Ухвала

від 13.12.2012 по справі к-31131/10

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року м. Київ К-31131/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Пасічник С.С.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Чернівецькій області, Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та виплату заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати незаконним наказ начальника Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Чернівецькій області (ГУ Держкомзему у Чернівецькій області) №67-к від 05.12.2008 року про звільнення від тимчасового виконання обов'язків заступника начальника відділу земельних ресурсів у Сокирянському районі згідно з пунктом 2 статті 40 КЗпП України і про фактичне припинення з ним трудових відносин, а також зобов'язати Головне управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Чернівецькій області поновити його на роботі у відділі Держкомзему у Сокирянському районі та стягнути з урахуванням збільшених позовних вимог середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.12.2008 року по час поновлення на роботі з розрахунку 115,96грн. за день.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно наказу ГУ Держкомзему у Чернівецькій області №71-к від 29.10.2007р. його призначено тимчасово виконуючим обов'язки начальника відділу земельних ресурсів в Сокирянському районі з присвоєнням 11-го рангу державного службовця, але п.1 наказу ГУ Держкомзему у Чернівецькій області №67-к від 05.12.2008р. його з 08.12.2008р. було звільнено від тимчасового виконання вказаних обов'язків з посиланням на п.2 ст.40 КЗпП України та п.п.3, 4 цього ж наказу. Цим же наказом керівників відповідних підрозділів ГУ Держкомзему у Чернівецькій області зобов'язано провести з позивачем повний розрахунок і забезпечити своєчасне вручення трудової книжки.

Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконним наказ начальника ГУ Держкомзему у Чернівецькій області № 67 від 05.12.2008 року про звільнення ОСОБА_4 з 08.12.2008р. від тимчасового виконання обов'язків заступника начальника відділу земельних ресурсів у Сокирянському районі згідно п.2 ст.40 КЗпП України та про фактичне припинення з ним трудових відносин. Державний комітет України із земельних ресурсів зобов'язано поновити ОСОБА_4 на посаді тимчасово виконуючого обов'язки заступника начальника відділу земельних ресурсів у Сокирянському районі з 09.12.2008р. Стягнуто з ГУ Держкомзему у Чернівецькій області , р/р-3521300100046 в ГУДКУ в Чернівецькій області в м. Чернівці, МФО 856135 код 21431796 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі -110355 (десяти тисяч триста п'ятдесяти) грн. 20 коп. з відрахуванням з нього прибуткового податку і всіх обов'язкових платежів та допомоги по безробіттю у розмірі 3265грн. 09коп., а також витрати за надання правової допомоги у розмірі 1000 (однієї тисячі) грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 3478 (трьох тисяч чотириста сімдесяти восьми) грн. 70коп. з відрахуванням з нього прибуткового податку та всіх обов'язкових платежів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року це рішення скасовано в частині стягнення судових витрат та прийнято у цій частині нову постанову, якою стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі Державний комітет України із земельних ресурсів просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 36 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації. Частиною 2 цієї статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 2 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Частинами 2 та 3 цієї статті передбачено, що у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

У відповідності до п.1 Загальної частини Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1922 (далі - Положення) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 11 Положення передбачено, що на підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків комісія приймає рішення щодо відповідності займаній посаді.Атестованими вважаються державні службовці, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній посаді за певних умов.

У відповідності до п.12 Положення у разі прийняття рішення про відповідність працівника займаній посаді комісія може рекомендувати керівникові зарахувати його до кадрового резерву, дозволити пройти стажування на більш високій посаді, присвоїти черговий ранг державного службовця, встановити надбавку, передбачену законодавством, або змінити її розмір, порушити в установленому порядку клопотання про продовження терміну перебування на державній службі тощо.

Рішення про переведення державного службовця за його згодою на іншу посаду або про звільнення з посади приймається керівником у двомісячний термін з дня атестації. Прийняття такого рішення після закінчення зазначеного терміну не допускається. Час хвороби державного службовця, а також перебування його у відпустці до цього терміну не включається.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивача звільнено від виконання обов'язків заступника начальника відділу земельних ресурсів у Сокирнянському районі згідно п.2 ст.40 КЗпП України за невідповідність займаній посаді, але відповідачами не було надано суду належних і допустимих доказів невідповідності позивача займаній ним посаді внаслідок недостатньої кваліфікації згідно Положення №1922 від 28.12.2000р.

Крім того, суди дійшли правильного висновку щодо порушення передбаченого ч.ч.3, 8 ст.43 КЗпП України місячного строку на розірвання трудового договору (з дня одержання згоди профспілкової організації на звільнення) та порядку розгляду подання керівника про надання згоди на звільнення позивача. Так питання, про звільнення позивача було розглянуто у його відсутність, хоча заяви про розгляд вказаного подання керівника без його участі позивачем не подавалось, а засідання профспілкового комітету не відкладалося у зв'язку з першою неявкою позивача.

Згідно ч.2 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 та 4 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку що оскаржуване рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без достатніх на те підстав та в порушення чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 224 КАС України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні і обґрунтовані рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Державного комітету України із земельних ресурсів залишити без задоволення, а постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і :