Ухвала

від 13.12.2012 по справі 7/350

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К-12063/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Бовкун В.В.

представника позивача Мельник Е.О.

представника відповідача Корнієнко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2010

у справі № 7/350

за позовом Закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль»(далі по тексту -позивач, ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту -відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.09.2007 №0000384110/0, від 17.12.2007 №0000384110/1, від 12.03.2008 №0000384110/2, від 13.05.2008 №0000384110/3, від 25.09.2007 №0000354110/0, від 17.12.2007 №0000384110/1, від 12.03.2008 №0000354110/2, від 13.05.2008 №0000354110/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007, за результатами якої складений акт перевірки від 11.09.2007 № 777/41-10/21661022,

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимоги пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - у II кварталі 2006 року безпідставно занижено суму валових доходів на 5719 434,61 грн., що призвело до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 5719434,61 грн. А саме, на початок перевіряємого періоду - квітень 2006 року, заборгованість покупців теплової енергії (населення, бюджетні організації, інші організації) склала 131286348,85 грн., що відображено по Дт рахунку 36.1 - сальдо на початок періоду. На протязі звітного періоду - квітень 2006 року: споживачами було отримано теплової енергії на суму 14151078,06 грн., про що робиться висновок з Дт рахунку 36.1 - обороти за період; споживачами теплової енергії було перераховано на розрахунковий рахунок ЗАТ «ЕК «Укр-Кан Пауер»грошові кошти в розмірі 24581636,57 грн., про що робиться висновок з Кт рахунку 36.1 - обороти за період; заборгованість споживачів теплової енергії на кінець квітня 2006 року склала 120855790,34 грн., про що робиться висновок з Дт рахунку 36.1 - сальдо на кінець періоду. Заборгованість покупців теплової енергії (інші організації, до яких не застосовується пп. 11.11, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») склала 14546427,92 грн., про що робиться висновок з Дт рахунку 36.1 - сальдо на початок періоду. На протязі звітного періоду - квітень 2006 року: споживачами теплової енергії (інші організації) було отримано теплової енергії на суму 7722423,69 грн., про що робиться висновок з Дт рахунку 36.1 - обороти за період; споживачами (інші організації) за отриману теплову енергію було перераховано на розрахунковий рахунок ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер»грошові кошти в сумі 11580516,68 грн., про що робиться висновок з Кт рахунку 36.1 - обороти за період; заборгованість споживачів (інші організації) за отриману теплову енергію на кінець квітня 2006 року склала 10688334,93 грн., про що робиться висновок з Дт рахунку 36.1 - сальдо на кінець періоду. В порушення вимог пп. 3.1 ст. 3 , пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у перевіряємому періоді завищено суму валових витрат на 443769,18 грн. А саме, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням матеріальних цінностей, які не використовуються в господарській діяльності Компанії на загальну суму 10690,70 грн. Також, занижено податок на додану вартість на суму 1149641,61 грн., в тому числі: за квітень 2006 року у розмірі 1144707,47 грн., за травень 2006 року у розмірі 295,68 грн., за червень 2006 року у розмірі 599,63 грн., за липень 2006 року 764,44 грн., за серпень 2006 року у розмірі 41,67грн., за вересень 2006 року у розмірі 16,25 грн., за жовтень 2006 року у розмірі 28,08 грн., за листопад 2006 року у розмірі 96,24 грн., за грудень 2006 року у розмірі 1910,15 грн., за січень 2007 року у розмірі 645,03 грн., за лютий 2007 року у розмірі 219,51 грн., за березень 2007 року у розмірі 317,46 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше. Або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку. Або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що об'єкт оподаткування визначається на підставі первинних документів, які підтверджують факт настання вищезазначених подій, а не на підставі обороту по 36 рахунку бухгалтерського обліку. Відповідно до акту перевірки, факту неналежного відображення в податковому обліку позивача первинних документів, які підтверджують факти оплати проданих товарів (робіт, послуг) або факт продажу таких товарів (робіт, послуг) відповідачем виявлено не було.

Стосовно бухгалтерського обліку реалізації теплової енергії у квітні 2006 року, встановлено, що грошові кошти, отримані за теплову енергію були відображені по Кт 361 рахунку без зазначення аналітики, а пізніше, для створення аналітичного обліку по групам споживачів, була зроблена оборотна проводка: Дт 361 (розрахунки за теплову енергію) Кт 361 (групи споживачів). Таким чином, оборот по Дт рахунку 361 було штучно подвоєно, але це не вплинуло на достовірність податкового обліку позивача.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що сума у розмірі 5719434,61 грн., врахована відповідачем як валовий дохід помилково.

У разі, якщо у платника податку відбувається подвоєння даних бухгалтерського обліку, а у податковому обліку аналогічних змін не відбувається і такий податковий облік відповідає фактичному обсягу реалізації та фактично отриманим коштам, то таке подвоєння облікових даних бухгалтерського обліку не впливає на формування валового доходу або валових витрат такого платника податку.

Судами встановлено, що згідно з додатковою угодою від 01.02.2005 №9 до договору №5/2 поставки вугілля від 17.06.2004 сторонами внесені зміни до договору поставки вугілля від 17.06.2004. При цьому, сторони договору внесли зміни не лише до п. 6.5, а і у п. п. 6.1 та 7.3 договору. Так, п. 6.1 договору виклали у редакції: «Постачальник зобов'язується поставляти вугілля залізницею у напіввагонах з люками на умовах СРТ - відповідно до правил Інкотермс 2000. Поставка здійснюється вантажною швидкістю. Мінімальний обсяг кожної партії на піввагон». Згідно пункту 7.3 Договору: «Перехід права власності на вугілля від постачальника до покупця відбувається з моменту передачі вугілля перевізнику». Таким чином, умовами поставки є СРТ (Інкотермс 2000 ).

Зазначені у новій редакції п. 6.1 договору умови постачання (СРТ Інкотермс 2000 ) передбачають перехід права власності та всіх ризиків пов'язаних з втратою або пошкодженням товару у момент його передачі постачальником перевізнику.

Таким чином, вугілля за договором від 17.06.2004 №5/2 отримувалось позивачем у власність в момент його передачі перевізнику. Позивачем, з метою зменшення ризиків під час перевезення вугілля, був укладений договір страхування вугілля від 01.12.2005 № 434, витрати по якому були віднесені до складу валових витрат.

Відповідно до п 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарчі товари, перераховані в акті перевірки є витратами, які зазначені у пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , та використовуються у власній діяльності позивача регулярно, постійно та суттєво, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій зроблений вірний висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, а тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова