Постанова

від 18.12.2012 по справі 5015/2051/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.12 Справа № 5015/2051/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Костів Т. С.

при секретарі судового засідання О. Юрчук

за участю представників сторін:

від прокурора (апелянта) -Куцик В. Б. (посвідчення № 011165)

від позивача (апелянта) -Парамонов О. С.

від відповідача -Максимович Л. Р.

розглянув апеляційні скарги Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області № 10-11-04637 від 15.08.2012 р. та Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області № 49-12 від 15.08.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 04-05.07.2012 р.

у справі № 5015/2051/12

за позовом Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача ТОВ «Мальва», м. Львів

про стягнення неустойки в сумі 23 044, 67 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 04-05.07.2012 р. у справі № 5015/2051/12 відмовлено у задоволенні позовних вимог Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів до ТОВ «Мальва», м. Львів про стягнення 23 044, 67 грн. неустойки за користування об'єктом оренди.

Рішення суду мотивоване тим, що листом від 06.06.2011 р. № 11-03-03394 РВ ФДМ України повідомило ТОВ фірму «Мальви»про необхідність проведення оцінки об'єкта оренди та направлення на адресу фонду звіту про оцінку майна з метою внесення змін до договору та пролонгації строку дії договору. На думку суду, це свідчить про те, що орендодавець та балансоутримувач мали намір продовжити строк дії договору. Також судом взято до уваги те, що незважаючи на заяву позивача від 15.07.2011 р. про припинення договору оренди, позивач продовжував виставляти рахунки орендарю, які, відповідно, оплачувались відповідачем.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю, посилаючись на те, що орендодавець заявою від 15.07.2011 р. № 11-03-04210 повідомив орендаря, що договір оренди № 191 від 14.12.2006 р. закінчився 13.07.2011 р. і не підлягає пролонгації на наступний період.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі просить її задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати, задоволивши позов по суті, мотивуючи тим, що оскільки ТОВ «Мальва»не повернуло орендоване майно у встановлений термін, то позивачем вірно нараховано неустойку в порядку ст. 785 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи, що згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору і з цього моменту договір найму вважається припиненим. Позивач направив заяву відповідачу про припинення договору оренди, однак продовжував надсилати рахунки на оплату за користування об'єктом оренди, які відповідачем вчасно і повністю оплачувались.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційних скаргах та відзиві на них, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.12.2006 р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України у Львівській області (орендодавець) та ТОВ «Мальва» (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 191, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передав а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально-визначене нерухоме державне майно -вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 110, 8 м кв, які розміщені на 1-му поверсі будівлі вокзалу станції Львів, за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, що перебуває на балансі ВП «Вокзал станції Львів»ДТГО «Львівська залізниця».

Відповідно до п. 10.1 договору, він набирає чинності 14.12.2006 р. та діє до 13.11.2007 р.

Згідно п. 10.6 договору, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, за умови погодження з балансоутримувачем та органом уповноваженим управляти державним майном.

Відповідно до даного положення договору, строк його чинності продовжувався на 2008, 2009, 2010, та 2011 роки.

Із матеріалів справи вбачається, що заявою від 15.07.2011 р. № 11-03-04210 позивач повідомив відповідача, що договір оренди закінчився 13.07.2011 р. і не підлягає пролонгації на наступний період у зв'язку з тим, що Укрзалізниця не надала згоди на продовження договору.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач повернув майно балансоутримувачу 01.10.2011 р., що підтверджується, актом приймання-передачі від 01.10.2011 р.

За несвоєчасне повернення орендованого нерухомого майна, позивач нарахував відповідачу неустойку у відповідності до ст. 785 ЦК України, в сумі 23 044, 67 грн. за період з 14.07 по 01.10.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи листом від 06.06.2011 р. № 11-03-03394 Регіональне відділення Фонду державного майна України повідомило ТОВ фірму «Мальви»про необхідність проведення оцінки об'єкта оренди та направлення на адресу фонду звіту про оцінку майна, з метою внесення змін до договору та пролонгації строку дії договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як 3 роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

На виконання рекомендацій листа Регіонального відділення Фонду державного майна України від 06.06.2011 р. № 11-03-03394 з метою продовження дії договору на наступний строк, між ВП «Вокзал станції Львів»(замовник), ТОВ «Експерттранском»(виконавець) та ТОВ фірма «Мальви»(платник) укладена трьохстороння угода на проведення незалежної експертної оцінки орендованого майна.

Звіт про оцінку та висновок про вартість майна було направлено позивачу листом від 20.06.2011р. № 77.

На думку суду, такі дії свідчать про те, що орендодавець та балансоутримувач мали намір продовжити строк дії договору, у зв'язку з чим і позивач зобов'язав відповідача провести оцінку майна.

Також слід зазначити, що незважаючи на заяву позивача від 15.07.2011 р. № 11-03-04210, якою фонд повідомив відповідача, що договір оренди закінчився 13.07.2011 р. і не підлягає пролонгації на наступний період у зв'язку з тим, що Укрзалізниця не надала згоди на продовження договору, балансоутримувач продовжував виставляти орендарю рахунки за користування орендованим майном а саме за липень, серпень і вересень 2011 року (а. с. 58 -63). Дані рахунки були оплачені відповідачем в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідачем були належним чином виконані вимоги Регіонального відділення фонду державного майна України у Львівській області щодо необхідності проведення оцінки об'єкта оренди та направлення на адресу фонду звіту про оцінку майна, з метою внесення змін до договору та пролонгації строку дії договору, а також, що незважаючи на ненадання Укрзалізницею згоди на продовження договору, її структурний підрозділ ВП «Вокзал станції Львів»(балансоутримувач орендованого майна) виставляв відповідачу рахунки за липень, серпень, вересень 2011 року, де чітко вказував, що це орендна плата згідно договору від 14.12.2006 р. № 191., які, в свою чергу, були оплачені відповідачем своєчасно та в повному обсязі, у відповідача було достатньо підстав вважати, що договір оренди від 14.12.2006 р. № 191 пролонговано.

Відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідач повернув майно балансоутримувачу на підставі акту приймання-передачі від 01.10.2011 р.

Разом з тим, апеляційна інстанція не погоджується з судом першої інстанції щодо безпідставності звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна, а також щодо неналежного обґрунтування порушення інтересів держави у спірних правовідносинах. При цьому, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах держави передбачено також п. 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»та ч. 2 ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Згідно ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звернутись до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Положеннями ст. 36-1 цього Закону визначено підстави представництва інтересів держави, а саме наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 р. визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у ч. 2 ст. 2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі ч. 1 ст. 21 ГПК України є стороною в господарському процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно ст. 22 ГПК України.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України № 678 від 15.05.2012 р. «Про затвердження положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті», завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, а саме державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно п. 5.3 вказаного Положення, Фонд у сфері оренди державного майна є орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2012 р. задоволено клопотання апелянта (позивача) -Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, відстрочено сплату судового збору до прийняття судом апеляційної інстанції постанови у даній справі.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки відповідач не відреагував належним чином на повідомлення позивача про закінчення строку дії договору оренди, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що судовий збір слід покласти на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з повним врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 04-05.07.2012 р. у справі № 5015/2051/12 залишити без змін, апеляційні скарги Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області та Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області -без задоволення.

2. Стягнути з ТОВ «Мальва»(вул. Гуцульська, 7, 3, м. Львів, 79008, ЄДРПОУ 05404207) в доход державного бюджету України 804, 75 грн. судового збору.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 20.12.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Костів Т. С.