Постанова

від 31.07.2007 по справі 2-а-307/07

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2 - А -307/2007 р

Справа № 2 - А -307/2007 р.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня

2007 року                               Таращанський

районний суд Київської області в складі:

головуючого:

судді Василенка О.М.

при секретарі:

Сальник О.Л.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. 

Таращі справу за адміністративним позовомОСОБА_1 до управління праці та

соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум

одноразової допомоги на оздоровлення , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду із вищеназваним позовом, 

в якому просить суд визнати відмову управління праці та соціального

захисту населення Таращанської РДА в перерахунку щорічної одноразової допомоги

на оздоровлення,  яка передбачена Законом

України „Про статус та соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок аварії на

ЧАЕС" неправомірною та стягнути з відповідача недоплачені кошти на

оздоровлення за 2003-2005 роки в розмірі 3856, 60 гривень,  мотивуючи тим,  що він є учасником ліквідації наслідків

аварії на ЧАЕС першої категорії, 

інвалідом другої групи,  інвалідність

пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС.

Посилаючись

на те,  що діючим законодавством

інвалідам 2-ї групи передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в

розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, 

яку виплачують органи соціального захисту населення,  розмір якої визначається на момент

виплати,  та зазначаючи,  що органи соціального захисту населення

відмовили йому у виплаті допомоги в належному розмірі,  про що була дана письмова відповідь від

10.07.2007 року і саме з даного часу він довідався про порушення свого

права,  просить суд стягнути з

відповідача недоотримані суми одноразової грошової допомоги за вказаний період.

В

судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просить суд стягнути на

його користь недоплачені кошти на оздоровлення за 2003-2005 роки в розмірі

3856, 60 гривень.

Просить

звільнити його від сплати судового збору, 

як постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії.

Представник

відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі,  обґрунтовуючи тим,  що дійсно ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок аварії на

ЧАЕС" передбачені виплати на оздоровлення, 

на які вказує позивач. Проте, 

відповідно до  ст. 62

вищезазначеного Закону,  передбачено

порядок таких виплат,  які визначаються

Кабінетом Міністрів України,  рішення

якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими органами державної

виконавчої та місцевої влади. Даний порядок в 2000 - 2004 роках був визначений

постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи",  де встановлено щорічну

допомогу на оздоровлення інвалідам І і II групи в

розмірі 26, 70 грн,  які були виплачені

позивачу. Починаючи з 2005 року такий порядок визначено постановою КМУ № 562

від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи",  де встановлено щорічну

допомогу на оздоровлення інвалідам І і II групи в

розмірі 120 гривень,  які також були виплачені

позивачу. Крім того,  вважає,  що в задоволенні позову слід відмовити і

тому,  що позивач на момент подачі даного

позову до суду,  пропустив однорічний

строк звернення до адміністративного суду, 

який встановлено  ст. 99 КАСУ.

Заслухавши

пояснення позивача,  представника

відповідача,  розглянувши матеріали

справи,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню частково.

В

судовому засіданні встановлено,  що

позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,  першої категорії,  інвалідом другої групи,  інвалідність пов'язана з наслідками аварії на

ЧАЕС,  що підтверджено копією

посвідчення.

Відповідно

до  ст. 

48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи" від 28 лютого 1991 року із змінами і доповненнями,  позивач має право на виплату щорічної

одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних

плат. При цьому,  розмір заробітної плати

визначається на момент виплати. Виплату грошової допомоги проводять органи

соціального забезпечення громадян за місцем їх проживання.

23.09.2003

року відповідач виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 рік

в розмірі - 26, 70 грн.; 06.10.2004 року відповідач виплатив позивачу щорічну

допомогу на оздоровлення за 2004 рік в розмірі - 26, 70 грн.; 11.03.2005 року -

26, 70 грн.,  а 12.09. 2005 року - 93, 30

грн.,  всього 120 грн. (26, 70 грн. + 93,

30 грн.) допомогу на оздоровлення за 2005 рік і 06.10.2006 року - 120 грн. за

2006 рік. Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до

постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про

компенсаційні виплати особам,  які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період до 2005 року та

постанови KM України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу

на оздоровлення громадянам,  які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - за період з 2005 року.

Позивач,  вважаючи, 

що дані постанови,  які

встановлюють конкретний розмір щорічної допомоги в твердій грошовій сумі,  зокрема для інвалідів другої групи в такому

розмірі,  суперечать вимогам ЗУ „Про

статус і соціальний захист громадян,  які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого

1991

року,  яким встановлено розмір щорічної

допомоги,  як величину кратну відносно до

розміру мінімальної заробітної плати на час здійснення виплати,  просить суд стягнути на його користь

недоплачені кошти на оздоровлення за 2003-2005 роки в розмірі 3856, 60 гривень.

Відповідач

в запереченнях послався на  ст. 62 Закону

України „ Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи",  та вказав на

необхідність керуватися порядком визначеним KM України,  виходячи з реальних можливостей Державного

бюджету України згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням  ст.  98

Конституції України.

Суд

вважає,  що необхідно застосовувати

вимоги  ст.  19 ч.2 Конституції України,  а саме - органи державної влади та органи

місцевого самоврядування,  їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, 

в межах повноважень та у спосіб, 

що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею

113 Конституції України передбачено,  що KM

України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України.

Розмір

допомоги на оздоровлення,  визначений

постановами

KM України від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року

№ 562 на думку суду суперечить вимогам 

ст.  48 Закону та іншим

нормативним актам.

Відповідно

до  ст. 83 Закону України „Про державний

бюджет на 2005 р." з 01.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати

встановлено - 262 грн на місяць,  з

01.04.2005 р. - 290 грн,  з 01.07.2005 р.

- 310 грн,  з 01.09.2005р. -332 грн.

Суд

звертає увагу на те,  що всі вказані

норми Закону не мали жодних обмежень щодо застосування  ст.  48

Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян,  постраждалих внаслідок Чорнобильської

катастрофи",  яким передбачено право

позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних

заробітних плат.

Також

суд вважає,  що оскільки Законом України

про Державний бюджет розмір вказаної одноразової допомоги не визначався,  то посилання представника відповідача на

зазначену норму не є обґрунтованим.

Даний

висновок також підтверджується  ст. 71

Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян,  постраждалих внаслідок Чорнобильської

катастрофи",  якою передбачено,  що дія цього закону не може призупинятися

іншими законами,  крім законів про

внесення змін до цього закону.

Враховуючи

вищенаведене,  суд вважає за необхідне

застосовувати саме норму Закону,  а не

постанови KM України.

Згідно

з  ст. 

99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлений

річний строк,  який обчислюється з дня,  коли особа дізналася або повинна була

дізнатися про порушення своїх прав, 

свобод чи інтересів. Оскільки на застосуванні строку позовної давності

наполягає одна з сторін адміністративного процесу,  суд вважає за можливе застосувати однорічний

строк позовної давності до правовідносин, 

що виникли між сторонами,  а тому

вважає за безпідставну вимогу позивача провести виплату грошової допомоги за

2003,  2004 роки,  оскільки суд вбачає,  що вказаний строк звернення до суду повинен

обчислюватися із дати останньої проплати

суми щорічної допомоги на оздоровлення, 

тобто з 12.09.2005 року,  коли

позивачем було отримано в рахунок вказаної допомоги за 2005 рік 93, 30 грн.

Вказаний річний строк позивачем пропущено, 

але суд вважає за необхідне поновити його,  вважаючи, 

що він пропущений з поважних причин, 

оскільки позивачу стало відомо про порядок нарахування та розмір

одноразової допомоги на оздоровлення лише після отримання письмової відповіді

начальника управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА

від 10.07.2007 року та з судової практики, 

яка склалася в 2006 році при вирішення спорів даної категорії.

Таким

чином,  на користь позивача суд вважає за

необхідне стягнути частково недоотриману грошову допомогу,  лише за 2005 рік,  в розмірі 1660 грн. (332 грн. х 5).

Враховуючи,  що позивач отримав допомогу на оздоровлення

за 2005 рік в розмірі 120, 00 грн.,  на

його користь підлягає стягненню сума в розмірі 1540 грн. (1660 грн. - 120

грн.).

Відповідно

до п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України розмір судового збору

щодо майнових вимог становить 1% від розміру таких вимог,  а тому на користь держави підлягає до

стягнення судовий збір в розмірі 15, 40 грн..

Позивач підлягає

звільненню від сплати судового збору як постраждалий від аварії на ЧАЕС 1

категорії.

Указані

обставини встановлено з пояснень сторін, 

матеріалів справи,  досліджених в

судовому засіданні. Керуючись  ст.  ст.  6,

9, 17, 89, 99, 100,  158-163, 185, 186

КАС України,   ст.  ст. 

48, 62, 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист

громадян,  постраждалих внаслідок

Чорнобильської катастрофи",   ст. 83

Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.",   ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито",

суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов

задовольнити частково.

Стягнути

з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної

державної адміністрації Київської області на користьОСОБА_1 1540 (одну тисячу

п'ятсот сорок) гривень.

ЗвільнитиОСОБА_1

від сплати судового збору.

Стягнути

з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної

державної адміністрації Київської області на користь держави судовий збір в

розмірі 15, 40 грн.

В решті позову

відмовити.

постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного

адміністративного суду через Таращанський районний суд шляхом подачі в

десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження

і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції.