Постанова

від 18.12.2012 по справі 25/5005/8301/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 25/5005/8301/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "ГЕЛД" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року у справі господарського суду№ 25/5005/8301/2012 Дніпропетровської області за заявоюТОВ "ГЕЛД" до ТОВ "БАУ-11" про визнання банкрутом за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2012 року порушено провадження у справі №25/5005/8301/2012 про банкрутство ТОВ "БАУ-11" (далі -боржника) за заявою ТОВ "ГЕЛД" (далі -ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Законом) , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 1).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 року (суддя Чередко А.Є.) визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці, ліквідатором боржника призначено ініціюючого кредитора ТОВ "ГЕЛД", зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру та після її завершення подати на затвердження до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс до 09.01.2013 року (а.с. 60 -61).

Не погоджуючись з винесеною постановою, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція міста Дніпропетровська Дніпропетровської області звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції від 09.10.2012 у справі №25/5005/8301/2012, мотивуючи неповнотою дослідження обставин справи, зокрема, відсутністю в суду на момент винесення постанови про визнання боржника банкрутом інформації про проведення податкової перевірки боржника на предмет дотримання приписів податкового законодавства.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді -Виноградник О.М., суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу задоволено, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 року у справі №25/5005/8301/2012 скасовано, провадження у справі припинено. Апеляційний суд дійшов висновку, що ініціюючим кредитором не доведено належними доказами неплатоспроможності боржника, у зв'язку з чим припинив провадження у справі про банкрутство №25/5005/8301/2012 як безпідставно порушене (а.с. 88 -91) .

Не погоджуючись з винесеною постановою, ініціюючий кредитор -ТОВ "ГЕЛД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 08.11.2012 року, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області на постанову суду першої інстанції від 09.10.2012 року у справі №25/5005/8301/2012 припинити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 19, 55, 129 Конституції України, статей 1, 14, 23, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 1 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", статті 88 Закону України "Про нотаріат", статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статті 2 Закону України "Про державну податкову службу", пункту 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, та статей 33, 34, 41, 91 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції від 08.11.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням , або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань . Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами), однак розмір таких вимог не визначається згідно зі статтею 6 Закону.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України №2756-V1 від 02.12.2010 року), місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління та обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи -це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Отож, допустимими доказами, що можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника -юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг з ЄДРПУО про відомості, що містяться в Реєстрі, чи довідка з ЄДРПУО про наявність або відсутність в Реєстрі інформації, яка запитується, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Згідно зі статтею 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.

Статтею 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" передбачено, що вексель -це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить:

(1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

(2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

(3) зазначення строку платежу;

(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

(6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

(7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець ).

Згідно з частиною 1 статті 76 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя , за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Частиною 3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Отож, за відсутності на простому векселі, емітентом якого є юридична особа, підпису головного бухгалтера, вексель вважається виданим з дефектом форми і не має вексельної сили, оскільки чинним законодавством про господарські товариства не передбачено можливості існування юридичної особи без посадової особи бухгалтера (головного бухгалтера), тому такий документ не є цінним папером та може мати силу простої боргової розписки. Зазначена правова позиція роз'яснена пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 08.06.2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів в Україні".

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ініціюючий кредитор звернувся до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону, зазначивши підставою для його порушення безспірну заборгованість боржника в сумі 19 569, 30 грн., що за простим векселем серії АА №2561153, складеним 16.04.2012 року ТОВ "БАУ-11", опротестованим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Златовою Н.А. 14.08.2012 року за реєстром №9359, з видачею нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу виконавчого напису за реєстром №9360 від 14.08.2012 року на суму 19 569, 30 грн., на підставі якого було порушено виконавче провадження Постановою Бабушкінського відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 27.08.2012 року (а.с. 14 -16, 18).

Судом першої інстанції встановлено, що неплатоспроможність боржника підтверджується Постановою Бабушкінського відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 21.09.2012 року про повернення без виконання стягувачеві виконавчого документа -виконавчого напису №9360 від 14.08.2012 року, у зв'язку з відсутністю майна та коштів у боржника та відсутністю боржника за фактичним місцезнаходженням (місто Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 138 згідно з актом державного виконавця Бабушкінського відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 04.09.2012 року) та юридичним місцезнаходженням (місто Дніпропетровськ, вул. Янтарна, буд. 75А, корп. 3 кв. 66) відповідно до акта державного виконавця Індустріального Відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 12.09.2012 року (а.с. 19 -зворот, 20, 21, 56).

Також суд першої інстанції встановив відсутність боржника за зареєстрованим місцезнаходженням та дійшов висновку про наявність однієї з підстав для визнання боржника банкрутом за статтею 52 Закону (а.с. 60 -61).

Переглядаючи справу в апеляційній інстанції в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону, та припинив провадження у справі №25/5005/8301/2012 як безпідставно порушене.

Апеляційним судом встановлено, що Витягом та Довідкою з ЄДРПУО підтверджується факт місцезнаходження боржника за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Янтарна, буд. 75А, корп. 3 кв. 66, тоді як належних доказів про те, що боржник знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 138 в матеріалах справи не міститься (а.с. 22, 23).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження щодо стягнення заборгованості в сумі 19 569, 30 грн. з векселедавця-боржника на користь ініціюючого кредитора на підставі опротестованого векселя проводилося державним виконавцем Бабушкінського відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, однак за місцезнаходженням боржника в Індустріальному районі міста Дніпропетровська за адресою, згідно з відомостями з ЄДРПУО: місто Дніпропетровськ, вул. Янтарна, буд. 75А, корп. 3 кв. 66 виконавче провадження взагалі не відкривалося (а.с. 18).

З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виконавче провадження, відкрите Постановою Бабушкінського відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 27.08.2012 року, було проведено з порушенням приписів статті 20 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчі дії проводилися за адресою, що не відповідає відомостям з ЄДРПУО щодо місцезнаходження боржника.

Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова органу державної виконавчої служби про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.09.2012 року у зв'язку з відсутністю в боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не може вважатися належним доказом неплатоспроможності боржника, що є однією з передумов для порушення провадження у справі про банкрутство, тому постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом від 09.10.2012 року було скасовано, а провадження у справі №25/5005/8301/2012 припинено як безпідставно порушене.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції не дослідив оригінал простого векселя, що міститься в матеріалах справи, на предмет відповідності його вимогам статті 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та не звернув уваги на те, що відповідно до зазначених норм права спірний документ не може вважатися "векселем", як такий, що складений з дефектом форми, оскільки не містить підпису бухгалтера (головного бухгалтера), що є одним з обов'язкових реквізитів векселя як цінного паперу відповідно до закону.

Відтак, простий вексель серії АА №2561153, складений боржником, не є борговим цінним папером, такий документ вважається борговою розпискою, яка, за своєю правовою природою, не може підтверджувати безспірної заборгованості ТОВ "БАУ-11" перед ТОВ "ГЕЛД".

З такою правовою позицією погоджується Верховний Суд України згідно з пунктами 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 08.06.2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів в Україні".

З огляду на встановлене апеляційним судом, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції про те, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "БАУ-11" підлягає припиненню, як безпідставно порушене. Правові підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "ГЕЛД" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року у справі №25/5005/8301/2012 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський