ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2012 р. (о 14:50) Справа №2а-13104/12/0170/15
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря Кисельової А.Є., представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консенсус"
про стягнення заборгованості у розмірі 651722,95 грн.
Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом Державна податкова інспекція у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консенсус» про стягнення податкового боргу у розмірі 651722,95 грн., а саме:
- з податку на додану вартість у сумі 287928,46 грн., в тому числі, за основним платежем - 226424,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61496,75 грн., пеня - 7,71 грн.
- з орендної плати з юридичних осіб - 12239,10 грн.
- з податку на прибуток - 351555,39 грн., в тому числі, за основним платежем - 280881,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70674,00 грн.
Адміністративний позов мотивований тим, що ТОВ «Консенсус», станом на день звернення позивача з позовом, не сплачені узгоджені податкові зобов'язання, нараховані контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень з податку на додану вартість та податку на прибуток, не сплачені податкові зобов'язання, визначені самостійно платником податків з податку на додану вартість та з орендної плати з юридичних осіб, та пені у загальній сумі 651722,95 грн., яка перетворилася у податковий борг платника податків, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання позивач та відповідач явку представників не забезпечили, про місце, день та час слухання справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись статтями 122, 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Консенсус» є юридичною особою, яка зареєстрована 15.02.2005 року виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
ТОВ «Консенсус» зареєстровано платником податків у ДПІ в м. Керчі АР Крим, зокрема є платником податку на додану вартість, орендної плати з юридичних осіб та податку на прибуток.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Консенсус» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг виник за період 2010, 2011 рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000 р. (надалі Закон №2181) так і норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року N 1251-XII (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону №2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до пп. б пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Згідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Абзацам 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
У 2011 р. відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Підпунктом 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Судом встановлено, що заборгованість, про стягнення якої заявлено позов, складає 651722,95 грн., а саме: з податку на додану вартість у сумі 287928,46 грн., в тому числі, за основним платежем - 226424,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61496,75 грн., пеня - 7,71 грн.; з орендної плати з юридичних осіб - 12239,10 грн.; з податку на прибуток - 351555,39 грн., в тому числі, за основним платежем - 280881,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70674,00 грн.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 287928,46 грн., в тому числі, за основним платежем - 226424,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61496,75 грн., пеня - 7,71 грн., суд зважає на наступне.
Судом встановлено, що на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість №4852 від 22.02.10 р. відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 207,00 грн., по строку сплати 02.03.10 р., № 6555 від 22.03.10 р. - у розмірі 11,00 грн., по строку сплати 30.03.10 р., № 1744 від 20.05.10 р., у розмірі 49,00 грн.. по строку сплати 31.05.10 р., з яких 37,00 грн. з податку та 12,00 грн. штраф, нарахований самостійно платником податків.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць.
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи за даними податкового органу відповідачем податкове зобов'язання з ПДВ за січень, лютий, березень 2010 не сплачено, що підтверджується обліковою карткою платника податків з ПДВ за 2010 р.
В порушення ст. 71 КАС України відповідач не надав докази сплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість у визначений підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 строк. Отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Консенсус», за наслідком якої складений акт від 09.06.2010 р. №822/1502/30411145, за висновками якого встановлено порушення абз. а. п. 4.1.4 ст. 4 Закону №2181, а саме: несвоєчасне подання ТОВ «Консенсус» податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р. (№13724 від 26.04.2010 р.) по терміну - 20.04.2010 р. Фактична декларація надіслана поштою 22.04.2010 р.
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001761502/0 від 14.07.2010 р., відповідно до якого, згідно пп. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181 відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення отримане відповідачем, про що свідчить копія поштового повідомлення про отримання.
Відповідно до п. 17.1. ст. 17 закону №2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.
Підпунктом 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 закону №2181 встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази своєчасної подачі податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем несвоєчасно надана податкова декларація з ПДВ за березень 2010 р.
