Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а/1270/8843/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №5.1.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8843/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Широкої К.Ю.,

Суддів: Кравцової Н.В.,

Борзаниці С.В,

при секретарі: Бондар Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-промислова логістика" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна податкова служба України про визнання неправомірним та скасування наказу від 29 вересня 2012 року № 1072 в частині,

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-промислова логістика» (далі - Позивач або ТОВ «Східно-промислова логістика») до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі-Відповідач), третя особа - Державна податкова служба України (далі - Третя особа) про визнання неправомірним та скасування наказу від 29 вересня 2012 року № 1072 в частині.

Позивач зазначив, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1072 від 29.09.2012 на підставі подання Державної податкової служби (вих. від 01.08.2012 № 10924/5/22-3316) до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України згідно з додатком до цього наказу застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. У переліку, доданому до цього наказу, за № 91 вказано ТОВ «СХІДНО-ПРОМИСЛОВА ЛОГІСТИКА».

Спеціальну санкцію до позивача застосовано за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при взаємовідносинах з «Р.О.L.І. INVEST GMBH» (Німеччина) за контрактом від 01.04.2009 N 01.04.09/04-D.

Позивач вважав неправомірним наказ Відповідача від 29.09.2012 № 1072 в частині включення до доданого до цього наказу Переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких засновано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності Позивача (пункт 91 Переліку) та просив в цій частині скасувати Наказ посилаючись на наступне.

Згідно з договором №01.04.09/04-D від 01.04.09 Позивач організовував міжнародні перевезення вантажів за замовленнями фірми «Р.О.L.І. INVEST GMBH», яка в свою чергу зобов'язалася сплатити виконані за їх замовленнями перевезення.

За встановленими договором строками оплати за актами виконаних робіт від 03.05.10., 07.05.10., 09.06.10., 22.06.10., 09.07.10 фірма «Р.О.L.І. INVEST GMBH» розрахунків з Позивачем не провела.

Згідно умов договору №01.04.09/04-D від 01.04.09 Позивач звернувся до Міжнародного Комерційного Арбітражного Суду (МКАС) при ТПП України. Постановою голови МКАС при ТПП України від 26.10.2010 справа прийнята до розгляду за №307г/2010. Рішенням МКАС при ТПП України від 28.02.2011 фірма «Р.О.L.І. INVEST GMBH» зобов'язана сплатити на користь ТОВ «Східно-Промислова Логістика» 39679,19 євро, у тому числі 27300,00 євро основного боргу. 21 жовтня 2011 року Вищім судом м.Берлін Рішення МКАС при ТПП України від 28.02.2011 приведено до виконання.

Згідно з ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню не пізніше 180 днів з моменту складання акта про надані послуги.

Тобто, у взаємовідносинах Позивача з фірмою «Р.О.L.І. INVEST GMBH» за договором №01.04.09/04-D від 01.04.09 зарахування валютної виручки за першим не сплаченим актом виконаних робіт (від 03.05.2010) відповідно до строку встановленого ст. 1 вказаного Закону повинно було відбутися до 30 жовтня 2010 року.

Оскільки 26.10.2010 р. МКАС при ТПП України прийняв до розгляду позовну заяву про стягнення з фірми «Р.О.L.І. INVEST GMBH» заборгованості, на підставі ч.2 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строк, передбачений ст. 1 цього Закону по взаємовідносинам Позивача з фірмою «Р.О.L.І. INVEST GMBH» було зупинено.

Тобто, строк зарахування валютної виручки було зупинено, а відтак й порушення цього строку, на думку позивача, не відбулося.

Отже, вказівка Відповідача на порушення Позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на думку позивача є безпідставною.

Незважаючи на зупинення строку повернення валютної виручки Позивачем вчинялися всі можливі заходи щодо повернення валютної виручки: крім звернення з позовом до МКАС при ТПП України та отримання рішення про задоволення позову, Позивачем відповідно до норм міжнародного законодавства здійснено заходи для примусового виконання рішення МКАС при ТПП України за межами України.

Позивач зазначив, що з боку Позивача при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності з фірмою «Р.О.L.І. INVEST GMBH» за контрактом від 01.04.2009 №01.04.09/04-D не було порушено ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» оскільки строк зарахування валютної виручки, передбачений цією статтею, було зупинено на підставі ч.2 ст. 4 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» санкції у вигляді застосування до конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності індивідуального режиму ліцензування застосовуються лише за умови порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності цього або пов'язаних з ним законів України.

Оскільки Позивач валютне законодавство - а саме ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на яку посилається Відповідач в спірному наказі, не порушував, то Відповідачем неправомірно застосовано по відношенню до Позивача спеціальну санкцію.

Таким чином, в частині застосування до Позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності Наказ Відповідача від 29.09.2012 р. № 1072 є неправомірним та підлягає скасуванню в цій частині.

Позивач зазначив, що про застосування до Позивача спеціальної санкції підприємству стало відомо з повідомлення Управління зовнішніх відносин та зовнішньоекономічної діяльності Луганської ОДА №8/20-02/252 від 03.10.2012 р.

Відповідно до оскаржуваного наказу спеціальну санкцію має бути застосовано у 40-денний строк з дня набрання чинності цього наказу.

16 жовтня 2012 року Позивач надіслав Відповідачу листа вих. № 255 в якому виклав вищенаведені обставини, підтвердив їх письмовими матеріалами та звернувся з проханням скасувати застосовану до нього спеціальну санкцію.

Однак до цього часу Відповідач не надав відповіді на звернення Позивача. На цей час спеціальна санкція для Позивача набула чинності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечували, про що надали письмові заперечення (аркуші справи 131-137, 247-248), в судовому засіданні представники підтримали свої заперечення в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

В судовому засіданні було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Східно - промислова логістика» (далі ТОВ «СХЛогістика») зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської Ради від 05.03.2008 року (а.с.90,91). 01 квітня 2009 року між Позивачем (Експедитор) та P.O.L.I. Invest GmBH (Німеччина) (Замовником) був укладений зовнішньоекономічний контракт (а.с.31). Предметом контракту є регламентовані взаємовідносини між Експедитором та Замовником виникненних при плануванні, розрахунках та наданні інших послуг зв'язаних з автомобільними перевезеннями вантажів. Згідно п. 3.2. умов контракту замовник виконує розрахунки не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання рахунка на оплату.

22 лютого 2012 року Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м.Луганську був складений акт «Про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з P.O.L.I. Invest GmbH за договором від 01.04.09 №01.04.09/04-D за період з 03.05.10 по 15.02.12». На підставі акту було винесено податкове повідомлення - рішення від 01.03.2012 року № 000042200 (а.с.249). Позивачем була сплачена сума згідно повідомлення - рішення. Зазначений акт не оскаржувався.

01 серпня 2012 року Державною податковою службою України вх.№10924/5/22-3316 було винесено подання «Щодо застосування спеціальних санкцій» (а.с.138).

Згідно наказу від 28.09.2012 №1072 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» (а.с. 141). Згідно пункту 1 зазначеного наказу у 40-денний строк з дня набрання чинності Наказу повинна бути застосована спеціальну санкція - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до Позивача, тобто Наказ вступає в дію з 07 листопада 2012 року.

В судовому засіданні було встановлено, що Позивач направив на адресу Відповідача лист від 16.10.2012 року вих.№ 255 (т.1а.с.144), яким повідомив, що вони звертались до Міжнародного комерційного Арбітражного Суду при ТПП України. Після розгляду зазначеного листа 09 листопада 2012 року Відповідачем був винесений Наказ № 1251 яким було тимчасово до 30.01.2013 включно зупинено дію спеціальної санкції, що застосовано до Позивача (а.с.187).

Згідно листа № 1245/2031 від 12.10.2012 року Східно-Промислового Банку станом на 12.10.2012 за експортним зовнішньоекономічним контрактом №01.04.09/04-D від 04.04.2009 у Позивача існує прострочена заборгованість у розмірі 13800 Євро, за іншими зовнішньоекономічними контрактами заборгованості не має.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 №634/2011, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (надалі - Мінекономрозвитку) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики.

Згідно з абзацом 17 підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від

31.05.2011 № 634/2011, Мінекономрозвитку відповідно до покладених на нього завдань, застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до частини 2 ст.37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Частиною 3 та 11 ст.37 зазначеного Закону передбачено, що подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію. У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 5 статті 37 Закону встановлено, індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Тобто, з урахуванням положень частин другої та четвертої статті 4 вказаного Закону строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону зупиняються з дати прийняття позову до розгляду судом.

Відповідно до частини 1 ст. 2 зазначеного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Тобто, зазначеною нормою Закону визначені граничні терміни зарахування виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки (не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг), які повинні розраховуватися без врахування умов договору. При цьому вказаною нормою прямо передбачено, що перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Таким чином, якщо в рамках виконання конкретного договору виникають обставини, які тягнуть за собою перевищення встановленого частиною 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строку, то відповідно до вказаної норми Закону у резидента виникає обов'язок отримання висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Однак позивачем в порушення цієї норми Закону не було отримано зазначеного висновку. При цьому позивач достовірно знав про перевищення встановленого строку, на що вказують наступні факти. Позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом, який був прийнятий 26.10.2010, а остаточне рішення по ньому було прийняте 28.02.2011.

Тобто, з 13.05.2010 року (дата початку обчислення строку отримання платежів в іноземній валюті по контракту від 01.04.2009) до 26.10.2010 у позивача сплинув строк у 156 календарних днів зі 180 встановлених Законом. Після чого відповідно до положень частин 2 та 4 статті 4 цього Закону з 26.10.2010 до 13.10.2011 передбачений статтею 1 цього Закону 180-денний строк був зупинений, після чого було продовжено його обчислення.

Тобто, з 07.11.2011 у позивача сплинув встановлений 180-денний строк та у нього виник обов'язок отримання висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, за його перевищення.

Однак, позивачем в порушення положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з 07.11.2011 по дату винесення оскаржуваного наказу - 28.09.2012 не був отриманий висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, за перевищення встановленого цією нормою 180-денного строку.

Підставою для винесення подання Державною службою України від 01.08.2012 №10924/5/22-3316 був акт перевірки від 22.02.2012 року № 584/22/35773803 (а.с.225). Відповідно до акту перевірки (а.с.228) станом на 15.02.2012 року дебіторська заборгованість з простроченими строками розрахунків договором від 01.04.2009 складає 24 600 Євро.

Дебіторська заборгованість за контрактом від 01.04.2009 року вважається простроченою, що було визнано платником податків та відображено в бухгалтерському обліку. При цьому в судовому засіданні було встановлено, що ця заборгованість дійсно має місце, навіть з урахуванням строків зупинення на період звернення позивача до судів.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що Позивачем як суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності дійсно була порушена ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та до нього правомірно відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» була застосована спеціальна санкція.

Стосовне твердження позивача що за одне порушення не може застосовувати дві санкції, суд зазначає наступне. Відповідно до ст.239 ГК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: адміністративно-господарський штраф; застосування індивідуального режиму ліцензування та інше.

Штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються до суб'єкта господарювання податковими органами за порушення податкового та іншого законодавства за своєю суттю є адміністративно-господарськими штрафами у розумінні ст.241 ГК України, яка визначає порядок застосування цих санкцій та згідно з ч.3 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 ГК України.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинство є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо.

В судовому засіданні встановлено, що 09 листопада 2012 року було тимчасово зупинено дію спеціальної санкції застосованої до Позивача до 30 січня 2013 року як того вимагає ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (а.с.187), тобто фактично на час розгляду адміністративної справи порушень з боку органів державної влади не було, а захистити права свобод та інтересів Позивача на майбутнє суд не має повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що на теперішній час відсутні порушення прав, свобод та інтересів Позивача з боку Відповідача.

Судові витрати покладаються на позивача.

Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-промислова логістика " до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова служба України про визнання неправомірним та скасування наказу від 29 вересня 2012 року № 1072 в частині застосування до ТОВ «Східно-промислова Логістика» спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову у повному обсязі складено 18.12.2012.

Головуючий суддя К.Ю. Широка суддя суддя С.В. Борзаниця Н.В. Кравцова