Постанова

від 17.12.2012 по справі 1570/6031/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/6031/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

за участю сторін:

представник позивача - Соколов М.С. ( за довіреністю)

представник відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Адалін»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулось приватне підприємство «Адалін»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними.

У судовому засіданні 12.12.2012 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по встановленню в акті від 27.09.2012 року №5730/22-5/34221268 «Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки приватного підприємства «Адалін»(код ЄДРПОУ 34221268) з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Антей Трейдінг»(код ЄДРПОУ 33072796), ТОВ «Олдеко»(код ЄДРПОУ 37680145) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 рік»порушення ПП «Адалін»ст.185, п.198.2 ст.198, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755 із змінами та доповненнями, в зв'язку з чим встановлено нереальність угод по податковому кредиту на суму ПДВ 1330468,22 грн.; п.п.185.1 а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України №2755 зі змінами та доповненнями, в зв'язку з чим встановлено нереальність угод по податковим зобов'язанням на суму ПДВ 1369112,18 грн. (а.с.38 т.І), зіславшись на обставини зазначені у позові (а.с.3-8 т.І). В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані дії вчинені відповідачем незаконно, з порушенням вимог чинного законодавства, а також без з'ясування фактичних обставин, а тому є протиправними. Так, про проведені перевірки товариства не було досліджено перевіряючими усю первинну документацію, висновки зроблені на припущеннях, чим порушено норми чинного податкового законодавства України.

Відповідач або його представник у судове засідання 12.12.2012 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи (а.с.200 т.ІІ). Разом з тим, на адресу суду від ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС надійшли заперечення від 08.11.2012 року (а.с.191-197 т.ІІ), в яких проти позову заперечували, вважали дії обґрунтованими та такими, що вчинені з дотриманням вимог діючого законодавства. Під час складання зазначеного вище акту перевірки, фахівці податкового органу діяли відповідно до вимог чинного податкового законодавства, висновки відповідають встановленим під час перевірки фактам та є правомірними, а тому просили в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI та на підставі наказу від 05.09.2012 за №1869 ДПІ у Приморському районі м. Одеси, згідно направлення №002378/2211 від 05.09.2012 року співробітниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Приватного підприємства «Адалін» (код ЄДРПОУ 34221268) щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Антей Трейдінг»(код ЄДРПОУ 33072796) та ТОВ «Олдеко»(код за ЄДРПОУ 37680145) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 рік.

За результатами перевірки складено Акт від 27.09.2012 року №5730/22-5/3421268, в якому встановлено порушення: ст. 185, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, ст.201 Податкового Кодексу України від №2755 із змінами і доповненнями, в зв'язку з чим встановлено нереальність угод по податковому кредиту на суму ПДВ 1 330 468,82 грн.; п.п. 185.1 а) п. 185.1, ст. 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями, в зв'язку з чим встановлено нереальність угод по податковим зобов'язанням на суму ПДВ 1 369 112,18 грн. (а.с.9-29 т.І).

Оцінюючи дії суб`єкта владних повноважень при формуванні в акті позапланової документальної виїзної перевірки №5730/22-5/3421268 від 27.09.2012 року висновків щодо порушень податкового законодавства ПП «Адалін», суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх протиправність та задоволення позовних вимог позивача з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у Акті перевірки податковий орган не підтверджує реальність угод по придбанню товарів по контрагентам ТОВ «Антей Трейдінг»(код ЄДРПОУ 33072796) та ТОВ «Олдеко»(код ЄДРПОУ 37680145) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 рік на загальну суму ПДВ - 1330468,82 грн. та встановлено, що ПП «Адалін»реалізував товар придбаний по нереальним угодам, чим порушив п.п. 185.1 а) п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755 із змінами і доповненнями.

Судом також встановлено, що у Акті перевірки від 27.09.2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС посилається на наступні акти (а.с.177-190 т.ІІ):

- Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко»(код ЄДРПОУ 37680145) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період жовтень 2011 року №3070/23-5/37680145 від 14.12.2011 року;

- Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко»(код ЄДРПОУ 37680145) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад 2011 року №318/23-5/37680145 від 17.02.2012 року (а.с.177-181 т.ІІ);

- Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко»(код ЄДРПОУ 37680145) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період грудень 2011 року №505/23-5/37680145 від 24.02.2012 р. (а.с.182-185 т.ІІ);

- Акт №114/22-5/33072796 від 06.04.2012 року про неможливість проведення виїзної позапланової документальної перевірки СГ ТОВ «Антей Трейдінг»щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту за період лютий-грудень 2011 року.

Вказаними актами встановлено нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Олдеко»та ТОВ «Антей Трейдінг»за перевіряємі періоди. Так, у актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Олдеко»за періоди жовтень-грудень 2011 року, зроблено висновки про нереальність здійснення господарської діяльності у вказані періоди 2011 року. Згідно з висновком ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС на ТОВ «Олдеко»відсутні трудові ресурси, підприємство не має на балансі складських та транспортних засобів.

Також у Акті перевірки від 27.09.2012 року №5730/22-5/3421268, зважаючи на неможливість підтвердити реальність придбання ТОВ «Антей Трейдінг»товарів у період листопад-грудень 2011 року по ланцюгу постачання від ТОВ «Юкмас», ТОВ «Олдеко», МПП «Футура», ТОВ «Ельгамбра, неможливо підтвердити придбання по вищевказаному ланцюгу постачання до ПП «Адалін»у періодах грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року та зроблено висновок про штучне формування податкового кредиту за вказаний період за рахунок підприємств, по яким неможливо встановити реальність угод та підтвердити фактичне отримання товару (а.с.22 т.І).

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо формування в акті позапланової документальної виїзної перевірки №5730/22-5/3421268 від 27.09.2012 року висновків щодо порушень податкового законодавства ПП «Адалін», суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктів 14.1.191, 14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм законодавства, суд вважає зазначити, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому, право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та контрагентами (ТОВ «Антей Трейдінг»та ТОВ «Олдеко») були укладені договори: на поставку товарів №02/11/11 від 02.11.2011 року та додаткова угода до Договору поставки №02/11/11 від 02.11.2011 року №80 від 01.08.2011 року та Договір №1 від 29.11.2011 року та додаткова угода до Договору №1 від 29.11.2011 року.

Зазначені договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Судом також встановлено, не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування товарів та послуг (робіт), отриманих від контрагентів. При цьому всі господарські операції з контрагентами відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договору, сторонами були належним чином оформлені податкові накладні. Також, на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені видаткові накладні та копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, фактичне виконання умов Договорів сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ»закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»N 996-XIV від 16.07.1999 , відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, відповідачем у самому акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки надано вищезазначені договори, податкові накладні та видаткові накладні, які підтверджують взаємовідносини між сторонами, що також дає суду підстави вважати про дійсність угод підприємства з контрагентами та виконання кожним з них своїх зобов'язань, та в силу ст.ст.198, 201 Податкового кодексу є достатніми підставами для формування позивачем податкового кредиту.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи , держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемним, оскільки законом прямо не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору, сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача на висновки актів перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за періоди жовтень-грудень 2011 року та Акт перевірки про неможливість проведення виїзної позапланової документальної перевірки СГ ТОВ «Антей Трейдінг»щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту за період лютий-грудень 2011 року , якими встановлені порушення з боку ТОВ «Антей Трейдінг», ТОВ «Олдеко» та зроблений висновок про нереальність здійснення господарської діяльності вказаними підприємствами за перевіряємі періоди , які хоча пов'язані з взаємовідносинами ПП «Адалін»з зазначеними контрагентами, але не можуть бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства саме ПП «Адалін» , оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що контрагент ТОВ «Олдеко»оскаржило висновки вказаних актів перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №3070/23-5/37680145 від 14.12.2011 року; №318/23-5/37680145 від 17.02.2012 року та №505/23-5/37680145 від 24.02.2012 року до Одеського окружного адміністративного суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року по справі №1570/795/2012 суд задоволено адміністративний позов ТОВ «Олдеко»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, а саме: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси по складанню актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період жовтень 2011 року»від 14.12.2011 року № 3070/23-5/37680145, «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад 2011 року»від 17.02.2012 року № 318/23-5/37680145, «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період грудень 2011 року»від 24.02.2012 року №505/23-5/37680145. (а.с.74-78 т.І)

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2012 року, апеляційна скарга представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби була залишена без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року залишена без змін (а.с.79-83 т.І).

Згідно зі ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки від 27.09.2012 року №5730/22-5/3421268 , в основу якого покладено акти перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №3070/23-5/37680145 від 14.12.2011 року; №318/23-5/37680145 від 17.02.2012 року та №505/23-5/37680145 від 24.02.2012 року - безпідставні та спростовуються документально.

З огляду на наявні в справі докази, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу в акті перевірки є необгрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах доказами. Відповідачем не проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, та не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, врахувавши ту обставину, що у судовому засіданні податковим органом проігноровано доведення правомірності своїх дій при формуванні в акті позапланової документальної виїзної перевірки №5730/22-5/3421268 від 27.09.2012 року висновків щодо порушень податкового законодавства ПП «Адалін», з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виходячи за межи позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ПП «Адалін»підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 94, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов приватного підприємства «Адалін»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по встановленню в акті від 27.09.2012 року №5730/22-5/34221268 «Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки приватного підприємства «Адалін»(код ЄДРПОУ 34221268) з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Антей Трейдінг»(код ЄДРПОУ 33072796), ТОВ «Олдеко» (код ЄДРПОУ 37680145) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 рік»порушення ПП «Адалін»ст.185, п.198.2 ст.198, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755 із змінами та доповненнями, в зв'язку з чим встановлено нереальність угод по податковому кредиту на суму ПДВ 1330468,22 грн.; п.п.185.1 а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України №2755 зі змінами та доповненнями, в зв'язку з чим встановлено нереальність угод по податковим зобов'язанням на суму ПДВ 1369112,18 грн.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 94 КАС України

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 17 грудня 2012 року

Суддя Бутенко А.В.

.