Рішення

від 13.12.2012 по справі 5011-8/13577-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/13577-2012 13.12.12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник-6»

про стягнення 250579,24 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Гаркавенко С.В. (дов. № 93/2012/02/13-9 від 13.02.2012),

від відповідача: Чичков К.К. (дов. б/н від 17.07.2009),

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник-6»про стягнення 250579,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.12 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 18.10.12 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2008 № 530341, у останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.10.2010 по 01.09.2012 у розмірі 229 942,90 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку разом із нарахованими сумами пені, інфляційних збитків та 3% річних.

У зв'язку із неявкою відповідача до судового засідання 18.10.2012, розгляд справи відкладений на 25.10.2012, про що судом винесено ухвалу.

25.10.2012 ухвалою суду розгляд справи відкладений на 08.11.2012 року.

Відповідач у судовому засіданні 08.11.2012 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на підтвердження суми заборгованості, яка стягується, позивачем надано скріпленими печаткою позивача облікові картки та довідка про розрахунок боргу, достовірність та методична правильність останньої не підтверджена. Разом з тим, до відзиву додано для передачі позивачу лист -пропозиція про укладання мирової угоди на певних умовах. (а. с. 54,56) Інші вимоги ухвали суду від 04.10.2012 не виконав.

У судовому засідання 08.11.2012 судом оголошено перерву до 29.11.2012 у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням заяви відповідача здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

29.11.2012 ухвалою суду за клопотанням позивача подовжено строк розгляду справи, судовий розгляд відкладено на 06.12.2012 року.

В судовому засіданні 06.12.2012 представник відповідача, підтримав заявлене клопотання про призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи (а. с. 55).

Представник позивача заперечував проти задоволення даного клопотання, посилаючись на те, що сума заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань, підтверджена належними доказами та фактично визнана відповідачем з огляду на лист- пропозицію останнього щодо укладання мирової угоди.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи відмовлено з наступних підстав.

Судова експертиза є одним із засобів з'ясування фактичних обставин справи.

Мотивуючи необхідність призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи відповідач зазначив, що у таблиці розрахунку ціни позову містяться надумані дані, не підтверджені належними допустимими доказами, оскільки на думку відповідача відомості про надходження коштів на банківський розрахунок може підтвердити лише установа банку. Тому відповідач вважає, що достовірність складеного позивачем розрахунок ціни позову може бути перевірена засобами судово-бухгалтерської експертизи.

Проте, відповідач порушуючи вимоги ухвали суду від 04.10.2012 та 18.10.2012 не надав розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків, якій на його адресу направлено позивачем, про що свідчить опис цінного листа та список поштових відправлень (а.с.63,64). Контррозрахунок заявленої суми позову відповідачем також не надано. Разом з тим в матеріалах справи містяться інші допустимі докази, які обґрунтовують розмір існуючої заборгованості відповідача, що стягується в межах заявленого позову.

Представник позивача зважаючи на доведеність обставин, викладених у позовній заяві, з огляду на доказі, які містяться в матеріалах справи, наполягав на задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову оскільки він не є кінцевим споживачем комунальних послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання. Додатково зазначив, що підстави позову не можна вважати доведеними, оскільки порядок визначення кількості теплової енергії на гаряче водопостачання, передбачений умовами договору, не відповідає порядку, встановленому Правилами користування теплоенергією; договором не встановлено конкретний (однозначний) порядок визначення кількості спожитої теплової енергії, про що надав додаткові заперечення проти позову. (а.с. 73,74). Проте вимоги ухвал суду від 04.10.2012 та 18.10.2012 відповідач не виконав.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»-позивач по справі, у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», який є позивачем по справі. Позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого Загальними зборами Публічного акціонерного товариства «Київенерго»та зареєстрованого Печерською РДА в м. Києві 26.01.2012 року. Основними видами діяльності позивача є виробництво електроенергії, розподілення та постачання електроенергії, постачання пари та гарячої води, що підтверджується Довідкою АБ № 152345 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (а.с. 33-35)

Житлево -будівельний кооператив «Проектувальник -6»є юридичною особою, якій присвоєно ідентифікаційний номер 22865404, про що міститься запис в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. (а.с. 58)

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та Житлово-будівельним кооперативом «Проектувальник 6»укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530341 ( а. с. 14-19).

Предметом даного Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором (п.1.1 Договору).

За умовами п. 2.2.1, 2.3.1 Договору позивач, як енергопостачальна організація, зобов'язаний постачати теплової енергії у вигляді гарячої води здійснюється на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору, яку відповідач, зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Теплове навантаження об'єкту та обсяги постачання теплової енергії позивачем від центрального теплового пункту до індивідуального теплового пункту відповідача визначені сторонами у Звертанні дорученні про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді та Додатку №2 до Договору (а. с. 16,17).

