Постанова

від 27.11.2012 по справі 5002-32/986-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 5002-32/986-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю., розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус -Аудит", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримагроторг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія", на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 у справі№ 5002-32/986-2012 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомПартенітської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус -Аудит", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримагроторг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія", Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в місті Алушта третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд майна Автономної Республіки Крим провизнання недійсним договору купівлі -продажу та витребування майна з чужого володіння, за участю представників сторін: представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримагроторг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Аудит" -Сироткін О.А.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012 року у справі № 5002-32/986-2012 відмовлено у позові Партенітської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Аудит", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримагроторг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія", про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна -будівлі пункту прокату та будівлі медичного пункту від 05.03.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу Яременко Т.В. за реєстровим № 1081, укладеного між продавцем -Представництвом Фонду майна АР Крим в м. Алушта та покупцем -Приватним підприємством "Глобус"; а також, про витребування на користь Партенітської селищної ради з володіння добросовісного набувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримагроторг" будівлі пункту прокату, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 4; про витребування на користь Партенітської селищної ради з володіння добросовісного набувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія" будівлі медичного пункту, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 5.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Партенітська селищна рада звернулась із апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 року у справі № 5002-32/986-2012 апеляційну скаргу Партенітської селищної ради задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012 року у справі № 5002-32/986-2012 скасовано; позов задоволено; прийнято нове рішення,яким суд другої інстанції визнав недійсним договір купівлі-продажу будівлі пункту прокату та будівлі медичного пункту, розташованих в м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 4 та 5, від 05.03.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу Яременко Т.В. за реєстровим № 1081, укладений між продавцем -Представництвом Фонду майна АР Крим в м. Алушта, та покупцем -Приватним підприємством "Глобус" а також, прийняв рішення витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримагроторг" на користь Партенітської селищної ради будівлю прокату, розташовану в м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 4; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія" на користь Партенітської селищної ради будівлю медичного пункту, розташовану в м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 5.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Глобус-Аудит", ТОВ "Кримагроторг", ТОВ "Імперія" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, у яких просять скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 року у справі № 5002-32/986-2012, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012 року у справі № 5002-32/986-2012 -залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 32, 33, 34, 35, 101 ГПК України, ст. 257, 262, 263, 264, 267, 388 ЦК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

У березні 2012 року Партенітська селищна рада звернулась із позовною заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна -будівлі пункту прокату та будівлі медичного пункту від 05.03.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу Яременко Т.В. за реєстровим № 1081, укладеного між продавцем -Представництвом Фонду майна АР Крим в м. Алушта та покупцем -Приватним підприємством "Глобус" та про витребування на користь Партенітської селищної ради з володіння добросовісного набувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримагроторг" будівлі пункту прокату, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 4; витребування на користь Партенітської селищної ради з володіння добросовісного набувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія" будівлі медичного пункту, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 5.

Судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги обгрунтовані тим, що в 2003 році вищезазначені об'єкти нерухомого майна були продані шляхом незаконної приватизації. Позивач вважає, що Попандопуло Костянтин Іванович, який обіймав у 2003 році посаду Партенітського селищного голови, одноособово склав, видав і направив до Фонду майна АР Крим в м. Алушта завідомо неправдиве рішення 29 сесії 23 скликання Партенітської селищної ради від 14.01.2002 року № 29-19 "Про включення літнього майданчика в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягає приватизації у 2002 році", а також, завідомо неправдиве рішення 29 сесії 23 скликання Партенітської селищної ради від 14.01.2002 року № 29-19 "Про включення пункту прокату, медичного пункту в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2002 році", що підтверджується мотивувальною частиною постанови Сімферопольського районного суду Автономної республіки Крим від 15 вересня 2005 року про звільнення останнього від кримінальної відповідальності за актом амністії , яка для даної справи має преюдиціальне значення, в зв'язку з чим, вказані рішення не породжують виникнення цивільних прав та обов'язків, внаслідок чого, Фонд державного майна АР Крим у м. Алушта не мав права виступати продавцем та укладати договори купівлі-продажу майна, що є в комунальній власності, у зв'язку з недійсністю акта органу приватизації.

Договір купівлі-продажу державного майна -будівлі пункту прокату та будівлі медичного пункту від 05.03.2003 року, укладений між продавцем -Представництвом Фонду майна АР Крим у м. Алушта і покупцем - Приватним підприємством "Глобус" є недійсним, на думку позивача , виходячи з вимог ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012 року у справі № 5002-32/986-2012 про відмову у позові Партенітської селищної ради встановлено, що, у відповідності до п. 1.1 договору від 05.03.2003, продавець зобов'язується передати у власність покупця державне майно -будівлю пункту прокату, розташовану за адресою м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 4, та будівлю медпункту розташовану за адресою м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 5, а покупець зобов'язаний прийняти майно та оплатити за нього ціну у відповідності до умов, визначених у зазначеному договорі.

За умовами п.п 1.3,1.4 цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у власність та сплатити вартість об'єктів, яка складає 64 983,00 грн.

Згідно з п.1.2 договору, право власності на майно переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Судами встановлено, що того ж дня договір був нотаріально посвідчений. 28 травня 2003 року за покупцем здійснена державна реєстрація права власності.