За даними податкового органу податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0001761502/0 від 14.07.2010 р. відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Консенсус», за наслідком якої складений акт від 17.06.2010 р. №845/1502/30411145, за висновками якого встановлено порушення пп5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону №2181, а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання по декларації за липень 2009 р. (№30074 від 20.08.2009 р.) по терміну сплати 31.08.2009 р. у сумі 49 грн., фактично погашено 20.05.2010 р. меморіальним ордером №281692 від 20.05.2010 р., затримка - 262 дня.
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001821502 від 19.07.2010 р., відповідно до якого, згідно пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24,50 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення отримане відповідачем, про що свідчить копія поштового повідомлення про отримання.
Відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, судом встановлено, що податковим органом вірно визначений розмір штрафної (фінансової) санкції за порушення податкового законодавства - несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання у сумі 24,50 грн. (49 х 50%).
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2009 р. у строки, встановлені пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону №2181.
За даними податкового органу податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24,50 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0001821502 від 19.07.2010 р. відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Матеріали справи свідчать, що посадовими особами податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Консенсус», за наслідком якої складений акт від 09.08.2010 р. №1102/1502/30411145, за висновками якого встановлено порушення абз а. п. 4.1.4 ст. 4 Закону №2181, а саме: неподання декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р.
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0002371502/0 від 14.09.2010 р., відповідно до якого, згідно пп. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення спрямовано за адресою платника податків та повернуто поштою з відміткою «за закінченням зберігання». У зв'язку з чим контролюючим органом складений акт від 08.11.2010 р. № 599/15-2, відповідно до якого податкове повідомлення - рішення №0001821502 від 19.07.2010 р. розміщено на дошці податкових оголошень з 08.11.2010 р.
Підпунктом 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 закону №2181 встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази подачі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за червень 2010 р.
За даними податкового органу податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0001821502 від 19.07.2010 р. відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Консенсус», за наслідком якої складений акт від 15.09.2010 р. №1287/1502/30411145, за висновками якого встановлено порушення абз а. п. 4.1.4 ст. 4 Закону №2181, а саме: неподання ТОВ «Консенсус» податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 р.
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0002571502/0 від 01.10.2010 р., відповідно до якого, згідно пп. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення було направлено на адресу відповідача. У зв'язку з неможливістю вручення податкового повідомлення-рішення податковим органом складений акт від 08.11.2010 р., відповідно до якого податкове повідомлення - рішення №0002571502/0 від 01.10.2010 р. розміщено на дошці податкових оголошень з 08.11.2010 р.
Підпунктом 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 закону №2181 встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази подачі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за травень 2010 р.
За даними податкового органу податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0002571502/0 від 01.10.2010 р. відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Консенсус», за наслідком якої складений акт від 09.11.2010 р. №1573/1502/30411145, за висновками якого встановлено порушення абз а. п. 4.1.4 ст. 4 Закону №2181, а саме: неподання ТОВ «Консенсус» податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 р.
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0003521502/0 від 15.12.2010 р., відповідно до якого, згідно пп. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181 відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення було направлено на адресу відповідача. У зв'язку з неможливістю вручення податкового повідомлення-рішення податковим органом складений акт від 13.02.2011 р., відповідно до якого податкове повідомлення - рішення №0003521502/0 від 15.12.2010 р розміщено на дошці податкових оголошень з 13.02.2011 р.
Підпунктом 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 закону №2181 встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази подачі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за липень 2010 р.
За даними податкового органу податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0003521502/0 від 15.12.2010 р. відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Згідно матеріалів справи посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідком якої складений акт від 14.03.2011 р. №3/15/15-2/30411145, за висновками якого встановлено порушення вимог пп. 49.18.1. (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, пп. 2030.1. ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: неподання ТОВ «Консенсус» податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р. (граничний строк подання - 20.01.2011 р.)
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000271502 від 24.03.2011 р., відповідно до якого, згідно п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення спрямовано на адресу платника податків та повернуто поштою з відміткою «не зареєстровано».
Відповідно до абз. 3 п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази подачі податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за грудень 2010 р.
Разом з тим, при вирішення питання щодо правомірності застосування норм ст. 120 Податкового кодексу до спірних правовідносин та правомірності визначення розміру відповідальності на суму 1020 грн., суд виходить з наступного.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо розміру штрафних санкцій за несвоєчасну подачу податкової звітності слід враховувати таке.
Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Таким чином, на штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні встановлюються за порушення податкового законодавства, яке вчинене платником податків з 1 січня по 30 червня 2011 року.
Слід зазначити, що пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, крім окремих положень цього Кодексу, визначених цим пунктом.
Згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи наведені норми діючого законодавства, у даному випадку, податковий орган при визначені розміру відповідальності за порушення податкового законодавства позивачу, зокрема, за ненадання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 рік, зобов'язаний був керуватися п. 7 Перехідних положень Податкового кодексу України, ані нормами статті 120 Податкового кодексу України.
Таким чином, виходячи з дії нормативно-правових актів у часі, в частині визначення відповідальності за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, підлягає застосуванню спеціальна норма Податкового кодексу України, яка встановлює розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, допущене до 30.06.2011 року у розмірі 1 грн.
Суд підкреслює, що звітність за грудень 2010 рік відповідач зобов'язаний був надати у 2011 році (до 20.01.2011 р.), тобто спірні правовідносини виникли у 2011 році, у період дії п. 7 Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, підлягають застосуванню саме норми п. 7 Перехідних положень Податкового кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що при застосуванні розглядуваної законодавчої норми слід ураховувати, що передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України повторність може бути застосована лише до відносин, що мали місце на час дії цієї норми. Тому повторним для цілей застосування пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України є ті визначення податкових зобов'язань, які мали місце з 1 січня 2011 року. Визначення податкових зобов'язань, здійснені до вказаної дати, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, до уваги братися не повинні.
Також не повинні братися до уваги повторні визначення податкових зобов'язань, що були здійснені хоча і після 1 січня 2011 року, але за протиправні діяння, які мали місце до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України. Зазначене пояснюється тим, що підвищеної відповідальності за повторне вчинення того самого податкового правопорушення не було до набрання чинності Податковим кодексом України. Тому застосування повторності щодо діянь, вчинених до запровадження відповідних законодавчих норм (тобто до 1 січня 2011 року), незалежно від дати визначення відповідних податкових зобов'язань є зворотною дією, а тому, суперечить статті 58 Конституції України.
З урахуванням викладеного підвищена відповідальність за повторне порушення норм податкового законодавства може мати місце лише в разі повторного визначення контролюючими органами податкових зобов'язань, якщо і перше, і наступні нарахування відбулися після 1 січня 2011 року та за умови, якщо всі діяння, які були підставою для нарахувань, вчинені платником податків після 1 січня 2011 року.
Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. N 2198/11/13-11.
Крім того, Вищий адміністративний суд звернув увагу, що визначені розглядуваною законодавчої нормою санкції застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.
Тому повторність визначення контролюючим органом протягом року суми податкового зобов'язання слід застосовувати в розрізі кожного окремого з податкових порушень, передбачених, зокрема 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України. Тобто повторним у розумінні статті 120 Податкового кодексу України є визначення контролюючим органом податкових зобов'язань внаслідок вчинення одного й того самого порушення, які повинні бути тотожними: або неподання податкової декларації з ПДВ, або податку на прибуток тощо.
У разі повторного визначення податкових зобов'язань за вчинення різних податкових порушень (наприклад, спочатку внаслідок виявлення неподання податкової декларації з податку на прибуток, а згодом протягом року через виявлення неподання декларації з податку на додану вартість) підвищений розмір відповідальності застосовуватися не повинен.
А відтак, суд зазначає, що податковим органом невірно застосовані правові норми, які розповсюджуються на спірні правовідносини, що привело до невірного визначення розміру грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями.
Разом з тим, суд зазначає, що визначення розміру відповідальності за порушення податкового законодавства відноситься до виключеної компетенції податкового органу, а відтак суд не має повноважень на втручання в діяльність податкового органу та самостійно визначати розмір штрафної санкції, яка підлягає застосуванню за ненадання податкової звітності у встановлені строки.
У зв'язку з чим, відсутні підстави для стягнення вказаної заборгованості.
Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідком якої складений акт від 14.03.2011 р. №1/15-2/30411145, за висновками якого встановлено порушення вимог абз а. п. 4.1.4 ст. 4 Закону №2181, а саме: неподання ТОВ «Консенсус» податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 р.
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №000181502 від 23.03.2011 р., відповідно до якого на підставі п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення спрямовано на адресу платника податків та повернуто поштою з відміткою «не зареєстровано».
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази подачі податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 р.
Судом встановлено, що при вирішенні питання щодо застосування передбачених Податковим кодексом України штрафних санкцій до податкових правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року, варто враховувати таке.
З 1 січня 2011 року, тобто від дати набрання чинності Податковим кодексом України, і до 6 серпня 2011 року, тобто до дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).
Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.
Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.
Зокрема відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.
Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.
Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. N 2198/11/13-11.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення - рішення №0000261502 від 24.03.2011 р. контролюючим органом визначена сума штрафних санкцій у розмірі 170 грн.
Таким чином, судом встановлено, що податковим органом вірно застосована норма п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України за неподання декларації за жовтень 2010 р., та, відповідно, вірно визначений розмір грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями за вказане правопорушення, оскільки склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність, та яка встановлена вказаною нормою, є тотожним зі складом правопорушення, передбаченого ст. 17 Закону №2181, відповідно, є однаковий розмір відповідальності.
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів подачі декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 р. та докази сплати штрафних санкцій.
За даними податкового органу податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №000181502 від 23.03.2011 р. відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідком якої складений акт від 14.03.2011 р. №2/15-2/30411145, за висновками якого встановлено порушення вимог абз а. п. 4.1.4 ст. 4 Закону №2181, а саме: неподання ТОВ «Консенсус» податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 р.
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000261502 від 24.03.2011 р., відповідно до якого на підставі абз 2 п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення спрямовано на адресу платника податків та повернуто поштою з відміткою «не зареєстровано».
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази подачі податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за листопад 2010 р.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо правомірності визначення розміру відповідальності у сумі 1020 грн., суд виходить з наступного.
З 1 січня 2011 року, тобто від дати набрання чинності Податковим кодексом України, і до 6 серпня 2011 року, тобто до дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
При вирішенні питання щодо застосування передбачених Податковим кодексом України штрафних санкцій до податкових правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року, варто враховувати таке.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).
Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.
Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.
Зокрема відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.
Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.
Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. N 2198/11/13-11.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення - рішення №0000261502 від 24.03.2011 р. контролюючим органом визначена сума штрафних санкцій у розмірі 1020 грн. (підвищена відповідальність за вчинення протягом року аналогічного порушення).
Між тим, суд зазначає, що при застосуванні розглядуваної законодавчої норми слід ураховувати, що передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України повторність може бути застосована лише до відносин, що мали місце на час дії цієї норми. Тому повторним для цілей застосування пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України є ті визначення податкових зобов'язань, які мали місце з 1 січня 2011 року. Визначення податкових зобов'язань, здійснені до вказаної дати, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, до уваги братися не повинні.
А відтак, враховуючи, що правопорушення було вчинено у 2010 р., та законодавство, яке діяло на час вчинення правопорушення, не передбачало можливість застосування підвищеної відповідальності за вчинення повторного протягом року порушення, за яке була застосована штрафна санкція, суд дійшов висновку, що податковим органом неправомірно визначений розмір штрафної санкції у сумі 1020 грн., замість 170 грн., як це було передбачено Законом 2181, та п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України.
Суд зауважує, що визначення розміру відповідальності за порушення податкового законодавства відноситься до виключеної компетенції податкового органу, а відтак, суд не має повноважень щодо втручання в діяльність податкового органу та самостійно визначати розмір штрафної санкції, яка підлягає застосуванню за ненадання податкової звітності у встановлені строки.
У зв'язку з чим, відсутні підстави для стягнення вказаної заборгованості.
Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідком якої складений акт від 30.05.2011 р. №76/15-2/30411145, за висновками якого встановлено порушення вимог пп. 49.18.1. (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, пп. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: неподання ТОВ «Консенсус» податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р. (граничний строк подання - 20.05.2011 р.)
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000941502 від 03.06.2011 р., відповідно до якого на підставі п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України з урахуванням п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення спрямовано на адресу платника податків та повернуто поштою з відміткою «не зареєстровано».
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази подачі податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за квітень 2011 р.
Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Таким чином, судом встановлено, що податковим органом до спірних правовідносин вірно застосовані норми п. 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та визначені грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн.
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів подачі декларації з податку на додану вартість за травень 2011 р. та докази сплати штрафних санкцій.
За даними податкового органу податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000941502 від 03.06.2011 р відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідком якої складений акт від 24.06.2011 р. №117/15-2/30411145, за висновками якого встановлено порушення вимог пп. 49.18.1. (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, пп. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання ТОВ «Консенсус» податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 р. (граничний строк подання - 20.04.2011 р., фактична декларація подана - 22.04.2011 р.)
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001511502 від 30.06.2011 р., відповідно до якого на підставі п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України з урахуванням п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення спрямовано на адресу платника податків та повернуто поштою.
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази своєчасної подачі податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем несвоєчасна надана податкова декларація з ПДВ за березень 2011 р.
Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Таким чином, судом встановлено, що податковим органом до спірних правовідносин вірно застосовані норми п. 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та визначені грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн.
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів подачі декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р. та докази сплати штрафних санкцій.
За даними податкового органу податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) №0001511502 від 30.06.2011 р. відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідком якої складений акт від 30.07.2011 р. №170/15-2/30411145, за висновками якого встановлено порушення вимог пп. 49.18.1. (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, пп. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання ТОВ «Консенсус» податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 р. (граничний строк подання - 20.06.2011 р.).
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001821502 від 28.07.2011 р., відповідно до якого на підставі п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України з урахуванням п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення спрямовано на адресу платника податків та повернуто поштою з відміткою «не зареєстровано».
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази своєчасної подачі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за травень 2011 р.
Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Таким чином, судом встановлено, що податковим органом до спірних правовідносин вірно застосовані норми п. 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та визначені грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн.
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів подачі декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. та докази сплати штрафних санкцій.
За даними податкового органу податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) №0001821502 від 28.07.2011 р. відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідком якої складений акт від 29.07.2011 р. №181/1502/30411145, за висновками якого встановлено порушення вимог пп. 49.18.1. (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, пп. 2030.1. ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання ТОВ «Консенсус» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р. (граничний строк подання - 20.07.2011 р.).
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001951502 від 09.08.2011 р., відповідно до якого на підставі п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення спрямовано на адресу платника податків та повернуто поштою з відміткою «не зареєстровано».
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази своєчасної подачі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за червень 2011 р.
Відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Таким чином, судом встановлено, що податковим органом до спірних правовідносин вірно застосовані норми абз. 2 п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України, а саме: визначена підвищена відповідальність за повторно протягом року порушення податкового законодавства - неподання податкової декларації з ПДВ, за яке вже була застосована відповідальність, та, відповідно, вірно визначені грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1020 грн.
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів подачі декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р. та докази сплати штрафних санкцій.
За даними податкового органу податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) №0001951502 від 09.08.2011 р. відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідком якої складений акт від 31.08.2011 р. №258/15-2/30411145, за висновками якого встановлено порушення вимог пп. 49.18.1. (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, пп. 2030.1. ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання ТОВ «Консенсус» податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. (граничний строк подання - 22.08.2011 р.).
На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №00028711502 від 06.09.2011 р., відповідно до якого на підставі п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України відповідачу визначена сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення спрямовано на адресу платника податків та повернуто поштою з відміткою «не зареєстровано».
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надано докази своєчасної подачі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за липень 2011 р.
Судом встановлено, що податковим органом до спірних правовідносин вірно застосовані норми абз 2 п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України, а саме: визначена підвищена відповідальність за повторно протягом року порушення податкового законодавства - неподання податкової декларації з ПДВ, за яке вже була застосована відповідальність, та, відповідно, вірно визначені грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1020 грн.
