Рішення

від 20.12.2012 по справі 8/127пд(18/153пд)(3/11пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.12 Справа № 8/127пд(18/153пд)(3/11пд).

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електра", м. Луганськ,

до Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, -

про визнання договору частково недійсним.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -Маліборська К.О. - представник, - довіреність №б/н від 18.01.11 року;

від відповідача - Кривошеєв А.В. - головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №4 від 09.10.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсними п. 4.2 договору №411 про надання в тимчасове користування та використання місць(я) для розташування спеціальних(ої) конструкцій(ії) (що використовується для розміщення рекламоносіїв(ія), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, укладеного між сторонами 26.12.2007 року, та Додатку до нього за № 2 "Розрахунок за надання в тимчасове користування та використання місць(я) для розташування спеціальних(ої) конструкцій(її) (що використовуються для розміщення рекламоносіїв(ія)), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м. Луганська".

Позов мотивовано посиланням на те, що зазначений пункт договору та Додаток №2 до нього не відповідають чинному законодавству.

У зв'язку з надходженням 01.04.2008 року від позивача до господарського суду Луганської області цього позову (вих. № 19 від 25.03.2008) було порушено провадження у справі за №3/11пд.

Рішенням суду від 29.05.2008 року, яке не оскаржувалося в апеляційному порядку, позов задоволено частково: визнано недійсним п. 4.2 спірного договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008 року його скасовано з мотивів невиконання судом І інстанції вимог ст. 4 7 ГПК України; справу спрямовано до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду від 08.09.2008 року порушено провадження у справі та присвоєно новий номер - №18/153пд(3/11пд).

Рішенням суду по останній від 20.01.2009 року, яке не оскаржувалося у апеляційному порядку, позов задоволено частково: визнано недійсним п. 4.2 спірного договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2009 року рішення суду І інстанції скасовано з посиланням на порушення ним вимог ст.ст.4 7 та 111 12 ГПК України; справу спрямовано до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 21.05.2009 року новий розгляд справи доручено судді Середі А.П.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.05.2009 року справі присвоєно новий номер - №8/127пд(18/153пд)(3/11пд).

Ухвалою суду від 29.05.2009 року провадження по ній зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України - у зв'язку з оскарженням позивачем до Верховного Суду України ухвали Вищого господарського суду України від 14.04.2009 року.

10.08.2009 року провадження по справі було поновлено.

Ухвалою суду від 25.08.2009 року провадження у справі було зупинено до вирішення Ленінським районним судом міста Луганська по суті спору у справі №2-"а"-2407/09 (колишній №Ш-387/2009) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медиа", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електра"", Приватного підприємства "ТЕРРА" до Луганської міської ради, Відділу реклами Луганської міської ради та Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради -про визнання наявності та відсутності компетенції (повноважень) суб'єктів владних повноважень.

Провадження поновлено 19.03.12 року у зв'язку з тим, що підстави для зупинення відпали.

02.04.12 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження по даній справі з огляду на наступне.

11.11.10 року Луганською міською радою прийнято рішення №1/11 "Про внесення змін до структури виконавчих органів Луганської міської ради", на підставі якого припинено шляхом реорганізації Відділ реклами Луганської міської ради та приєднання його до правонаступника - Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради (п.3.2); призначено комісію з припинення (п.4); для чого (припинення) встановлено 3-місячний термін (п.5) (том 3, а.с.2-4).

27.05.11 року названою міською радою прийнято рішення №9/7 "Про внесення змін до рішення Луганської міської ради від 11.11.10 року №1/11 "Про внесення змін до структури виконавчих органів Луганської міської ради"", - відповідно до пункту 1.1 якого внесено зміни до п.5 вищезгаданого рішення міськради від 11.11.10 року №1/11, а саме: замість 3-місячного встановлено 12-місячний строк припинення діяльності виконавчих органів міської ради, у т.ч. Відділу реклами Луганської міської ради (п.1.1) (том 3, а.с.5).

27.12.11 року міською радою прийнято рішення №18/23 "Про внесення змін до рішення Луганської міської ради від 11.11.10 року №1/11 "Про внесення змін до структури виконавчих органів Луганської міської ради"", відповідно до пункту 1.1 якого внесено зміни до пункту 5 рішення від 11.11.10 року №1/11, а саме: встановлено 17-тимісячний строк для припинення Відділу реклами (том 3, а.с.6-7).

02.04.12 року представник відповідача, керуючись ч.3 ст. 69 ГПК України, подав до суду заяву про продовження терміну розгляду справи на 15 днів (том 2, а.с.147).

Ухвалою господарського суду від 02.04.12 року вищезгадані клопотання задоволено: термін розгляду справи продовжено на 15 днів; провадження по ній зупинено на підставі п.3 ч.2 ст. 79 ГПК України, при цьому суд зобов'язав сторони негайно інформувати його про визначення правонаступника Відділу реклами Луганської міської ради.

12.11.12 року суд поновив провадження у справі, керуючись наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які, відповідно до приписів частини 11 даної статті, доводяться до відома населення, при цьому, як сказано у частині 12 даної статті, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України від 11.09.03 року №1160-ІУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Частиною 5 ст. 12 названого Закону встановлено, що рішення органів місцевого самоврядування підлягають оприлюдненню у 10-тиденний термін від дня їх прийняття та підписання.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що маються підстави для поновлення провадження, оскільки:

1)рішення міської ради №1/11 від 11.11.10 року набрало законної сили 21.11.10 року, а 3-місячний термін для припинення діяльності Відділу реклами закінчився 21.02.11 року;

2)рішення міської ради від 27.05.11 року №9/7 набрало законної сили 07.06.11 року, а 12-тимісячний термін для припинення діяльності Відділу реклами закінчився 21.11.11 року;

3)рішення міської ради від 27.12.11 року №18/23 набрало законної сили 06.01.12 року, а 17-тимісячний термін для припинення діяльності Відділу реклами закінчився 21.04.12 року;

4)з наявних у справі доказів вбачається, що сторони, незважаючи на вимогу суду (п.3 ухвали від 02.04.12 року), не повідомили його про результати вирішення питання про припинення діяльності Відділу реклами міської ради;

5)згідно спеціальному витягу з ЄДР №15099948 від 12.11.12 року у ньому на вказану дату відсутні дані про внесення запису про припинення Відділу реклами Луганської міської ради як юридичної особи, - натомість ЄДР містить запис про те, що названий Відділ перебуває у стані припинення підприємницької діяльності.

Частиною 2 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, - тобто за таких обставин відповідно до чинного законодавства Відділ реклами Луганської міської ради станом на день винесення ухвали від 12.11.12 року має статус діючої юридичної особи, яка, між іншим, може бути позивачем та відповідачем у суді, - з урахуванням чого провадження по справі було поновлено.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 22.11.12 року до 06.12.12 року та з 06.12.12 року до 20.12.12 року -у зв'язку з неявкою позивача та наданням сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 20.12.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

Позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, оскільки, на його думку, спірний договір був укладений з дотриманням приписів чинного законодавства (відзив на позов від 15.04.08 року за вих. №01-16/173 (том 1, а.с.36-40); пояснення по справі від 19.12.08 року за вих. №01-16/565) (том 2, а.с.3-5); та ін.).

У судовому засіданні 20.12.12 року відповідач акцентував увагу суду на тому, що термін дії спірного договору скінчився, що, на його думку, є підставою для відмови у задоволенні позову (письмове пояснення без дати та без номера, - до справи надано 20.12.12 року).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Згідно з рішенням 10-ї сесії Луганської міської ради 5-го скликання від 24.10.06 року №10/30 "Про створення Відділу реклами Луганської міської ради та інші питання, пов'язані з цим", - у структурі виконавчих органів названої ради створено Відділ реклами (п.1).

Цим же рішенням (п.5) внесено зміни до пункту 1 та підпункту 2.1 пункту 2 рішення Луганської міської ради від 30.06.2004 року №21/25 "Про питання щодо розміщення зовнішньої реклами на території м. Луганська", - тобто функції робочого органу замість Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради були надані Відділу реклами Луганської міської ради (том 1, а.с.43).

