Постанова

від 28.01.2013 по справі 5011-8/13577-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. справа№ 5011-8/13577-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник-6» на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року

у справі № 5011-8/13577-2012 (суддя Полякова К.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник-6»

про стягнення 250 579,24 грн.,

представники сторін у судове засідання 28.01.2013 року не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року по справі № 5011-8/13577-2012 позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» до житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник-6» про стягнення 250 579,24 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник-6» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» 229942,90 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 10557,60 грн. пені, 2976,99 грн. боргу від інфляції, 7101,75 грн. три відсотки річних та 5011,58 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 13.12.2012 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року по справі № 5011-8/13577-2012 скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 14.01.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представники публічного акціонерного товариства «Київенерго» та житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник-6» в судове засідання суду апеляційної інстанції 28.01.2013 року не з'явились, про час та місце розгляду справи, сторони були повідомлені належним чином про що в матеріалах справи містися повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Проектувальник-6» що не з'явились у судове засідання 28.01.2013 року про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином про що в матеріалах справи містися повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь представників сторін що не з'явились, у судовому засіданні 28.01.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів не надходило. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.12.2002 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом «Проектувальник-6» (споживачем) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530341 (далі - договір). Предметом даного договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором (п.1.1 договору).

За умовами п. 2.2.1, 2.3.1 договору позивач, як енергопостачальна організація, зобов'язаний постачати теплової енергії у вигляді гарячої води здійснюється на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, яку відповідач, зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Теплове навантаження об'єкту та обсяги постачання теплової енергії позивачем від центрального теплового пункту до індивідуального теплового пункту відповідача визначені сторонами у звертанні-дорученні про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатку № 2 до договору. Нарахування оплати споживачу за поставлену та спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення договору розрахунковим способом та по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики. Сторони передбачили можливу зміну тарифів умовами договору, у період його дії.

Пунктом 2 додатку 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає РВТ). Відповідно до п. 4 додатку 4 до договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 15 числа місяця наступного за рахунковим.

Позивач зазначає, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2010 року по 01.09.2012 року у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2012 року склала 229942,90 грн. Позивач вказав, що зазначена заборгованість відповідача підтверджується обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Так, у жовтні 2012 року ПАТ «Київенерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник-6» 250 579,24 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати теплової енергії в гарячій воді відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530341 від 01.12.2002 року.

В свою чергу відповідач заперечуючи проти вказаного позову вказує на те, що ЖБК «Проектувальник-6» не є кінцевим споживачем комунальних послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання.

Рішенням суду першої інстанції від 13.12.2012 року по справі № 5011-8/13577-2012 позов задоволено. Стягнуто з ЖБК «Проектувальник-6» на користь ПАТ «Київенерго» 229942,90 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 10557,60 грн. пені, 2976,99 грн. боргу від інфляції та 7101,75 грн. три відсотки річних.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції у даному випадку, за умовами договору № 530341 від 01.12.2002 року боржником є саме відповідач і саме він зобов'язаний забезпечити щомісячно оплату коштів своєчасно та в повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що оскільки ЖБК «Проектувальник-6» не здійснив оплату за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2010 року по 01.09.2012 року, тобто не виконав взяте на себе зобов'язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 229942,90 грн., що підтверджена картами облікового рахунку (а.с.20-32).

Крім того, вказана заборгованість підтверджується й довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію що міститься в матеріалах справи (а.с.12). Так, станом на 01.09.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 229942,90 грн. Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що зазначену суму заборгованості відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не спростував, контррозрахунку суми заборгованості та акт звіряння розрахунків, якій направлено на його адресу позивачем не надав.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи міститься лист - пропозиція від 08.11.2012 року за вих. № 627 підписаний виконавчим директором ЖБК «Проектувальник-6», який направлено відповідачем на адресу позивача з метою укладення мирової угоди у даній справі про стягнення заборгованості у сумі 250579,24 грн. (а. с. 56). Колегія суддів погоджується з висновком суду місцевого господарського суду про те, що даним листом відповідач визнав та погодився про існування у ЖБК «Проектувальник-6» заборгованості перед позивачем за спожиту теплову енергію у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що сума заборгованості відповідача у розмірі 229942,90 грн. виникла по договору № 530341 від 01.12.2002 року. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджується обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію, а отже підлягає стягненню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 10557,60 грн. пені, 2976,99 грн. інфляційних втрат та 7101,75 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 530341 від 01.12.2002 року на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно із положень статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня. Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, як вбачається з п. 3.5 додатка № 4 до договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього договору), «Енергопостачальна організація» нараховує «Абоненту» пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день просрочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені, судова колегія апеляційного господарського погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 10557,60 грн. Розрахунок пені є обґрунтованим та арифметично вірним.

Що стосується стягнення з відповідача 2976,99 грн. інфляційних втрат та 7101,75 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно вказав суд першої інстанції, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений - підстави відсутні.

Як вірно вказав суд першої інстанції, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку інфляційних втрат та 3% річних судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2976,99 грн. інфляційних втрат та 7101,75 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ЖБК «Проектувальник-6» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ЖБК «Проектувальник-6» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник-6» на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року у справі № 5011-8/13577-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року у справі № 5011-8/13577-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-8/13577-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 04.02.2013 року