Постанова

від 26.11.2012 по справі 2а-1670/6238/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6238/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Федорович Є.І.,

представників відповідача - Сєркова Ю.А., Тур Н.І., Скрипнік В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохолдінг" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім" та Полтавський акціонерний банк "Полтава-Банк" про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергохолдінг" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій стосовно розпочатої та проведеної позапланової невиїзної перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0003312310.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність доводів контролюючого органу про відсутність у товариства права на включення до податкового кредиту за грудень 2011 року сум ПДВ, у зв'язку з тим, що податкові накладні не надано контрагентом на вимогу позивача, а також зазначав про встановлення діючим законодавством права учасника фонду фінансування будівництва, а саме чітко визначено Листом Державної податкової адміністрації в м. Києві від 11.08.2006 № 15201/7/23/5016.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача в судових засіданнях та наданих до суду письмових запереченнях просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем неправомірно визначено суму ПДВ та задекларовано у відповідній декларації за грудень 2011 року, оскільки договорами про участь у фонді фінансування будівництва не стосувались будівництва житлових приміщень, на які йде посилання у вищезгаданому Листі, а також проігноровано вимогу Податкового кодексу України про надання документів на підтвердження факту придбання товару чи його сплати з податком на додану вартість. Крім того, проведеною перевіркою ТОВ «Сучасний дім»жодних порушень в частині формування податкового кредиту чи декларування сум ПДВ не встановлено.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім" та Полтавський акціонерний банк "Полтава-Банк".

Представники вказаних третіх осіб у судові засідання не з'явились, надали письмові пояснення, відповідно до яких ними виконані в повному обсязі як умови укладених договорів, так і норми діючого законодавства стосовно надання податкових накладних, визначення сум ПДВ.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення та пояснення третіх осіб, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергохолдінг»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 13.12.2006, номер запису 1 588 102 0000 005958, ідентифікаційний код 34825394, свідоцтво серії А00 № 711629.

Перебуває на обліку в податкових органах як платник податків, в тому числі податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію від 08.11.2011 № 200009591 НБ № 276386.

В період з 06.07.2012 по 07.07.2012 співробітниками ДПІ в м. Полтаві було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енергохолдінг»з питання дотримання вимог податкового законодавства при продажу ПАТ «Державний ощадний банк»нежитлових приміщень за період з 01.01.2007 по 25.06.2012, за результатами якої складено акт від 07.07.2012 № 1824/22-5/34825394 (а.с. 12-24). Даним актом встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 4195400,00 грн, у тому числі за грудень 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0003312310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5244250,00 грн, в тому числі 4195400,00 грн -за основним платежем, 1048850,00 грн -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з діями відповідача стосовно розпочатої та проведеної позапланової невиїзної перевірки, та з винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку дій стосовно розпочатої та проведеної позапланової невиїзної перевірки, суд виходив з наступного.

За приписами статті 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Підставою для проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Енергохолдінг" був лист про надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень від 15.06.2012 № 4868/10/22-528, відповідно до якого у зв'язку з отриманням інформації про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, ДПІ в м. Полтаві просила надати відомості з питань правовідносин з ПАТ «Державний ощадний банк»при здійсненні договору купівлі від 15.12.2011 нежитлових приміщень за адресою м. Полтава, вул. Жовтнева, 63А та по взаємовідносинах з ТОВ «Сучасний дім»та ПАБ «Полтава-банк»як управителем фонду фінансування будівництва (далі по тексту -ФФБ) вказаних приміщень.

У зв'язку з неповним наданням інформації наказом начальника Державної податкової інспекції в м. Полтаві Державної податкової служби від 25 червня 2012 року № 1017 було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача по питанню дотримання вимог податкового законодавства при продажу ПАТ «Державний ощадний банк»за період з 01 січня 2007 року по 25 червня 2012 року (а.с. 42, т. 1).

Статтею 79 вказаного кодексу встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Судом встановлено, не заперечується позивачем та підтверджено залученою до матеріалів справи копією повідомлення про проведення перевірки від 26 червня 2012 року № 49, виданого на підставі вказаного наказу, що посадовою особою позивача отримано повідомлення, що підтверджується копією зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44, т.1).

Тобто, позивача було повідомлено про призначення перевірки 02 липня 2012 року.

Крім того, суд зауважує, що уповноважена особа підприємства не з'явилась до податкових органів стосовно проведення перевірки, а також для ознайомлення та підписання до перевірки, проти її проведення з підстав, визначених статтею 78 Податкового кодексу України, не заперечувала, на перевірку було надано первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, про що зазначено у Акті перевірки.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що перевірку позивача проведено у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України. Твердження позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки в ході судового розгляду справи свого підтвердження не знайшли.

Досліджені у судовому засіданні завірені належним чином копії наказу на проведення перевірки та повідомлення про перевірку відповідають вимогам Податкового кодексу України. Крім того, відповідачем не заперечується факт допущення описки при оформленні акту перевірки, де датою наказу та повідомлено липень, замість червня.

Отже, суд приходить до висновку, що перевірка підприємства позивача проведена на підставі та у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Крім того, стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій стосовно розпочатої та проведеної позапланової невиїзної перевірки, суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі юридичне значення для позивача має прийняте ДПІ в м. Полтаві податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0003312310, а не дії відповідача, і способом захисту порушеного права є оскарження до суду вищевказаного рішення.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, виходив з наступного.

Як визначено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За приписами пункту 201.10 вказаної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом одинадцятим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Так, позивачем подано до ДПІ в м. Полтаві було подано податкову декларацію за грудень 2011 року разом з додатком № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних», відповідно до якої зазначено, що ТОВ «Сучасний дім»було відмовлено у наданні позивачеві податкової накладної на суму ПДВ у розмірі 4195400,00 грн. Однак всупереч вказаним вище нормам не надано жодних розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (а.с. 181, т. 1).

Суд звертає увагу, що відповідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень встановлено, що ТОВ «Енергохолдінг»ПДВ було сплачено лише на суму 30000,00 грн, а саме платіжними дорученнями від 28.12.2007 № 4, від 12.01.2008 № 5, від08.02.2008 № 7, від 05.03.2008 № 9, від 04.04.2008 № 11, від 05.05.2008 № 13 (а.с. 79-84, т.1).

Також, відповідачем на виконання діючого законодавства було проведено перевірку спірного контрагента та згідно акту, складеного за результатами даної перевірки від 24.07.2012 № 2084/22-5/32690096 жодних порушень щодо декларування сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Енергохолдінг»встановлено не було (а.с. 132-146, т.1).

Надаючи правову оцінку посиланню відповідача на лист Державної податкової адміністрації України від 11.08.2006 № 15201/7/23-5016 «Щодо оподаткування доходів від діяльності із управління активами», відповідно до якого роз'яснюються норми Закону України «Про додану вартість», що стосуються будівництва житла шляхом фінансування його за допомогою управління активами, суд виходив з наступного.

Так, відповідно до змісту згаданого листа діяльність з управління активами крім зазначеного Закону регулюється також Законами України: від 19.06.2003 N 978-IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", від 12.07.2001 N 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими законодавчими актами України, і повинна здійснюватись на підставі відповідної ліцензії. Таким чином, якщо фінансова компанія на підставі відповідної ліцензії та в порядку, визначеному вищеназваними Законами (N 2299-III, N 978-IV, N 2664-III), залучає кошти фізичних та юридичних осіб (шляхом укладання договорів на довірче управління такими засобами), за дорученням таких осіб перераховує ці кошти забудовнику житла без подальшого оформлення передачі права власності на таке побудоване житло (така передача оформляється безпосередньо забудовником) і отримує за ці послуги певну винагороду, то ні операції по залученню коштів, ні операції по їх перерахуванню забудовнику не підлягають обкладенню податком на додану вартість. При цьому перерахування коштів забудовнику в якості фінансування вартості будівництва житла за дорученням фізичних або юридичних осіб має здійснюватись фінансовою компанією виходячи з повної вартості будівництва, включаючи і суму податку на додану вартість, нараховану будівельною організацією - забудовником (відповідно до актів виконаних робіт), оскільки згідно з нормами підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.06.2004 N 1782-IV "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість " (щодо поставки житла та землі)", операції з першої поставки житла ([об'єктів] житлового фонду), включаючи і операції з поставки послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника, виключені з переліку звільнених від оподаткування операцій, і тому зазначені операції підлягають оподаткуванню податком на додану вартість у загальновстановленому порядку за ставкою 20%. Отже, при здійсненні операцій з передачі залучених управителем коштів фізичних та юридичних осіб з метою подальшого фінансування будівництва житла для таких осіб забудовник-замовник не повинен виписувати керуючому податкові накладні. У зв'язку з цим податкові накладні забудовником-замовником керуючому активів не виписуються, а виписані - не дають останньому права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих забудовником-замовником. На вимогу учасника фонду фінансування будівництва забудовник виписує податкову накладну такому учаснику фонду фінансування (за умови оформлення всіх документів, що підтверджують передачу права власності на житло від забудовника учаснику).

У зв'язку з викладеним позивач прийшов до висновку про обов'язковість надання спірним контрагентом податкової накладної на суму ПДВ за наявності вимоги ТОВ «Енергохолдінг»на таку накладну.

Так, відповідно до наданих пояснень та доказів між позивачем (далі по тексту договору -Довіритель) та ПАБ «Полтава-банк»(по тексту договору -Управитель) було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 04.12.2007, який регулює загальні принципи, організаційні засади та залучення коштів фізичних та юридичних осіб (Довірителів) в управління Управителя з метою фінансування будівництва та досягнення визначених цілей. Умови цього договору встановлюються однаковими для всіх учасників фонду фінансування будівництва виду А (надалі -ФФБ), що створений для фінансування спорудження об'єктів інвестування Забудовником та не підлягають зміні.

Управитель в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами ФФБ, здійснює управління майном ФФБ, а Довіритель бере участь у ФФБ шляхом надання майна у довірчу власність Управителю в управління з метою отримання у власність визначеного Договором об'єкта інвестування в об'єктів будівництва забудови кварталу між вулицями Артема, Ватутіна, Зигіна, Жовтнева в м. Полтава. Будівля офісів по вул. Жовтневій (7-й пусковий комплекс, 1-а черга).

Однак, суд вважає таке твердження помилковим, виходячи з системного аналізу наступних норм.

Згідно з підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями (далі - Закон N 168), не є об'єктом оподаткування операції з розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління).

Відповідно до підпункту 3.2.11 пункту 3.2 статті 3 Закону N 168 надання уповноваженими банками послуг з довірчого управління фондами банківського управління, виплати винагороди за здійснення управління фондом операцій з нерухомістю, за перерахування коштів на фінансування будівництва із фонду фінансування будівництва, за здійснення платежів за іпотечними сертифікатами відповідно до закону.

Відповідно підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону N 168 перерахування коштів забудовнику в якості фінансування вартості будівництва житла за дорученням фізичних чи юридичних осіб здійснюється фінансовою компанією виходячи з повної вартості будівництва, включаючи суму податку на додану вартість, нараховану будівельною організацією-забудовником (відповідно актам виконаних робіт).

Отже, перерахування коштів забудовнику в якості фінансування вартості будівництва житла за дорученням фізичних або юридичних осіб має здійснюватись фінансовою компанією виходячи з повної вартості будівництва, включаючи і суму податку на додану вартість, нараховану будівельною організацією-забудовником (відповідно до актів виконаних робіт), оскільки операції з першої поставки житла , включаючи і операції з поставки послуг із спорудження такого житла за рахунок замовника, виключені з переліку звільнених від оподаткування операцій , і тому зазначені операції підлягають оподаткуванню податком на додану вартість у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

Також, суд звертає увагу на той факт, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання, що визначено статтею 380 Цивільного кодексу України. Таким чином, житлові будинки та їх частини є невиробничими фондами, а виробничими приміщеннями, які використовуються для виробничих потреб, є спеціально призначені будинки та споруди, тобто виробниче використання зумовлює переведення житлових будинків у спеціально призначені, тобто нежитлові.

Однак, позивачем згідно вказаного вище договору про участь у ФФБ здійснювалось будівництво офісного приміщення, а тому суд вважає, що позивачем помилково застосовано Листа ДПА України від 11.08.2006 № 15201/7/23-5016, оскільки офісні приміщення не є житлом у розумінні діючого законодавства, що повинно призначатись для постійного чи тимчасового проживання людей.

Крім того, відповідачем зазначено та представником позивача не заперечувалось, що ТОВ «Енергохолдінг»було платником податку на додану вартість з 08.05.2007 згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100039505, виданого ДПІ в м. Полтаві, індивідуальний податковий номер 348253916013. Актом від 27.05.2009 № 103 вказане свідоцтва платника ПДВ було анульовано у зв'язку з відсутністю діяльності протягом останніх 12 місяців, а згідно свідоцтва від 08.11.2011 № 200009591, виданого ДПІ в м. Полтаві, ТОВ «Енергохолдінг»зареєстровано платником ПДВ з 03.11.2011. Таким чином, сплата коштів здійснювалась без виділення вказаного податку, що також підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 84-121, т. 1). Згідно наданого акту приймання-передачі будівлі офісів встановлено, що сторонами договору не було виділено податку на додану вартість (а.с. 75, т.1).

Згідно, письмових пояснень третіх осіб ними в повному обсязі виконані умови договору про участь у ФФБ, зокрема, ТОВ «Сучасний дім»зазначено, що відображення отриманих від ФФБ коштів здійснювалось на рахунках бухгалтерського обліку товариства: Д-т 311, К-т 3772 -при зарахуванні коштів на розрахунковий рахунок від фонду. В податковому обліку за правилом першої події отримані кошти включаються до доходів по прибутку та податкових зобов'язань по ПДВ.

Окремий облік в розрізі довірителів ФФБ ТОВ «Сучасний дім»не вівся у зв'язку з відсутністю прямих договірних відносин з довірителями. Тобто, оплата за нерухомість надходить на поточний рахунок даної третьої особи від ФФБ ПАБ «Полтава-банк»в якості попередньої плати. На суму надходжень виписувалась податкова накладна та обидва екземпляри залишались у ТОВ «Сучасний дім». Крім того, в податковій накладній у реквізиті «покупець»зазначалось назву управителя ФФБ, оскільки з ним здійснювались договірні відносини. Вказані податкові накладні виписувались по датам надходження коштів від ФФБ та були включені до реєстру виданих податкових накладних, а також до податкових зобов'язань в декларацію по ПДВ за відповідні звітні періоди.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт правомірності визначення сум ПДВ при їх декларуванні за грудень 2011 року.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає правомірним висновок податкового органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4195400,00 грн.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а також дій по проведенню зазначеної перевірки. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення ДПІ в м. Полтаві норм чинного законодавства України та належну обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ДПІ в м. Полтаві приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохолдінг" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім" та Полтавський акціонерний банк "Полтава-Банк" про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 05 грудня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник