Ухвала

від 12.12.2012 по справі 2а-1670/5432/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/5432/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Чалого І.С. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2012р. по справі № 2а-1670/5432/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцька ОДПІ та просив суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2012 року № 0035991702/24451 та № 0036001702/24452.Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.12 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19 червня 2012 року № 0035991702/24451 та № 0036001702/24452.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 03 травня 2012 року по 17 травня 2012 року відповідачем проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки 24 травня 2012 року складено акт № 1395/17-311/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено:

- господарські відносини позивача з ПП "Екобудсервіс-Плюс", який має ознаки фіктивності;

- надання позивачем у листопаді 2010 року та липні 2011 року послуг з ремонту покрівель ТОВ "Житлорембудсервіс" та ТОВ "КК "Гігант", суми ПДВ за якими позивачем не були включені до податкових зобов'язань у відповідних періодах;

за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту в липні 2011 року суму ПДВ в розмірі 14000,00 грн., сформовану ПП "Євробуд" в той час, коли його контрагент ПП "Євробуд" у своїй податковій звітності за вказаний період відображає суму ПДВ за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 у розмірі 8000,00 грн., яка підтверджується наданими до перевірки податковими накладними; суму ПДВ в розмірі 8674,00 грн., сформовану ТОВ "КК "Гігант" в той час, коли його контрагент ТОВ "КК "Гігант" у своїй податковій звітності відображає суму ПДВ за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 за вказаний період у розмірі 3673,69 грн., яка підтверджується наданою до перевірки податковою накладною; а також суму ПДВ в розмірі 3536,17 грн., сформовану ТОВ "КК "Гігант" в той час, коли його контрагент ТОВ "КК "Гігант" у своїй податковій звітності не відображає за вказаний період господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, податкові накладні на підтвердження вказаної суми ПДВ до перевірки позивачем не надані.

Таким чином, за висновком податкового органу позивачем допущено порушення вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит на суму ПДВ в розмірі 3536,00 грн. та підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що стало причиною заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68948,00 грн. в тому числі по періодам: в жовтні 2010 року на 35785,00 грн., в листопаді 2010 року на 11420,00 грн., в липні 2011 року на 18207,00 грн., у вересні 2011 року на 3536,00 грн.; а також порушення вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що є наслідком заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 51242,35 грн., в тому числі по періодах: у 2010 році - на суму 26733,90 грн., у 2011 році - на суму 24508,45 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки від 24 травня 2012 року № 1395/17-311/НОМЕР_1 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2012 року № 0035991702/24451, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 68948,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 17237,00 грн. та № 0036001702/24452, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на суму 51242,35 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 12810,58 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірність винесеного ним рішення.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акт перевірки від 24 травня 2012 року № 1395/17-311/НОМЕР_1 містить висновки контролюючого органу про те, що контрагент позивача ПП "Екобудсервіс-Плюс" (ідентифікаційний код 5439746) має "стан 8", до ЄДР внесено запис про відсутність вказаної юридичної особи за місцезнаходженням, остання декларація зазначеним підприємством подана в грудні 2010 року. В свою чергу, відомості акта перевірки вказують на те, що господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Екобудсервіс-Плюс" відбулися вжовтні-листопаді 2010 року, тобто на час здійснення фінансово-господарської діяльності вказаними суб'єктами господарювання, контрагент позивача належним чином подавав податкову звітність та вважався добросовісним платником податків.

Крім того, ПП "Екобудсервіс-Плюс" свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 16 травня 2011 року, тобто після здійснення господарських правовідносин з позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі податкової накладної, складеної ПП "Екобудсервіс-Плюс".

Реальність господарської операції підтверджено договорами підряду; договором субпідряду; листом про залучення до виконання робіт субпідрядної організації; актами виконаних робіт; рахунками, видатковими та податковими накладними, копіями установчих документів субпідрядної організації.

При виконанні робіт ФОП ОСОБА_1 і субпідрядником ПП "Екобудсервіс-Плюс" використовувалися матеріали, які були придбані у підприємства ПП "Євробуд", а саме: праймер бітумний Техно НІКОЛЬ № 01, Бікроеласт К (ЕПП), сертифікати відповідності яких наявні в матеріалах справи.

Зазначений факт підтверджено копією акту звіряння розрахунків за період з 01 грудня 2010 року між ПП "ВКФ "Євробуд" та ФОП ОСОБА_1, що свідчить про відсутність боргів та копією журналу-ордеру і відомостю по рахунком 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за 2010 рік, а саме по покупцю ФОП ОСОБА_1 що підтверджує дійсність проведених операцій та придбання матеріалу саме у ПП "ВКФ "Євробуд"

Податкові накладні, що виписані контрагентом позивача для документального оформлення виконання умов договору та виконаних операцій з постачання товару, складені відповідно до вимог оформлення первинних документів та відповідають чинному законодавству.

Відповідно до податкових накладних, складених ПП "Екобудсервіс-Плюс" позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу свого податкового кредиту за відповідний період та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Актом перевірки встановлено, що відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту в липні 2011 року включено суму ПДВ в розмірі 14000,00 грн., сформовану ПП "Євробуд" (ідентифікаційний код 25171932) за придбані товарно-матеріальні цінності.

