Ухвала

від 04.03.2013 по справі 2а-12346/12/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12346/12/0170/12

04.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу №66- Жаворонкова Галина Василівна, довіреність № б/н від 25.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 03.12.12 у справі № 2а-12346/12/0170/12

за позовом Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу №66 (вул. Донського, 22, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95047)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002812204 від 01.08.2012,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.20132 адміністративний позов Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу 66 задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 01.08.2012 №0002812204 про застосування штрафних санкцій у сумі 459813,10грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Сімферопольський житлово-будівельний кооператив №66 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2012 №0002812204.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про невірне застосування відповідачем при проведенні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, норм Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи 01.08.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002812204, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 459813,10грн.

Передумовою застосування до позивача штрафних санкцій став акт від 18.07.2012 №4055/22-8/23450444 позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009по 31.03.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту "б" пункту 51.1 статті 51, підпункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого до податкових розрахунків за 3 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року не включено зведення про суми доходів, які отримані фізичними особами-підприємцями згідно цивільно-правових договорів; пункту 2.6 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, в результаті чого встановлено не оприбуткування готівкових коштів на суму 68962,62грн.; пункту 2.3 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, в результаті чого встановлено перевищення ліміту розрахунку одного підприємства з другим впродовж однієї доби на суму 57500,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи до основної діяльності позивача згідно пункту 9 Статуту віднесено здійснення експлуатації та ремонту належного йому житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу.

Правовідносини у сфері здійснення операцій з готівкою в національній валюті між суб'єктами господарювання врегульовано постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 № 637.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, порушення якого визначено перевіркою, встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що згідно рахунку фактури №3 від 02.06.2010 позивач сплатив ТОВ «Стандарт» 67500,00грн. готівкою за ремонт даху; також позивач 10.10.2011 сплатив ТОВ «Альцент» 1462,62грн. за перевірку та чищення вентиляційних каналів.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні щодо неоприбуткування позивачем готівкових коштів на суму 68962,62грн., оскільки позивачем був оформлений прибутковий касовий ордер№1 на суму 67500,00грн від 02.06.2010, у той день дані кошти згідно договору підряду №3, укладеному між позивачем та ТОВ «Стандарт», були видані ТОВ «Стандарт» на капітальний ремонт даху, що підтверджується видатковим касовим ордером№1 від 02.06.2010 і квитанцією до прибуткового касового ордера№1 від 02.06.2010 про одержання ТОВ «Стандарт» від позивача даної суми.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 10.10.2011 позивач сплатив ТОВ «Альцент» 1462,62грн.за перевірку та чищення вентиляційних каналів, що підтверджується прибутковим касовим ордером №1 на суму 1462,62грн. від 10.10.2011, у той же дінь дані кошти згідно договору підряду від 10.10.2011, укладеному між позивачем та ТОВ «Альцент» були сплачені через банк на розрахунковий рахунок ТОВ «Альцент» згідно рахунку №СФ-0000112 від 10.10.2011 за перевірку та чищення вентиляційних каналів, про що свідчить видатковий касовий ордер №1 від 10.10.2011 та квитанція банку №565 від 10.10.2011.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем порядку ведення касових операцій, передбачений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки зазначені в акті перевірки кошти у сумі 68962,62грн. мали цільове призначення та були витрачені позивачем винятково в межах зазначених у статуті кооперативу.

Слід зазначити, що відсутність запису про зібрані у мешканців готівки в сумі 68962,62грн. у касовій книзі при наявності внесення суми 68962,62грн. в бухгалтерський облік кооперативу, свідчить винятково про порушення позивачем порядку ведення касової книги, а не його ухилення від оприбуткування як наслідок оподаткування вказаної суми.

Отже, наявність у позивача належним чином оформлених касових ордерів, які є первинним документом, фактично свідчить про оприбуткування отриманих готівкових коштів.

Таким чином, в розумінні терміну оприбуткування, яке викладено у пункті 1.2. Положення про ведення касових операцій, позивачем були оприбутковані готівкові кошти, що надійшли до каси за період, який перевірявся.

Про неоприбуткування коштів, в даному випадку можливо було б стверджувати у разі відсутності первинних документів, якими є касові ордери.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що відомості про отримання коштів від членів кооперативу не було внесено до касової книги, проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується актом перевірки грошові кошти були прийняті від членів кооперативу та сплачені в той же день ТОВ "Стандарт" та ТОВ "Альцеста" на потреби, визначені статутом позивача. Отримання та видача грошових коштів підтверджувалась відповідними розрахунковими документами (прибутковим та видатковим ордерами), отже позивач не допустив на кінець відповідного дня наявність в касі підприємства грошових коштів не облікованих належним чином.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач є неприбутковою організацією,відповідно до пункту7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (діяв до 01.01.2011) та статті 157 Податкового кодексу України, кошти отримані від основної діяльності не є об'єктом оподаткування.

Судова колегія зазначає, що з урахуванням мети, на яку прийнято Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та враховуючи зміст зазначених вище норм, судова колегія зазначає, що відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій (68962,62грн.х5= 344813,10грн.) має бути застосована у разі вчинення позивачем дій з неоприбуткування готівки у касі, тобто за непроведення готівкових коштів через касу, що може потягнути за собою, у тому числі, невиконання зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем пункту 2.3 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, в результаті чого встановлено перевищення ліміту розрахунку одного підприємства з другим впродовж однієї доби на суму 57500,00грн. через наступне.

Відповідно до пункту 2.3. Положення гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Постановою Правління Національного банку України від 09.02.2005 № 32 зазначений ліміт встановлено на рівні 10000,00 грн.

Згідно абзацу 4 пункту 2.3. Положення у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Положення, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що наказами, підписаними головою Житлово-будівельного кооперативу-66 протягом періоду, що перевірявся встановлювались ліміти каси, зокрема, у червні місяці 2010 року діяв ліміт каси, затверджений наказом від 01.03.2010 № 2 порівнював-133.63 грн.

Слід зазначити, що в разі встановлення перевищення ліміту розрахунків у готівковій формі з одним підприємством протягом одного дня, повинен був вчинити дії визначення встановленого ліміту каси у позивача, порівнянні його з сумою перевищення розрахунків та визначення суми перевищення ліміту каси.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що акт перевірки від 18.07.2012 № 4055/22-8/23450444 є носієм доказової інформації щодо встановлених порушень та дій податкового органу з визначення сум порушень та штрафних санкцій. Податковим органом було визначено перевищення ліміту каси в сумі 57500,00 грн., не здійснюючи всі необхідні дії та не враховуючи наявність ліміту каси.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно приписам статей 238, 250 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів зауважує, що санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням, є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене статтею 250 ГК України.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що порушення правил здійснення господарської діяльності, за яке відповідачем застосовано штрафну санкцію, відбулось у 2010 році, у зв'язку з чим спірне рішення в частині застосування санкцій в сумі 115000,00 грн. прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій- більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що до спірних відносин (які виникли до 01.01.2011) підлягає застосуванню норма статті 250 ГК України, у редакції, що діяла до 01.01.2011,оскільки враховуючи вимоги статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, до спірних відносин не може бути застосована частина друга статті 250 ГК України, згідно із якою дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи, оскільки цією частиною статтю 250 ГК України доповнено згідно із Законом України №2756-VI від 02.12.2010 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", тобто після настання події, із якою закон пов'язував початок відліку строку застосування санкцій.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №І-рп/99 зазначено, що дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинности. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а такод необхідною умовою довіри до держави і права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що штрафні санкції в сумі 115000,00 грн. відповідачем розраховано з порушенням норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за порушення, яке не відповідає змісту застосованої санкції та з пропуском строку для застосування таких санкцій.

Слід також вказати, що відповідач необґрунтовано послався в оскаржуваному податковому повідомленні -рішенні на застосування штрафу за порушення абзацу 5 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 N 436/95, яким встановлена відповідальність за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, та передбачено застосування фінансової санкції у вигляді штрафу, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Необґрунтованість посилання на таку норму полягає у тому, що проведеною перевіркою не було встановлено порушення цієї норми, а матеріали справи не містять належних доказів її порушення.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у мсті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.08.2012 №0002812204 діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2012 у справі № 2а-12346/12/0170/12 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко