Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а-13682/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2012 р. (о11:13) Справа №2а-13682/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Ковшар І.В., Голубенко Ж.А.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський Агроторговельний Дім"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський Агроторговельний Дім» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0003112204 від 21 серпня 2012 р. про завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 93880,00 гривень; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0003102204 від 21 серпня 2012 р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2787,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з ненаданням контрагентом позивача первинних бухгалтерських документів під час перевірки, не ґрунтується на нормах податкового законодавства. Позивач зауважує, що господарська операція з придбання товарів у ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» має реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, доставка товару та подальше його використання у господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.12.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.12.2012 р. внесені виправлення до тексту ухвал Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.12.2012 р. про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, в частині вірного найменування позивача.

Представники позивача в судовому засіданні 17.12.2012 року наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надали пояснення по суті спору. Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов не надав.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи та процесуальний обов'язок відповідача надати суду всі матеріали, які можуть бути використані судом в якості доказів, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у справі документами.

Заслухав пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський Агроторговельний Дім» є юридичною особою, ідентифікаційний код 32749914, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 28.11.2003 р.

Відповідно до довідки серії АА №684515 від 06.11.2012 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД -68.20).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» з питань взаємовідносин з ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» у червні 2011 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02.01.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 96667 грн., у результаті чого зменшено суму від'ємного значення рядка 19 на суму 93880 грн. та донараховано основного платежу у сумі 2787 грн. ПДВ,

Крім того, податковим органом також встановлено порушення ч. 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» при придбанні та продажу товарів (послуг).

За результатами перевірки складено акт від 08.08.2012 року №4313/22-3/32749914.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003112204 від 21 серпня 2012 р. про завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 93880,00 гривень, № 0003102204 від 21 серпня 2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3484 грн., в тому числі за основним платежем - 2787 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 697 грн.

Сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість та збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначена податковим органом внаслідок порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 96667 грн. по операціям з ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» у червні 2011 р.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач, в порядку адміністративного оскарження, звернувся до Державної податкової служби в АР Крим та Державної податкової служби України зі скаргами.

За результатом розгляду скарги Державною податковою службою в АР Крим було прийнято рішення від 24.09.2012 р. вих. № 2862/10/10-0223, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003112204 від 21 серпня 2012 р., прийняте стосовно ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім», скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0003102204 від 21 серпня 2012 р., прийняте стосовно ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім», в частині застосування штрафних санкцій в сумі 696,00 грн., а первинну скаргу в інший частині залишено без задоволення.

За результатом розгляду скарги Державною податковою службою України було прийнято рішення від 26.10.2012 р. вих. № 13974/6/10-2115, яким залишені без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 21 серпня 2012 р. №0003112204, № 0003102204, з урахуванням рішення ДПС в АР Крим, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з зазначеним податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість і було встановлено наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення - рішення, яким позивачеві зменшено від'ємне значення податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно податкової декларації з ПДВ, наданої ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» у ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС за червень 2011р., платником податку у рядку 17 податкової декларації задекларований податковий кредит у сумі 135830 грн., в тому числі 96667 грн. по операціям з ТОВ «Торговельний дім «Лайнер», від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає за даними платника 93880 грн.. (р. 19).

За даними перевірки було зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, а саме за червень 2011р. на суму 93880 грн. та збільшена сума грошового зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 2787 грн.

Таким чином, податковим органом зі складу податкового кредиту була виключена сума у розмірі 96667 грн. по операціям з придбання товару у ТОВ «Торговельний дім «Лайнер».

Підставою для виключення цієї суми зі складу податкового кредиту є визнання податковим органом нікчемною угоду між позивачем та його постачальником, оскільки за результатом перевірки ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» останнім не були надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують рух товару від продавця до покупця, у зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, що, на думку податкового органу, свідчить про неправомірне формування ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товару у ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» у червні 2011 р.

Разом з тим, матеріали справи спростовують доводи податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» у червні 2011 р.

Перевіряючи товарність господарської операції між позивачем та ТОВ «Торговельний дім «Лайнер», судом встановлено наступне. 24 червня 2011 р. між ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» (покупець) та ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» (постачальник) було укладено договір поставки за №5436 (далі - Договір), предметом якого є поставка товару, найменування, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається Сторонами в Додатках.

Згідно Додатку № 1 від 24 червня 2011 р. до Договору постачальник зобов'язується на умовах СРТ «м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 26 А» згідно Інкотермс 2000 р. поставити наступний товар на загальну суму 580 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 96666,67 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №5436 від 24.06.2011 р. ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» у червні 2011 р. поставило на адресу позивача товар (устаткування), що підтверджується актом приймання-передачі товару від 29.06.2011 р. на загальну суму 580 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 96666,67 грн.

Відповідно до умов Правил Інкотермс 2000 р. поставка на умовах СРТ передбачає, що продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це визначає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Згідно товарно-транспортних накладних № 11 від 27.06.2011 р., № 12 від 27.06.2011 р., №13 від 27.06.2011 р., № 14 від 28.06.2011 р., № 15 від 28.06.2011 р, № 16 від 29.06.2011 р. та № 17 від 29.06.2012 р. ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» було здійснено перевезення Товару з м. Дніпропетровськ до місця поставки: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 26 А.

