Ухвала

від 04.03.2013 по справі 2а-13682/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13682/12/0170/15

04.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський Агроторговельний Дім"- Голубенко Жанна Анатоліївна, довіреність № б/н від 12.12.2012

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський Агроторговельний Дім - Ковшар Ірина Василівна - наказ №6-К від 01.07.2011,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 17.12.2012 у справі № 2а-13682/12/0170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський Агроторговельний Дім" (вул. Автомобілістів, 4, оф. 4, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95033)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський Агроторговельний Дім" задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0003112204 від 21.08.2012 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 93880,00 грн., №0003102204 від 21.08.2012 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2787,00 грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2012 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський Агроторговельний Дім" (далі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від № 0003112204 від 21 серпня 2012 про завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 93880,00 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003102204 від 21 серпня 2012 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2787,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, в зв'язку з чим вони є протиправними і підлягають скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідача не було правових підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до норм Податкового кодексу України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 21.08.2012 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0003112204 та №0003102204 про завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 93880,00 грн., та про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3484,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2787,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 697,00 грн. відповідно.

Передумовою прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень став акт від 08.08.2012 №4313/22-3/32749914 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Торгівельний дім "Лайнер" у червні 2011 року.

Перевіркою встановлені порушення підпунктів: 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України, що виразилось у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 96667,00 грн., у результаті чого зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на суму 93880,00 грн. та донараховано основного платежу у сумі 2787,00 грн. податку на додану вартість та у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 96667,00 грн. по операціям з ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» у червні 2011 року.

Позивачем були подані скарги на зазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, за результатами розгляду яких прийнято рішення від 24.09.2012 №2862/10/10-0223, яким скасовано податкове повідомлення-рішення №0003102204 від 21.08.2012 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 696,00 грн., та рішення від 26.10.2012 №13974/6/10-2115, яким залишені без змін податкові повідомлення-рішення відповідача від 21 серпня 2012 року: №0003112204, № 0003102204, з урахуванням рішення Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим від 24.10.2012, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків- сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно пункту 201.7 Податкового кодексу України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість, наданої позивачем відповідачу за червень 2011 року, платником податку у рядку 17 податкової декларації задекларований податковий кредит у сумі 135830,00 грн., в тому числі 96667,00 грн. по операціям з ТОВ «Торговельний дім «Лайнер», від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає за даними платника 93880,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 24.06.2011 між позивачем та ТОВ "Торговельний дім "Лайнер" укладено договір поставки №5436.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на виконання умов договору поставки №5436 від 24.06.2011 ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» у червні 2011 року поставило на адресу позивача товар (устаткування), що підтверджується актом приймання-передачі товару від 29.06.2011 на загальну суму 580 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 96666,67 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно товарно-транспортних накладних № 11 від 27.06.2011, № 12 від 27.06.2011, №13 від 27.06.2011, № 14 від 28.06.2011, № 15 від 28.06.2011, № 16 від 29.06.2011 та № 17 від 29.06.2012 ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» було здійснено перевезення товару з м. Дніпропетровськ до місця поставки: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 26 А.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що 29 червня 2011 року позивачем перераховано ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 580 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 96666,67 грн., з призначенням платежу «оплата за обладнання згідно договору №5436 від 24.06.2011», що підтверджується належним платіжним дорученням №1084 від 29.06.2011 та випискою Банку за 29.06.2011.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що по факту поставки товару ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» виписана податкова накладна № 503 від 29.06.2011, яка містить у собі усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на загальну суму 580 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 96666,67 грн., яка отримана позивачем у червні 2011 року та включена до реєстру податкових накладних за червень 2011 року.

Доводи апеляційної скарги про завищення позивачем податкового кредиту у червні 2011 року у сумі 96666,67 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 93880,00 грн. та заниженню грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 2787,00 грн., у зв'язку з визнанням податковим органом нікчемною угоду між позивачем та його постачальником, оскільки за результатом перевірки ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» останнім не були надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують рух товару від продавця до покупця, у зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу є безпідставними та не підтвердженими через наступне.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно договору оренди №0107/1 від 01.07.2011 позивачем було передано в оренду ТОВ «Бізнесінвестгруп - КР» майно - комплекс будов і устаткування комплексу, які знаходяться у власності позивача за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 26 А, в тому числі майно (устаткування), яке було придбано позивачем на підставі договору поставки №5436 від 24.06.2011 на загальну суму 580 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 96666,67 грн. Вказане майно було передано ТОВ «Бізнесінвестгруп - КР» за актом приймання передачі майна в оренду від 01.07.2011.

Тобто, матеріали справи свідчать, що саме за адресою розташування майна позивача, переданого в оренду ТОВ «Бізнесінвестгруп - КР», була здійснена поставка товару, придбаного позивачем на підставі договору поставки №5436 від 24.06.2011 на загальну суму 580 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 96666,67 грн. В подальшому вказане майно було передано на підставі договору оренди №1106/12-1 від 01.06.2012 , специфікації до договору №1106/21-1 від 01.06.2012 та акту приймання - передачі майна в оренду від 01.06.2012 ТОВ «Криворізький шпалопросочувальний комплекс».

Отже, вчинена господарська операція між ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» та позивачем мала економічну вигоду для останнього та призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

Факт отримання та оприбуткування товару, його оплата та використання у господарської діяльності з метою отримання прибутку відображений в регістрах бухгалтерського обліку за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками», дебетом субрахунку №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №10 «Необоротні активи».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що податкові зобов'язання у сумі 96666,67 грн. по взаємовідносинам з позивачем були відображені ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» у декларації з податку на додану вартість за звітний період червня 2011р.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували податок на додану вартість до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам статті 201 Податкового кодексу України. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим.

Судова колегія відмічає, що невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем. Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалах: від 24.01.2012 №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 №К-19705/10, від 25.04.2012 №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 №К-14542/08, від 22.08.2012 №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована. Отже, у податкового органу не було правових підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до норм Податкового кодексу України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2012 у справі № 2а-13682/12/0170/15 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко