Постанова

від 25.02.2013 по справі 5023/5142/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа № 5023/5142/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників:

позивача - Поддимая А.Б. за довіреністю б/н від 03.12.2012р.,

відповідача - Рябініна С.В. за довіреністю №10 від 14.01.2013р.,

третіх осіб:

1. фізичної особи ОСОБА_3-

2. Приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу ОСОБА_4- ОСОБА_5 за довіреністю №6706 від 12.12.2012р.

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій" (вх.№4040Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року у справі № 5023/5142/12,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кадіс", м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства Банку "Меркурій", м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

1. Фізична особа ОСОБА_3, м. Харків,

2. Приватний нотаріус Харківського нотаріального округу ОСОБА_4, м. Харків,

про стягнення коштів та визнання договору недійсним ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2012р. (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено (а.с.108-118).

Визнано недійсним іпотечний договір №16-03-479 від 24.11.2008 року, укладений між ТОВ фірма "Кадіс" та Акціонерним комерційним Банком "Меркурій", посвідчений 24.11.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №8633; договір про внесення змін до іпотечного договору №16-03-479 від 24.11.2008 року, укладений 26.11.2009 року, посвідчений 26.11.2009 року приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №5979; договір про внесення змін до іпотечного договору №16-03-479 від 24.11.2008 року, укладений 25.03.2010 року, посвідчений 25.03.2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №993; договір про внесення змін до іпотечного договору №16-03-479 від 24.11.2008 року, укладений 24.05.2011 року, посвідчений 24.05.2011 року приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1951; договір про внесення змін до іпотечного договору №16-03-479 від 24.11.2008 року, укладений 25.04.2012 року, посвідчений 25.04.2012 року приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1221; договір про внесення змін до іпотечного договору №16-03-479 від 24.11.2008 року, укладений 21.05.2012 року, посвідчений 21.05.2012 року приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1447.

Зобов'язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріуса нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону відчуження нерухомого майна, яка була накладна приватним нотаріусом ОСОБА_4 за записом в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №8222834 та виключити запис про іпотеку №830700, внесений приватним нотаріусом ОСОБА_4, з Державного реєстру іпотек щодо майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлова будівля, літ."А-2", загальною площею 1183,6 кв.м.

Стягнуто з ПАТ Банку "Меркурій" на користь ТОВ фірма "Кадіс" судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Відповідач - ПАТ Банк "Меркурій", не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року у справі №5023/5142/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. (а.с.125-130, т.1).

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не встановив обсяг повноважень директора ТОВ фірма «Кадіс» ОСОБА_3 за Статутом ТОВ фірма «Кадіс», який був чинний на момент укладення іпотечного договору № 16-03-479 від 24.11.2008 р. та дійшов необґрунтованих висновків про відсутність у директора ТОВ фірма «Кадіс» повноважень на розпорядження майном товариства та про перевищення директором ТОВ фірма «Кадіс» наданих йому повноважень.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ст. 145 Цивільного кодексу України та ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», в яких визначений перелік питань, які належать до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що іпотечний договір № 16-03-479 від 24.11.2008 р. суперечить положенням ч. З ст. 92 та ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, як такий, що був вчинений представником юридичної особи у власних інтересах, та вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував вказану норму матеріального права.

Заявник апеляційної скарги вказує, що згідно ч. 3 ст. ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Отже, на думку апелянта, вказана норма встановлює заборону на укладення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів. Водночас сторонами спірного договору іпотеки є позивач - ТОВ фірма «Кадіс» та відповідач - ПАТ Банк «Меркурій».

Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції невірно визначив початок перебігу строку позовної давності, у зв'язку з чим безпідставно не застосував ст. 267 Цивільного кодексу України та не відмовив у задоволені позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме - ст.ст. 36,63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахував, що відповідачу було направлено копію позовної заяви без доданих до неї документів, та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки неправильно визначив розмір судового збору, що підлягав відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.12.2012р. апеляційну скаргу ПАТ Банку "Меркурій" було прийнято до провадження та її розгляд призначено на 24.01.2013р.

Позивач - ТОВ фірма "Кадіс" надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№614 від 24.01.2013р.), в якому просить суд рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012р. у справі №5023/5142/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зважаючи на її необґрунтованість (а.с. 146-150, т.1).

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на те, що суд першої інстанції правомірно встановив, що спірний іпотечний договір суперечить ч.3 ст. 238 Цивільного кодексу України, оскільки, на думку позивача, в розумінні названої норми матеріального права, з метою забезпечення інтересів особи, яку представляють, представнику такої особи заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах. Тобто, представник не може вчиняти правочин у власних інтересах на шкоду інтересам особи, яку представляють. Позивач вказує, що ОСОБА_3, скориставшись своїм становищем, як директор ТОВ фірма «Кадіс» у власних інтересах уклав іпотечний договір з відповідачем з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за споживчим кредитом.

Позивач вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо перевищення ОСОБА_3 наданих йому повноважень директора ТОВ фірма «Кадіс» під час підписання спірного іпотечного договору, оскільки у Статуті товариства не передбачено повноважень директора на розпорядження майном, за таких обставин такі повноваження належать до повноважень загальних зборів товариства. Загальні збори товариства не приймали рішень щодо надання ОСОБА_3, як директору товариства, повноважень на розпорядження майном товариства та передачу майна товариства в іпотеку.

Також, позивач вважає, що суд першої інстанції правомірно визначив початок перебігу строку позовної давності та не застосував ст. 267 Цивільного кодексу України, оскільки позивач довідався про порушення свого права та особу, яка його порушила лише 21.09.2012р. під час проведення ревізійної перевірки, яка оформлена відповідним актом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2013р., з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання учасниками судового процесу додаткових документів в обґрунтування своєї позиції по справі, розгляд справи було відкладено на 19.02.2013р.

19.02.2013р., на виконання ухвали апеляційного господарського суду від 24.01.2013р., позивачем супровідним листом (вх. №1554) надані належним чином засвідчені копії документів, які були додані до позовної заяви згідно додатку. Надані позивачем документи долучені до матеріалів справи.

Також, 19.01.2013р. до судового засідання позивачем надані письмові пояснення по справі (вх. №1538) в яких позивачем наведені додаткові пояснення стосовно моменту, коли він довідався про порушення свого права, та зазначено, що позивач довідався про порушення свого права та особу, яка його порушила лише 21.09.2012 р. під час проведення ревізійної перевірки, яка оформлена відповідним актом. Приводом до проведення ревізійної перевірки стало звільнення директора ТОВ-фірма «Кадіс» із займаної посади за власним бажанням відповідно до протоколу № 1 від 20.09.2012 р. рішення загальних зборів ТОВ-фірма «Кадіс».

У судове засідання апеляційного господарського суду 19.02.2013р. з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - нотаріуса Харківського нотаріального округу ОСОБА_4

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізичної особи ОСОБА_3 в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча був належним чином повідомлений про місце, день і час розгляду справи, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Враховуючи, що наявних в справі документів достатньо для її розгляду по суті у даному судовому засіданні, зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи та на те, що присутні представники учасників судового процесу не заперечували проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_3, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі. Представник позивача зазначив, що апеляційну скаргу вважає необґрунтованою, просив суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду - без змін. Представник третьої особи - нотаріуса ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу відповідача та просив її задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.11.2008 р. між Акціонерним комерційним банком "Меркурій", змінене найменування Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій" (банк) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено договір №18-06П-126 про надання споживчого кредиту (далі за текстом - кредитний договір) (14-15, т.1).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк (відповідач по справі) надає позичальникові споживчий кредит у сумі 1 100 000,00 грн. (один мільйон сто тисяч гривень 00 копійок), а позичальник зобов'язується повернути кредит до 23 листопада 2009 року згідно графіку погашення.

В подальшому, в період з 30 червня 2009 року по 18 травня 2012 року до договору № 18-06П-126 про надання споживчого кредиту від 24.11.2008 р. були внесені зміни та доповнення шляхом укладання додаткових угод №№ 1 - 10 (а.с. 16-25, т.1).

Згідно останньої редакції п. 1.1 кредитного договору, викладеній у п. 1 додаткової угоди № 10 від 18.05.2012р., з 25 квітня 2012 року банк встановлює ліміт кредитування у сумі, що не перевищує 1 829 600,00 грн. (один мільйон вісімсот двадцять дев'ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), а позичальник зобов'язується повернути кредит до 16.11.2012 р., згідно графіку погашення, та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 17% річних (а.с. 25, т.1).

В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором споживчого кредиту між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Кадіс" (іпотекодавець) та Акціонерним комерційним банком "Меркурій", змінене найменування Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій" (іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір №16- 03-479 від 24.11.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4(а.с. 26-27, т.1).

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають із договору № 18-06П-126 про надання споживчого кредиту від 24.11.2008 р. та усіх додаткових договорів та угод до нього, що виникнуть у майбутньому, далі по тексту кредитний договір. Розмір кредиту згідно з Кредитним договором становить 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) гривень 00 копійок. Кредитний договір укладено між іпотекодержателем та ОСОБА_3, далі по тексту позичальник, за умовами якого позичальник зобов'язаний іпотекодержателю до 23.11.2009 р. повернути кредит, згідно з кредитним договором сплатити проценти за його користування, а також неустойку у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно п. 1.2. іпотекодавець (позивач по справі) у забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором передає в наступну іпотеку іпотеко держателю (відповідачу по справі) нежитлову будівлю, літ. "А-2" загальною площею 1183,6 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (вісімдесят шість), (далі по тексту майно).

Право власності на майно належить іпотекодавцю на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22.02.2008 р., та зареєстровано 01.04.2008 р. у КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", за реєстровим № 488 в книзі 1, реєстраційний номер 22555673.

В подальшому, в період з 24 травня 2011 року по 21 травня 2012 року до іпотечного договору № 16-03-479 від 24.11.2008р. були внесені зміни та доповнення шляхом укладання відповідних додаткових угод (28-32, т.1).

Згідно останньої редакції п. 1.1 іпотечного договору № 16-03-479 від 24.11.2008р., викладеному у п. 1 договору від 21.05.2012р. про внесення змін до іпотечного договору, пункт 1.1. іпотечного договору № 16-03-479 від 24.11.2012 р. викладено у наступній редакції: «Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають із договору № 18-06П-126 на кредитну лінію від 24.11.2008 р. та усіх додаткових договорів та угод до нього в тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, далі по тексту кредитний договір. Розмір кредиту згідно з кредитним договором становить 1829600 (один мільйон вісімсот двадцять дев'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок. Кредитний договір укладено між іпотекодержателем та ОСОБА_3, далі по тексту - позичальник, за умовами якого позичальник зобов'язаний іІпотекодержателю до 18.05.2012 р. повернути кредит згідно з кКредитним договором, сплатити проценти за його користування по ставці 17% річних, а також неустойку у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором» (а.с. 32, т.1).

13.11.2012р. позивач - ТОВ фірма "Кадіс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, після зміни та доповнення позовних вимог, позивач просив:

- визнати недійсним іпотечний договір № 16-03-479 від 24.11.2008 р., укладений між ТОВ фірма "Кадіс" та Акціонерним комерційним Банком "Меркурій", посвідчений 24.11.2008 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №8633; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24.11.2008р., укладений 26.11.2009 р., посвідчений 26.11.2009р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 5979; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24.11.2008 р., укладений 25.03.2010 р., посвідчений 25.03.2010 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 993; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24.11.2008 р., укладений 24.05.2011 р., посвідчений 24.05.2011р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1951; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24.11.2008 р., укладений 25.04.2012р., посвідчений 25.04.2012 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1221; Договір про внесення змін до іпотечного договору № 16-03-479 від 24.11.2008 р., укладений 21.05.2012 р., посвідчений 21.05.2011р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1447;

- зобов'язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріуса нотаріального округу ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) зняти заборону відчуження нерухомого майна, яка була накладена приватним нотаріусом ОСОБА_4 за записом в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 8222834 та виключити запис про іпотеку № 830700, внесений приватним нотаріусом ОСОБА_6, з Державного реєстру іпотек щодо майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлова будівля, літ. "А-2" загальною площею 1183,6 кв.м. (а.с. 4-11,63-71, т.1).

13.12.2012р. господарським судом прийнято оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі (а.с. 108-118, т.1).

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним іпотечний договір №16-03-479 від 24.11.2008р. та додаткові угоди до нього, місцевий господарський суд виходив з того, що спірний іпотечний договір суперечить ч.3 ст. 238 Цивільного кодексу України, оскільки ОСОБА_3, скориставшись своїм становищем, як директор ТОВ фірма «Кадіс», у власних інтересах, а не в інтересах товариства уклав іпотечний договір з відповідачем з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за споживчим кредитом. Також, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_3, директор ТОВ фірма «Кадіс», не мав повноважень на укладення спірного іпотечного договору, оскільки у Статуті товариства не передбачено повноважень директора на розпорядження майном. Такі повноваження належать до повноважень загальних зборів товариства. Загальні збори товариства не приймали рішень щодо надання ОСОБА_3, як директору товариства, повноважень на розпорядження майном товариства та передачу майна товариства в іпотеку.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1 та 2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З матеріалів справи вбачається, спірний іпотечний договір №16- 03-479 від 24.11.2008р. та додаткові угоди до нього укладені Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Кадіс" в особі директора ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту.

Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 97 Цивільного кодексу України передбачено, що органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом управління товариством з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Згідно ст. 62 названого Закону, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція), або одноособовий (директор).

Пунктом 5 Статуту ТОВ фірма "Кадіс" в редакції 2005 року, що діяла на момент укладання спірного іпотечного договору, та п. 8.15 Статуту ТОВ фірма «Кадіс» в редакції 2008 року передбачено, що виконавчим органом товариства є директор, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на час укладання спірного іпотечного договору та додаткових угод до нього директором ТОВ фірми "Кадіс" був ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 143 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю діє на підставі статуту, який, зокрема, повинен містити відомості про компетенцію органів управління товариством.

Пунктом 6 Статуту ТОВ фірма "Кадіс" в редакції 2005 року та пунктом 8.18 Статуту ТОВ фірма "Кадіс" в редакції 2008 року передбачено, що директор товариства вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. ст. 41, 59 Закону України «Про господарські товариства», п. 2 Статуту ТОВ фірма "Кадіс" в редакції 2005 року та п. 8.6 Статуту ТОВ фірма "Кадіс" в редакції 2008 року, до виключної компетенції зборів учасників належить:

- визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

- внесення змін та доповнень до статуту товариства;

- утворення, реорганізація та ліквідація структурних одиниць, підрозділів, дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

- затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його внутрішньої структури;

- утворення, обрання та відкликання виконавчого та інших органів товариства (Голови товариства, директора, ревізійної комісії);

- затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;

- винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

- встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

- прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

- вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

- визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

- виключення учасника з товариства.

Отже, до виключної компетенції зборів учасників ТОВ фірма «Кадіс» не відноситься затвердження укладених угод, як не відноситься і надання директору дозволу на укладення угод, в тому числі угод, на забезпечення виконання зобов'язань іншими особами.

Разом з тим, пунктом 7 Статуту ТОВ фірма "Кадіс" в редакції 2005 року прямо зазначено, що директор товариства укладає угоди, договори, контракти.

Пунктом 8.6.12 Статуту ТОВ фірма "Кадіс" в редакції 2008 року передбачено, що всі інші питання щодо управління товариством (крім тих, що віднесенні до виключної компетенції зборів учасників) вирішуються директором товариства.

Колегія суддів вказує, що ні Статут ТОВ фірма "Кадіс" в редакції 2005 року, ні Статут ТОВ фірма "Кадіс" в редакції 2008 року не містить жодних обмежень чи застережень компетенції директора на укладення угод, договорів, контрактів.

Таким чином, ОСОБА_3, як директор ТОВ фірма "Кадіс" мав повноваження на укладення спірного іпотечний договір № 16-03-479 від 24.11.2008 р. та додаткових угод до нього та не перевищив своїх повноважень директора ТОВ фірми "Кадіс".

Крім того, колегія суддів вважає неправомірними висновки суду першої інстанції стосовно того, що спірний договір іпотеки та додаткові угоди до нього укладені в порушення ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Колегія суддів зазначає, що вказана норма встановлює заборону на укладення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 р. № 3-31гс11 та п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011 р. № 01-06/1642/2011 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами спірного іпотечного договору №16-03-479 від 24.11.2008 р. та додаткових угод до нього є Акціонерний комерційний Банк "Меркурій", змінене найменування ПАТ Банк «Меркурій», в особі першого заступника голови Правління Куценка О.В. та ТОВ фірми "Кадіс" в особі директора ОСОБА_3.

Таким чином, іпотечний договір № 16-03-479 від 24.11.2008 р. та додаткові угоди до нього не суперечать приписам ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегією суддів встановлено, що спірний іпотечний договір № 16-03-479 від 24.11.2008 р. відповідає вимогам ч.ч. 3, 4, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки волевиявлення контрагентів за спірним іпотечним договором було вільним і відповідало їх внутрішній волі, спірний іпотечний договір був вчинений у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та визнання недійсними іпотечного договору № 16-03-479 від 24.11.2008 р. та додаткових угод до нього.

Щодо позовних вимог про зобов'язання приватного нотаріуса Харківського міського нотаріуса нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону відчуження нерухомого майна, яка була накладена приватним нотаріусом ОСОБА_4 за записом в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 8222834 та виключити запис про іпотеку № 830700, внесений приватним нотаріусом ОСОБА_6, з Державного реєстру іпотек щодо майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлова будівля, літ. "А-2" загальною площею 1183,6 кв.м. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою (такою особою є нотаріус), на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 4 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 31 березня 2004 року № 410 (410-2004-п), державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної здійснюється шляхом внесення запису до Державного реєстру іпотек, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Державного реєстру іпотек.

Відповідно до п.25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 31 березня 2004 року № 410 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1109), після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Колегія суддів вказує, що позовні вимоги про виключення з Державного реєстру іпотек відповідного запису про державну реєстрацію обтяження майнових прав та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідного запису про накладення заборони відчуження нежитлового приміщення є похідними від вимог про визнання недійсним іпотечного договору №16-03-479 від 24.11.2008 р.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд за результатами перегляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним іпотечного договору № 16-03-479 від 24.11.2008 р., позовні вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса Харківського міського нотаріуса нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону відчуження нерухомого майна, яка була накладена приватним нотаріусом ОСОБА_4 за записом в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 8222834 та виключити запис про іпотеку № 830700, внесений приватним нотаріусом ОСОБА_6, з Державного реєстру іпотек щодо майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлова будівля, літ. "А-2" загальною площею 1183,6 кв.м. не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправомірно та безпідставно задовольнив позовні вимоги.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо того, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено(позовна давність) статтею 257 ЦК України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 ЦК України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 05.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої ст. 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно матеріалів справи, позовна заява підписана директором ТОВ фірми "Кадіс" ОСОБА_8.

Матеріали справи свідчать, що 20.09.2012р. загальними зборами засновників ТОВ фірми «Кадіс», оформленими протоколом №1 від 20.09.2012р., було звільнено ОСОБА_3 з посади директора товариства та призначено директором товариства ОСОБА_8, а також прийнято рішення про утворення ревізійної комісії для передачі документів, справ, печаток та штампів.

21.09.2012 р. була проведена ревізійна перевірка діяльності ТОВ фірма "Кадіс" та складений відповідний акт.

В акті ревізійної комісії від 21.09.2012 р. зазначено, що під час перевірки було встановлено, що 24.11.2008 р. директор товариства ОСОБА_3, без згоди засновників уклав іпотечний договір для забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту, який ОСОБА_3, уклав як фізична особа, та вказано що ОСОБА_3 під час укладання оспорюваного іпотечного договору діяв з перевищенням повноважень та всупереч інтересам товариства.

Тобто, позивач звернувся до суду з даним позовом в межах позовної давності, оскільки ТОВ фірма "Кадіс" в особі нового директора ОСОБА_8 дізналось про порушення, на думку керівника товариства, своїх прав 21.09.2012р.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, через що, рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012р. по справі №5023/5142/12 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову в позові, у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову не підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача, а витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області 13.12.2012р. по справі №5023/5142/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Кадіс» (61016, м. Харків, вул. Муранова, буд. 86, код ЄДРПОУ 14087743) на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» (61002, м. Харків, вул. Петровського, буд. 23, код ЄДРПОУ №14360386) 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.02.2012р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Камишева Л.М.