29 червня 2011 р. ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» перерахувало ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 580 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 96666,67 грн., з призначенням платежу «оплата за обладнання згідно договору №5436 від 24.06.2011 р.», що підтверджується належним платіжним дорученням №1084 від 29.06.2011 р. та випискою Банку за 29.06.2011 р.

Відповідно, 29 червня 2011 р. по даті зарахування на банківський рахунок коштів від покупця (ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім») в оплату товару/ даті отримання платником податку товарів відповідно до п. 187.11 ст. 187 Податкового кодексу України у ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 96666,67 грн.

Судом встановлено, що по факту поставки товару ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» виписана податкова накладна № 503 від 29.06.2011р. на загальну суму 580 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 96666,67 грн.

Вказана податкова накладна отримана позивачем у червні 2011 року та включена до реєстру податкових накладних за червень 2011 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані товари та сплачена їх вартість, що підтверджено податковою накладною та платіжним дорученням, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкової накладної 29.06.2012 р., так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

У зв'язку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів, що підтверджено платіжним дорученням/по даті отримання платником податків товарів, що підтверджено податковою накладною, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у червні 2011 року - сума ПДВ - 96666,67 грн. Судом встановлено, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді червня 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Торговельний дім «Лайнер», містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем були виключені суми, які надають право формування податкового кредиту, в загальному розмірі 96666,67 грн., що відповідає вимогам п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи також вбачається, що отримані товари були оприбутковані та використані ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» у господарської діяльності, що підтверджується наступним.

Згідно довідки серії АА №684515 від 06.11.2012 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД -68.20).

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу ВРЛ №341158, ВРЛ №341159 від 15.06.2011 р. реєстрований № 1496 ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» є власником комплексу будівель, розташованих за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 26 А.

Судом встановлено, що згідно договору оренди №0107/1 від 01.07.2011 р. ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» (Орендодавець) було передано в оренду ТОВ «Бізнесінвестгруп - КР» (Орендар) майно - комплекс будов і устаткування комплексу, які знаходяться у власності Орендодавця за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 26 А, в тому числі майно (устаткування), яке було придбано позивачем на підставі договору поставки №5436 від 24.06.2011 р. на загальну суму 580 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 96666,67 грн. Вказане майно було передано Орендарю за актом приймання передачі майна в оренду від 01.07.2011 р.

Отже матеріали справи свідчать, що саме за адресою розташування майна позивача (м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 26 А), переданого в оренду ТОВ «Бізнесінвестгруп - КР», була здійснена поставка товару, придбаного позивачем на підставі договору поставки №5436 від 24.06.2011 р. на загальну суму 580 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 96666,67 грн.

В подальшому вказане майно було передано на підставі договору оренди №1106/12-1 від 01.06.2012 р., специфікації до договору №1106/21-1 від 01.06.2012 р. та акту приймання - передачі майна в оренду від 01.06.2012 р. ТОВ «Криворізький шпалопросочувальний комплекс».

Отже вчинена господарська операція між ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» та позивачем мала економічну вигоду для останнього та призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

Факт отримання та оприбуткування товару, його оплата та використання у господарської діяльності з метою отримання прибутку відображений в регістрах бухгалтерського обліку за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками», дебетом субрахунку №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №10 «Необоротні активи».

А відтак, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів і послуг та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Таким чином, отримання товару, за операцією з придбання яких ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» в червні 2011 р. нарахувало податковий кредит у сумі 96666,67 грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товару та його використання в господарської діяльності позивача від контрагента ТОВ «Торговельний дім «Лайнер».

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень про завищення позивачем податкового кредиту у червні 2011 р. у сумі 96666,67 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 93880,00 грн. та заниженню грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 2787,00 грн., у зв'язку з визнанням податковим органом нікчемною угоду між позивачем та його постачальником, оскільки за результатом перевірки ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» останнім не були надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують рух товару від продавця до покупця, у зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, та зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» та позивачем була вчинена господарська операція щодо придбання товару. Матеріали справи підтверджують отримання товару для подальшого використання в господарській діяльності. Оплата за договором була здійсненна у повному обсязі, поставлений товар був отриманий позивачем та у подальшому використаний в господарської діяльності позивача (переданий в оренду).

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від ТОВ «Торговельний дім «Лайнер», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Більш того, суд вважає за необхідним зазначити, що податкові зобов'язання у сумі 96666,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Кримський Агроторговельний Дім» були відображені ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» у декларації з податку на додану вартість за звітний період червня 2011р.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до норм Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.12.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 22.12.2012 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0003112204 від 21 серпня 2012 р. про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 93880,00 гривень, № 0003102204 від 21 серпня 2012 р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2787,00 гривень.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський Агроторговельний Дім» (ЄДРПОУ 32749914) судові витрати у сумі 966,67 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.