Постанова

від 12.12.2012 по справі 6/5005/7270/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2012 року Справа № 6/5005/7270/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача

суддів: Тищик І.В., Джихур О.В.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Чесноков В.М. представник, паспорт серія ВА № 861124 від 24.07.97;

від відповідача: Колодочка Г.В. представник, довіреність № 10 від 24.09.12;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД-СЕРВІС ІНВЕСТ»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 року у справі № 6/5005/7270/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ФАРМ», м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД-СЕРВІС ІНВЕСТ», м. Дніпропетровськ

про стягнення 372 919 грн. 44 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 року у справі №6/5005/7270/2012 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД-СЕРВИС ІНВЕСТ»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ФАРМ» 313 147 грн. 37коп. основної заборгованості; 20 727 грн. 27коп. пені; 1 360 грн. 03 коп. інфляційних втрат; 10 395 грн. 01коп. - 3% річних; 6 912 грн. 59 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки товару №4 від 01.06.2011 року, наявністю заборгованості в сумі 313 147 грн. 37 коп., правом позивача на стягнення пені відповідно до п.8.1 договору, інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України. Часткове задоволення позову суд мотивував помилкою в розрахунку розміру основної заборгованості та пені.

Не погодившись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «МЕД-СЕРВІС ІНВЕСТ» звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неналежну оцінку обставин справи.

Вказує, що через невиконання постачальником вимог договору щодо маркування товару, відповідач (покупець) відповідно до п.6 ст.193 ГК України не виконав зобов'язання щодо оплати вартості товару. Про невідповідність упаковки товару відповідач повідомив позивача претензією, яку направив 15.06.2011 року. Крім того, звертався до позивача з проханням вивезти товар та сплатити за його зберігання.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 року, в позові відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ФАРМ»спростовує доводи скаржника, вважає, що приймання товару відповідач мав здійснити відповідно до Інструкції П-7 та п.7.1.2 договору від 01.06.2011 року. Підписуючи товарну накладну в момент отримання товару, відповідач погодився, що товар відповідав умовам договору.

Просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного:

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення передбачено і ст. ст. 525, 526 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий договір поставки товару № 4 (а.с.9-12).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався поставити відповідачу передбачений договором товар, найменування, кількість та асортимент якого сторони погоджують у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався сплатити отриманий товар відповідно до умов договору.

Умови оплати сторони погодили у розділі 6 договору: 45 днів з дати отримання товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача) або шляхом внесення грошових коштів у його касу, а також за письмовою згодою сторін іншим способом.

Пунктом 3.10 договору сторони визначили, що приймання товару за якістю має відбуватися відповідно до виданого заводом-виробником сертифіката якості та відповідно до Інструкції П-7.

Господарським судом встановлено, що на підставі довіреності відповідача серії 12ААВ № 212362 від 08.06.2011 року та згідно видаткової накладної № 01 від 08.06.2011 року позивач передав відповідачеві обумовлений сторонами товар на загальну суму 340 008,00 грн. (а.с.22-24). Щодо переданого товару в матеріалах справи міститься висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.04.2011 року про те, що товар відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний у заявленій сфері застосування (а.с.25-28).

З огляду на відсутність дій відповідача щодо приймання товару по якості, які передбачені п.3.10 договору сторін, висновок оскаржуваного рішення про обов'язок відповідача оплатити товар є законним та обґрунтованим, таким, що відповідає п.6.1 договору та вимогам ст.526 ЦК України.

Правильною є і сума стягнення основного боргу, оскільки товар отримано відповідачем на суму 340 008,00 грн., а не на 313 148,00 грн., як зазначено в позовній заяві.

Відповідно до п.8.1 договору поставки в разі порушення строків оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу від належної до оплати суми.

Враховуючи положення договору та правильно визначені судом першої інстанції суму заборгованості, періоду стягнення пені, рішення про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення пені є правильним.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначені даною правовою нормою суми розраховані господарським судом правильно, відповідачем не спростовані. Посилання скаржника на поставку товару неналежної якості відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України належними та допустимими доказами не підтверджено.

З огляду на викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 року у справі № 6/5005/7270/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд Суддя І.В.Тищик Суддя О.В.Джихур

Підписано в повному обсязі 18.12.2012 року.