Постанова

від 16.01.2009 по справі 29/363-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/363-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2009 р.                                                           Справа № 29/363-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Варуха О.Я., Яковлева А.Н.

відповідача -  Ульянов Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 2634Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 18.09.08 по справі № 29/363-08

за позовом Малого багатопрофільного підприємства фірми "Етуаль", м. Первомайський

до  ТОВ "Слобожанський миловар", с. Подвірки

про стягнення 46202,42 грн. -

встановила:

В липні 2008 р. позивач –МБМ „Етуаль”, м. Первомайський звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –ТОВ „Слобожанський миловар”, с. Подворки 25697,26 грн. заборгованості, 18661,21 грн. інфляційних, 1813,95 грн. річних, та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт в рамках укладеного між сторонами договору 20/04-2006 від 20.04.06 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.08 р. (суддя Тихий П.В.) по справі № 29/363-08 в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване з тих підстав, що за виключенням акту № 1 за травень 2006 р. сторонами всупереч умовам спірного договору не підписувалися акти виконаних робіт за формою КБ-2, а надані позивачем в обґрунтування своїх вимог акти № 1-3 за травень, червень та серпень за формою та змістом не відповідають формі КБ-2, та не містять даних про виконання позивачем спірних робіт, в зв'язку з чим, в даному випадку неможливо зробити про виконання позивачем зазначених робіт та виникнення у відповідача обов'язку їх оплати та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт, що акти № 1 за травень 2006 р., № 2 за серпень 2006 р. та № 3 за червень 2006 р. містять всі необхідні реквізити, які відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” повинні мати первинні документи та підписані відповідачем. Крім того позивач також вказує на часткову відповідність зазначених актів встановленим законом вимогам щодо складання актів за формою КБ-2, що, на думку позивача, надає суду підстави вважати вказані акти такими, що засвідчують факт виконання спірних робіт позивачем. Разом з тим, позивач також зазначає, що виконання  ним робіт підтверджується актом від 28.08.06 р., експертним висновком, та фактично визнано відповідачем, який, крім іншого, провів часткову оплату виконаних робіт та почав експлуатацію об'єкту та ін.

Крім того, позивач надав до суду клопотання про уточнення позовних вимог (вх. № 10267 від 29.12.08 р.), в якому просив суд апеляційної інстанції прийняти нове рішення яким стягнути з відповідача на його користь 25697,26 грн. боргу, 12009,11 грн. інфляційних та 1813,95 грн. річних.

Однак вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право уточнювати позовні вимоги виключно до прийняття по справі рішення, в даному ж випадку господарський суд по даній справі вже прийняв рішення.

Відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 20.04.2006 р. між сторонами укладено договір №20/04-2006, відповідно до умов якого позивач в межах договірної вартості приймає на себе зобов'язання з виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти виконані позивачем роботи відповідно до умов цього договору та оплатити їх.

Відповідно до вимог п. 2.1 договору, загальна вартість робіт на момент укладення договору становить 480000 грн. в т.ч. ПДВ, та є договірною (тобто встановлюється за окремою домовленістю).

П. 5.3. договору передбачено, що відповідач повинен здійснити оплату виконаних позивачем робіт протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання підлоги сторонами.

Відповідно до пункту 6.3. зазначеного договору сторони визначили, що здача-приймання робіт після завершення будівництва об'єктів оформлюється у відповідності до діючих норм та правил, та оформлюється актом введення об'єкту в експлуатацію. Порядок та етапність приймання узгоджується сторонами. Перелік документів, що оформлюються при здачі об'єкту в експлуатацію, визначено чинними нормами та правилами у будівництві.

Позивач з посиланням на підписані сторонами акти виконаних робіт № 1 за травень 2006 р. та № № 1-3 за травень-серпнень 2006 р. вказує на те, що роботи за договором ним були виконані в повному обсязі, і вартість їх виконання склала 232586 грн. проте відповідач всупереч умовам спірного договору оплату виконаних робіт здійснив лише частково сплативши позивачу лише 206888,22 грн. (платіжні документи а.с. 59-65), а інші 25697,26 грн. виплачувати відмовився з посиланням на те, що роботи позивачем були виконані неякісно, проте зазначив, що сплатить решту заборгованості після усунення позивачем недоліків в роботі.

Пунктом 6.2. договору сторони обумовили, що якщо при прийманні об'єкту будуть виявлені недоліки, що виникли за вини позивача, відповідач не підписує акт введення об'єкту до експлуатації та затримує до їх усунення оплату неякісно виконаних робіт.

Разом з тим, складеним представниками сторін актом від 28.08.06 р. було встановлено, що до експлуатації на об'єкті, на якому, як вказують сторони, позивач проводив роботи, були виявлені певні недоліки.

З метою виявлення причин виникнення недоліків та можливості подальшого використання підлоги сторони уклали угоду № 1 від 24.10.06 р. в якій дійшли згоди про призначення технічної експертизи.

Відповідно до висновку незалежної випробувальної лабораторії „Испытатель” підлогу, на якій були виявлені недоліки, можна використовувати в господарській діяльності. При цьому, експертом було запропоновано позивачу скласти дефектну відомість тріщин в підлозі, та надати відповідачу гарантійне зобов'язання.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що за виключенням акту № 1 за травень 2006 р. сторонами всупереч умовам спірного договору не підписувалися акти виконаних робіт за формою КБ-2, а надані позивачем в обґрунтування своїх вимог акти № 1-3 за травень, червень та серпень за формою та змістом не відповідають формі КБ-2, та не містять даних про виконання позивачем спірних робіт, в зв'язку з чим, в даному випадку неможливо зробити висновки про виконання позивачем зазначених робіт та виникнення у відповідача обов'язку з їх оплати та ін.

09.12.08 р. між сторонами укладено акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого відповідач визнав існування заборгованості в сумі 25697,26 грн., тобто в сумі, яка була заявлена позивачем до стягнення по даній справі.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі нового рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до вимог наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури за № 237/5 від 21.06.2002 р. „Акт прийняття виконаних робіт” за формою „КБ-2в” є первинним документом обов'язкової документації, який є обов'язковим для будівельних підприємств та будівельних структурних підрозділів підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від  форм  власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні  роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

Враховуючи викладене, а також те, що спірні підрядні роботи виконувалися без залучення бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, в даному випадку застосування сторонами Акту прийняття виконаних робіт за формою КБ-2в не є обов'язковим, в зв'язку з чим, висновки господарського суду про те, що акти №1-3 за травень, червень та серпень 2006 р. не можуть свідчити про факт виконання позивачем робіт через невідповідність вказаних актів формі КБ-2в є необґрунтованими та безпідставними. Тобто зазначені доводи відповідача таким чином не можуть бути прийняті судом до уваги.

Разом з тим, вищезазначеним наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури за № 237/5 від 21.06.2002 р. було також затверджено „Довідка про вартість виконаних робіт” за формою № КБ-3, які є  обов'язковим для усіх  будівельних  підприємств  та  будівельних структурних   підрозділів   підприємств   усіх   видів   економічної діяльності  незалежно від форм власності,  що виконують будівельні та монтажні роботи,  роботи з капітального  та  поточного  ремонту будівель  і  споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування. Вказана довідка складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.

Беручи до уваги викладене, а також те, що акт № 1 за травень 2006 р. та  акти №1-3 за травень, червень та серпень 2006 р. містять інформацію про вартість виконаних позивачем підрядних робіт, і вказані документи підписані уповноваженими представниками підприємств та скріплено печатками останніх; що відповідач фактично не заперечує факт виконання позивачем робіт та більш того, частково оплатив їх вартість (платіжні документи а.с. 59-65) з посиланням на певні документи, та приступив до експлуатації об'єктів, будівельні роботи на яких проводив позивач, у судової колегії відсутні підстави вважати факт виконання позивачем робіт недоведеним.

До того ж, відповідач підписуючи акт звірки взаємних розрахунків від 09.12.08 р. тим самим визнав факт виконання позивачем робіт в зазначених в акті № 1 за травень 2006 р. та актах №1-3 за травень, червень та серпень 2006 р. обсягах, та визнав факт існування заборгованості в сумі 25697,26 грн., тобто в сумі, яка заявлена позивачем до стягнення за виконані підрядні роботи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.п. 1-2 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Враховуючи викладене, а також те, що строк виконання відповідачем зобов'язання встановлено умовами спірного договору (п. 5.3), що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів сплати заборгованості, рішення господарського суду про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а позов в частині стягнення з відповідача 25697,26 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, також підлягає задоволенню позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12009,11 грн. інфляційних та 1813,95 грн. річних, а решта позову в частині стягнення 6652,10 грн. інфляційних задоволенню не підлягає як безпідставно заявлений до стягнення.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України, також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 395,20 грн. держмита, та 197,60 грн. держмита по скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п.  1, 4 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.09.08 р. по справі № 29/363-08 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „Слобожанський миловар” (62371 Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Подворки, вул. Свердлова, 53; МФО 350761, Код ЄДРПОУ 30357250, р/р 26004310005901 в філії АБ „Південний”, м. Харків) на користь МБП „Етуаль” (64107 Харківська обл., м. Первомайський, вул. Мічуріна, 6; МФО 351533, Код ЄДРПОУ 14107977; р/р 26000052200532 в Первомайському відділенні Приватбанку) 25697,26 грн. заборгованості, 12009,11 грн. інфляційних, 1813,95 грн. річних, 395,20 грн. держмита, та 197,60 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

В іншій частині позову –відмовити.

Повний текст постанови підписано 16.01.09 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.