Постанова

від 18.12.2012 по справі 5015/3758/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.12 Справа № 5015/3758/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг»

на рішення господарського суду Львівської області від 18.10.2012р.

у справі № 5015/3758/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер бетон Львів», с.Тростянець Миколаївського району Львівської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 34 128,10 грн. ,

з участю представників :

від скаржника -не з»явився

від позивача -Айзенбарт А.І. - представник

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.10.2012р. у справі № 5015/3758/12 (суддя Кидисюк Р.А.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер бетон Львів», с.Тростянець Миколаївського району Львівської області та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», м.Львів 30000,00 грн. основного боргу, 282,86 грн. інфляційних нарахувань, 754,74 грн. - 3 % річних та 1609,50 грн. судового збору. Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.12.2012р. виправлено допущену описку у рішенні суду від 18.10.2012р. не змінюючи суті рішення, виклавши пункт 2 резолютивної частини в новій редакції.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки відповідач належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи, в зв»язку з чим був позбавлений права подати документальні заперечення на позовну заяву. Крім того, на думку скаржника, аналізуючи умови договору, укладеного між стронами, не встановлено строку оплати авансового платежу, а лише встановлений строк кінцевої оплати, тобто строк оплати решти 50% товару. Відтак, невірним є рішення місцевого господарського суду в частині нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені, оскільки невірно визначено момент виникнення у відповідача заборгованості за поставлений товар.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

15.11.2011 року між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) укладено договір № 11-02 про виготовлення та поставку товару (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору сторони домовились про те, що позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити, доставити та передати у власність відповідачу бетон (далі -товар) в кількості та на умовах, зазначених в цьому Договорі, а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Згідно з п.2.1. Договору кількість товару, що підлягає виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються Специфікацією Додатком №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною. Кількість товару та ціна може змінюватися при погодженні обох сторін. Відповідно до п.3.1. Договору загальна сума договору визначається виходячи з вартості поставленого товару, що підтверджено видатковими накладними, протягом терміну дії Договору.

На виконання умов Договору, позивачем здійснено поставку 47 м 3 товарного бетону В7.5 (М100) Р39(10-15) за видатковою накладною № 450 від 30.11.2011 року вартістю 26 790,00 грн., а також 53 м 3 та 7 м 3 товарного бетону В7.5 (М100) Р39(10-15) за видатковою накладною № 475 від 29.12.2011 року на суму 34 690,00 грн., тобто на загальну суму 61 480,00 грн. (копії накладних долучені до матеріалів справи).

Відповідно до п.7.2.1. Договору, відповідач зобов'язаний сплатити 50 % авансу за об'єм тижневої поставки, передбаченої заявками. Позивач зазначив, що вказану умову відповідач виконав частково, перерахувавши 16.11.2011 року на рахунок позивача 10 000,00 грн.

Згідно з п.7.2.2. Договору кінцева оплата здійснюється відповідачем після підписання сторонами видаткових накладних зменшених на суму перерахованого авансу згідно з п.7.2.1. Договору. Оплата здійснюється замовником згідно підписаних уповноваженими представниками сторін видаткових накладних протягом трьох банківських днів.

Заборгованість відповідача за видатковою накладною № 450 від 30.11.2011 року виникла 04.12.2011 року у розмірі 16 790,00 грн., з врахуванням здійсненого авансового платежу на суму 10 000,00 грн. 07.12.2011 року відповідач перерахував позивачу 5 000,00 грн., відтак, його заборгованість за цією накладною зменшилась до 11 790,00 грн.

За видатковою накладною № 475 від 29.12.2011 року авансових платежів та оплати у строки, визначені п. 7.2.2 Договору, здійснено не було, відтак, заборгованість у розмірі 34 690,00 грн. за цією накладною виникла у відповідача 05.01.2012 року. 23.01.2012 року та 12.07.2012 року відповідач перерахував позивачу 16 480,00 грн. двома траншами, зменшивши таким чином свою заборгованість за видатковою накладною № 475 від 29.12.2011 року до 18 210,00 грн.

Сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків за Договром № 11-02 від 15.11.2011 року за період з 01.01.2012 року по 20.07.2012 року, відповідно до якого станом на 20.07.2012 року заборгованість ТзОВ "Львівський будівельний холдинг" на користь ТзОВ "Ліхтнер Бетон Львів" становить 30 000,00 грн. 26.07.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 20, яка містила вимогу про перерахування на його розрахунковий рахунок суми у розмірі 30 000,00 грн. Проте відповіді на претензію відповідач не надав, як і не виконав своїх зобов'язань за Договором.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, згідно ст. 691 ЦК України.

У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 30000,00 грн.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30000,00 грн. є обгрунтованими.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відтак з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто пеню в розмірі 3090,50 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто три відсотки річних в сумі 754,74 грн. та інфляційні нарахування в сумі 282,86 грн.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 18.10.2012р. у справі № 5015/3758/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено «19»грудня 2012р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.