Постанова

від 13.12.2012 по справі 5020-693/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року Справа № 5020-693/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Антонової І.В.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

позивача, Бурмістрова Світлана Вадимівна, на підставі довіреності за № 29-Д від 29.11.11, (комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон");

відповідача, не з'явився, (приватне підприємство "Паймунар Плюс");

третьої особи, Бекетова Наталя Сергіївна, довіреність № б/н від 30.10.12, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М. ) від 20 серпня 2012 року у справі № 5020-693/2012

за позовом комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон"(вул.. Адм. Октябрьського, буд. 8, місто Севастополь,99011)

до приватного підприємства "Паймунар Плюс"(99041, місто Севастополь, площа Ластова, буд. 3А)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5 )

про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити об'єкт комунальної власності

ВСТАНОВИВ:

20.06.2012 Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Аррікон" (далі -Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства "Паймунар Плюс" (далі -Відповідач) про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити об'єкт комунальної власності -частину вбудованих приміщень другого поверху будівлі літ. "А", "А1", "Б" (літ. № ІІ-2,І-1), площею 128,60 кв. м та приміщень другого поверху будівлі літ "А1" (літ. №№ І-2 -І-10), площею 118,10 кв. м, всього загальною площею 246,70 кв. м. з прилеглим асфальтобетонним мостінням І (міста загального користування), огорожею та воротами (місто загального користування), які розташовані за адресою: м. Севастополь, пл.. Ластова, 3а та передати його КП Севастопольської міської Ради "Аррікон" за актом прийому-передачі. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач в порушення умов договору оренди нерухомого майна №668 від 19.08.2010 не використовує орендований об'єкт за призначенням, господарську діяльність не здійснює, умови договору не виконує. При цьому позивач, посилається на статті 651, 773, 795 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 20 серпня 2012 року у справі 5020-693/2012 у задоволені позову відмовлено.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди комунального майна, який просить розірвати позивач, є неукладеним через не посвідчення його в нотаріальному порядку та відсутності його державної реєстрації. При цьому суд посилався на ст..ст. 209,210,640 ЦК України та зазначив, що не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Не погодившись з рішенням господарського суду КП Севастопольської міської Ради „Аррікон" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме відповідно до п. 8 ст. 181 ГК України договір вважається неукладеним тільки у випадку коли сторони не досягли згоди за всіма суттєвими умовами господарського договору, у зв'язку з чим поняття щодо укладення договору можливо застосовувати тільки на стадії укладення спірного договору. Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає, оскільки сторони договору здійснили конкретні дії, які направлені на його часткове виконання, то не можна говорити про не укладеність договору. Крім того, позивач в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що відповідач також належним чином не сплачує орендну плату, що є порушенням суттєвої умови договору.

12 вересня 2012 року ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи було призначено на 27 вересня 2012 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Сікорська Н.І., суддів Латиніна О.А., та Євдокімова І.В.

27.09.2012 року за розпорядженням в.о. секретаря судової палати суддя Латинін О.А. замінений на суддю Проценко О.І.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

22.11.2012 року за розпорядженням в.о. секретаря судової палати суддя Євдокімов І.В. замінений на суддю Антонову І.В.

Ухвалою суду від 22.11.2012р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучений Фонд комунальної власності Севастопольської міської ради, оскільки майно, яке передане за договором, є комунальною власністю.

В судовому засіданні представник Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон" та представник Фонду комунального майна Севастопольської міської ради підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

19.08.2010 року Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Аррікон" , ( орендодавець) та Приватне підприємство "Паймунар Плюс" (орендар) підписали договір оренди нерухомого майна №668 (далі -Договір), за умовами якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно - частину вбудованих не житлових приміщень першого поверху будівель літ. «А», «А1», «Б»(літ. №№1-2,1-3, ІІ-2, І-1), площею 128,60 кв.м., та приміщень другого поверху будівлі літ. «А1»(літ. №№1-2 -І-10), площею 118,10 кв.м., всього загальною площею 246,70 кв.м., з асфальтним мостінням І, що прилягає (місця загального користування), огорожею та воротами (місце загального користування), що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Ластова, 3-а, для використання як виробничі приміщення. Об'єкт оренди перебуває на балансі орендодавця, вартість якого згідно з актом оцінки вартості станом на 31.08.2009 складає 243 521,00 грн. /а.с. 7-8/.

Договором встановлено, що він діє з моменту його підписання до 21.07.2015 (пункт 7.1 договору).

Пунктом 4.4.1 Договору на орендодавця покладений обов'язок здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію даного Договору у строки, встановлені діючим законодавством, та здійснити оплату послуг з підготовки документів, необхідних для нотаріального посвідчення.

Однак, як убачається з матеріалів справи, про що не заперечували представники сторін в судовому засіданні, вимоги закону про нотаріальне посвідчення та державної реєстрації Договору не виконані.

За актом приймання-передачі орендованого майна від 19.08.2010 року КП СГС "Аррікон" передав, а ПП "Паймунар Плюс" прийняв в оренду нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, пл.. Ластова, 3а. ( том 1 а.с. 9)

Позивач звернувся з позовом про розірвання Договору оренди, про зобов'язання відповідача звільнити об'єкт комунальної власності та повернути його за актом приймання-передачі, вважаючи, що відповідач в порушення умов Договору не використовує орендований об'єкт, господарську діяльність не здійснює, умови договору не виконує.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Предметом цього спору є матеріально-правові вимоги позивача про розірвання договору оренди комунального майна, зобов'язання відповідача звільнити та повернути об'єкт комунальної власності.

Орендні відносини у сфері господарювання регулюються статтею 283 ГК України , відповідно до частини першої якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною шостою цієї статті визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до приписів статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Сферу орендних відносин, предметом яких є державне та комунальне майно, врегульовує Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N 2269-XII , який набрав чинності 02 червня 1992 року (надалі -Закон №2269-XII).

За загальним правилом, яке визначено у статті 12 Закону №2269-XII , договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Закон №2269-XII не встановлює загальнообов'язковості нотаріального посвідчення (нотаріальної форми) та державної реєстрації договору оренди державного та комунального майна.

Разом з тим, з прийняттям ЦК України , що набрав чинності з 1 січня 2004 року, законодавцем було впроваджено правовий механізм нотаріального посвідчення та державної реєстрації правочинів, та нормами статей 793 , 794 цього Кодексу встановлено обов'язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію для договорів оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладених строком на три роки і більше (з 10.01.2007).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ЦК України прийнятий пізніше Закону №2269-XII , правові норми цього Кодексу щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладених строком на три роки і більше, мають перевагу у застосуванні перед нормами Закону №2269-XII , які вимагають лише додержання письмової форми договору державного та комунального майна.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно зробив висновок про те, що оскільки Договором передбачено його укладення на строк більш ніж 3 роки (з 19.08.2010 по 21.07.2015), то він підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Наведеної правової позиції щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди комунального майна, укладеного строком на три роки і більше, дотримується також Верховний Суд України (постанова ВСУ від 2 вересня 2008 року №25-16/394-06-10570), та Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 12.07.2012 у справі №5024/2245/2011, постанова ВГСУ від 01.08.2012 у справі №2/88-Д, постанова від 25.04.2012 справа № 5020-1955/2011 та постанова від 01.03.2012 справа№ 5020-398/2011-1497/2011).

Відповідно до частини першої статті 209 та частини першої статті 210 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Зі змісту частини третьої статті 640 ЦК України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з пунктом 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №671 , державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Відповідно до статей 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" ). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №2-17/604-2009 від 18.04.2011.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, та сторонами не спростовано факту відсутності нотаріального посвідчення і державної реєстрації Договору, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України свідчить про його неукладеність.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неукладений договір є таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків, та договір, який не вчинено, не може бути розірваний, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. (що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 18.04.2011 року у справі № 2-17/604-2009)

Разом з тим, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні у повному обсязі, у мотивувальній частині не зазначив, з яких причин суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання звільнити та повернути комунальне майно.

Колегія суддів, проаналізувавши обставини справи та норми чинного цивільного законодавства, вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання відповідача звільнити та повернути комунальне майно позивачу, підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави

(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. (частина перша цієї статті)

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.(частина друга).

Також положення цієї глави застосовуються до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Так, судом першої та апеляційної інстанції встановлений факт неукладеності договору оренди комунального майна, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, пл.. Ластова, 3-а, за № 668 від 19.08.2008 року.

Разом з тим, КП СГС "Аррікон" передав об'єкт оренди за актом приймання-передачі від 19.08.2010 року ПП "Паймунар Плюс", який відповідно прийняв нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Севастополь, пл.. Ластова, 3а. ( а.с. 9)

Як убачається з матеріалів справи, на час розгляду справи нерухоме майно позивачу не повернуто.

Отже, оскільки між сторонами не виникло орендних правовідносин, то у відповідача відсутні правові підстави користування комунальним майном, а тому вимоги позивача про звільнення та повернення комунального майна знайшли своє правове обґрунтування та підлягають задоволенню.

Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що позивач помилково зазначив в позові вимоги про повернення комунального майна, як частину вбудованих приміщень другого поверху будівлі літ. "А", "А1", "Б" (літ. № ІІ-2,І-1), площею 128,60 кв. м, які розташовані за адресою: м. Севастополь, пл.. Ластова, 3а, оскільки за договором та актом прийому передачі було передано позивачу саме частина вбудованих приміщень першого поверху будівлі літ. "А", "А1", "Б" (літ. № І-2, І-3 ,ІІ-2, І-1) площею 128,60 кв., тому судова колегія вважає за необхідне в резолютивній частині зазначити про звільнення та повернення саме того майна, яке було предметом договору та фактично передано відповідачеві.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність заборгованості з орендної плати, колегія суддів зазначає, що стягнення заборгованості з орендної плати не є предметом розгляду зазначеної справи, а як убачається з позовної заяви, такі підстави позову, як невиконання зобов'язань за договором оренди у вигляді несвоєчасної сплати орендної плати взагалі не зазначено, тому посилання на це в апеляційній скарзі з огляду на вимоги 101 Господарського процесуального кодексу, є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду частковому скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, викладених у рішенні місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 20 серпня 2012 року у справі №5020-693/2012 в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання звільнити та повернути комунальне майно скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Зобов'язати Приватне підприємство "Паймунар Плюс" (99041, місто Севастополь, площа Ластова, буд. 3А, код ЄДРПОУ 33891864) звільнити об'єкт комунальної власності - частину вбудованих не житлових приміщень першого поверху будівель літ. «А», «А1», «Б» (літ. №№1-2,1-3, ІІ-2, І-1), площею 128,60 кв.м., та приміщень другого поверху будівлі літ. «А1»(літ. №№1-2 -І-10), площею 118,10 кв.м., всього загальною площею 246,70 кв.м., з асфальтним мостінням І, що прилягає (місця загального користування), огорожею та воротами (місце загального користування), що розташоване за адресою: місто Севастополь, пл. Ластова, 3-а та передати його комунальному підприємству Севастопольської міської ради "Аррікон" (вул. Адм. Октябрьського, буд. 8, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 20711909 ) шляхом складання акту приймання-передачі.

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 20 серпня 2012 року у справі № 5020-693/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді І.В. Антонова

О.І. Проценко