Умови договору купівлі-продажу повністю виконані: 06 березня 2003 року продавець передав, а покупець прийняв предмет продажу за актом приймання-передачі ; покупець безготівково сплатив 04 квітня 2003 року -31 492,00 грн. та 30 квітня 2003 року - 32 491,00 грн. вартість придбаного майна що підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, після укладення спірного по цій справі договору вказані об'єкти нерухомості за письмовою згодою продавця були неодноразово відчужені, а саме:

будівля пункту прокату за літерою "А" площею 79,7 м. кв., розташована в м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 4,

1) 02 червня 2003 року Приватне підприємство "Глобус" продало громадянці Годіній Світлані Вікторівні

2) 27 червня 2003 року громадянка Годіна Світлана Вікторівна 1/2 частину продала громадянину Лободе Віталію Владиславовичу;

3) 05 липня 2005 року громадяни Годіна С.В. та Лобода В.В. продали нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримагроторг" , за яким до наступного часу вказана нерухомість зареєстрована та воно нею користується;

Будівля медичного пункту за літерою "А" площею 42,8 кв.м., розташована в м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 5,

1) 09 жовтня 2003 року Приватне підприємство "Глобус" продало громадянину Яблокову Олексію Веніаміновичу;

2) 21 серпня 2006 року громадянин Яблоков О.В. продав майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія", за яким до наступного часу вказана нерухомість зареєстрована та воно нею користується.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим про відмову в позові про визнання недійсним договору та витребування майна у добросовісних набувачів мотивовано відсутністю у справі вироку суду, який має преюдиціальне значення щодо обставин справи, а також тим, що позивачем, в порядку ст.ст. 33,34 ГПК України не надано доказів в підтвердження порушення його суб'єктивного права.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду встановлено, що згідно Постанови Сімферопольського районного суду Автономної республіки Крим громадянин Попандополо К.І. звільнений від кримінальної відповідальності в зв'язку, з набуттям чинності Законом України " Об амністії", провадження у кримінальної справі припинено, вказана постанова не оскаржена та у встановлений законом строк набрала законної сили.

Постанова суду другої інстанції від 09 серпня 2012 року у справі № 5002-32/986-2012 мотивована тим, що враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що на пленарному засіданні органу місцевого самоврядування розглядалось питання про приватизацію об'єктів, що є предметом позову, але не розглядалось питання способу приватизації та делегування повноважень на продаж майна представництву Фонду майна АРК, в зв'язку з чим, не має належним чином прийнятого рішення власника на розпорядження майном певним способом ,через що, спірний договір підлягає визнанню недійсним, виходячи з вимог ст.ст. 203,215 ЦК України.

Крім того, Севастопольський апеляційний господарський суд в постанові встановив, що 07 червня 2005 року постановою слідчого по вказаний вище кримінальній справі Партенітьська селищна рада була визнана цивільним позивачем, постанову від 15 вересня 2005 року про закриття цієї кримінальної справи позивач отримав 15 вересня 2011 року, апеляційний господарський суд вважає, що про особу, через дії якої були порушені права позивача, позивач дізнався 15 вересня 2011 року, коли отримав постанову про закриття кримінальної справи, раніше відомі дії посадовця позивача не були встановлені судовим рішенням, а тому, суд другої інстанції дійшов висновку, що вважати, що строк позовної давності слід відраховувати від іншої дати підстав не має, строк позовної давності позивачем не пропущений.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а рішення господарського суду про відмову в позові належить залишити в силі , але з інших правових підстав, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1 Закону України " Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про відсутність у справі судових актів, що мають преюдиціальне значення є необгрунтованими , суд апеляційної інстанції , в даному випадку, правомірно встановив факт порушення суб'єктивного права позивача, але не прийняв до уваги вимоги ст.257 ЦК України, згідно якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судами встановлено, що позивач у березні 2012 року звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.03.2003 та витребування майна від добросовісних набувачів.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частина третя ст.267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судом першої інстанції в рішенні від 30 травня 2012 року встановлено, що відповідачі звернулись до господарського суду з заявами про застосування у справі №5002-32/986-2012 позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що позивач в позові послався на те, що його права порушуються саме фактом укладення між відповідачами договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходилось у комунальної власності від 05.03.2003 року.

Згідно з п.5 ст. 60 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" , органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Судом апеляційної інстанції в постанові встановлено, що умови договору купівлі-продажу повністю виконані: 06 березня 2003 року продавець передав, а покупець прийняв предмет продажу за актом приймання-передачі ; покупець безготівково сплатив 04 квітня 2003 року -31 492,00 грн. та 30 квітня 2003 року - 32 491,00 грн. вартість придбаного майна що підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, виходячи з меж передбаченої Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" компетенції позивача, та, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності для Партенітської селищної ради що розпоряджається об'єктами права комунальної власності, почався з моменту вибуття за договором від 05.03.2003 року нерухомого майна з відання позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви, а саме -рішення Партенітської селищної ради № 29-7 , що подані в додатках до суду першої інстанції позивачем, про існування договору від 05.03.2003 року, що порушує суб'єктивне право позивача, останньому було відомо вже у квітні 2004 року, в зв'язку з чим, строк позовної давності ,в даному випадку є таким, що сплив.

Враховуючи викладене, безпідставними є доводи суду апеляційної інстанції про початок відліку строку позовної давності для позивача з 15 вересня 2011 року , з моменту отримання останнім копії постанови районного суду від 15 вересня 2005 року про припинення кримінальної справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене ,керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус -Аудит", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримагроторг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 у справі № 5002-32/986-2012 скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012 року у справі № 5002-32/986-2012 залишити в силі.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

В.Ю. Поліщук