Постанова

від 17.12.2012 по справі 5028/15/48/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 5028/15/48/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сираївське" на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.09.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. у справі№ 5028/15/48/2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ріля Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сираївське" простягнення 231 715,82 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Семак І.А.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") "Ріля Україна" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ "Сираївське" про стягнення 133 630,00 грн. основної заборгованості, 21 359,82 грн. пені, 76 726,00 грн. штрафу, 4 634,31 грн. витрат на сплату судового збору та 11 585,75 грн. витрат на правову допомогу (розмір позовних вимог в редакції заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позову ТОВ "Ріля Україна" посилається на порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати товару за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу, що зумовлює застосування до спірних правовідносин ст.ст. 525, 526, 551, 611 ЦК України.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.09.2012 р. (суддя Федоренко Ю.В.) позов задоволено частково;

стягнуто з ТОВ "Сираївське" на користь ТОВ "Ріля Україна" 133 630,00 грн. боргу, 76 726,00 грн. штрафу, 21 115,52 грн. пені та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю порушення відповідачем своїх зобов'язань, що зумовлює необхідність застосування норм ст.ст. 525, 526, 530 , 627, 629 ЦК України та ст.ст. 216, 230 ГК України до спірних правовідносин в частині стягнення суми основного боргу та штрафу. Часткова відмова у задоволенні вимог про стягненні пені мотивована допущенням позивачем помилки при розрахунку заявленої до стягнення суми. Відмова в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу обґрунтована невідповідністю даних вимог ст. 48 ГПК України, ст.ст. 2, 12 Закону України "Про адвокатуру".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. (судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду змінено із викладенням резолютивної частини у новій редакції, згідно з якою з ТОВ "Сираївське" на користь ТОВ "Ріля Україна" стягнуто 110 087,62 грн. заборгованості, 72 017,52 грн. штрафу, 14 057,62 грн. пені та судові витрати.

Позиція суду апеляційної інстанції мотивована неврахуванням судом першої інстанції умов укладеного між сторонами договору в частині застосування індексації при здійсненні розрахунків в залежності від курсу євро на день виставлення кредитором вимоги. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на неврахування місцевим господарським судом вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, якими визначено граничний термін нарахування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами в частині стягнення штрафних санкцій, ТОВ "Сираївське" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 20.09.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. у зазначеній частині і прийняти нове рішення, яким зменшити розмір неустойки до 45 113,45 грн.

Сторони, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, що 08.08.2011 р. між ТОВ "Ріля Україна" (продавець) та ТОВ "Сираївське" (покупець) укладено Договір № 11/12, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Об'єктом продажу сторонами у п. 1.1 Договору № 11/12 визначено обладнання для сушіння зерна та інших аналогічних культур торгової марки "RIELA" (постачається у розібраному стані) відповідно до специфікації. Загальну вартість Договору погоджена сторонами в сумі 590 200,00 грн. При цьому, згідно з розділом 3 Договору № 11/12 покупець зобов'язався проводити всі платежі в національній валюті України на поточний банківський рахунок продавця в наступному порядку: перший платіж в сумі 206 570,00 грн. проводиться до 12.08.2011 р.; другий платіж у сумі 383 630,00 грн. проводиться до 01.10.2011 р.

Відповідно до п. 5.2 Договору після проведення продавцем монтажу та пуско-наладки товару покупець пересвідчується у якості товару і підписує гарантійну книгу на товар. У разі виявлення недоліків монтажу та пуско-наладки товару продавець зобов'язується усунути їх на протязі 10 робочих днів. Судами встановлено, що представниками сторін підписано гарантійну книжку, у якій знаходиться акт приймання-передачі від 22.08.2011 р. до Договору № 11/12, яким підтверджується виконання ТОВ "Ріля Україна" своїх договірних зобов'язань.

Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до норм ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В свою чергу ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

ТОВ "Сираївське" на виконання умов Договору № 11/12 перераховано позивачу платіжним дорученням № 19 від 15.08.2011 р. 206 570,00 грн. та платіжним дорученням № 98 від 25.11.2011 р. 250 000,00 грн.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.03.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості в сумі 133 630,00 грн., пені в сумі 15 408,71 грн. та 76 726,00 грн. штрафу (всього 225 754,71 грн.). Зазначена претензія залишена ТОВ "Сираївське" без відповіді та задоволення.

З огляду на дане, місцевим господарським судом задоволено позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 133 630,00 грн. В той же час, суд апеляційної інстанції правомірно врахував вимоги п. 3.2 Договору № 11/12, згідно з якими у разі збільшення або зменшення на дату платежу курсу євро до гривні, що встановлюється на основі максимального курсу продажу євро на Міжбанківській валютній біржі України, від курсу узгодженого сторонами на день підписання даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю в гривнях проіндексовану суму відповідного платежу за цим Договором.

Пунктом 2.2 Договору № 11/12 закріплено, що курс євро на дату укладення даного договору становить 11,35 грн. за 1 євро. Порядок індексації визначено п. 3.3 Договору № 11/12, з якого вбачається, що у разі невиконання грошового зобов'язання в установлені договором строки, в розрахунку індексації платежу повинен використовуватись курс євро саме на дату виставлення кредитором вимоги.

У п. 3.1.2 Договору № 11/12 сторони погодили, що датою сплати другого платежу є 01.10.2011 р. Відповідач здійснив другий платіж 25.11.2011 р., тобто несвоєчасно. Як зазначено вище, направлена позивачем відповідачу претензія датована 13.03.2012 р. Таким чином, в розрахунку індексації платежу необхідно використовувати курс євро станом на 13.03.2012 р., з урахування якого сума основної заборгованості становить 110 087,62 грн.

Враховуючи наявні матеріали справи та погоджені сторонами умови Договору № 11/12, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позову про стягнення суми основної заборгованості.

Щодо вирішення судами спору в частині решти позовних вимог слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В свою чергу ст. 231 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 4 статті 231 ГК України унормовує, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно, суд апеляційної інстанції правомірно звернув увагу на відсутність законодавчих обмежень для контрагентів щодо можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

Так, сторонами у п. 7.2 Договору № 11/12 узгоджено, що якщо покупець порушив термін розрахунку більш ніж на 30 днів він зобов'язаний також сплатити продавцю штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу. Наявність підстав для застосування даних санкцій встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції. Поряд з цим, з огляду на встановлення під час розгляду справи апеляційним господарським судом тієї обставини, що розмір основної заборгованості станом на момент нарахування штрафу складав 360 087,62 грн., колегія суддів погоджується з висновком про стягнення з відповідача штрафу в сумі 72 017,52 грн.

У наведеному вище п. 7.2 Договору № 11/12 також закріплено, що у випадку прострочення платежу покупцем йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого плату же за кожен день прострочення.

Суд апеляційної інстанції правомірно звернув увагу на норми ч. 6 ст. 232 ГК України і ч. 5 ст. 254 ЦК України, та встановив, що розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 14 057,62 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає матеріалам справи та положенням чинного законодавства.

Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, висновку апеляційного господарського суду не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по суті в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сираївське" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. у справі № 5028/15/48/2012 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець О. Попікова