Постанова

від 18.02.2013 по справі 5011-72/16137-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа№ 5011-72/16137-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Марковська В.В. - представник (дов. від 01.11.2012р.)

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р.

у справі №5011-72/16137-2012 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМ-Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент»

про стягнення 187 889,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІМ-Інвест» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» про стягнення 167 137,40 грн. заборгованості, 491,22 грн. інфляційних витрат, 12 842,04 грн. пені, 7 418,64 грн. 3% річних через неналежне виконання зобов'язань щодо перерахування коштів згідно Договору №02/09-10 від 02.09.2010р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 167 137,40 грн. заборгованості, 491,22 грн. інфляційних витрат, 12 842,04 грн. пені, 7 418,64 грн. 3% річних та 3 757,79 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундамент» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р. повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене всупереч ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 59, 77 ГПК України за відсутністю представника відповідача, якому не було надано можливості навіть ознайомитись з матеріалами справи; при винесенні рішення мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки відповідач був позбавлений можливості надати будь-які пояснення чи заперечення по суті справи.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» та призначено розгляд справи на 18.02.2013р.

В судовому засіданні 18.02.2013р. позивач заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р. залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю з'явлення в судове засідання 18.02.2013р. з огляду на те, що представник буде знаходитись іншому судовому засіданні по справі, яка розглядається Київським апеляційним адміністративним судом в цей же день і час.

Позивач заперечив проти клопотання про відкладення розгляду справи, вказуючи на затягування відповідачем розгляду апеляційної скарги. Позивач також звернув увагу суду на те, що при розгляді даної справи судом першої інстанції, відповідач також не з'являвся в судові засідання, заявляючи клопотання про відкладення.

Судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки представником відповідача не надано доказів на підтвердження обставин, наведених у клопотанні.

Крім того, як вбачається, при розгляді даної справи в господарському суді представник відповідача також не з'являвся в судові засідання, заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи, що розцінюється судом як зловживання процесуальними правами. Відповідна практика спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

02 вересня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМ-Інвест», як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундамент», як замовником, був укладений Договір №02/09-10 на виконання робіт баштовими кранами на будівництві, за умовами якого підрядник за завданням замовника виконує роботи на об'єкті: «Офісний центр» за адресою: пр-т Московський, 28-А.

Згідно п. 1.1. Договору в перелік робіт, які має виконати підрядник (позивач по справі) входить:

- перевезення та монтаж баштового крану Linden-Comansa 10LC140, зав. №15431 на об'єкт будівництва;

- роботи з експлуатації та технічного обслуговування крану;

- роботи по утриманню у справному стані, а саме організацію нагляду, обслуговування, технічного огляду крану;

- демонтаж крану та його перевезення за узгодженням сторін.

Згідно з п. 1.2., п. 1.3. Договору вартість робіт визначається сторонами в Додатках №1 за договірними цінами ТОВ «ВІМ-Інвест», який є невід'ємною частиною даного Договору. Вартість робіт визначено за умовами 2-х змінної роботи в день та 26-денному місяці.

Статтею 3 Договору сторони встановили порядок розрахунків, згідно якої замовник (відповідач по справі) перед початком робіт сплачує підряднику (позивачеві по справі) вартість монтажу та перевезення крану та проводить попередню оплату в розмірі 50% відсотків від планового місячного обсягу робіт механізму. Відповідач до 25 числа поточного місяця проводить попередню оплату в розмірі 50% від місячного планового обсягу робіт техніки та механізмів. Відповідач до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі Акту прийняття виконаних підрядних робіт та Довідки Ф КБ-3 сплачує позивачеві повну вартість виконаних у звітному місяці робіт. Відповідач письмово за 30 календарних днів попереджує субпідрядника про завершення роботи баштового крану на будівельному об'єкті, проводить повний розрахунок з позивачем за виконані роботи в рамках даного Договору та сплачує вартість робіт по демонтажу та перевезенню цього механізму на базу позивача.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем згідно Договору виконані роботи за період з вересня 2010р. по листопад 2012р. на загальну суму 1 858 658,40 грн.

Оскільки відповідач частково здійснив оплату виконаних позивачем робіт, за ним рахується заборгованість в сумі 167 137,40 грн.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

В силу частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт порушення відповідачем умов Договору щодо оплати коштів за виконані позивачем роботи доведений та підтверджений матеріалами справи. Разом з тим, відповідачем на противагу не доведено зворотнього.

Пунктом 4.2. Договору передбачена відповідальність замовника (відповідача по справі) у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості виконаних позивачем робіт.

Частина 1 та частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у р азі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

На підставі вказаних норм закону та пункту 4.2. Договору є правомірним стягнення з відповідача на користь позивача пені.

Крім того, перевіривши розрахунок розміру пені, суд відзначає про правильність нарахування та стягнення з відповідача суми 12 842,04 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши суму стягнутих за оскаржуваним рішенням 3% річних в розмірі 7 418,64 грн. та 491,22 грн. суми інфляційних витрат, суд відмічає, що вони є правильними та правомірно стягнуті з відповідача на користь позивача.

Заявляючи про незаконність рішення, апелянт вказує на те, що воно прийняте всупереч ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 59, 77 ГПК України за відсутністю представника відповідача, якому не було надано можливості навіть ознайомитись з матеріалами справи; при винесенні рішення мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки відповідач був позбавлений можливості надати будь-які пояснення чи заперечення по суті справи.

Відповідно до ст. 4-2- ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлявся про судові засідання, позовна заява на його адресу направлялася позивачем.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що доводи відповідача не містять обґрунтувань та посилань, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для ознайомлення з матеріалами справи, надання доказів по справі, пояснень, заперечень щодо суті заявлених позовних вимог. Також не надано доказів того, що скаржник не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії або його було судом позбавлено такої можливості, оскільки можливість вчасного подання доказів по справі, пояснень, письмового відзиву, заперечень, можливість ознайомитись з матеріалами справи залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому, на думку судової колегії, не вбачається порушення норм процесуального права при прийнятті оспорюваного рішення.

Виходячи з наведеного, підстави для скасування рішення суду від 18.12.2012р. та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 р. у справі №5011-72/16137-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-72/16137-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Алданова С.О.

Калатай Н.Ф.