Рішення

від 18.12.2012 по справі 5023/5202/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р.Справа № 5023/5202/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєвою К.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Близнюківського районного сільського комунального підприємства "Райсількомунгосп", с. Близнюки про стягнення коштів у сумі 70573,66 грн. за участю представників:

позивача - Мельник В.В., довіреність № 14-327 від 16.03.2012 року;

відповідача - Курінник С.М. (директор)

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів у сумі 70573,66 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу № 30 від 30 вересня 2011 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 38472,58 грн., індекс інфляції в розмірі 1336,45 грн., 3 % річних в розмірі 2068,63 грн., пеню в розмірі 10533,78 грн. та 7 % штрафу в розмірі 18162,22 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/5202/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04 грудня 2012 року о 09:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2012 року розгляд справи відкладено на 18 грудня 2012 року о 12:45.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач зазначив про сплату суми основного боргу в розмірі 38473,58 грн. Також, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (за вх. № 22232) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

30 вересня 2011 року між позивачем НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та відповідачем - ТОВ Близнюківським районним сільським господарством "Райсількомунгосп" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 30 (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач (покупець) зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 спірного Договору від 30.09.2011 року, позивач (продавець) передає відповідачу (покупцеві) з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 268 тис. куб. м.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за Договором від 30.09.11р. виконав в повному обсязі та поставив відповідачу природний газ в період з жовтня - грудень 2011 року, січня-квітень 2012 року, всього на загальну суму 809709,77 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи складеними між сторонами Актами приймання-передачі природного газу з посиланням на спірний договір купівлі-продажу природного газу № 30 від 30.09.2011 року (арк. справи 22-29). Вищенаведені Акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача та скріплені печатками.

Пунктом 6.1. спірного Договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків, а саме, оплата за газ здійснюється Покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Проте відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, оплату в строки, встановлені п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 30 від 30.09.2011 року не провів, сплативши позивачу частину суми боргу в розмірі 771237,19 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу природного газу № 30 від 30.09.2011р. станом на 16.10.2012 року склала 38472,58 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень: № 138 від 28 листопада 2012 року (на суму 10000,00 грн.) та № 139 від 03 грудня 2012 року (на суму 28472,58 грн.), відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти всього на загальну суму 38472,58 грн., яка повністю включає в себе заявлену суму основного боргу.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 38472,58 підлягає припиненню відповідно до п.1.1 ст. 80 ГПК України (відсутній предмет спору), оскільки сума боргу сплачена відповідачем після подання позовної заяви до суду.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 спірного договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу в строки, зазначені в п. 6.1. цього договору, відповідач (покупець) сплачує на користь позивача (продавця), крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Позивач надав обґрунтовані розрахунки пені та штрафу, які відповідають вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та відповідно до п. 7.2 спірного договору купівлі-продажу природного газу № 35/П від 30.09.2011 р., на підставі чого, за порушення строків виконання зобов'язання відповідачу нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка складає 10533,78 грн. та 7 % штраф в розмірі 18162,22 грн.

Суд, приймаючи дане рішення, в порядку п.3 ст. 83 ГПК України, вважає за доцільне зменшити розмір пені та штрафу, що підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Об'єктивно оцінивши даний випадок, суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання. Враховуючи, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є те, що він є бюджетною установою, відповідач надає послуги з теплопостачання підприємствам та організаціям, які фінансуються за рахунок державного та місцевого бюджету, а також, приймаючи до уваги те, що джерелом фінансування відповідача також є загальний бюджетний фонд, а кошти надходили несвоєчасно, тому суд вважає за доцільне зменшити розмір пені та штрафу на 50% та стягнути з відповідача 5266,89 грн. пені та 9081,11 грн. штрафу. В іншій частині стягнення пені та штрафу - відмовити.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем інфляційних нарахувань у розмірі 1336,45 грн. (за період: з листопада 2011р. по червень 2012р.) та 3% річних у розмірі 2068,63 грн. (за період: з 14.11.2011р. по 14.05.2012р.) суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого доведено позов до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124,129 Конституції України, статтями 22, 33, 43, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Близнюківського районного сільського комунального господарства "Райсількомунгосп", (64801, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Патріотів, 2, р/р 260043013045 в АТ "Ощадбанк", МФО 350192, код ЄДРПОУ 01240835) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р 26002301921 в АТ "Ощадбанк", м. Києва, МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) - 5266,89 грн. пені, 9081,11 грн. штрафу, 1336,45 грн. інфляційних витрат, 2068,63 грн. 3 % річних, 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 5266,89 грн. та 9081,11 грн. штрафу - відмовити.

В частині стягнення 38472,58 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 24.12.2012 р.

Суддя Жиляєв Є.М.