Ухвала

від 13.12.2012 по справі 2а-3890/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К-25511/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010

у справі № 2а-3890/09/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпромп»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекця у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»(далі по тексту -відповідач-1, ТОВ «ВПФ Метапродакшн») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпромп» (далі по тексту -відповідач-2, ТОВ «Ремпромп») про стягнення коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2009 зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2009 та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.05.2008 між відповідачами було укладено договір про надання послуг, а саме ТОВ «ВПФ Метапродакшн»мав виконати для ТОВ «Ремпромп»мехобробку деталей оснастки штампа.

Зазначений договір було укладено в усній формі, шляхом обміну первинним документами та 30.05.2008 виконаний, що підтверджується Актом здачі прийняття виконаних робіт, рахунком фактурою від 28.05.2008 та податковою накладеною від 30.05.2008 на загальну суму 6300,00 грн., в т. ч. ПДВ 1050,00 грн. Факт повного виконання робіт досліджений, підтверджений матеріалами справи та позивачем не заперечується.

Також встановлено, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2008 у справі №2а-184/08 за 2008 рік визнано недійсними свідоцтво про державну реєстрацію та статут ТОВ «ВПФ Метапродакшн», а також визнано недійсною реєстрацію зазначеного товариства платником податку на додану вартість від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість, тобто від 21.05.2007.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Встановлено, що наданими позивачем доказами не спростовано презумпції правомірності правочину (договору) і не підтверджено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 234 ЦК України; у свою чергу матеріалами справи документально підтверджується виконання зобов'язань по укладеним угодам.

Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише рішенням суду про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та свідоцтва платника податку на додану вартість однієї зі сторін договору, оскільки предметом дослідження в такій справі є відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його державної реєстрації та свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Крім того, положення ст. ст. 207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»звертатися до судів із позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Згідно ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Оскільки податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення відповідачами господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому правильними є висновок апеляційного суду про відсутність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий О.І. Степашко Судді С.Е. Острович М.О. Федоров