Постанова

від 13.12.2012 по справі 18/1423/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 18/1423/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -Гапонова Я.О.

відповідача - Слободчикова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Вінпласт Дістріб"юшин", м. Полтава (вх. № 3557 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.09.12 р. у справі № 18/1423/12

за позовом ТОВ "Ергопак", м. Боярка, Київська область

до ТОВ "Вінпласт Дістріб"юшин", м. Полтава

про стягнення 135253,61 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11 вересня 2012 року по справі № 18/1423/12 (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Вінпласт Дистрібюшин" на користь ТОВ "Ергопак" 112714,80 грн. основної заборгованості, 4538,42 грн. пені, 1093,17 грн. -3% річних, 16907,22 грн. штрафу, 2705,30 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування викладених вимог заперечує факт укладання договору № 12/17-10 від 10.01.2011 р., посилаючись на існування правовідносин купівлі-продажу з позивачем у спрощеній формі на підставі видаткових накладних, а також стверджує, що вказаний договір не підписаний відповідачем, тому його слід вважати неукладеним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

В призначене судове засідання 27.11.2012 р. відповідач не з'явився, але надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням у відрядженні законного представника.

В судовому засіданні представник позивача надав для огляду оригінал договору купівлі-продажу № 12/17-10 від 10.01.2011 р., а також оригінали видаткових накладних, за якими була здійснена спірна поставка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2011 р. розгляд апеляційної скарги відповідача відкладено на 11.12.2012р.

В судовому засіданні 11.12.2012 р. сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 0.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ергопак" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпласт Дистриб"юшин" було укладено договір купівлі - продажу № 12/17-10, відповідно до якого продавець приймає на себе зобов'язання передати у власність покупця матеріальні цінності (господарчі, побутові товари та інше), що надалі іменується - "товар", а покупець - прийняти та оплатити зазначений товар (п.1.1. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що продавець приймає на себе зобов'язання передати покупцю в строки, передбачені даним договором, товар, який вказаний продавцем у накладній або іншому товарно - супровідному документі.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно видаткових накладних: №Ф02:РН-000085 від 12.01.2012р. на суму 17932,12 грн., №Ф02:РН-000178 від 18.01.2012р. на суму 34502,67 грн., №Ф02:РН-000320 від 30.01.2012р. на суму 1667,30 грн., №Ф07:РН-000459 від 09.02.2012р. на суму 920,47 грн., №Ф07:РН-000641 від 22.02.2012р. на суму 8270,18 грн., №Ф07:РН-000280 від 27.01.2012р. на суму 4728,74 грн., №Ф07:РН-000558 від 17.02.2012р. на суму 49693,32 грн., позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 117714,80 грн. (а.с.16,17-18,19,20,21,22,23).

Умовами договору визначено, що товар, що переданий покупцеві за даним договором, повинен бути повністю сплачений не пізніше ніж через 21 (двадцять один) календарних дні з моменту фактичної передачі товару ( п.2.8. договору).

Згідно п.5.3.1. договору, покупець приймає на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість товару відповідно до умов даного договору.

Як вказує позивач, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково сплативши лише 5000,00 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача від 29.03.2012р., 12.04.2012р., 22.05.2012р., 01.06.2012р., 15.06.2012р. (а.с. 24-55).

У зв'язку з тим, що відповідачем лише частково оплачено за поставлений товар у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 112714,80 грн.

Посилаючись на пункт 6.3 договору позивач, враховуючи визначені договором терміни оплати по кожній накладній, нарахував відповідачу 4538,42 грн. пені за період прострочення з 03.02.2012 по 01.06.2012р.

На підставі п. 6.4 договору за порушення терміну розрахунку з позивачем понад 30 календарних днів відповідачу нарахований штраф в розмірі 15% від суми простроченої заборгованості, який становить 16907,22 грн.

Окрім того, керуючись положеннями ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 03.02.2012 по 01.06.2012р. в сумі 1093,17 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання з боку відповідача за договором, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог. За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526, 530, 610, 625, Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 112714,80 грн. основної заборгованості, 4538,42 грн. пені, 1093,17 грн. -3% річних, 16907,22 грн. штрафу визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі заборгованість за договором не визнає, зазначає про недоведеність позивачем факту отримання товару відповідачем саме за договором, посилаючись на існування правовідносин купівлі-продажу з позивачем у спрощеній формі на підставі видаткових накладних, а також стверджує, що вказаний договір не підписаний відповідачем, тому його слід вважати неукладеним.

Колегія суддів вважає наведені доводи безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Позивачем до матеріалів справи надані видаткові накладні №Ф02:РН-000085 від 12.01.2012р. на суму 17932,12 грн., №Ф02:РН-000178 від 18.01.2012р. на суму 34502,67 грн., №Ф02:РН-000320 від 30.01.2012р. на суму 1667,30 грн., №Ф07:РН-000459 від 09.02.2012р. на суму 920,47 грн., №Ф07:РН-000641 від 22.02.2012р. на суму 8270,18 грн., №Ф07:РН-000280 від 27.01.2012р. на суму 4728,74 грн., №Ф07:РН-000558 від 17.02.2012р. на суму 49693,32 грн.

Так, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Здійснив аналіз видаткових накладних колегія суддів констатує, що вони повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять всі необхідні реквізити, містять посилання на договір № 12/17-10 від 10.01.2012 р., а також зміст та обсяг господарської операції; засвідчені підписом сторін, скріплені печаткою підприємств позивача і відповідача, та містять дані щодо осіб постачальника та отримувача.

В судовому засіданні представником позивача були надані для огляду оригінали вказаних видаткових накладних.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений строк оплати товару.

За умовами п. 2.8 договору № 12/17-10 від 10.01.2012 р. товар, що переданий покупцеві за даним договором, повинен бути повністю сплачений не пізніше ніж через 21 (двадцять один) календарних дні з моменту фактичної передачі товару.

Відповідно до п.2.3. договору, кількість та вартість замовленого покупцем у відповідності до п.2.2. даного договору товару зазначається у видатковій накладній, яка оформлюється продавцем на ім'я покупця і передається представнику останнього одночасно з передачею замовленого товару.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Отже, відповідач підписавши вказані накладні, які містять посилання на договір № 12/17-10 від 10.01.2012 р., погодився з тим, що вказані поставки були здійснені саме на підставі вказаного договору. Доказів існування інших господарських правовідносин з позивачем відповідачем до суду не надано, як і не доведено жодними доказами факту існування правовідносин купівлі-продажу з позивачем у спрощеній формі, без укладання договору.

Матеріали справи також свідчать про те, що кільцева довіреність від імені відповідача підписана директором та скріплена печаткою, видана на отримання товарно-матеріальних цінностей саме за договором № 12/17-10 від 10.01.2012 р. (а.с. 89).

Колегія суддів також бере до уваги наявний в матеріалах справи акт звіряння розрахунків за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р., який містить також посилання на договір № 12/17-10. Згідно вказаного акту, який підписаний сторонами та скріплений печаткою їх підприємств, у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем в сумі 112714,80 грн.

Зазначені обставини відповідачем жодними доказами не спростовані.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 12/17-10 від 10.01.2011 р. укладений в письмовій формі, містить всі істотні умови, з боку позивача підписаний директором -Попович І.Б. Оригінал вказаного договору був оглянутий колегією суддів в судовому засіданні.

Факт підписання спірного договору сторонньою, не уповноваженою особою відповідачем жодним доказом не підтверджений, зміст договору не суперечить діючому законодавству, особи, що його вчинили мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а обставини справи свідчать, що вказаний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків. Відповідачем також не надано до суду доказів проведення службової перевірки по факту підписання договору сторонньою особою або по факту незаконного використовування печатки ТОВ "Вінпласт Дістріб"юшин" на договорі, як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів по даному факту.

До того ж, на момент розгляду справи в господарському суді вказаний договір не був визнаний недійсним в установленому законом порядку, відповідач з окремим позовом про визнання договору недійсним не звертався, як і не звертався із зустрічним позовом в межах даної справи з цього приводу.

За таких обставин твердження відповідача про те, що даний договір не можна вважати укладеним є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача у відповідності з умовами договору виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Отже, доводи апеляційної скарги стосовно неправомірного нарахування позивачем штрафних санкцій не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Перевіривши правильність нарахування пені, штрафу та 3% річних, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в зазначеній частині правомірно задоволені судом першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на умовах договору, відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджуються обґрунтованим розрахунком, який додано позивачем до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 11.09.12 р. у справі № 18/1423/12 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпласт Дистриб"юшин", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.09.12 р. у справі № 18/1423/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2012 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Плужник О.В.