Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а/1270/8550/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8550/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Жадана О.О. (довіреність від 24.05.2012 № 2642/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Автосоюз» про надання дозволу на погашення податкового боргу з орендної плати за землю за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2012 року Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби (надалі - позивач, ДПІ у м. Лисичанську) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Автосоюз» (надалі - відповідач, ПП «Автосоюз») про надання дозволу на погашення податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 17817,48 грн. за рахунок майна, яке передано в податкову заставу за актом опису від 16.11.2009, ПП «Автосоюз». Позов мотивовано наявністю у відповідача податкового боргу з орендної плати за землю в загальному розмірі 17817,48 грн., що відповідно до абзаців 2, 3 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України є підставою для погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, за рішенням суду про надання вказаного дозволу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», що діяв до 01.01.2011, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (далі - Закон № 2181), який діяв до 01.01.2011, також визначено податковий борг, як податкове зобов'язання, узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.3.1 статті 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Абзацом 1 пункту 5.1 ст. 5 Закону № 2181 визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Судом установлено, що ПП «Автосоюз» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 25.07.2003 (арк. справи 11, 12).

23.03.2009 відповідачем було подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 3234, якою визначено податкові зобов'язання з орендної плати на 2009 рік на загальну суму 31329,38 грн. (арк. справи 18).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2011 у справі № 2а-9523/11/1270 з ПП «Автосоюз» стягнуто заборгованість перед бюджетом з орендної плати за землю в сумі 22181,14 грн. за рахунок коштів платника, які перебувають у його власності, з рахунків у банках, що його обслуговують (арк. справи 29-30).

Залишок заборгованості з орендної плати за землю на час розгляду справи судом становить 17817,48 грн., який складається з суми основного боргу - 17557,12 грн. та пені - 260,36 грн., що підтверджується обліковою карткою платника (арк. справи 33-36).

ДПІ в м. Лисичанську відповідно до Закону № 2181 відповідачеві було вручено першу податкову вимогу від 04.02.2009 № 1/26 на суму 1302,38 грн. та другу податкову вимогу від 17.03.2009 № 2/41 на суму 18286,19 грн. (арк. справи 19).

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Податковим керуючим було складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, від 16.11.2009 (арк. справи 20), на підставі якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження позивачем активів відповідача, що підтверджується відповідним витягом (арк. справи 17).

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до пункту 95.4 та пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою органу державної податкової служби до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним органом державної податкової служби.

З аналізу наведених правових норм слідує, що орган державної податкової служби насамперед здійснює заходи щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а потім, лише в разі недостатності коштів - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з частиною 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Позивачем не доведено недостатності коштів у відповідача для погашення податкового боргу. На підтвердження вказаної обставини позивачем надано інкасові доручення (розпорядження) з позначкою АТ «УкрСиббанк» про арешт коштів за іншим виконавчим документом та відсутність коштів (арк. справи 21, 22). Однак, згідно з матеріалами позову відповідач має також розрахунковий рахунок в Лисичанській філії ПАТ «Реал Банк», про що зазначається в позовній заяві. Відомостей про відсутність коштів на вказаному рахунку позивачем суду не надано.

Також при вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

В акті опису активів від 16.11.2009 не визначено балансову вартість або вартість за експертною оцінкою майна. На час розгляду справи експертне оцінювання майна, що перебуває в податковій заставі, також не здійснено.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податковим органом не доведено законності та обґрунтованості своїх вимог, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Автосоюз»про надання дозволу на погашення податкового боргу з орендної плати за землю за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 21 грудня 2012 року.

Суддя І.О. Свергун