Ухвала

від 12.12.2012 по справі 2а/2470/1479/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/1479/12

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Флеш Авто Захід Сервіс" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства "Флеш Авто Захід Сервіс" про стягнення санкцій , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов позов Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства "Флеш Авто Захід Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 2588,27 грн.

Позовні вимоги заявник обґрунтовував тим, що відповідач належним чином не виконує вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, та у відповідності до ст. 20 цього Закону своєчасно не сплатив штрафні санкції, відтак підприємство зобов'язано було самостійно сплатити до 15.04.2012 року адміністративно-господарські санкції у розмірі 2555,56 грн.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 28.08.2012 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник наголошував, що не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання призначеного на 28.08.2012 року, що свідчить про недотримання судом приписів ст.33 КАС України, а відтак позбавлення відповідача подати свої пояснення та заперечення.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з того, що підприємство не вжило всіх необхідних заходів для недопущення порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в частині забезпечення нормативу робочих місць для інвалідів, а тому вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (Закон № 875-XII ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вимог ч. 2 вказаної статті Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 5 ст. 19 Закону № 875-ХІІ виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з ст. 21 Кодексу законів про працю України, результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто безпосереднє працевлаштування інваліда здійснюється підприємством.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно зі звітом відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми № 10-ПІ від 28.02.2012 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2011 році в апелянта становила 9 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) значиться 0 чоловік, в графі кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, значиться 0 чоловік, в той час, як норматив для працевлаштування інвалідів становив 1 чоловік.

В графі фонд оплати праці штатного працівника зазначено 46000,00 грн., а в графі середньорічна заробітна плата штатного працівника зазначено 5111,00грн.

На підставі поданого відповідачем звіту форми 10-ПІ позивачем надіслано скаржнику претензію від 10.05.2012 року №04-153/379 в якій запропоновано сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, на підставі поданих в звіті даних, в розмірі 2255,56грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що підприємство здійснювало неналежне інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Так, апелянт впродовж 2011 року подав до Сторожинецького районного центру зайнятості звіт про наявність вакансій (згідно статистичних звітів форми №3-ПН) лише один раз, - 16 вересня 2011 року, що підтверджується довідкою Сторожинецького районного центру зайнятості від 05.06.2012 року №26/04-35/1050.

З поданого звіту відповідача від 16 вересня 2011 року форми №3-ПН "Про наявність вакансій" встановлено, що останнім не зазначалось про вільні робочі місця призначені для працевлаштування інвалідів.

Як свідчать матеріали справи, сума позову підтверджується розрахунком адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 16.04.12 року за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідно до якого, станом на 19.06.2012 року, за відповідачем рахується борг в сумі 2588,27 грн., в тому числі: адміністративно-господарські санкції - 2555,56 грн., та пеня - 32,71 грн.

Частиною 8 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, передбачено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. У зв'язку з цим на момент звернення до суду сума пені, яка підлягає стягненню, становить 32,71 грн.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити на рахунок Фонду суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі 2588,27 грн., однак, на момент розгляду даної адміністративної справи, сума адміністративно-господарських санкцій підприємством не сплачена.

Колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта щодо недотримання судом приписів ст.33 КАС України щодо неналежного повідомлення підприємства про дату та час судового засідання призначеного на 28.08.2012 року, водночас зауважує, що зазначена обставина не може слугувати підставою для визнання протиправним та скасування судового рішення, яке ґрунтується на встановлених під час судового розгляду обставинах та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.200 КАС України, не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Крім того, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, водночас оскільки даний спір по суті вирішено правильно, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта наведені в скарзі.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Флеш Авто Захід Сервіс" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сторчак В. Ю.