Рішення

від 21.11.2012 по справі 5023/4220/12 (н.р. 5023/087/12)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р.Справа № 5023/4220/12 (н.р. 5023/087/12)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк Україна", вулиця Горького, 127, місто Київ, 03150, код ЄДРПОУ 00032112, в особі філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк"в м. Харкові, вулиця Чернишевська, 11, м. Харків, 61057;

до Навчально-виробничого підприємства інвалідів "Інвапром+" Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту "Вітаспорт", вулиця Артема, 2, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 31233569;

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій", вулиця Достоєвського, 1, м. Харків, 61102, код ЄДРПОУ 31437310;

про стягнення коштів у розмірі 2 025 865,91 грн.

за участю:

прокурора -Тодуа М.Г., посвідчення №009034 від 12.10.2012р.;

представників сторін та третьої особи:

позивача -Сизова Л.В., довіреність №010-00/6259 від 17.09.2010р.;

відповідача -Мазур П.С., довіреність від 01.06.2012р.;

третьої особи -не з'явився;

За відсутності клопотання учасників судового процесу технічна фіксація судового процесу 21.11.2011р. не здійснювалась.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк Україна" в о. філії в м. Харкові (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідача - НВП інвалідів "Інвапром+" Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту "Вітаспорт" заборгованість у розмірі 2025865,91 грн.

В обґрунтування позову прокурор вказує на те, що 30.11.2007 р. між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитором) та ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" (позичальником) було укладено Генеральну угоду № 6807N10, згідно якої кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит з загальним лімітом заборгованості 44 825 641,84 грн., а позичальник - повернути вказані грошові кошти та відсотки за користування кредитом в строк до 29.12.2017 р., так 18.08.2010 р. між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитором), ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" (позичальником) та Навчально-виробничим підприємством інвалідів "Інвапром+" Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту "Вітаспорт" (поручителем) був укладений договір поруки № 68110Р5, згідно якого поручитель поручився перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником основного зобов'язання, передбаченого Генеральною угодою, але не більше розміру зобов'язання поручителя перед позичальником за договором оренди від 01.05.2010 р., що за розрахунком прокурора та позивача становить 2 025 865,91 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.03.2012р. №04-34-1774/11) за період з травня 2011р. по 17.01.2012р., посилаючись на акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) за зазначений період, у зв'язку з чим, посилаючись на п.п. 4.1.3. п.4.1. ст.. 4 догвоору поруки, приписи ст. 553 ЦК України, ухвалу господарського суду Харківської області від 16.05.2011 р. про порушення справи № 5023/3687/11 про банкрутство ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" та введення процедури розпорядження майном, лист № 068-07/3682 позивача від 11.07.2011р. до Навчально-виробничого підприємства інвалідів "Інвапром+" Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту "Вітаспорт" з вимогою про погашення заборгованості позичальника в сумі 50 990 968,75 грн., невиконання поручителем зобов'язання за договором поруки № 68110Р5 від 18.08.2010 р., прокурор просить стягнути з відповідача вказану суму коштів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.2012 р. у справі №5023/087/12 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Навчально-виробничого підприємства інвалідів "Інвапром+" Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту "Вітаспорт" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість у сумі 2025865,91 грн., на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 40 517,32 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2012 р. по справі №5023/087/12 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 р., якою апеляційну скаргу НВПІ "Інвапром+" Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту "Вітаспорт" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2012 р. у справі №5023/087/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, та рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2012 р. , а справу №5023/087/12 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Прокурор в судовому засіданні 21.11.2012 р. позов підтримав в повному обсязі.

Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні 21.11.2012 р. позовні вимоги, заявлені прокурором в інтересах позивача, підтримують повністю. Також представник позивача в судовому засіданні 21.11.2012р. підтримав пояснення, надані ним до суду 21.11.2012р. за вх. №19193, в яких позивач, із посиланням на п.1.3. Мирової угоди, зазначає, що при укладенні Мирової угоди комітет кредиторів, від імені якого мирову угоду укладав голова комітету кредиторів -АТ «Укрексімбанк», дійшов згоди з третьою особою, що зазначена мирова угода не є домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням, а лише є домовленістю між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки сплати боргів боржника, яка оформляється угодою сторін (як передбачено ч.1 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), та посилається при цьому, зокрема, на постанову ВГСУ від 15.06.2010р. у справі №Б15/29/21/05, постанову ВГСУ від 15.04.2010р. у справі №10/407/09 та постанову ВГСУ від 16.12.2009р. у справі №10/196-09. Крім того, позивач зауважив, що постанова ВГСУ від 31.07.2012р. у справі №5023/088/12, на яку посилається позивач, оскаржується позивачем -31.10.2012р. до ВГСУ подано заяву про перегляд постанови ВГСУ від 31.07.2012р. у справі №5023/088/12, в якій позивач просить скасувати вказану Постанову та ухвалити нове судове рішення, стягнути з ТОВ «Курязький завод силікатних виробів»на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»заборгованість в сумі 39217595,89грн. Також позивач зазначає, що відповідачем підтверджено листом від 28.10.2010р. факт того, що він ознайомлений з умовами Генеральної угоди №6807N10 від 30.11.2007р. та з умовами Кредитних договорів №6805К112 від 23.12.2005р., №6806К93 від 22.11.2006р., №6807К63 від 30.11.2007р., №6810К63 від 19.11.2008р., та зазначає, що існування та дійсність Генеральної угоди №6807N10 від 30.11.2007р. підтверджується ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2011р. у справі №5023/3687/11, оскільки вимоги Банку, що виникли на підставі вказаної Генеральної угоди включені до реєстру кредиторів ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій". Разом із цим позивач надав документи для долучення до матеріалів справи, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.11.2012 р. проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов, наданому до суду 16.10.2012р., де відповідач вказує на те, що між боржником та поручителем складено акт звіряння взаємних розрахунків за договором оренди, відповідно до якого, за період з 01.05.2011 р. по 17.01.2012 р., сальдо на користь поручителя складає 128647,40грн., а оскільки п.3.1. Договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором в межах не більше розміру зобов'язання поручителя перед боржником за договором оренди, - позовні вимоги прокурора в решті суми не обґрунтовані; крім того, відповідач вказує на те, що у справі №5023/3687/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" постановою від 11.05.2012 р., залишеною в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 р., затверджена мирова угода, укладена між кредиторами та боржником, на теперішній час боржник -ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" виконує свої зобов'язання за мировою угодою та здійснює погашення заборгованості згідно затвердженого графіку, а тому не може вважатись боржником, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок затвердження судом мирової угоди у справі про банкрутство відбулася заміна первісного зобов'язання відповідача новим (новація), що в силу ст.. 559 ЦК України свідчить про відсутність підстав звернення до поручителів боржника з вказаними вимогами. .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про причину неявки свого повноважного представника в судове засідання 21.11.2012р. не направила, але 08.11.2012р. надала до суду пояснення (вх.№18305), в яких просить суд відмовити в позові Прокурора Київського району м. Харкова, в інтересах держави, в особі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 2025865,91грн. на підставі договору поруки №68110Р5 від 18.08.2010р. та додаткової угоди до нього №68110Р5-1 від 28.09.2010р., з тих підстав, що після затвердження мирової угоди в межах справи про банкрутство, між позивачем та третьою особою укладено угоду про зміну первісного зобов'язання, що виникло з Кредитних договорів №6805К112 від 23.12.2005р., №6806К93 від 22.11.2006р., №6807К63 від 30.11.2007р., №6810К63 від 19.11.2008р., новим зобов'язанням між тими ж самими сторонами, тобто відбулася новація, яка припинила додаткові зобов'язання по Договору поруки №68110Р5 від 18.08.2010р. Крім того, третя особа зазначає, що на момент розгляду спору у даній справі Мирова угода від 11.05.2012р. у справі №5023/3687/11 є діючою, доказів її розірвання позивачем до суду не надано, а відтак з моменту затвердження Мирової угоди -11.05.2012р., акцесорні зобов'язання за договором поруки є припиненими, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення кредитної заборгованості з поручителя. Також третя особа у своїх поясненнях звертає увагу суду на те, що Мирова угода від 11.05.2012р. повністю виконується ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій», на підтвердження чого надає копії відповідних платіжних доручень.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України") (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" (позичальник, третя особа) укладено Генеральну угоду №6807N10 від 30.11.2007 р. (далі - Генеральна угода з додатковими угодами до неї).