В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів подачі декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р. та докази сплати штрафних санкцій.
За даними податкового органу податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) №00028711502 від 06.09.2011 р. відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Судом встановлено, що посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Консенсус» щодо перевірки правових відносин з платником податків ТОВ «Планверк - об'єктменеджмент» та дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2008 р. по 31.01.2009 р.
За наслідками перевірки був складений акт №314/23-1/30411145 від 19.04.2011 р., за висновками якого встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 226157 грн., в тому числі у листопаді 2008 р. - 74422 грн., у грудні 2008 р. - 111370 грн., у січні 2009 р. - 40365 грн.; порушення п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Консенсус», що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 282696, в т. ч за 4 кв. 2008 р. - 222149 грн., за 1 кв. 2009 р. - 60547 грн.
Сутність порушень полягає в тому, що відповідачем неправомірно до складу податкового кредиту листопада, грудня 2008 р. та січня 2009 р. віднесена сума у розмірі 226157 грн., що призвело до завищення суми податкового кредиту та до заниження податку на додану вартість у сумі 226157 грн., та неправомірно до складу валових витрат за 4 кв. 2008 р., 1 кв. 2009 р. віднесена сума у розмірі 1130784, що призвело до завищення валових витрат та заниження об'єкту оподаткування на загальну суму 282696 грн. по взаємовідносинам ТОВ «Планверк- об'єктменеджмент», оскільки згідно акту перевірки податковим органом встановлено відсутність факту вчинення господарської операції та належних документів на підтвердження вчинення господарської операції.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742301 від 10.05.2011 р., яким контролюючим органом визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 282696 грн., в тому числі за основним платежем - 226157 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 56539,25 грн., та податкове повідомлення - рішення №0000732301 від 10.05.2011 р., яким контролюючим органом визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 353370 грн., в тому числі за основним платежем - 282696 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 70674 грн.
Вказані податкові повідомлення - рішення були спрямовані на адресу відповідача та повернуто поштою з відміткою «не зареєстровано».
За даними податкового органу грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 282696 грн., в тому числі за основним платежем - 226157 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 56539,25 грн., нараховані контролюючим органом за податковим повідомленням - рішенням №0000742301 від 10.05.2011 р. відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
За даними податкового органу грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 353370 грн., в тому числі за основним платежем - 282696 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 70674 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000732301 від 10.05.2011 р. відповідачем сплачені частково у сумі 1814,61 грн. за основним платежем, що підтверджується обліковою карткою платника податків, у зв'язку з чим, заборгованість складає: за основним платежем - 280881,39 грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 70674 грн., отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.
За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.
Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.
Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Враховуючи, що відповідач не надав докази вчинення господарської операції, які привели до зміни в структурі та зобов'язаннях платника податків, зокрема, первини - бухгалтерські документи, а також приймаючи до уваги, що акт перевірки є належним доказам на підтвердження порушення з боку відповідача положень податкового законодавства, суд дійшов в висновку, що податковим органом вірно визначені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням - рішенням №0000742301 від 10.05.2011 р., яким контролюючим органом визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 282696 грн., в тому числі за основним платежем - 226157 грн. (11356941,87 грн. х 20%) за штрафними фінансовими санкціями - 56539,25 грн. та з податку на прибуток за податковим повідомленням - рішенням №0000732301 від 10.05.2011 р. у сумі 353370 грн., в тому числі за основним платежем - 282696 грн. (1130784х25%), за штрафними фінансовими санкціями - 70674 грн. (282696 грн. х 25%).
В порушення ст. 71 КАС України відповідач не надав докази сплати податкового боргу, а також докази оскарження в апеляційному чи судовому порядку податкових повідомлень - рішень, заборгованість за яким складає предмет позову, відсутні таки відомості за даними програмно-апаратного комплексу «Документообіг адміністративних судів».
Крім того, з позовної заяві вбачається, що податковим органом також заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 7,71 грн., яка нарахована контролюючим органом у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Враховуючи, що сума пені нарахована контролюючим органом у зв'язку з погашенням податкового боргу у 2009, 2010 рр., до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №2181.
Відповідно до пп. 16.1.1. п. 16.1. ст. 16 Закону № 2181 початок строків нарахування пені здійснюється після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону (п. 16.1.2. п. 16.1. ст. 16 Закону № 2181).
Підпунктом 16.3.1. п. 16.3. ст. 16 Закону № 2181 встановлено, що нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Згідно абз. 2 пп. 16.3.3. п. 16.3. ст. 16 Закону № 2181 якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Відповідно до 16.4.1. п. 16.4. ст. 16 Закону №2181 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства, податковий орган має право нарахувати суму пені на суму податкового боргу із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення.
Судом перевірений особовий рахунок відповідача та встановлено наступне.
Згідно облікової картки платника податків з податку на додану вартість станом на 31.12.2009 р. вбачається, що пеня у сумі 2,50 грн. нарахована податковим органом 29.09.2009 р. у зв'язку з погашенням податкового боргу (перерахуванням грошових коштів) у сумі 256,00 грн. (платіжне доручення №207 від 29.09.2009 р.), пеня у сумі 0,88 грн. нарахована контролюючим органом 22.10.2009 р. у зв'язку з погашенням податкового боргу (перерахуванням грошових коштів) у сумі 50,00 грн. (платіжне доручення №220 від 22.10.2009 р.). Загалом у 2009 р. нарахована пеня у сумі 3,38 грн.
У 2010 р. податковим органом нарахована пеня у сумі 4,33 грн. (20.05.2010 р.) у зв'язку зі сплатою податкового боргу у сумі 49,00 грн. (меморіальний ордер від 20.05.2010 р.). Загалом предметом спору є стягнення пені у сумі 7,71 грн. (3,38 грн. (2009 р.)+4,33 (2010 р.).
Водночас, як вбачається з матеріалів справи податковий орган звернувся до суду 19.11.2012 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на позовній заяві.
Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Таким чином, виходячи з системного тлумачення наведених норм законодавства, можливо зробить висновок, що пеня, нарахована контролюючим органом за несвоєчасне перерахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, є податковим боргом платника податків, особливість якого є те, що він (податковий борг по пені) вважається узгодженим з моменту нарахування у зв'язку з узгодженням податкового зобов'язання за основним платежем.
У зв'язку з чим, на думку суду, на стягнення вказаної заборгованості поширюються норми ст. ст. 15, 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Згідно до підпункту 1.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Проте, згідно пункту 18.2 статті 18 Закону №2181 списанню підлягає безнадійний податковий борг. Під терміном "безнадійний" відповідно до підпункту "в" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону розуміється податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.
Підпунктом 15.2.1 п. 15.1. ст. 15 Закону №2181 встановлено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним. Таким чином, законодавче за загальним правилам читко встановлені строки давності, зокрема, стягнення податкового боргу по пене становлять 1095 календарних днів, тобто три роки.
Як вбачається з матеріалів справи податковий орган просить стягнути 3,38 грн. пені, нарахованої у зв'язку зі сплатою податкового боргу 29.09.2009 р. та 22.10.2009 р., тобто по за межами 1095 днів, а частково у межах 1095 днів - стягнення податкового боргу по пені у сумі 4,33 грн. за 2010 р.
Таким чином, враховуючи вимоги ст. ст. 15, 18 Закону №218, суд дійшов в висновку, що контролюючим органом вірно розрахована сума пені за фактом погашення відповідачем податкового боргу шляхом перерахування грошових коштів, а саме: у сумі 4,33 грн. у зв'язку зі сплатою податкового боргу 20.05.2010 р. у сумі 49,00 грн. А відтак, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість по пені у сумі 4,33 грн. в межах 1095 днів.
Разом з тим, в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість по пені у сумі 3.38 грн. (за 2009 р.), позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на час звернення з адміністративним позовом (19.11.2012р.), минув строк позовної давності, встановлений як ст. 15 Закону 2181, так і нормами ст. 102 Податкового кодексу України .
Перевіряючи наявність підстав для стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 12239,10 грн., суд зазначає наступне.
Враховуючи, що предметом спору є стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб за серпень - грудень 2010 р., до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №2181 та Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535 -ХІІ.
Порядок, підстави та строки сплати орендної плати за землю в 2010 року передбачені Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535 -ХІІ.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю"від 03.07.1992 року № 2535 -ХІІ (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок (паїв) і землекористувачі згідно з ч.2 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" сплачують земельний податок та орендну плату.
Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону №2181 встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про плату за землю" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону №218 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п. п. 5.3.1 п.5.3 статті 5 Закону №218 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була спрямована податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 30.01.2010 р. №3099, відповідно до якої платник податків самостійно визначив податкові зобов'язання з орендної плати, зокрема за серпень-грудень 2010 р. по 2447,82 грн. щомісяця, загалом за серпень-грудень 2010 р. - 12239,10 грн.
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи за даними податкового органу відповідачем податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за серпень-грудень 2010 р. у загальній сумі 12239,10 грн. не сплачено, що підтверджується обліковою карткою платника податків з ПДВ за 2010 р.
В порушення ст. 71 КАС України відповідач не надав докази сплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за серпень-грудень 2010 р. у загальній сумі 12239,10 грн. у визначений підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 строк. Отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.
Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Порядок стягнення податкового боргу за позовами податкових органів врегульований ст. ст. 59, 60 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на суму такого податкового боргу.
Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачеві податкову вимогу від 03.09.2009р. № 1/286 на суму 70392,59 гривень (за кодом 1401100 - ПДВ). Відповідачем зазначена вимога була отримана 07.09.2009 року, про що свідчить копія поштового повідомлення про отримання.
07.10.2009 р. податковим органом сформована друга податкова вимога №2/301 на суму податкового боргу у розмірі 70395,09 грн. (за кодом 1401100 - ПДВ), яка була отримана платником податків 12.10.2009 р., про що свідчить копія поштового повідомлення про отримання.
Крім того, контролюючим органом була спрямована вимога від 08.11.2012 р. №14666/10/19-20 на суму боргу, який складає предмет спору.
З особової картки платника податків з податку на додану вартість, з орендної плати з юридичних осіб, з податку на прибуток вбачається, що податковий борг платником податків не погашено, а його розмір збільшився після надіслання (вручення) податкових вимог.
Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.
У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.
У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.
Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.
При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.
Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.
Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.
Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 року № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".
Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем сума податкового боргу не погашена та виникла після надіслання відповідачу вимоги 03.09.2009р. № 1/286 та від 07.10.2009р. №2/301.
Крім того, з моменту виставлення податковим органом вимог відповідачем податковий борг в повному обсязі не сплачувався, що також підтверджується особовим рахунком, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги, враховуючи вимоги Податкового кодексу України, відсутні.
Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягнення податкового боргу в сумі 649679,57 грн., в тому числі з податку на додану вартість у сумі 285888,46 грн., в тому числі: за основним платежем - 226424,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59456,75 грн., пеня - 4,33 грн., з податку на прибуток у сумі 351555,39 грн., в тому числі: за основним платежем - 280881,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70674,00 грн., з орендної плати з юридичних осіб у сумі 12239,10 грн.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
У зв'язку зі складністю справи судом 04.12.2012 р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 10.12.2012 р. постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Консенсус» (ідентифікаційний код 30411145), податковий борг в сумі 649679,57 грн., в тому числі з податку на додану вартість у сумі 285888,46 грн., в тому числі: за основним платежем - 226424,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59456,75 грн., пеня - 4,33 грн., з податку на прибуток у сумі 351555,39 грн., в тому числі: за основним платежем - 280881,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70674,00 грн., з орендної плати з юридичних осіб у сумі 12239,10 грн.
3. В іншій частині позову відмовити
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Тоскіна Г.Л.
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2012 |
Оприлюднено | 20.12.2012 |
Номер документу | 28075892 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Іщенко Галина Михайлівна
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Іщенко Галина Михайлівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Тоскіна Г.Л.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Тоскіна Г.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні