Постанова

від 12.12.2012 по справі 2а-12915/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2012 р. об 11:26 Справа №2а-12915/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі

представника позивача - Маслюк О.В., довіреність №б/н від 01.10.12 ;

представника відповідача - Жукова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ЛЕА-ТАК"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: Приватне підприємство "ЛЕА-ТАК" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2012 року №0006252204, №0006242204.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у сумнівних контрагентів, що мають ознаки "нікчемності"за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Ухвалами суду від 14.11.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, надав пояснення по суті справи, пояснив, що зазначив, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зауважив, що перевіркою встановлено заниження задекларованого позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, завищення податкового кредиту по правовідносинах з сумнівними контрагентами, усі операції з постачання товарів (надання послуг) з яким не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Зауважив, що з пояснень керівників цих підприємств вбачається,що фактично роботи та послуги підприємства не здійснювали, документи підписували за винагороду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи (ідентифікаційний код юридичної особи 33713957), знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АРК АР Крим та є платником податку на додану вартість (а.с.11-13 т.1).

Предметом діяльності позивача за КВЕД та відповідно до статуту є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, послуги з організації подорожувань, організація будівництва та об'єктів нерухомості для продажу та здавання в оренду, таке інше. (а.с.12, 15-17 т.1).

Податковими органами проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ПП «Габарит Груп» (ЄДРПОУ 3941644) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.10.2012 року №6876/22-1/33713957 (далі -Акт) (а.с.22-38 т.1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- пп.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9. пп.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94. №334/94-ВР (далі -Закон №334/94-ВР) та п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.138.1, 138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі -ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 225460,00 грн., у тому числі:

- за 2-й квартал 2010 року у сумі 25876,00 грн.;

- за 3-й квартал 2010 року у сумі 44874,00 грн.;

- за 4-й квартал 2010 року у сумі 24721,00 грн.:

- за 1-й квартал 2011 року у сумі 20230,00 грн.;

- за 2-й квартал 2011 року у сумі 50852,00 грн.;

- за 3-й квартал 2011 року у сумі 58907,00 грн.

- пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі - Закон №168/97-ВР) та п.п.14.1.202 п.14.1. ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позивачем ПДВ всього в сумі 188004,00 грн., у тому числі:

- за квітень 2010 року у сумі 6475,00 грн.;

- за травень 2010 року у сумі 6036,00 грн.;

- за червень 2010 року у сумі 8190,00 грн.;

- за липень 2010 року у сумі 11365,00 грн.;

- за серпень 2010 року у сумі 9194,00 грн.;

- за вересень 2010 року у сумі 15340,00 грн.;

- за жовтень 2010 року у сумі 11967,00 грн.;

- за листопад 2010 року у сумі 4731,00 грн.;

- за грудень 2010 року у сумі 3079,00 грн.;

- за січень 2011 року у сумі 3452,00 грн.;

- за лютий 2011 року сумі 2602,00 грн.;

- за березень 2011 року у сумі 10130,00 грн.;

- за квітень 2011 року у сумі 2016,00 грн.;

- за травень 2011 року сумі 16390,00 грн.;

- за червень 2011 року у сумі 25813,00 грн.;

- за липень 2011 року у сумі 18267,00 грн.;

- за серпень 2011 року у сумі 15110,00 грн.;

- за вересень 2011 року у сумі 17847,00 грн.

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Сума донарахування ПДВ у розмірі 188004,00 грн. визначена ДПІ у зв'язку з завищенням податкового кредиту за період з квітня 2010 року вересень 2012 року на ПДВ у сумі 188004,00 грн., що був нарахований за відсутності належних первинних документів по операціях з "сумнівними" контрагентами, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Сума донарахування податку на прибуток у розмірі 225460,00 грн. визначена ДПІ у зв'язку з завищенням скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за періодт 2-й, 3-й, 4-й квартали 2010 року, 1-й, 2-й, 3-й квартали 2011 року на суму 940020,00 грн., що були нараховані (сплачені) за відсутності належних первинних документів по операціях з "сумнівними" контрагентами, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Згідно Акту перевірки "сумнівними"контрагентами є ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ПП «Габарит Груп» (ЄДРПОУ 3941644), які мають ознаки фіктивності.

"Сумнівність"операцій позивача з вказаними контрагентами, на думку ДПІ, пов'язана з відсутністю інформації щодо наявності у них складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, устаткування, а також з недостатністю у них трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності. «Нікчемність» операцій позивача з зазначеними контрагентами пов'язана з висновками актів неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів, інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ «Аудит», пошуково- довідкової системи ДПА України «Картка платника», АРМ «ОПП», АРМ прийняття та обробка звітності «Бест «Звіт», АРМ «Облік», Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Далі в акті перевірки наведено зміст статей 42,55,173,174 Господарського кодексу України, статей 215,216,228,626,629,655,656,658,662 Цивільного кодексу України, норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, норм Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", інших законодавчих актів; зазначено, що операції купівлі-продажу позивача з зазначеними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи оцінку вказаним висновкам суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 Закону №334 встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, окрім тих, що відмічені в цьому Законі, не дозволяється.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334 в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року позивачем задекларовано скореговані валові витрати у сумі 483901,00 грн., а за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування у сумі 562442,00 грн. пов'язані із придбанням товарів по правовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ПП «Габарит Груп» (ЄДРПОУ 3941644).

Висновки податкового органу стосовно заниження податку на прибуток у сумі 225460,00 грн. у т.ч., за 2-й квартал 2010 року у сумі 25876,00 грн.; за 3-й квартал 2010 року у сумі 44874,00 грн.; за 4-й квартал 2010 року у сумі 24721,00 грн.; за 1-й квартал 2011 року у сумі 20230,00 грн.; за 2-й квартал 2011 року у сумі 50852,00 грн.; за 3-й квартал 2011 року у сумі 58907,00 грн. в результаті завищення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 940020,00 грн., у тому числі за 2-й квартал 2010 року у сумі 103505,00 грн.; за 3-й квартал 2010 року у сумі 179495,00 грн.; за 4-й квартал 2010 року у сумі 98885,00 грн.; за 1-й квартал 2011 року у сумі 80920,00 грн.; за 2-й квартал 2011 року у сумі 221095,00 грн.; за 3-й квартал 2011 року у сумі 256120,00 грн. суд вважає безпідставними.

Відхилення з Актом у сумі 940020,00 грн. в сторону збільшення позивачем валових витрат та відхилення податку на прибуток у розмірі 225460,00 грн. виникло за рахунок того, що податковими органами не прийнято до складу валових витрат витрати, які підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності по взаєморозрахункам з ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ПП «Габарит Груп» (ЄДРПОУ 3941644).

Так, протягом квітня 2010 року - вересня 2011 року позивач мав правовідносини з ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ПП «Габарит Груп» (ЄДРПОУ 3941644) та отримав від них товар (продукти харчування) загальною вартістю 940020,00 грн. без ПДВ, у тому числі у 2-му кварталі 2010 року у сумі 103505,00 грн.; у 3-му кварталі 2010 року у сумі 179495,00 грн.; у 4-му кварталі 2010 року у сумі 98885,00 грн.; у 1-му кварталі 2011 року у сумі 80920,00 грн.; у 2-му кварталі 2011 року у сумі 221095,00 грн.; у 3-му кварталі 2011 року у сумі 256120,00 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій складені відповідні документи, що свідчать про передачу цих товарів (продуктів харчування) а саме, поставка та передача товарів за період квітень 2010 року - вереснь 2011 року підтверджується видатковими накладними, наданими зазначеними вище контрагентами позивача: №421 від 09.04.2010 року; №505 від 19.04.2010 року; №864 від 07.05.2010 року; №981 від 20.05.2010 року; №449 від 01.06.2010 року; №578 від 22.06.2010 року; №873 від 01.07.2010 року; №1061 від 15.07.2010 року; №607/1 від 03.08.2010 року; №628/1 від 19.08.2010 року; №1088 від 02.09.2010 року; №1173/1 від 21.09.2010 року; №1513 від 05.10.2010 року; №1609 від 19.10.2010 року; №1978 від 04.11.2010 року; №2088 від 25.11.2010 року; №2209 від 02.12.2010 року; №2371 від 23.12.2010 року; №66 від 06.01.2011 року; №301 від 03.02.2011 року; №478 від 02.03.2011 року; №697 від 14.04.2011 року; №865 від 02.05.2011 року; №983 від 24.05.2011 року; №1205/1 від 02.06.2011 року; №1296/1 від 16.06.2011 року; №1543 від 28.06.2011 року; №1708 від 01.07.2011 року; №1875 від 14.07.2011 року; №2080 від 01.08.2011 року; №2176 від 18.08.2011 року; №2777 від 02.09.2011 року; №2811від 16.09.2011 року;

Оплата за товари підтверджується платіжними документами на перерахування коштів в підтвердження взаємовідносин з зазначеними вище контрагентами - видатковими касовими ордерами, фіскальними чеками та авансовими звітами позивача: №Ле-0000001 від 29.04.10 року; №Ле-0000002 від 30.04.10 року; №Ле-0000003 від 11.05.10 року; №Ле-0000004 від 12.05.10 року; №Ле-0000005 від 13.05.10 року; №Ле-0000007 від 28.05.10 року; №Ле-0000009 від 01.06.10 року; №Ле-0000010 від 03.06.10 року; №Ле-0000016 від 02.06.10 року;№Ле-0000017 від 05.07.10 року;№Ле-0000018 від 06.07.10 року;№Ле-0000019 від 07.07.10 року;№Ле-0000020 від 08.07.10 року;№Ле-0000023 від 05.08.10 року;№Ле-0000024 від 06.08.10 року;№Ле-0000025 від 09.08.10 року;№Ле-0000026 від 10.08.10 року;№Ле-0000027 від 11.08.10 року;№Ле-0000028 від 12.08.10 року; №Ле-0000029 від 13.08.10 року; №Ле-0000035 від 07.09.10 року; №Ле-0000036 від 08.09.10 року; №Ле-0000037 від 09.09.10 року; №Ле-0000038 від 10.09.10 року; №Ле-0000039 від 13.09.10 року; №Ле-0000040 від 19.09.10 року; №Ле-0000043 від 24.09.10 року; №Ле-0000044 від 27.09.10 року; №Ле-0000045 від 28.09.10 року; №Ле-0000046 від 29.09.10 року; №Ле-0000047 від 30.09.10 року; №Ле-0000049 від 04.10.10 року; №Ле-0000050 від 05.10.10 року; №Ле-0000051 від 06.10.10 року; №Ле-0000052 від 07.10.10 року; №Ле-0000048 від 01.10.10 року; №Ле-0000053 від 08.10.10 року; №Ле-0000054 від 11.10.10 року; №Ле-0000055 від 12.10.10 року; №Ле-0000056 від 13.10.10 року; №Ле-0000057 від 14.10.10 року; №Ле-0000058 від 15.10.10 року; №Ле-0000061 від 20.10.10 року; №Ле-0000063 від 27.10.10 року; №Ле-0000065 від 25.11.10 року; №Ле-0000068 від 25.11.10 року; №Ле-0000064 від 24.11.10 року; №Ле-0000069 від 06.12.10 року; №Ле-0000070 від 21.12.10 року; №Ле-0000071 від 22.12.10 року; №Ле-0000001 від 11.01.11 року; №Ле-0000003 від 10.02.11 року; №Ле-0000004 від 11.02.11 року; №Ле-0000005 від 14.02.11 року; №Ле-0000006 від 03.03.11 року; №Ле-0000007 від 04.03.11 року; №Ле-0000009 від 11.04.11 року; №Ле-0000010 від 12.04.11 року; №Ле-0000011 від 13.04.11 року; №Ле-0000012 від 14.04.11 року; №Ле-0000013 від 15.04.11 року; №Ле-0000014 від 18.04.11 року; №Ле-0000015 від 19.04.11 року; №Ле-0000017 від 02.05.11 року; №Ле-0000018 від 05.05.11 року; №Ле-0000021 від 07.06.11 року; №Ле-0000023 від 08.06.11 року; №Ле-0000022 від 09.09.11 року; №Ле-0000024 від 10.06.11 року; №Ле-0000025 від 14.06.11 року; №Ле-0000026 від 15.06.11 року; №Ле-0000027 від 16.06.11 року; №Ле-0000028 від 17.06.11 року; №Ле-0000029 від 20.06.11 року; №Ле-0000030 від 21.06.11 року; №Ле-0000032 від 07.07.11 року; №Ле-0000034 від 08.07.11 року; №Ле-0000035 від 11.07.11 року; №Ле-0000036 від 12.07.11 року; №Ле-0000037 від 13.07.11 року; №Ле-0000038 від 14.07.11 року; №Ле-0000039 від 15.07.11 року; №Ле-0000040 від 18.07.11 року; №Ле-0000041 від 19.07.11 року; №Ле-0000042 від 20.07.11 року; №Ле-0000043 від 21.07.11 року; №Ле-0000044 від 22.07.11 року; №Ле-0000045 від 25.07.11 року; №Ле-0000046 від 26.07.11 року; №Ле-0000047 від 27.07.11 року; №Ле-0000048 від 28.07.11 року; №Ле-0000051 від 10.08.11 року; №Ле-0000052 від 11.08.11 року; №Ле-0000053 від 12.08.11 року; №Ле-0000054 від 15.08.11 року; №Ле-0000055 від 16.08.11 року; №Ле-0000056 від 17.08.11 року; №Ле-0000057 від 18.08.11 року; №Ле-0000058 від 19.08.11 року; №Ле-0000059 від 22.08.11 року; №Ле-0000060 від 23.08.11 року; №Ле-0000061 від 25.08.11 року; №Ле-0000062 від 26.08.11 року; №Ле-0000063 від 29.08.11 року; №Ле-0000064 від 30.08.11 року; №Ле-0000065 від 31.08.11 року; №Ле-0000066 від 01.09.11 року; №Ле-0000067 від 02.09.11 року; №Ле-0000068 від 05.09.11 року; №Ле-0000069 від 06.09.11 року; №Ле-0000070 від 07.09.11 року; №Ле-0000071 від 08.09.11 року; №Ле-0000074 від 03.10.11 року; №Ле-0000075 від 04.10.11 року; №Ле-0000076 від 05.10.11 року; №Ле-0000077 від 06.10.11 року; №Ле-0000078 від 07.10.11 року; №Ле-0000079 від 10.10.11 року; №Ле-0000080 від 11.10.11 року; №Ле-0000081 від 12.10.11 року; №Ле-0000082 від 13.10.11 року; №Ле-0000083 від 14.10.11 року; №Ле-0000084 від 17.10.11 року;

Отриманий товар оприбутковано у бухгалтерському обліку підприємства.

Використання (утримання з метою використання) у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача товарів, придбаних у зазначених контрагентів підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача (договорами з ПАТ"Кліниічний Санаторій Полтава-Крым" про поставку продуктів харчування №81 від 01.04.10 року, №21 від 02.01.2010 року, №79 від 21.02.2011 року, №304 від 15.07.2011 року, видатковим та податковими накладними).

Усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України, Закону №334.

Отже, скориговані валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та відображені позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств на загальну суму 940020,00 грн., у тому числі за 2-й квартал 2010 року у сумі 103505,00 грн.; за 3-й квартал 2010 року у сумі 179495,00 грн.; за 4-й квартал 2010 року у сумі 98885,00 грн.; за 1-й квартал 2011 року у сумі 80920,00 грн.; за 2-й квартал 2011 року у сумі 221095,00 грн.; за 3-й квартал 2011 року у сумі 256120,00 грн. підтверджені документально, а висновки відповідача щодо необґрунтованого заниження податку на прибуток у сумі 225460,00 грн. у т.ч., за 2-й квартал 2010 року у сумі 25876,00 грн.; за 3-й квартал 2010 року у сумі 44874,00 грн.; за 4-й квартал 2010 року у сумі 24721,00 грн.; за 1-й квартал 2011 року у сумі 20230,00 грн.; за 2-й квартал 2011 року у сумі 50852,00 грн.; за 3-й квартал 2011 року у сумі 58907,00 грн. є безпідставними.

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону № 168 об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 2011 року регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Сума донарахування ПДВ у розмірі 188004,00 грн. визначена ДПІ у зв'язку з завищенням податкового кредиту що був нарахований за відсутності належних первинних документів по операціях з "сумнівними" контрагентами, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

На думку ДПІ позивачем не правомірно віднесено до складу податкового кредиту за період з квітня 2010 року по вересень 2012 року ПДВ у сумі 188004,00 грн.

Судом встановлено, що за період з квітня 2010 року по вересень 2012 року позивачем нараховано податковий кредит у сумі 188004,00 грн. ПДВ, пов'язаний із придбанням товарів по правовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ПП «Габарит Груп» (ЄДРПОУ 3941644), у тому числі по операціям з:

ПП «Кримторг»:

у квітні 2010 року у сумі 6475,00 грн.;

у травні 2010 року у сумі 6036,00 грн.;

ПП «Габарит Груп»:

у червні 2010 року у сумі 8190,00 грн.;

у липні 2010 року у сумі 11365,00 грн.;

ПП «Укрторгпартнер»:у серпні 2010 року у сумі 9194,00 грн.;

у вересні 2010 року у сумі 15340,00 грн.;

у жовтні 2010 року у сумі 11967,00 грн.;

у листопаді 2010 року у сумі 4731,00 грн.;

у грудні 2010 року у сумі 3079,00 грн.;

у січні 2011 року у сумі 3452,00 грн.;

у лютому 2011 року сумі 2602,00 грн.;

у березні 2011 року у сумі 10130,00 грн.;

у квітні 2011 року у сумі 2016,00 грн.;

у травні 2011 року сумі 16390,00 грн.;

у червні 2011 року у сумі 25813,00 грн.;

у липні 2011 року у сумі 18267,00 грн.;

у серпні 2011 року у сумі 15110,00 грн.;

у вересні 2011 року у сумі 17847,00 грн.

Як встановлено судом раніше, факт придбання вказаних товарів підтверджується видатковими накладиними, оприбуткування товарів у повному обсязі відображено у бухгалтерському обліку позивача, сплата вартості товарів підтверджується видатковими касовими ордерами, фіскальними чеками та авансовими звітами позивача.

За датою виникнення податкових зобов'язань виписано наступні податкові накладні:

ПП «Кримторг»: №421 від 09.04.2010 року на суму 23594,24 грн., у т.ч. 3932,37 грн ПДВ, №505 від 19.04.2010 року на суму 15258,42 грн., у т.ч. 2543,07 грн ПДВ; №864 від 07.05.2010 року на суму 30909,59 грн., у т.ч. 5151,60 грн ПДВ; №981 від 20.05.2010 року на суму 5304,00 грн., у т.ч. 884,00 грн ПДВ.

ПП «Габарит Груп»: №449 від 01.06.2010 року на суму 25956,43 грн., у т.ч. 4326,07 грн ПДВ; №578 від 22.06.2010 року на суму 23186,29 грн., у т.ч. 3864,38 грн. ПДВ; №1061 від15.07.2010 року на суму 38999,54 грн., у т.ч. 6499,92 грн. ПДВ; №873 від 01.07.2010 року на суму 29191,02 грн., у т.ч. 4865,17 грн. ПДВ.

ПП «Укрторгпартнер»: №607/1 від 03.08.2010 року на суму 27878,28 грн., у т.ч. 4646,38 грн. ПДВ; »: №628/1 від 19.08.2010 року на суму 27285,36 грн., у т.ч. 4547,56 грн. ПДВ; №1088 від 02.09.2010 року на суму 49358,15 грн., у т.ч. 8226,36 грн. ПДВ; №1173/1 від 21.09.2010 року на суму 42682,66 грн., у т.ч. 7113,78 грн. ПДВ; №1513 від 05.10.2010 року на суму 45867,80 грн., у т.ч. 7644,63 грн. ПДВ; №1609 від 19.10.2010 року на суму 25931,51 грн., у т.ч. 4321,92 грн. ПДВ; №1978 від 04.11.2010 року на суму 21724,44 грн., у т.ч. 3620,74 грн. ПДВ; №2088 від 25.11.2010 року на суму 6664,14 грн., у т.ч. 1110,69 грн. ПДВ; №2209 від 02.12.2010 року на суму 15621,86 грн., у т.ч. 2603,64 грн. ПДВ; №2371 від 23.12.2010 року на суму 2853,19 грн., у т.ч. 475,53 грн. ПДВ; №66 від 06.01.2011 року на суму 20711,16 грн., у т.ч. 3451,86 грн. ПДВ; №301 від 03.02.2011 року на суму 15610,68 грн., у т.ч. 2601,78 грн. ПДВ; №53 від 02.03.2011 року на суму 60777,89 грн., у т.ч. 10129,65 грн. ПДВ; №91 від 14.04.2011 року на суму 12098,60 грн., у т.ч. 2016,43 грн. ПДВ; №12 від 02.05.2011 року на суму 55342,20 грн., у т.ч. 9223,70 грн. ПДВ; №194 від 24.05.2011 року на суму 42994,90 грн., у т.ч. 7165,82 грн. ПДВ; №42 від 02.06.2011 року на суму 62574,50 грн., у т.ч. 10429,08 грн. ПДВ; №237 від 16.06.2011 року на суму 63445,26 грн., у т.ч. 10574,21 грн. ПДВ; №392 від 28.06.2011 року на суму 28855,51 грн., у т.ч. 4809,25 грн. ПДВ; №41 від 01.07.2011 року на суму 51134,08 грн., у т.ч. 8522,35 грн. ПДВ; №221 від 14.07.2011 року на суму 58470,41 грн., у т.ч. 9745,07 грн. ПДВ; №19 від 01.08.2011 року на суму 59629,78 грн., у т.ч. 9938,30 грн. ПДВ; №273 від 18.08.2011 року на суму 31032,60 грн., у т.ч. 5172,10 грн. ПДВ; №34 від 02.09.2011 року на суму 9816,42 грн., у т.ч. 9969,40 грн. ПДВ; №161 від 16.09.2011 року на суму 47267,22 грн., у т.ч. 7877,87 грн. ПДВ;

Отримані податкові накладні відображені позивачем у Розділі І "Реєстру податкових накладних"на загальну суму ПДВ 188004,00 грн. за відповідні періоди.

Вищезазначені податкові накладні мають усі обов'язкові реквізити, передбачені п. п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону № 168, п. 201.1, 201.4, 201.7 ст. 201 ПК України.

По даті отримання вказаних податкових накладних відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону №168, п.201.10 ст.201 ПК України позивач за період з квітня 2010 року по вересень 2012 року нарахував податковий кредит у сумі 188004,00 грн.

Як зазначалося судом раніше, придбані товари, щодо яких був нарахований податковий кредит в сумі 188004,00 грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, податковий кредит у сумі 188004,00 грн. що нарахований (сплачений) позивачем за період з квітня 2010 року по вересень 2012 року щодо придбання товарів у ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ПП Габарит Груп» (ЄДРПОУ 3941644) у повному обсязі відповідає вимогам норм Закону №168, ПК України та сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Отже, первинними документами бухгалтерського обліку (податкові накладні, реєстри виданих-отриманих податкових накладних) обґрунтованість висновків ДПІ щодо заниження позивачем податкового кредиту та відповідно податку на додану вартість у сумі 188004,00 грн. спростовується у повному обсязі.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що податковий кредит у розмірі 188004,00 грн.по правовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ПП Габарит Груп» (ЄДРПОУ 3941644) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Крім того, суд звертає увагу на помилкове тлумачення податковим органом норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.228 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2011 року) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч.1), а отже, є нікчемним (ч.2). Як установлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та існування вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, натомість в обґрунтування своїх доводів надано свідчення посадових осіб контрагентів позивача в рамках здійснення провадження лише після порушення кримінальних справ щодо цих осіб.

Доводи податкових органів в Акті перевірки щодо нікчемності правочинів, вчинених з зазначеними вище контрагентами у зв'язку з тим, що останній має стан платника «8» у зв'язку з актами про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів суд вважає безпідставним.

Про обґрунтованість позиції позивача свідчить також той факт, що ці акт про неможливість проведення перевірок контрагентів були складені вже після здійснення господарських операцій за перевіряємий період.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податковими органами під час проведення документальної перевірки взагалі не досліджувалися первинні документи позивача щодо правовідносин із зазначеними вище контрагентами за перевіряє мий період.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, тому висновки відповідача, що операції купівлі-продажу позивача з зазначеними вище контрагентами, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, не спричиняють реального настання правових наслідків позбавлені належного обґрунтування.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Застосування санкцій у цих податкових повідомленнях-рішеннях обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення - рішення від 18.10.2012 року №0006242204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього в сумі 249328,75 грн., у тому числі 225460,00 грн. за основним платежем, 23868,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0006252204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 219905,25 грн., у тому числі 188004 грн. за основним платежем, 31901,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 12.12.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 17.12.2012 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006242204 від 18.10.2012 року про збільшення Приватному підприємству "ЛЕА-ТАК" (ідентифікаційний код юридичної особи 33713957) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього в сумі 249328,75 грн., у тому числі 225460,00 грн. за основним платежем, 23868,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006252204 від 18.10.2012 року про збільшення Приватному підприємству "ЛЕА-ТАК" (ідентифікаційний код юридичної особи 33713957) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 219905,25 грн., у тому числі 188004 грн. за основним платежем, 31901,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства "ЛЕА-ТАК" (ідентифікаційний код юридичної особи 33713957) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю.Циганова