Нарахування оплати споживачу за поставлену та спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору розрахунковим способом та по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики. Сторони передбачили можливу зміну тарифів умовами Договору, у період його дії.

Пунктом 2 Додатку 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає РВТ).

Відповідно до п. 4 Додатку 4 до Договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 15 числа місяця наступного за рахунковим.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2010 по 01.09.2012 у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2012 склала 229 942,90 грн, що підтверджується обліковими картками, доданими позивачем до позовної заяви (а. с. 20-32).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов"язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору № 3010087 від 01.05.2001 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов"язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використаннч його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим , сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобо"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 2.2.1, 2.3.1 Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530341 позивач, як енергопостачальна організація, зобов'язаний постачати теплової енергії у вигляді гарячої води здійснюється на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору, яку відповідач, зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються положенями статті 193 ГК України.

Через те, що Житлово-будівельний кооператив «Проектувальнік 6»не здійснив оплату за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2010 по 01.09.2012, тобто не виконав взяте на себе зобов"язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 229 942,90 грн, що підтверджена картами облікового рахунку (а.с.20-32)

Як вбачається із Довідки про надходження коштів за спожиту теплоенергію (а.с.12) наданої позивачем та долученої до матеріалів справи, станом на 01.09.2012 заборгованість Житлово -будівельного кооперативу «Проектувальник 6»перед позивачем становить 229942, 90 грн. Вказаний факт відповідачем під час судового засідання не спростовано. Контррозрахунку суми заборгованості відповідачем не представлено, як й не надано на неодноразову вимогу суду акт звіряння розрахунків, якій направлено на його адресу позивачем.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист -пропозиція від 08.11.2012 за вих. № 627 підписаний виконавчим директором Житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник 6», який направлено відповідачем на адресу позивача з метою укладення мирової угоди у зв'язку з находженням в провадженні Господарського суду міста Києва справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник-6»про стягнення заборгованості у сумі 250579,24 грн.(а. с. 56). Даним листом відповідач зазначив, що Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник 6»погоджується на стягнення з нього в рахунок погашення заборгованості за спожиту станом на 1 вересня 2012 року теплову енергію суми, що дорівнює двісті п'ятдесят тисяч п'ятсот вісімдесят гривень, чим фактично підтвердив існування у нього заборгованості перед позивачем за спожиту теплову енергію станом на 01.09.2012 у розмірі 250580,00 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд критично оцінює посилання відповідача на той факт, що Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-6»не може бути кінцевим споживачем комунальних послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання, оскільки мешканці багатоквартирного будинку, що знаходиться на балансі ЖБК, як кінцеві споживачі, сплачують вартість, житлово-комунальних послуг за тарифами, затвердженими Київською місткою державною адміністрацією, та у разі перевищення витрат теплової енергії на виробництво послуг, позивач має право на відшкодування різниці за рахунок міського бюджету, а ні за рахунок кінцевих споживачів.

Оскільки, Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-6»внаслідок укладання договору з Публічним акціонерним товариством «Київенерго»№ 530341 набув статусу сторони - боржника, тому в силу ст.ст. 509, 510 ЦК України відповідач зобов'язаний вчинити на користь другої сторони певну дію - сплатити певні кошти.

Окрім цього, судом встановлено, що заборгованість, яка стягується у межах даного позову, виникла внаслідок не здійснення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію, поставлену позивачем в обсягах визначених Договором.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення боргу у розмірі 229 942,90 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Нормами статті 230 ГК України передбачено, що учасник у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Умовами договору, а саме пунктом 3.5. Додатка № 4 до Договору визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього Договору), «Енергопостачальна організація»нараховує «Абоненту»пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день просрочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у сумі 10557,60 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію»є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства України, а відтак вимога позивача про стягнення інфляційної складової суми боргу за спожиту теплову енергію підлягає задоволенню у сумі розміром 2976,99 грн.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходить з того, що відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розрахунок 3% річних також відповідає нормам чинного законодавства України, а тому визнається судом обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 7101,75 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Встановивши правомірність здійснення нарахування сум пені, 3% річних та інфляційної складової боргу, а також перевіривши розрахунок позивача ціни позову з врахуванням сум пені, інфляційних витрат та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 557,60 грн. -пені, 2 976,99 грн. - інфляційної складової боргу, 7 101,75 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник 6 »(03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська (Велика Васильківська), будинок 54; код ЄДРПОУ 22865404) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, місто Київ, Печерський район, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 229 942 (двісті двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві) гривні 90 копійок боргу за спожиту теплову енергію, 10557(десять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 60 копійок пені; 2 976 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) гривень 99 копійок інфляційної складової боргу; 3 % річних сумою 7 101 (сім тисяч сто одна) гривня 75 копійок та 5 011 (п'ять тисяч одинадцять) гривень 58 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 13.12.2012 року у присутності представника позивача та представника відповідача.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Дата складання

повного рішення: 18.12.12 року.