Під дію Генеральної угоди між тими же сторонами було підпорядковано та в рамках неї укладено:

- кредитний договір № 6805К112 від 23.12.2005р. на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 23 109 473,24 грн. кінцевим терміном погашення 29.12.2017р.;

- кредитний договір № 6806К93 від 22.11.2006р. на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 3 928 137,85 грн. з кінцевим терміном погашення 29.12.2017р.;

- кредитний договір № 6807К63 від 30.11.2007р. на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 3 846 666,66 грн. кінцевим терміном погашення 29.12.2017р.;

- кредитний договір № 68108К63 від 19.11.2008р. на відкриття невідновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом 3 974 536,67 грн. строком погашення 29.12.2017р.

За вказаними договорами позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки на умовах, передбачених договорами.

Позивачем були виконані умови вищезазначених договорів та перераховані на користь третьої особи відповідні грошові кошти.

Водночас, 18.08.10 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитором), ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" (позичальником) та Навчально-виробничим підприємством інвалідів "Інвапром+" Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту "Вітаспорт" (поручителем) був укладений договір поруки № 68110Р5, згідно якого поручитель поручився перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником основного зобов'язання, передбаченого Генеральною угодою, але не більше розміру зобов'язання поручителя перед позичальником за договором оренди від 01.05.10.

Разом з тим, як вбачається зі статті 1 зазначеного договору поруки, поручитель поручився перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником кредитних зобов'язань за Генеральною угодою № 6807N7 від 19.06.07, відповідно до умов якої кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 17 788 030,75 грн. та 2 538 465,72 євро зі строком повернення кредиту до 29.12.17.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2012 р. по справі №5023/087/12 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 р. та рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2012 р. у справі №5023/087/12, а справу №5023/087/12 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області, при цьому за вказівкою суду касаційної інстанції під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно встановити, яким правочином забезпечено виконання позичальником зобов'язань за Генеральною угодою № 6807N10 від 30.11.07.

Як слідує з матеріалів справи, 18.08.2010р. між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду №6807№10-5 до Генеральної угоди №6807N10 від 30.11.2007 р., згідно з умовами якої банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 17 788 030,75 грн. та 2 538 465,72 євро зі строком повернення кредиту до 29.12.17., що повністю відповідає обсягу зобов'язань, забезпечуваних порукою згідно вищезазначеного договору поруки № 68110Р5.

Згодом, згідно додаткової угоди №№6807№10-6 від 28.10.2010р. до Генеральної угоди №6807N10 від 30.11.2007 р., сторонами змінено загальний ліміт заборгованості до 44 825 641,84 грн., із терміном користування кредитом до 29.12.2017 р., що знайшло своє відображення в додатковій угоді №68110Р5-1 до договору поруки № 68110Р5.

Судом не здобуто, а сторонами не надано доказів укладення між банком та позичальником генеральної угоди № 6807N7 від 19.06.07, яка вказана в договорі поруки, при цьому представники сторін вказують, що жодної іншої генеральної угоди ніж Генеральна угода №6807N10 від 30.11.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України") (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" (позичальник, третя особа) укладено не було, що свідчить про описку в номері та даті вказаної угоди в тексті договору поруки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що договір поруки № 68110Р5 від 18.08.2010р., укладений в забезпечення зобов'язань згідно Генеральної угоди №6807N10 від 30.11.2007 р.

Згідно п. 3.1 ст. З договору поруки № 68110Р5 від 18.08.2010 p. Відповідач зобов'язався перед Банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником (ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій") основного зобов'язання (зобов'язання Позичальника, передбаченого Генеральною угодою), але не більш розміру зобов'язання Поручителя перед Позичальником за договором оренди від 01.05.2010 року, укладеного між ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" та Навчально-виробничим підприємством інвалідів "Інвапром+" Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту "Вітаспорт".

Умовами Договору оренди майна № 01-05/10-3 від 01.05.2010р. розмір орендної плати за один місяць з урахуванням її індексації визначається погодженими актами виконаних робіт. Розмір орендної плати може переглядатися за згодою сторін один раз протягом кожного календарного місяця.

У випадку невиконання Позичальником основного зобов'язання, Банк має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителя, як у солідарного боржника (п.3.2. ст. З Договору поруки № 68110Р8 від 18.08.2010р.

Відповідно до п. п. 4.1.3. п.4.1 статті 4 Договору поруки Банк має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання Поручителем у випадку якщо протягом 20 робочих днів з моменту отримання Поручителем письмового повідомлення Кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання Боржником зобов'язань за Кредитною угодою вони не будуть задоволені, в тому числі якщо порушено справу про визнання Позичальника банкрутом.

Відповідно до оголошення, опублікованого у газеті "Голос України" від 21.06.2011 р. № 111 (5111), ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2011 р. порушено провадження у справі № 5023/3687/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" (Боржника), введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Клочка О.М.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом травня 2011 року по 17.01.2012 року по Договору оренди майна № 01-05/10-3 від 01.05.2010 р. ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" відповідачу було надано послуг (нараховано орендну плату та експлуатаційні витрати) на суму 2 025 865,91 грн. Зазначені обставини підтверджуються вищезазначеними актами, та не заперечуються ні жодною зі сторін ні третьою особою.

Таким чином, у відповідача виник солідарний обов'язок щодо погашення вказаної заборгованості третьої особи в межах зобов'язання відповідача перед третьою особою за договором оренди від 01.05.2010 року.

Письмове повідомлення від 11.07.2011 р. № 068-07/3682 (т.1 а.с.125) про наявність заборгованості ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" було направлено позивачем на адресу відповідача 15.07.2011 р. та повернуто 17.08.2011 р. через закінчення строку зберігання.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Обставини щодо невиконання відповідачем зобов'язань за договором поруки та несплати заборгованості у відповідному розмірі стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом по даній справі.

На думку прокурора та позивача, відповідач, з урахуванням вимог п. 3.1 ст. З Договору поруки № 68110Р5 від 18.08.2010 р. повинен відповідати перед позивачем в межах загального розміру наданих йому третьою особою послуг за договором оренди майна № 01-05/10-3 від 01.05.2010 p., тобто в сумі 2 025 865,91 грн.

Проте, відповідач проти позову заперечує, зокрема з тих підстав, що його відповідальність перед позивачем, згідно з п. 3.1 ст. З Договору поруки № 68110Р5 від 18.08.2010 р. становить суму не більш розміру зобов'язання Поручителя перед Позичальником за договором оренди від 01.05.2010 року, тоді як станом на момент звернення з позовом до суду у нього відсутня заборгованість перед третьою особою за вищезазначеним договором оренди майна від 01.05.2010 р. Відповідач зазначає, що вказане підтверджується наданими ним первинними документами які підтверджують факт сплати такої заборгованості, а також складеним між ним та третьою особою актом звірки взаєморозрахунків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Частина 1 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 договору поруки № 68110Р5 від 18.08.2010 р. відповідач зобов'язався перед Банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником (ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій") основного зобов'язання (зобов'язання Позичальника, передбаченого Генеральною угодою), але не більш розміру зобов'язання Поручителя перед Позичальником за договором оренди від 01.05.2010 року , укладеного між ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" та Навчально-виробничим підприємством інвалідів "Інвапром+" Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту "Вітаспорт".

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Припинення зобов'язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, визначивши в договорі поруки, що планку обсягу відповідальності поручителя розміром зобов'язань поручителя перед позичальником за договором оренди, сторони відповідно домовились, що відповідач відповідає перед кредитором в межах існуючих на момент звернення до нього з вимогою про сплату боргу зобов'язань.

Тобто, в даному випадку необхідною передумовою для визначення розміру відповідальності відповідача перед позивачем за договором поруки є встановлення факту наявності та розміру заборгованості відповідача перед третьою особою за договором оренди від 01.05.2010 року, укладеним між останніми, оскільки згідно з вимогами п. 3.1 ст. З договору поруки № 68110Р5 від 18.08.2010 р. відповідальність відповідача перед позивачем за зазначеним договором не може бути більшою від зобов'язання відповідача перед третьою особою за договором оренди від 01.05.2010 року.

Разом з тим, відповідач зазначає про те, що станом на січень 2012 р. на який прокурором та позивачем здійснено розрахунок заборгованості, у відповідача перед третьою особою відсутня заборгованість за вищезазначеним договором оренди майна від 01.05.2010 р.

Вказані обставини підтверджуються наданими відповідачем та залученими до матеріалів справи первинними документами які підтверджують факт сплати такої заборгованості, а саме, актами, платіжними дорученнями, повідомленнями про зарахування зустрічних однорідних вимог, тощо (т. 2 а. с. 9-149), а також складеним між ним та третьою особою актом звірки взаєморозрахунків від 29.02.2012 р.

Зазначене свідчить про відсутність у позивача правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором поруки № 68110Р5 від 18.08.2010р. вказаної суми станом на дату звернення з позовом до суду.

Доводи прокурора та позивача про наявність у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача заборгованості за договором поруки № 68110Р5 від 18.08.2010 р. в межах загального розміру зобов'язання відповідача перед третьою особою за договором оренди від 01.05.2010 року суд визнає такими, що побудовані на вільному тлумаченні прокурором та позивачем п. 3.1 ст. З договору поруки № 68110Р5 від 18.08.2010 р., в зв'язку з чим, є безпідставними.

Доказів існування у відповідача зобов'язань по сплаті орендної плати та експлуатаційних витрат по договору оренди станом на 21.11.2012р. прокурором та позивачем не надано.

Крім того, слід зазначити, що 11.05.2012 року між ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»(боржник) та кредиторами (в т.ч. Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Харкові) було укладено мирову угоду по справі про банкрутство №5023/3687/11 (далі -мирова угода).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11 травня 2012 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року, мирову угоду було затверджено, а провадження по справі про банкрутство №5023/3687/11 ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»припинено.

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається в процесі розгляду справи у господарському суді; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», ухвали господарського суду підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Згідно ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняються за домовленістю сторін.

Одним з різновидів домовленості сторін, як підставою припинення зобов'язання є новація зобов'язання - заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (ч.2 ст. 604 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(надалі Закон), під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

За приписами статті 37 Закону мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

Частиною 5 ст. 38 Закону визначено, що з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди. Частиною 5 ст. 39 Закону передбачена можливість розірвання мирової угоди за рішенням господарського суду, зокрема у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що припинення зобов'язань шляхом укладення мирової угоди у процедурі банкрутства є новацією зобов'язань між кредитором та боржником.

Отже, внаслідок затвердження судом мирової угоди у справі про банкрутство, відбулася заміна первісного зобов'язання відповідача новим (новація).

Таким чином з 11.05.2012 року діють положення статті 604 Цивільного кодексу України, щодо новації основного зобов'язання, тобто припинено дію договору поруки.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 10 листопада 2009 року у справі № 11-5-09(6/50-08(33/83-08)), в Постанові Верховного Суду України від 30 березня 2010 року.

Разом з тим, факт припинення дії договору поруки не є підставою для припинення провадження у справі з огляду на безпідставність позовних вимог станом на момент звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 29, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.11.2012 р.

Суддя Френдій Н.А.