Пунктом 1 рішення міськради від 30.06.2004 року №21/25 було встановлено, що для здійснення регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами на території м. Луганська Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради визначалося в якості робочого органу, якому, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2, було надано право укладати договори на право тимчасового користування місцем розташування (в тому числі земельними ділянками) рекламних засобів, які (місця) перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська або розпорядженнями якими (стосовно земельних ділянок) відповідно до положення ч.12 розділу Х Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності, здійснюють міські ради (том 1, а.с.44).

Розпорядженням Луганського міського голови від 24.11.06 року №207 було затверджено Положення про Відділ реклами Луганської міської ради (том 1, а.с. 45-47).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що Відділ реклами мав право на укладення договорів, у т.ч. і того, що є предметом спору у даній справі.

26.12.07 року між позивачем (користувач) та відповідачем (робочий орган) у простій письмовій формі, з протоколом розбіжностей (том 1, а.с.14), укладено договір №411 про надання у тимчасове користування та використання місць для розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, - згідно якому робочий орган згідно рішення виконавчого комітету міської ради від 14.12.07 року №352/2 передає, а користувач приймає по Акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору і додається до нього (Додаток 1) у тимчасове платне користування рекламне місце, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська (надалі -місце) за адресами:

перехрестя вул. Совєтская -вул.Леніна;

перехрестя вул. Андрєя Ліньова -вул. 18-го Партс'єзда;

вул.Совєтская (район банку "Україна");

вул.Совєтская (над забором "Луганского базара");

перехрестя вул. Совєтская -вул. Віктора Пятьоркіна;

вул. Совєтская (розділова смуга, район пам'ятника робітника Луганщини);

кв. Молодьожний (біля "Союзпечати") (п.1.1 договору).

Договір набирає чинності з 26.12.07 року і діє протягом строку дії дозволів - до 26.12.08 року (п.2.1).

Кінцевий строк дії договору встановлюється згідно з кінцевим строком дії наданих робочим органом користувачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами, зазначених у додатках до цього договору (п.2.2).

Підстави припинення дії договору визначені у його пунктах 2.4.1-2.4.3.

Договір може бути припинено у разі скасування дозволу до закінчення строку дії дозволу на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради за заявою користувача у випадках, передбачених підпунктом 3.4.10 договору (п. 2.4.1).

Користувач має право відмовитися від кожного місця, наданого у користування за цим договором, письмово попередивши про це робочий орган не менше, ніж за 30 днів до такої відмови (п.3.3.2); інші права, передбачені цим договором та чинним законодавством України (п.3.3.3).

Користувач зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі, згідно розділу 4 цього договору, здійснювати платежі за користування місцями (п.3.4.9).

Плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, визначається згідно Порядку, встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради і становить 18663,96 грн. на місяць (розрахунок на додатку №2 ) (п.4.2), та вноситься з наступного дня після прийняття рішення виконавчим комітетом Луганської міської ради про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську, щомісячно, до 20 числа звітного календарного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Відділу реклами Луганської міськради (п.4.3).

Розмір плати у термін дії договору за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції може бути змінений одноособово робочим органом на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради про внесення змін до тарифів плати за тимчасове користування місцями у випадках, передбачених законодавчими актами України (п.4.6).

Зміни та доповнення до цього договору вносяться додатковими угодами, що укладаються між сторонами у письмовій формі (п.7.1).

Правовідносини сторін, які не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п.7.4) (том 1, а.с.10-12;13).

Факт передачі робочим органом - користувачу місць розташування рекламоносіїв, згаданих у договорі, підтверджується двостороннім актом прийому-передачі від 26.12.07 року (том 1, а.с.12).

14.12.07 року виконком Луганської міської ради прийняв рішення №352/2 "Про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електра"", яким термін дії дозволів на розміщення позивачем вищезазначених рекламоносіїв було продовжено на 1 рік з моменту прийняття цього рішення (п.1), - тобто до 14.12.2008 року (том 1, а.с.48-51).

Отже, на час вирішення цього спору термін дії договору скінчився.

З наявних у справі доказів вбачається, що порядок визначення плати за користування місцями розташування рекламоносіїв упродовж 2007 року регулювався двома рішеннями виконавчого комітету Луганської міської ради, а саме:

1)рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.07 року №115 "Про Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" затверджено однойменний Порядок (п.1), невід'ємними частинами якого є додатки №1 та №2.

Цим же рішенням визнано такими, що втратили чинність, рішення міськвиконкому від 26.09.02 року №215; від 23.07.03 року №270/19 та від 12.07.06 року №147, - якими свого часу регулювалося зазначене питання (п.2).

Пунктом 4 було врегульовано порядок набрання чинності рішенням.

Згідно пункту 5.2 останнього міськвиконком був зобов'язаний здійснювати моніторинг результативності п.1 даного рішення, а відповідно до п.5.3 виконкому слід було вжити низку заходів до приведення раніше укладених договорів у відповідність з цим рішенням (том 1, а.с.19-20);

2)рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.12.07 року №358 "Про Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська", невід'ємними частинами якого є додатки №1 (власне - Порядок) та №2 ("Розмір плати за 1м2 площі місця розташування рекламного засобу (Р)") (том 1, а.с.52-54).

Отже, на момент укладення договору №411 від 26.12.07 року порядок нарахування плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв було встановлено вищезгаданим рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.12.07 року №358.

Постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 14.08.07 року (справа №2-"а"-642/2007 р.) за результатами розгляду адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Пресс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медиа" до Виконавчого комітету Луганської міської ради -про скасування рішення органу місцевого самоврядування, - позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та частково скасовано рішення виконкому Луганської міськради від 13.04.07 року №115, а саме:

пункти 1 та 2 в частині "вважати такими, що втратили чинність: рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.09.02 №215; від 23.07.03 року №270/19";

пункт 4, підпункт 5.2, підпункт 5.3, пункт 6 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.07 року №115, а також Додаток до нього "Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" (том 1, а.с.30-32).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.07 року зазначену постанову суду І інстанції залишено без змін (том 1, а.с.27-29).

Постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 12.02.08 року (справа №2-"а"-76/2008 р.) за результатами розгляду адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медиа" до Виконавчого комітету Луганської міської ради - про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення органу місцевого самоврядування, - позов задоволено у повному обсязі, у тому числі - частково скасовано рішення виконкому Луганської міськради від 21.12.07 року №358, а саме: скасовано Додаток до нього "Розмір плати за 1 м 2 площі розташування рекламного засобу (Р)" (том 1, а.с.68-75).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.05.08 року зазначена постанова Ленінського райсуду міста Луганська залишена без змін (том 1, а.с.76-83).

З огляду на те, що вищезгадані рішення виконкому міської ради були визнані незаконними та скасовані, позивач дійшов висновку про недійсність пункту 4.2 договору №411 від 26.12.07 року та додатку №2 до нього.

Сторони за договором не змогли у досудовому порядку врегулювати цей спір, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач його не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних причин.

Згідно загальним засадам цивільного права (ст.91 та 92 Цивільного кодексу України) (далі -ЦКУ) юридичні особи мають право вчиняти правочини.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1-5 статті 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Різновидністю правочину є договір (ч.1 ст.203 ЦКУ).

Статтею 204 названого Кодексу встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як сказано у частині 1 ст. 626 Цивільного кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ст. 3 ЦКУ).

Відповідно до статей 6 та 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦКУ передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а стаття 629 Цивільного кодексу містить імперативну норму: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч. 1 ст. 630 ЦКУ).

Відповідно до правила частин 1 та 2 ст. 632 ЦКУ, ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як сказано у ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 648 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту . Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Закону України від 03.07.1996 року №270/96-ВР "Про рекламу" (в редакції, чинній на час укладення спірної угоди), встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що

затверджуються Кабінетом Міністрів України.

З приписами ст.648 Цивільного кодексу кореспондується пункт 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 року №2067 (далі -Правила №2067), відповідно до п. 3 яких зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил; п. 32, - яким встановлено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

На основі Правил №2067 орган місцевого самоврядування має право прийняти відповідні рішення, - які, як видно з умов договору, фактично були прийняті міською радою.

Отже, вищевикладеним підтверджується, що Відділ реклами Луганської міської ради мав право, укладаючи з відповідачем згадуваний тут договір, мав право керуватися чинними на час укладення останнього рішеннями виконкому Луганської міської ради.

Дослідивши доводи позивача щодо підстав для визнання недійсними п.4.2 договору №411 від 26.12.07 року та Додатку №2 до нього, суд не погоджується з ними з наступних підстав.

З пункту 7.1 укладеного між сторонами договору видно, що вони врегулювали порядок внесення змін до нього, а саме: шляхом укладення додаткової угоди.

Дослідження судом змісту спірного договору показало, що він не містить положення, згідно якому, у разі зміни рівня плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв або скасування (зміни) рішення органу місцевого самоврядування, яким врегульовано це питання, договір підлягає визнанню недійсним частково або повністю, - зазначені обставини могли бути лише підставою для внесення змін до нього (договору).

Як сказано у частині 1 статті 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, - тобто не з підстав, які виникли після вчинення правочину, а тільки тих, яких сторона (сторони) не додержалися в момент його вчинення.

Частиною 3 тієї ж статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Наявність таких обставини по цьому спору позивачем не доведена, оскільки вони відсутні.

З урахуванням вищевикладеного у суду відсутні правові та фактичні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судових витрат покладає на позивача.

При вирішенні цього питання судом встановлено, що відповідач, звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 20.01.09 року у справі №18/153пд(3/11пд) згідно платіжному дорученню №10 від 25.09.09 року сплатив державне мито у сумі 85,00 грн. (том 2, а.с.61), - тобто припустився його надмірної сплати у сумі 42,50 грн. з огляду на таке.

На час звернення позивача з цим позовом до господарського суду Луганської області порядок стягнення державного мита регулювався Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 "Про державне мито".

Згідно п."б" частини 2 ст.3 названого Декрету за подання до господарського суду позову немайнового характеру (до їх числа належить спір по даній справі) стягується державне мито у розмірі 5 неоподатковуваний мінімумів доходів громадян, тобто 85,00 грн. (17,00 грн. х 5).

Пунктом "г" частини 2 ст. 3 цього Декрету встановлено, що за подання апеляційних та касаційних скарг на рішення господарського суду підлягало сплату державне мито у розмірі 50% ставки, що підлягала сплаті у разі подання заяви для розгляду у суді І інстанції, 0 тобто відповідач, подаючи касаційну скаргу на вищезгадане рішення господарського суду, повинен був сплатити 42,50 грн. (85,00 грн. : 2), хоча фактично сплатив 85,00 грн.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд стягує з позивача на користь відповідача державне мито у сумі 42,50 грн.

Решта коштів у сумі 42,50 грн. (85,00 грн. -42,50 грн.) відповідно до приписів ст. 8 Декрету №7/93 підлягала б поверненню на користь платника як надмірно сплачена, - але суд не має правових підстав для цього з огляду на те, що згідно п.17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 року №15 державне мито підлягає поверненню лише у разі, якщо від дня його зарахування до Державного бюджету України минуло не більше 1 року, - від дня сплати відповідачем згадуваної суми державного мита (25.09.02 року) до дня винесення цього рішення сплинув час понад 3 роки.

Отже, державне мито у сумі 42,50 грн., надмірно сплачене відповідачем, не може бути йому повернуто.

На підставі викладеного, ст.ст. 3,6,11,16,202,203,207-210,215, 626-632,638, 648, 651 Цивільного кодексу України; керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-36,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електра" до Відділу реклами Луганської міської ради - про визнання частково недійсним договору №411 про надання в тимчасове користування та використання місць(я) для розташування спеціальних(ої) конструкцій(ії) (що використовується для розміщення рекламоносіїв(ія), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади міста луганська, укладеного між сторонами 26.12.2007 року, та Додатку до нього за №2 "Розрахунок за надання в тимчасове користування та використання місць(я) для розташування спеціальних(ої) конструкцій(її) (що використовуються для розміщення рекламоносіїв(ія)), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м. Луганська", - відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електра"", ідентифікаційний код 24180337, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтская, 43, - на користь Відділу реклами Луганської міської ради, ідентифікаційний код 34791800, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - державне мито у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 20.12.12 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 21 грудня 2012 року.

Суддя А.П.Середа