Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-1670/5905/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/5905/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-1670/5905/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ «Ампер»

до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «АВМ «Ампер», звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби від 30.05.12 р. № 0008882301/722, № 0008892301/723, № 0008902301/74

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.12 р. по справі № 2а-1670/5905/12 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.12 р. по справі № 2а-1670/5905/12 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що TOB ««АВМ«Ампер»зареєстроване як юридична особа 16.08.07 р. виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 30484951, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №683163, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 141). Також згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №275259 підприємство здійснює такі види діяльності за КВЕД: 31.20.1 Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; 31.20.2 Ремонт і технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури; 51.87.0 Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу; 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту; 45.21.1 Будівництво будівель (а.с. 140).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт № 1206/22-408/30484951 від 15.05.12 р. виїзної позапланової перевірки підприємства позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Монолітбудкомплект»за період з 01.01.11 р. по 31.12.11 р., ТОВ «Сонар»за період з 01.07.09 р. по 30.06.10 р., ТОВ «Харпромпостач»за період з 01.01.11 р. по 30.09.11 р., ТОВ «Легіон Сек`юріті Інжиніринг»за період з 01.01.11 р. по 30.09.11 р., в якому були зафіксовані порушення п. 4.1.1, п. 4.1.6 ст. 4, п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, в результаті чого був занижений податок на прибуток за ІІІ квартал 2009 р. на 1697,0 грн., за І квартал 2010 р. на 3944,0 грн., за І квартал 2011 р. на 735,0 грн., за ІІ квартал 2011 р. на 367069,0 грн., за ІІІ квартал 2011 р. на 461425,0 грн., за ІV квартал 2011 р. на 418088,0 грн.; п. 7.4.1., 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого був занижений ПДВ за серпень 2009 р. на 617,0 грн., січень 2010 р. на 1435,0 грн., лютий 2011 р. на 267,0 грн., квітень 2011 р. на 67,0 грн., липень 2011 р. на 217,0 грн., жовтень 2011 р. на 248,0 грн., листопад 2011 р. на 3904,0 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ за серпень 2009 р. на 617,0 грн., січень 2010 р. на 1435,0 грн., лютий 2011 р. на 267,0 грн., квітень 2011 р. на 67,0 грн., липень 2011 р. на 217,0 грн., жовтень 2011 р. на 248,0 грн., листопад 2011 р. на 3904,0 грн.

Виявлені порушення перевіряючі пов'язують з тим, що за інформацією, отриманою відповідачем від ДПІ Печерського району м. Києва, неможливо було підтвердити господарські відносини ТОВ «Монолітбудкомплект»з ТОВ «Еспекар»та ТОВ «Агрофірма «Зерно Агро», що мали ознаки фіктивності, з листа від 15.01.11 р. УСБУ в Полтавській області випливало, що у цього підприємства протягом 2007-2011 років на балансі не відображалися техніка та працівники, що свідчить про неможливість виконання будь-яких ремонтно-будівельних, проектних робіт, надавати будь-які послуги, а тому був зроблений висновок про те, що проведення цим платником податків операцій по формуванню фіктивного податкового кредиту.

За інформацією, отриманою відповідачем від Вознесенської ОДПІ, ТОВ «Сонар»при проведенні операцій з ТОВ «Мері-Мо»здійснив нікчемні правочини, а тому його податковий кредит по вказаним операціям є недійсним.

За інформацією, отриманою відповідачем від ДПІ Червонозаводського району м. Харкова, ТОВ «Харпромпостач»зі своїми контрагентами здійснив нікчемні правочини, а тому його податковий кредит є недійсним, і як наслідок, неможливість формувати податковий кредит і покупцями продукції.

За інформацією, отриманою відповідачем від ДПІ Дзержинського району м. Харкова, ТОВ «Легіон Сек`юріті Інжиніринг»зі своїми контрагентами проводило господарську діяльність, реальність якої не підтверджена, що свідчить про здійснення операцій з наданням податкової вигоди покупцям.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТOB «Монолітбудкомплект»договір №175/11 від 05.10.11 р., предметом якого є виконання робіт по розробці та виготовленню поліграфічної продукції (а.с. 44-45). Підтвердженням виконання робіт є накладна від 30.11.11 р. на загальну суму 21937,2 грн., в т.ч. ПДВ 3656,2 грн. (а.с. 47), податкові накладні № 81 від 17.11.11 р. та № 146 від 30.11.11 р. (а.с. 50). Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками на загальну суму 21937,20 грн., а т.ч. ПДВ 3656,2 грн. (а.с. 48-49).

Також позивачем у ТOB «Монолітбудкомплект» були придбані буклети, візитні картки, пакети фірмові, що підтверджується рахунками № 322 від 16.06.11 р. на загальну суму 1302,0 грн., в т.ч. ПДВ 217,0 грн. (а.с. 39) та № 595 від 25.10.11 р. на загальну суму 2976,0 грн., в т.ч. ПДВ 496,0 грн. (а.с. 53), накладними № 322 від 23.06.11 р. (а.с. 40), № 595 від 08.11.11 р. (а.с. 54) податковими накладними № 52 від 17.06.11 р. (а.с. 42), № 36 від 08.11.11 р. (а.с. 57) та № 134 від 27.10.11 р. (а.с. 58). Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 41, 55-56). Доставка даної продукції проводилася ПП «Нічний Експрес»згідно актів-реєстру виконаних робіт: за червень 2011 р. № 29688 відбувалося транспортування продукції за заявкою № 9067151 від 23.06.11 р. Київ-Кременчук на суму 28,98 грн. (а.с. 43); за листопад 2011 р. № 82041 відбувалося транспортування продукції за заявкою № 9555396 від 09.11.11 р. Київ-Кременчук на суму 120,48 грн. (а.с. 59); за грудень 2011 р. № 92789 відбувалося транспортування продукції за заявкою № 9635041 від 01.12.11 р. Київ-Кременчук на суму 94,41 грн. (а.с. 52).

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, перелічені документи містять всі необхідні реквізити, які дають можливість встановити ким був укладений договір, який платник податків оформлював податкові накладні, з яких рахунків була проведена оплата, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача про невідповідність документів первинного бухгалтерського обліку вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з реалізацією позивачем на користь ТОВ «Монолітбудкомплект»електрообладнання на підставі договорів поставки № 33/11 від 30.05.11 р. (а.с. 60-61) та № 142/11 від 12.07.11 р. (а.с. 74-77), оскільки останнім господарська діяльність не здійснювалася, а тому був зроблений висновок про нікчемність вказаних правочинів і неможливість формування за цими операціями валових витрат.

Проте, як вказано в судовому рішенні, поставка за вказаними договорами була оформлена специфікаціями № 1, № 2 та № 3, видатковими накладними № А-00000079 від 03.08.11 р., від 13.09.11 р. № А-00000099 та № А-00000100, № А-0000119 від 03.11.11 р., ТТН № 610941 від 03.08.11 р. (а.с. 73), від 13.09.11 р. № 610953 (а.с. 70) та № 610954 (а.с. 67), № 377056 від 02.11.11 р.(а.с. 80), № 377057 від 04.11.11 р. (а.с. 81). Отримання товарів покупцем від позивача підтверджується довіреностями № 64 від 02.08.11 р. (а.с. 72), № 72 від 12.09.11 р. (а.с. 69), № 73 від 12.09.11 р. (а.с. 66), № 92 від 01.11.11 р. (а.с. 79). Також по вказаним операціям позивачем покупцю були видані податкові накладні (а.с. 88-106).

Судом першої інстанції була досліджена операція по придбанню позивачем у ТОВ «Харпромпостач»пасти теплопровідної. Вказана операція оформлена рахунком-фактурою № СФ-142 від 27.04.11 р. 400,08 грн., в т.ч. ПДВ 66,68 грн. (а.с. 107); видатковою накладною № РН-0000085 від 04.05.11 р. (а.с. 108); податковою накладною № 24 від 29.04.11 р. (а.с. 110). Доставка даної продукції проводилася ТОВ «Транспортна компанія САТ», що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0002308 за квітень 2011 р. на підставі заявки ХА 2066714 від 04.05.11 р. Харків-Кременчук на суму 08,00 грн. (а.с. 111).

Судом першої інстанції була досліджена господарська операція, проведена позивачем з ТОВ «Легіон Сек'юріті Інженіринг», предметом якої було придбання електроприладів, які використовуються у власній господарській діяльності позивача. Дана операція була оформлена рахунком № Счт-000000419 від 01.02.12 р. на загальну суму 1603,56 грн., в т.ч. ПДВ 267,26 грн. (а.с. 112); видатковою накладною № Е-110224-1 від 24.02.12 р. (а.с. 114); податковою накладною № 1 від 03.02.12 р. (а.с. 115). Доставка даної продукції проводилася ПП «Нічний Експрес», що підтверджується актом-реєстром виконаних робіт за лютий 2011 р. № 594 за заявкою № 6549086 від 24.02.11 р. Харків-Кременчук на суму 11,0 грн. (а.с. 116).

Судом першої інстанції також була досліджена операція, проведена позивачем з ТОВ «Сонар», предметом якої є купівля-продаж текстоліту ПТ 50,0 мм та скла текстоліту СТЕФ-15,0 мм, яка оформлена рахунками-фактурами № СФ0009314 від 01.12.09 р. на загальну суму 8652,6 грн., в т.ч. ПДВ 1442,1 грн. (а.с. 117), № 0005514 від 30.07.09 р. на загальну суму 3703,06 грн., в т.ч. ПДВ 617,18 грн. (а.с. 121), видатковими накладними № РН-0007845 від 04.12.09 р. (а.с. 118), № РН-0004555 від 05.08.09 р. (а.с. 123), податковими накладними № 7845 від 04.12.09 р. (а.с. 120); № 4555 від 05.08.09 р. (а.с. 124). Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 119-122). На отримання продукції були виписані довіреності № 857 від 03.08.09 р. (а.с. 128-129), № 1481 від 04.12.09 р. (а.с. 134-135).

Вищенаведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про законність позовних вимог.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з порушеннями, які начебто мали місце в діяльності його контрагентів, але не заперечується належне оформлення та відображення в бухгалтерському обліку вищевказаних операцій.

Слід зазначити, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаних суд першої інстанції зробив висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.12 р. по справі № 2а-1670/5905/12 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.12 р. по справі № 2а-1670/5905/12 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.12 р. по справі № 2а-1670/5905/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ «Ампер» до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій