Постанова

від 03.12.2012 по справі 2а-12346/12/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2012 р. 11:02 Справа №2а-12346/12/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу №66

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002812204 від 01.08.12р.

за участю представників:

позивача - Петраш В.В., довідка №05.3-06-25/840,

Резніченко О.О., довіреність №46 від 15.11.12р.

відповідача - не з'явився;

Суть спору: Сімферопольський житлово-будівельний кооператив №66 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.12р. №0002812204.

Позовні вимоги мотивовані невірним застосуванням відповідачем при проведенні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, норм Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. № 637.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.11.12р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у позові та додаткових поясненнях від 03.12.2012 року

Представник позивача пояснив, що висновки про порушення, які полягають у незабезпеченні оприбуткування готівки та перевищення лиміту розрахунків в готівковій формі з одним підприємством протягом одного, зафіксовані в акті перевірки від 18.07.2012 № 4055/22-8/2345044 зроблені без урахування тієї обставини, що позивач є неприбутковою організацією, недопустив використання отриманих коштів не за призначенням, та порушив строки застосування штрафних санкцій.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, наведених у письмових запереченнях від 22.11.2012 за вих № 9/10-0, відповідно до яких вважає дії правомірними та прийняте рішення обгрунтованим.

Суд, враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників поизвача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», якій був чинним на час проведення перевірки, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Відповідно до Закону України від 05.07.2012 №5083-VI, якій набрав чинності на час вирішення спору в суді внесено зміни до Податкового Кодексу, відповідно до яких та п. 19/1.1 ст. 19/1 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Отже, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

22.10.1999р. Державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим позивач зареєстрований у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 2345044 (а.с. 9).

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Згідно п. 3 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 на органи державної податкової служби покладено здійснення контролю за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України.

У період з 06.07.12р. по 11.07.12р. посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу №66 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09р. по 31.03.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09р. по 31.03.12р. За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 18.07.12р. №4055/22-8/23450444 (а.с. 29-35).

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення позивачем:

- п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п. «б» п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого до податкових розрахунків за 3 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року не включено зведення про суми доходів, які отримані фізичними особами-підприємцями згідно цивільно-правових договорів;

- п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. № 637, в результаті чого встановлено не оприбуткування готівкових коштів на суму 68962,62грн.;

- п. 2.3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. № 637, в результаті чого встановлено перевищення ліміту розрахунку одного підприємства з другим впродовж однієї доби на суму 57500,00грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 01.08.12р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0002812204, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 459813,10грн. (а.с.78 ).

Не погодившись з отриманим рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку, проте, за результатом розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 25.09.2012 за вих. № 2471/0/61-12/10-2415 про відмову в задоволені скарги(а.с.24-26).

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду.

Підставами для проведення перевірки відповідач зазначив в наказі п.79.1 ст.79 та п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що згідно Наказу від 05.07.2012 № 1293 відповідачем вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача відповідно до п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України.

Наказ про проведення перевірки та повідомлення було отримано головою ЖБК -66 Петраш В.В. особисто 05.07.2012 (а.с.76).

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 78.1.1. ст. 78 Податкового кодексу України за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до відомостей, зазначених в акті перевірки № 4055/22-8/2345044 від 18.07.2012 перевірка призначена у зв'язку з колективною заявою членів житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до Акту перевірки, що підтверджуються матеріалами справи за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 позивач зареєстрований як неприбуткова організація (а.с.79).

До основної діяльності позивача відповідно до п.9 Статуту віднесено здійснення експлуатації та ремонту належного йому житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу.

Відповідачем було встановлено, що позивачем в Касовій книзі оприбутковується готівкова виручка та готівкові кошти отримані з банку з розрахункового рахунку підприємства.

При перевірці встановлено, що 02.06.2010 року позивачем згідно рахунку-фактурі від 02.06.2010 № 3 було сплачено ТОВ «Стандарт» 67500,00 грн. готівкою на ремонт даху, причому був виписаний прибутковий касовий ордер № 1 на суму 67500,00 грн. та видатковий кодекс № 1 на суму 67500,00 грн., без відображення в касовій книзі, що порушує п.2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Крім того, відповідачем зазначено, що в порушення п.2.3.Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні позивачем перевищено ліміт готівкового розрахунку з одним підприємством, якій встановлено на рівні 10000,00 грн.

Також відповідачем встановлено, що 10.10.2011 ЖБК-66 було зібрано з жильців 1445,00 грн. згідно відомості про прийняття коштів на перевірку та чистку вентиляційних каналів, які було сплачено ТОВ «Альцеста» в сумі 1462,62 грн. за виконання вказаних робіт, про що було виписано прибутковий та видаткові касові ордери без відображення в касовій книзі.

У зв'язку з встановленими порушеннями на підставі абз. 2 ст.1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 було застосовано штрафну(фінансову) в розмірі 459813,10 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені конституційні положення, органи державної податкової служби зобов'язані діяти виключно у межах їх компетенції та у спосіб, передбачений законом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, суд зазначає, що з оскаржуваного повідомлення-рішення неможливо встановити які саме порушення стало підставою для нарахування штрафних(фінансових) санкцій, оскільки в самому податковому повідомленні-рішенні відповідач посилається на абз. 5 ст. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95, відповідно до якого штрафні санкції застосовуються за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Відповідно до Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій - посилається на ст. 1 та п.2,8 вказаного Указу, проте п. 8 в Указі Президента не існує.

При цьому в запереченнях на позов та додаткових пояснень відповідачем зазначено про нарахування штрафних фінансових санкцій в сумі 115000 грн. за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, та 344813,10 грн. за неоприбуткування (неповне та/ або несвоєчасне) оприбуткування в касах готівки.

Посилання на п.54.3.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України суд також вважає необґрунтованим оскільки вказані норми визнають повноваження податкового органу щодо нарахування податкових зобов'язань з податків та зборів та штрафних санкцій на донараховані податкові зобов'язання (а не штрафних санкцій за порушення іншого законодавства). Крім того, відповідно до п.54.3.3. ст.54 ПК передбачено нарахування податкових зобов'язань, штрафних санкцій та пені, відповідальним за нарахування яких є контролюючий орган

При цьому, встановлене абз. 2 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби не відноситься до податкових зобов'язань.

Правовідносини у сфері здійснення операцій з готівкою в національній валюті між суб'єктами господарювання врегульовано постановою Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення).

Згідно п. 1.2 Положення, ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Згідно п. 1.2 абз.3 готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти та монети , у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Розмінна монета та банкноти ( банкноти та монети для видачі здачі) необхідні для проведення готівкових розрахунків при продажу продукції (товарів та послуг) повністю відповідає визначенню готівка. Отже , якщо підприємство встановлює ліміт розмінної монети в касі підприємства для видачі здачі, він не може бути більше ліміту готівки в касі.

Згідно до п.5.14 ст. 5 Положення, керівники підприємств несуть відповідальність за дотримання вимог цього Положення щодо встановлення ліміту каси та за достовірність відповідних показників, що зазначені в розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі».

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 115000,00 грн., за перевищення ліміту залишку готівки в касі, судом встановлено таке.

Згідно п.2.3. Положення гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Постановою Правління Національного банку України від 9 лютого 2005 року № 32, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2005 р. за № 410/10690 зазначений ліміт встановлено на рівні 10000,00 грн.

Відповідно до абз. 4 п.2.3. Положення у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Згідно до п.5.9 ст. 5 Положення, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Згідно п. 5.2. Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Судом встановлено, що наказами, підписаними головою ЖБК-66 протягом періоду, що перевірявся встановлювались ліміти каси (а.с.89-96). Так, в червні місяці 2010 року діяв ліміт каси, затверджений наказом від 01.03.2010 № 2(а.с.91), якій дорівнював 133.63 грн.

На підставі п.7.21 ст. 7 Положення, якщо під час перевірки дотримання підприємством ліміту каси визначається наявність самостійно встановленого ліміту каси та відповідальність його розрахунку вимогам цього Положення, уточнюються за наказами, розпорядженнями чи іншими розпорядчими документами суми самостійно доведених підприємством (юридичною особою лімітів каси своїм відокремленим підрозділам.

Пункт 7.23 ст.7 Положення визначає, що для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витраті готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися і установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

Відповідно до п.7.26 ст.7 цього Положення, виявлені порушення встановленого ліміту каси відображаються у таблиці розділу ІІІ акту перевірки (зазначаються дані про діючий ліміт каси, фактичні залишки готівки в касі в ті дні, коли було перевищено її ліміт, і також розрахунок загальної суми перевищення встановлених лімітів за кожний день).

Як зазначив відповідач в запереченнях, до позивача було застосовано санкції розмірі 115000 грн. за порушення Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», - за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість зробити висновок про те, що відповідач, в разі встановлення перевищення ліміту розрахунків у готівковій формі з одним підприємством протягом одного дня, повинен був вчинити дії визначення встановленого ліміту каси у позивача, порівнянні його з сумою перевищення розрахунків та визначення суми перевищення ліміту каси.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що Акт перевірки від 18.07.2012 № 4055/22-8/23450444 є носієм доказової інформації щодо встановлених порушень та дій податкового органу з визначення сум порушень та штрафних санкцій.

Судом встановлено, що податковим органом було визначено перевищення ліміту каси в сумі 57500,00 грн. не здійснюючи всі необхідні дії та не враховуючи наявність ліміту каси.

Також суд зазначає, що виконуючи функції застосування штрафних(фінансових) санкцій органи податкової служби законодавчо наділено дискреційними повноваженнями.

До компетенції адміністративного суду не віднесено втручання у власну компетенцію суб'єкта владних повноважень, що унеможливлює самостійне розрахування та застосування судом штрафних(фінансових) санкцій.

Судом також встановлено, що відповідно до ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України.

Порушення правил здійснення господарської діяльності, за яке відповідачем застосовано штрафну санкцію відбулось в 2010 році, у зв'язку з чим спірне рішення в частині застосування санкцій в сумі 115000,00 грн. прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, враховуючи вимоги статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, до спірних відносин не може бути застосована частина друга статті 250 ГК України, згідно із якою дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи, оскільки цією частиною статтю 250 ГК України доповнено згідно із Законом України №2756-VI від 02.12.2010 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", тобто після настання події, із якою закон пов'язував початок відліку строку застосування санкцій.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №І-рп/99 зазначено, що дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинности. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а такод необхідною умовою довіри до держави і права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до спірних відносин (які виникли до 01.01.2011 року) підлягає застосуванню норма статті 250 ГК України, у редакції, що діяла до 01.01.2011 року.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про те, що штрафні санкції в сумі 115000,00 грн. відповідачем розраховано з порушенням норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення, яке не відповідає змісту застосованої санкції та з пропуском строку для застосування таких санкцій.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості застосування штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 344813,10 грн. за не оприбуткування у касах готівки суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п.4.10 Положення перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою здійснюють визначені законодавством України органи контролю відповідно до їх компетенції (далі - органи контролю).

Згідно з 7.1. Положення вимоги цієї глави застосовуються під час перевірок підприємств (підприємців) органами контролю, які діють згідно із законодавством України. Періодичність проведення цих перевірок та строк, протягом якого вони здійснюються, визначають безпосередньо органи контролю.

До органів контролю Указом Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 віднесено в тому числі органи державної податкової служби.

Відповідно до п.7.19. Положення під час перевірки органи контролю мають брати до уваги те, що за наявності в касі підприємства готівки, яка не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в дохід підприємства.

Суд погоджується, що відомості про отримання коштів від членів кооперативу не було внесено до касової книги, проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується актом перевірки грошові кошти були прийняті від членів кооперативу та сплачені в той же день ТОВ «Стандарт» та ТОВ «Альцеста» на потреби, визначені статутом позивача.

Отримання та видача грошових коштів підтверджувалась відповідними розрахунковими документами (прибутковим та видатковим ордерами)

Отже позивач не допустив на кінець відповідного дня наявність в касі підприємства грошових коштів не облікованих належним чином.

Одним з критеріїв обґрунтованості прийняття рішень суб'єктів владних повноважень, встановлених ст. 2 КАС України є використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Суд зазначає, що відповідальність, встановлена Указом Президента України від 12 червня 1995 року №436/95, в проваджена з метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

Отже відповідальність встановлена з метою запобігання ухилення від обов'язків щодо сплати до бюджетів податків та обов'язкових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є неприбутковою організацією,відповідно до п.7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28.12.1994 №334/94-ВР (діяв до 01.01.2011) та ст. 157 Податкового кодексу України, кошти отримані від основної діяльності не є об'єктом оподаткування

При цьому Ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно п. ч. 7 ст. 8 Закону Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

Відповідно до ст. 164/2. КУпАП визначено підстави адміністративної відповідальності за порушення правил ведення бухгалтерського обліку відповідальних посадових осіб.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позивач припустившись помилки в порядку ведення бухгалтерського обліку , що виразилось у невнесені до касової книги запису про оприбуткування коштів не допустив ухилення від сплати податків, використав кошти відповідно до статуту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем штрафні санкції в розмірі 344813,10 грн. застосовано без урахування мети, з якою це повноваження надане.

Крім того, суд також вважає, що за порушення, яке сталось в 2010 році, відповідачем, виходячи з приписів ст. 250 Господарського Кодексу України з урахуванням ст. 58 Конституції України, порушено строки застосування штрафних(фінансових) санкції.

Таким чином,суд задовольняє вимоги позивача в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 03.12.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 10.12.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 01.08.12р. №0002812204 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 459813,10грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу № 66 (ідентифікаційний код 23450444, вул. Донського, 22 м. Сімферополь) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС 2236,00 грн. судових витрат.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис Котарева Г.М.