривень 00 копійок. Кредитний договір укладено між Іпотекодержателем та ОСОБА_2, далі по тексту Позичальник, за умовами якого Позичальник зобов'язаний Іпотекодержателю до 23 листопада 2009 року повернути кредит згідно з кредитним договором сплатити проценти за його користування, а також неустойку у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором.

Згідно п. 1.2. Іпотекодавець у забезпечення зобов'язань Позичальника за кредитним договором передає в наступну іпотеку Іпотекодержателю нежитлову будівлю, літ. "А-2" загальною площею 1183,6 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, (далі по тексту Майно).

Право власності на Майно належить Іпотекодавцю на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2008 року, та зареєстровано 01 квітня 2008 року у КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", за реєстровим № 488 в книзі 1, реєстраційний номер 22555673.

В період з 24 травня 2011 року по 21 травня 2012 року до Іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року були внесені зміни шляхом укладання додаткових угод.

Згідно п. 1 Договору про внесення змін до Іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2011 року пункт 1.1. Іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2012 року у наступній редакції:

1.1. Цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що виникають із договору № 18-06П-126 на кредитну лінію від 24 листопада 2008 року та усіх додаткових договорів та угод до нього в тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, далі по тексту Кредитний договір. Розмір кредиту згідно з Кредитним договором становить 1 829 600 (один мільйон вісімсот двадцять дев'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок. Кредитний договір укладено між Іпотекодержателем та ОСОБА_2, далі по тексту - Позичальник, за умовами якого Позичальник зобов'язаний Іпотекодержателю до 18 травня 2012 року повернути кредит згідно з Кредитним договором, сплатити проценти за його користування по ставці 17% річних, а також неустойку у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором.

Таким чином, для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором споживчою кредиту ТОВ фірма "Кадіс" виступило майновим поручителем та передало в іпотеку власне нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, в розумінні ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є невідповідність правочину положенням Цивільного кодексу та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої одночасно він є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Отже, в розумінні ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України з метою забезпечення інтересів особи, яку представляють, представнику такої особи заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах. Тобто, представник не може вчиняти правочин у власних інтересах на шкоду інтересам представлюваного. Таким чином, норма ч.3 ст. 238 Цивільного кодексу України встановлює заборону на укладення правочину в який представник укладає у власних інтересах.

З кредитного договору вбачається, що він був укладений між Акціонерним комерційним банком "Меркурій" та ОСОБА_2, як з фізичною особою. Крім того, ОСОБА_2 отримав грошові кошти за кредитним договором для власних потреб.

З оспорюваного Іпотечного договору вбачається, що він був укладений між ТОВ фірмою "Кадіс" в особі Директора ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту та Акціонерним комерційним банком "Меркурій" в особі Першого заступника Голови правління Куценка Олега Володимировича.

Таким чином, з наведених вище договорів вбачається, що ОСОБА_2 скориставшись своїм становищем, як директор ТОВ фірма "Кадіс" уклав Іпотечний договір з Відповідачем з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за споживчим кредитом.

Згідно ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов 'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, в розумінні положень, ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України, ОСОБА_2, як директор товариства повинен був діяти в інтересах юридичної особи, яку він представляв.

За таких обставин, дії ОСОБА_2, як директора ТОВ фірма "Кадіс" під час укладання Іпотечного договору суперечили положенням ч. 3 ст. 92 та ч.3 ст. 238 Цивільного кодексу України, оскільки ОСОБА_2 діяв у власних інтересах, а не в інтересах товариства.

Варто відзначити, що з такою позицією, щодо визнання недійсним договору з підстав зазначених у ч. З ст. 238 Цивільного кодексу України погоджується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 13 березня 2012 року у справі № 10/5007/89/11.

Із п. 7 розділу 6 Статуту ТОВ фірма "Кадіс", який діяв на момент укладення договору, вбачається, що Директор без доручення діє від імені Товариства, представляє його у відносинах з усіма підприємствами, організаціями, установами, та громадянами; має право першого підпису фінансових документів; затверджує на посаді та звільняє працівників апарату управління; встановлює розподіл посадових обов'язків; затверджує структуру, штатний розклад Товариства, кошторис витрат; видає виробничі накази та здійснює прийом та звільнення працівників Товариства; встановлює надбавки до заробітної платні робітникам; надає з урахуванням конкретних умов праці, за погодженням з представницькими органами трудового колективу, пільги окремим працівникам; забезпечує господарське використання майна Товариства; укладає угоди, договори, контракти; видає довіреності, відкриває в банках поточні та інші рахунки у національній та іноземній валюті; затверджує положення та інші внутрішні акти, які регулюють діяльність Товариства; затверджує правила внутрішнього розпорядку підприємства та його структурних одиниць; дає накази, розпорядження та вказівки, обов'язкові для всіх працівників підприємства; організовує виконання рішень Зборів Учасників, здійснює інші дії, що випливають із статутних завдань товариства.

Крім того, із Статуту ТОВ фірма "Кадіс" вбачається, що повноважень у Директора в частині розпорядження майном товариства та підписання іпотечних договорів Статутом товариства не передбачено.

Відповідно до п. 1 розділу 6 Статуту ТОВ фірма "Кадіс" вищим органом управління Товариства є Збори учасників, у яких беруть участь учасники або їх представники.

Пунктом 2 розділу 6 Статуту ТОВ фірма "Кадіс" встановлено, що Збори Учасників можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства.

Оскільки у Статуті товариства не передбачено повноважень Директора на розпорядження майном, то такі повноваження належать до повноважень Загальних зборів товариства.

Варто відзначити, що Загальні збори товариства не приймали рішень щодо надання ОСОБА_2, як директору товариства, повноважень на розпорядження майном товариства та передачі майна товариства в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, як фізичної особи за кредитним договором.

Отже, за таких обставин, ОСОБА_2 повноважень на прийняття рішення щодо розпорядження майном ТОВ фірма "Кадіс" та передачі майна в іпотеку не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі наступного схвалення зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, в розумінні ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України у разі якщо, представник діяв з перевищенням повноважень під час укладення угоди, така угода вважається дійсною якщо в подальшому вона була схвалена такою особою.

З огляду на положення ст. 241 Цивільного кодексу України та зважаючи на те, що питання щодо розпорядження майном товариства відносились до компетенції Загальних зборів товариства, схвалення правочину вчиненого представником з перевищенням повноважень має здійснюватись шляхом прийняття відповідного рішення Загальними зборами учасників товариства.

Проте, Загальними зборами товариства не приймалось рішення про схвалення Іпотечного договору, укладеного між ТОВ фірма "Кадіс" та Акціонерним комерційним банком "Меркурій".

За таких обставин, та з огляду на те, що ТОВ фірма "Кадіс" не було схвалено Іпотечний договір, він не створює, не змінює та не припиняє цивільні права ТОВ фірма "Кадіс".

Враховуючи існування законних підстав для визнання судом договору іпотеки недійсними, подальше знаходження записів про державну реєстрацію іпотеки у Державному реєстрі іпотек та заборон відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо майна, яке є предметом оспорюваного договору іпотеки, є безпідставним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про нотаріат", нотаріат - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Отже, нотаріус не є заінтересованою особою у результаті вчинення правочину сторонами, а посвідчує факти, що мають юридичне значення та виконує інші обов'язки покладені на нього законодавством.

Відповідно до пункту 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини. залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Згідно абз. 2 п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону (ЗУ "Про нотаріат") нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

За таких обставин, та в розумінні постанов Верховного суду України та Вищого господарського суду України, оскільки, відсутня юридична заінтересованість нотаріуса у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення, нотаріус, що посвідчував правочин, залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.

Пунктом 5.1. глави 15 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна, зокрема, за рішенням суду.

Укладення ОСОБА_2 оспорюваного договору іпотеки у власних інтересах порушує права Позивача гарантовані Конституцією України.

Згідно ч. З ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, у разі порушення ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, Банк зможе звернути стягнення на майно Позивача. Таким чином Позивач буде протиправно позбавлений права власності.

Враховуючи вищенаведене та те, що дії ОСОБА_2, як директора ТОВ фірма "Кадіс" під час укладання Іпотечного договору суперечили положенням ч.3 ст. 92 та ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, оскільки ОСОБА_2 діяв у власних інтересах, а не в інтересах товариства, суд вважає, що Іпотечний договір № 16-03-479 від 24 листопада 2011 року з усіма додатковими угодами до нього підлягає визнанню судом недійсним, а заборона відчуження нерухомого майна, яка була накладена приватним нотаріусом ОСОБА_3 за записом в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 8222834 підлягає зняттю та виключення запису про іпотеку № 830700, внесений приватним нотаріусом ОСОБА_6, відповідно до цього позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає ії необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає за огляду на наступне.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи 21 вересня 2012 року була проведена ревізійна перевірка діяльності ТОВ фірма "Кадіс". Відповідно до Акту ревізійної комісії від 21 вересня 2012 року під час перевірки було встановлено, що 24 листопада 2008 року директор товариства ОСОБА_2, без згоди засновників уклав Іпотечний договір для забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту, який ОСОБА_2 уклав як фізична особа. Відповідно до умов Іпотечного договору ОСОБА_2, як директор товариства та від його імені передав в заставу Відповідачу майно товариства. Також перевіркою було встановлено, що ОСОБА_2 під час укладання оспорюваного іпотечного договору діяв з перевищенням повноважень та всупереч інтересам товариства.

Таким чином, ТОВ фірма "Кадіс" дізналось про порушення своїх прав та про особу яка їх порушила 21 вересня 2012 року.

За таких обставин, та в розумінні положень ч. 1 ст. 267 Цивільного кодексу України строк позовної давності починається з 21 вересня 2012 року.

Таким, чином на момент подання позовної заяви строк позовної давності Позивачем не пропущено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 15, 16 92, 203, 215, 238, 241 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 17 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 34, 74 Закону України "Про нотаріат", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Іпотечний договір № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року, укладений між ТОВ фірма "Кадіс" та Акціонерним комерційним Банком "Меркурій", посвідчений 24 листопада 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 8633; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року укладений 26 листопада 2009 року, посвідчений 26 листопада 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 5979; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року укладений 25 березня 2010 року, посвідчений 25 березня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 993; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року укладений 24 травня 2011 року, посвідчений 24 травня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1951; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року укладений 25 квітня 2012 року, посвідчений 25 квітня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1221; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24 листопада 2008 року укладений 21 травня 2012 року, посвідчений 21 травня 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1447.

3. Зобов'язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріуса нотаріального округу ОСОБА_3 (АДРЕСА_3) зняти заборону відчуження нерухомого майна, яка була накладена приватним нотаріусом ОСОБА_3 за записом в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 8222834 та виключити запис про іпотеку № 830700, внесений приватним нотаріусом ОСОБА_6, з Державного реєстру іпотек щодо майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а саме: нежитлова будівля, літ. "А-2" загальною площею 1183,6 кв.м.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банку "Меркурій" (61002, м. Харків, вул. Петровського, буд. 23, код ЄДРПОУ №14360386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КАДІС" (61016, м. Харків, вул. Муранова, буд. 86, код ЄДРПОУ 14087743) судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Повне рішення складене 18 грудня 2012 року.