Постанова

від 19.12.2012 по справі 5011-41/11365-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа№ 5011-41/11365-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Биченко І.Я., дов. від 06.12.12,

від відповідача Лобатюк Я.М., дов. від 20.09.12,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.12 (дата підписання - 12.11.12)

у справі №5011-41/11365-2012 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна 7"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест"

про стягнення 155538,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна 7" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (далі - відповідач) про стягнення 155538,95 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 148000,00 грн. основного боргу, 6269,70 грн. пені, 1256,54 грн. 3% річних та 3110,53 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки видаткові накладні не містять посилань на договір поставки, то поставка здійснена не на умовах договору. На думку відповідача, господарські відносини між сторонами виникли на підставі ст.641 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); відповідачем не визначено в оферті, а позивачем в акцепті строків поставки та оплати товару за спірними видатковими накладними, тому оферта відповідача не виражає його наміру вважати себе зобов'язаним негайно оплатити товар. Відповідач також зазначає, що строк виконання зобов'язання по оплаті товару не настав, оскільки позивачем не пред'явлено вимогу про оплату поставленого товару.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.12 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.12 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.12.12. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 26.11.12) відповідачу - 28.11.12 та позивачу - 05.12.12, долучені до матеріалів справи.

18.12.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з відкриттям у Господарському суді Черкаської області провадження у справі №11/5026/1855/2012 за позовом ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" до ТОВ "Фортуна 7" про визнання недійсним договору поставки від 30.12.11 №3012.

У судовому засіданні 19.12.12 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №5011-41/11365-2012 в порядку ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), колегія суддів відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Колегія суддів не вбачає підстав неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №11/5026/1855/2012.

У своїх поясненнях представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.11 між сторонами укладено договір поставки №3012 (далі - договір), відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцеві (відповідач) продукцію, сировину для харчової промисловості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (п.1.1 договору).

В пункті 2.1 договору зазначено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються сторонами згідно видаткових накладних в межах строку дії даного договору.

Згідно п. 3.2 договору продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом із необхідними супровідними документами та підписання покупцем відповідного документу про прийняття продукції. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію.

Відповідно до п. 4.3 договору розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює протягом 30-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 444637,50 грн., що підтверджується видатковими накладними від 08.02.12 №РН-0000004 на 212500,00 грн., від 09.02.12 №0000005 на 51500,00 грн., від 21.03.12 №-РН-0000010 на 637,50 грн. та від 12.04.12 №РН-0000011 на 180000,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними підтверджується підписом уповноваженої, згідно довіреностей, особи у графі «Отримав(ла)» та відтиском печатки ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест".

Відповідач розрахувався за отриманий товару по видаткових накладних від 08.02.12 №РН-0000004, від 09.02.12 №0000005 та від 21.03.12 №-РН-0000010.

По видатковій накладній від 12.04.12 №РН-0000011 відповідач перерахував 32000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, у відповідача утворився боргу перед позивачем в сумі 148000,00 грн. за поставку товару лише по видатковій накладній від 12.04.12 №РН-0000011.

Відповідач суму боргу не сплатив, належних доказів на її спростування не надав, тому судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення 148000,00 грн. основного боргу.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.9.7 договору за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем наведено розрахунок сум пені та 3% річних (див. заяву про зменшення позовних вимог від 31.10.12 №31/10-2), згідно якого він просить стягнути з відповідача 6282,41 грн. пені та 1256,54 грн. 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум, суд першої інстанції стягнув 6269,70 грн. пені та 1256,54 грн. 3% річних.

Суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком місцевого господарського суду, оскільки він здійснений із зазначеннями вірних періодів нарахування та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що у видаткових накладних не зазначені номер та дата договору, на підставі якого здійснюється поставка.

Проте, відповідачем не надано доказів укладення інших договорів поставок між сторонами та здійснення поставок за іншими договорами. Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 24.10.12 №48/390, вірно зазначає, що при наявності укладеного договору, саме по собі незазначення даних про договір на рахунках-фактурах, видаткових накладних, довіреностях, виданих на виконання умов договору, не дає підстави для висновків, що поставка товару здійснена поза межами договірних відносин, а свідчить лише про їх неналежне оформлення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що поставки товару здійснювались позивачем на виконання умов договору поставки від 30.12.11 №3012.

Твердження відповідача, що в нього не настав момент оплати поставленого товару, оскільки не було вимоги позивача, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, так як згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.12 у справі №5011-41/11365-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-41/11365-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.