Податковий орган зазначав, що до перевірки було надано лише податкову накладну, яка підтверджує правомірне віднесення позивачем до складу свого податкового кредиту суми в розмірі 8000,00 грн., та зазначав, що ПП "Євробуд" у декларації за вказаний період відображає суму ПДВ за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 в розмірі 8000,00 грн., що призвело до встановлення Кременчуцькою ОДПІ порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та завищення податковий кредит на суму ПДВ 6000,00 грн.

На підтвердження даних взаємовідносин, позивачем надано копії первинних документів: договір купівлі-продажу, рахунки, видаткові та податкові накладні за перевіряємий період. Також, ПП "Євробуд" включено в свою звітність податкові накладні, які були надані ФОП ОСОБА_1

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ПП "Екобудсервіс-Плюс" є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними

Крім того, як вбачається із акту перевірки, перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту у липні 2011 року включено суму ПДВ в розмірі 8674,00 грн., сформовану ТОВ "КК "Гігант" (ідентифікаційний код 34852721) за придбані будівельні матеріали. Як зазначав податковий орган, до перевірки лише податкової накладної, яка підтверджує правомірне віднесення позивачем до складу свого податкового кредиту суми в розмірі 3673,69 грн., та зазначав, що ТОВ "КК "Гігант" у декларації за вказаний період відображає суму ПДВ за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 в розмірі 3673,69 грн., що призвело до встановлення Кременчуцькою ОДПІ порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та завищення податковий кредит на суму ПДВ 5000,00 грн.

Висновками акта перевірки виявлено, що ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту у вересні 2011 року включено суму ПДВ в розмірі 3536,17 грн., сформовану ТОВ "КК "Гігант" (ідентифікаційний код 34852721) за придбані будівельні матеріали. Представник податкового органа наполягав на не поданні до перевірки первинних документів, які б підтверджували правомірне віднесення позивачем до складу свого податкового кредиту суми в розмірі 3536,17 грн., та зазначав, що ТОВ "КК "Гігант" у декларації за вказаний період не відображає господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, що призвело до встановлення Кременчуцькою ОДПІ порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та завищення податковий кредит на суму ПДВ 3536,17 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи, оскільки останні спростовуються належним виконанням стонами взятих на себе зобов'язань за договорами та належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та фінансової звітності, що наявні в матеріалах справи: Договором купівлі-продажу, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними.

Акт перевірки також містить висновки Кременчуцької ОДПІ відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 в листопаді 2010 року, липні 2011 року надано послуги по ремонту крівлі дахів ТОВ "Гігант" на суми 56481,60 грн., в т.ч. ПДВ 9413,60 грн., 3243,20, в т.ч. ПДВ 7207,00 грн., та ТОВ "Житлорембудсервіс" на суму 12036,00 в т.ч. ПДВ 2006,00 грн.

На думку контролюючого органа, суми ПДВ за вказаними господарськими операціями в порушення вимог порушено підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не включено до податкового зобов'язання в даному періоді, що призвело до заниження податкових зобов'язань позивача за листопад 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначений довод є необгрунтованим, оскільки спростовується належним виконанням стонами взятих на себе зобов'язань за договорами та первинними документами бухгалтерської та фінансової звітності, що наявні в матеріалах справи: договори підряду, відповідно оформлені рахунки, видаткові, податкові накладні, акти приймання виконаних робіт. Розрахунків між вказаними суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі шляхом зарахування (списання) коштів на банківський рахунок суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1

Крім того, зазначені твердження податкового органу спростовуються копією Додатків № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року ТОВ "КК "Гігант" та ТОВ "Житлорембудсервіс" та копією податкових декларацій, поданих позивачем за вказаний період (том І а.с. 204-230).

Як вбачається з акту перевірки, наведені вище порушення зумовили допущення позивачем заниження валового доходу та призвели до заниження суми податку з доходів фізичних осіб на суму 26733,90 грн. - у 2010 році, та на суму 24508,45 грн. - у 2011 році.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" врегульовано, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Враховуючи, що в ході розгляду справи, спростовано висновок Кременчуцької ОДПІ щодо заниження позивачем податкових зобов'язань, що стали підставою для заниження валового доходу, а також досліджено первинні документи бухгалтерської та фінансової звітності, що складались позивачем та його контрагентами в межах виконання господарських операцій між вказаними суб'єктами, перевірена правомірність їх оформлення, підтверджена повнота і реальність виконання правочинів, стороною у яких є ФОП ОСОБА_1, доведена правомірність ведення бухгалтерського, податкового та фінансового обліку позивачем та спростовано доводи податкового органа, що містяться в акті перевірки від 24 травня 2012 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит за період, що перевірявся, та без порушень чинного законодавства, розрахував та сплатив податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб за вказаний період.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2012р. по справі № 2а-1670/5432/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Чалий І.С. Донець Л.О. Кононенко З.О.