Рішення

від 18.12.2012 по справі 5011-72/16137-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/16137-2012 18.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

про стягнення 187 889,30 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Марковська В.В., Цурка Н.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМ-Інвест" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" (далі-відповідач) про стягнення 65 964,00 грн. заборгованості, 491,22 грн. інфляційної складової боргу, 12 842,04 грн. пені, 7 418,64 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо перерахування коштів згідно договору № 02/09-10 від 02.09.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.11.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

28.11.2012 р. представник відповідача через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити представника у судове засідання.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

18.12.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, так як єдиний юрисконсульт відповідача знаходився у черговій відпустці, яка закінчилася саме 18.12.2012 р., що унеможливило останнього вчасно підготувати відзив.

З приводу поданого клопотання суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

У процесі провадження у справі представники позивача подали заяву про виправлення описки, в якій просили виправити описку у резолютивній частині позовної заяви та замість «стягнути 65 964,00 грн.»вважати вірним «стягнути 167 137,40 грн.».

Суд прийняв подану заяву до розгляду.

У даному судовому засіданні представники позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.12.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМ-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фундамент" укладено договір №02/09-10 на виконання робіт баштовими кранами на будівництві, умовами якого передбачено, що відповідач за завданням позивача виконує роботи на об'єкті: «офісний центр»за адресою: пр-т Московський, 28-А. Перелік робіт: перевезення та монтаж баштового крану Linden-Comansa 10LC140, зав. №15431 на об'єкт будівництва (п.1.1.1.); роботи з експлуатації та технічного обслуговування крану (п.1.1.2.); роботи по утриманню у справному стані, а саме організацію нагляду, обслуговування, технічного огляду крану (п.1.1.3.); демонтаж крану та його перевезення за узгодженням сторін (п.1.1.4.).

Відповідно до п. 2.2.18. договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в розмірах, передбачених договором, здійснювати платежі на користь позивача по платіжних реквізитах, зазначених в даному договорі.

Згідно п. 3.3. договору відповідач до 20 числа поточного місяця, наступного за звітнім, на підставі акту прийняття виконаних підрядних робіт та довідки ф.КБ-3 сплачує позивачу повну вартість виконаних у звітному місяці робіт.

Пунктом 4.2. договору встановлено, у випадку, якщо відповідач не сплачує позивачеві вартість виконаних останнім робіт у визначені строки, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми несплачених платежів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконано робіт згідно договору за період з вересня 2010 р. до листопада 2012 р. на загальну суму 1 858 658,40 грн., що підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт та актом звірки взаєморозрахунків (копії в матеріалах справи).

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 1 771 411,00 грн., в результаті чого заборгував позивачеві 167 137,40 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт згідно договору №02/09-10 на виконання робіт баштовими кранами на будівництві від 02.09.2010 р. в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 167 137,40 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 491,22 грн. інфляційної складової, 12 842,04 грн. пені та 7 418,64 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 02/09-10 на виконання робіт баштовими кранами на будівництві від 02.09.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав передбачені договором підрядні роботи на загальну суму 1 858 658,40 грн., які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 1 771 411,00 грн., в результаті чого заборгував позивачеві 167 137,40 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №02/09-10 на виконання робіт баштовими кранами на будівництві від 02.09.2010 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 167 137,40 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 12 842,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, який відповідає вимогам законодавства, а тому суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення 12 842,04 грн. пені.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 491,22 грн. інфляційної складової та 7 418,64 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, який відповідає вимогам законодавства, а тому суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення 491,22 грн. інфляційної складової та 7 418,64 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-Інвест" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ -19130159) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-Інвест" (04205, м. Київ, пр-т. Оболонський, буд. 22-В, секція 3, неж. прим. №2-А, код ЄДРПОУ -33694271) 167 137 (сто шістдесят сім тисяч сто тридцять сім) грн. 40 коп. заборгованості, 491 (чотириста дев'яносто одна) грн. 22 коп. інфляційної складової, 12 842 (дванадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 04 коп. пені, 7 418 (сім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 64 коп. 3% річних та 3 757 (три тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 79 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.12.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.