Постанова

від 11.12.2012 по справі 2а/1270/9299/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9299/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шибаєвої Т.В.

та

представників сторін:

від позивача - Абузов С.К. (довідка з ЄДРПОУ від 29.08.2012 АБ № 537583)

від відповідача - Домніна М.В. (довіреність від 10.10.2012 № 44)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ»

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2012 року № 0000122200 та № 0000132200,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/1270/9299/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року № 0000122200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 50536,00 грн., у тому числі 50535,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0000132200 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 63170,00 грн., у тому числі 63169 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню через незаконність з огляду на таке. З посиланням на норми статей 198 та 201 Податкового кодексу України, позивач вказав, що із системного аналізу вказаних вище норм можливо дійти висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання в господарській діяльності. На момент видачі податкових накладних контрагентами позивача, останні мали статус платників податку на додану вартість, а відтак є всі правові підстави стверджувати, що позивачем дотримано всі умови включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість. Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту реєстрації такого платника податку на додану вартість до моменту анулювання свідоцтва та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Валові витрати підприємством сформовано із дотриманням приписів статей 138 та 139 Податкового кодексу України на підставі первинних документів, які відповідають положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Наявні у позивача документи (договори, податкові накладні, товарні накладні, акти виконаних робіт) є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, резюмує позивач, у нього наявні всі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, які підтверджують виконання договорів із його контрагентами, що свідчить про помилковість висновків податкового органу. Висновки відповідача про нікчемність угод між позивачем та його контрагентами позивач вважає помилковими, оскільки відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення від 11 грудня 2012 року за № 10135/10, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 109-112). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

Оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були винесені за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки, якою встановлено, що в порушення положень статті 44 Податкового кодексу України, статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» включено до складу податкового кредиту у лютому, березні 2011 року загальну суму 50535,00 грн. по операціях, поставка по яких не підтверджена документально. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та робіт з метою їх використання в господарській діяльності. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Факти, викладені в акті перевірки, за твердженням відповідача, свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій по договорам, укладеним товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» з приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект», тому первинні документи по цим операціям не можуть братися до уваги для підтвердження даних податкового обліку.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 11 грудня 2012 року за № 10135/10.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» (ідентифікаційний код 36316162) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 11 червня 2009 року за № 1 391 102 0000 001235, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 315181 (арк. справи 61).

На податковому обліку товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» перебуває у Державній податковій інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 15 червня 2009 року № 145 (арк. справи 129).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 363161612131, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22 червня 2009 року № 100231960 (арк. справи 130).

Відповідно до вимог пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» є платником податку на прибуток підприємства.

На підставі наказу від 24 жовтня 2012 року № 279 посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у період з 24 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» та приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» за період грудень 2010 року, лютий-березень 2011 року, результати якої оформлено актом від 05 листопада 2012 року № 392/22/36316162 (арк. справи 11-24, 114).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовані статтею 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Однією із підстав для проведення документальних позапланових перевірок підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України закріпив таку обставину - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Під час судового розгляду відповідачем доведено дотримання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України, які є обов'язковими для видачі наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, а саме, надано документальне підтвердження наявності таких обставин - за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (листи Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 24 травня 2011 року № 21725/16, від 23 серпня 2011 року № 44851/16, від 30 серпня 2011 року № 47126/16, від 27 вересня 2012 року № 21811/15-300, акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 23 серпня 2011 року № 1587/16-34202109 «Про проведення камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Укрпромснаб» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за березень 2011 року», акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 23 травня 2011 року № 962/16/34721183 «Про результати камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року», акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 30 серпня 2011 року № 1614/16-34721183 «Про проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року», акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 04 березня 2011 року № 75/23/34721183 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року» (арк. справи 79-83, 84-88, 89-93, 94-107, 118, 121, 124, 126-127).

У зв'язку з надходженням інформації про факти, що свідчать про можливі порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» податкового законодавства, Державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби направлено запити до позивача від 30 травня 2011 року № 7198/23-30, від 29 серпня 2011 року № 11220/23-30 про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо здійснених господарських операцій з контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» та приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» (арк. справи 119, 122).

На обов'язкові запити органу державної податкової служби від 30 травня 2011 року № 7198/23-30, від 29 серпня 2011 року № 11220/23-30 про надання пояснень та їх документальних підтверджень товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» протягом 10 робочих днів з дня отримання запитів надало лише копії документів бухгалтерського та податкового обліку по фінансово-господарським операціям з контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» та приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб», пояснень надано не було, про що свідчать листи позивача від 02 червня 2011 року № 63, від 09 вересня 2011 року № 106, від 06 квітня 2011 року № 42 (арк. справи 120, 123, 125).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у податкового органу були правові підстави, передбачені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для видання наказу від 24 жовтня 2012 року № 279 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ».

При проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» та приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» за період грудень 2010 року, лютий-березень 2011 року, результати якої оформлено актом від 05 листопада 2012 року № 392/22/36316162, Державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби дотримані вимоги пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України - товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» вручені копія наказу від 24 жовтня 2012 року № 279 та письмове повідомлення від 24 жовтня 2012 року № 128 про дату початку та місце проведення такої перевірки, про що свідчить розписка директора підприємства Абузова С.К. від 20 жовтня 2012 року № 128 (арк. справи 115).

Згідно висновків акта від 05 листопада 2012 року № 392/22/36316162 документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено:

- відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків У зв'язку з тим, що угода поставки товару є нікчемною, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю;

- внаслідок порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1.2, 2.1 наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» встановлено відсутність документального підтвердження податкового кредиту, в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 133874,00 грн.;

- на порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України підприємством занижено валові витрати з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року всього в сумі 669370,00 грн., сформований по операціях з приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект», та занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму 167343,00 грн.

Висновки акта перевірки вмотивовані безпідставним віднесенням сум до складу валових витрат та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за нікчемними правочинами товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» та приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб».

На підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 05 листопада 2012 року № 392/22/36316162, з урахуванням прийнятих заперечень платника податків в частині правомірного формування валових витрат у 4 кварталі 2010 року та податкового кредиту у грудні 2010 року (арк. справи 49-51, 52-53, 116-117), Державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123, пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2012 року:

- № 0000122200 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 50536,00 грн., у тому числі 50535,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 55);

- № 0000132200 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 63170,00 грн., у тому числі 63169 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 54).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0000122200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 50536,00 грн. та від 21 листопада 2012 року № 0000132200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 63170,00 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на нижчевикладене.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, 07 лютого 2011 року за № 1 між товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» укладений договір субпідряду на виконання проектно-будівельних, монтажних робіт будівель та споруд асфальтного заводу ДС-158 (арк. справи 25-26), а 21 лютого 2011 року договір субпідряду за № 3 на виконання робіт з капітального ремонту комунальної установи Свердловської гімназії № 2 вул. Красноармійська, 1 (арк. справи 27-28).

В рамках виконання договорів субпідряду від 07 лютого 2011 року за № 1 та від 21 лютого 2011 року за № 3 між сторонами оформлені податкові накладні від 24 лютого 2011 року № 284, від 18 березня 2011 року № 246, акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року та березень 2011 року (арк. справи 29, 30, 31-32, 33-35).

24 лютого 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» та приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» укладений договір від 24 лютого 2011 року за № 5/01 на постачання будівельних матеріалів (арк. справи 36).

В рамках виконання договору постачання від 24 лютого 2011 року за № 5/01 між сторонами оформлені податкові накладні від 24 лютого 2011 року № 716, від 16 березня 2011 року № 483, рахунок-фактура від 24 лютого 2011 року № 24021125, видаткова накладна від 24 лютого 2011 року № 240211023, рахунок-фактура від 16 березня 2011 року № 16031113, видаткова накладна від 16 березня 2011 року № 160311012 (арк. справи 37, 38, 39, 40, 41, 42).

Податкові накладні від 24 лютого 2011 року № 284 та від 24 лютого 2011 року № 716 включені товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2011 року за порядковими номерами 40 і 41 (арк. справи 139-140).

Податкові накладні від 16 березня 2011 року № 483 та від 18 березня 2011 року № 246 включені товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2011 року за порядковими номерами 22 і 31 (арк. справи 141-143).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року до складу податкового кредиту лютого 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено по господарським операціям із товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» податок на додану вартість в сумі 16666,67 грн., із приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» - 14727,35 грн. (арк. справи 131-134).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року до складу податкового кредиту березня 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено по господарським операціям із товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» податок на додану вартість в сумі 16256,00 грн., із приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» - 2885,30 грн. (арк. справи 135-138).

Оплата за отримані будівельні послуги здійснена позивачем шляхом перерахування на банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» грошових коштів згідно платіжного доручення від 25 лютого 2011 року № 143 в сумі 100000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 16666,67 грн., згідно платіжного доручення 18 березня 2011 року № 188 в сумі 97536,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 16256,00 грн., що також підтверджується банківськими виписками по рахунку (арк. справи 43, 44, 46, 48).

Оплата за отримані будівельні матеріали здійснена позивачем шляхом перерахування на банківський рахунок приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» грошових коштів згідно платіжного доручення від 25 лютого 2011 року № 141 в сумі 88364,10 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 14727,35 грн., згідно платіжного доручення від 18 березня 2011 року № 189 в сумі 17311,80 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2885,30 грн., що також підтверджується банківськими виписками по рахунку (арк. справи 43, 44, 45, 47).

Витрати на оплату будівельних послуг, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект», та на придбання будівельних матеріалів від приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» в загальній сумі 252675,00 грн. включені товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» до складу валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року (арк. справи 144-145).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у лютому-березні 2011 року та валові витрати за І квартал 2011 року по фінансово-господарським операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» та приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлені судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання будівельних робіт та будівельних матеріалів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 50536,00 грн., у тому числі 50535,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 63170,00 грн., у тому числі 63169 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» та приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб», що відображено у акті Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 23 серпня 2011 року № 1587/16-34202109 «Про проведення камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Укрпромснаб» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за березень 2011 року», акті Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 23 травня 2011 року № 962/16/34721183 «Про результати камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року», акті Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 30 серпня 2011 року № 1614/16-34721183 «Про проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року», акті Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 04 березня 2011 року № 75/23/34721183 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року», суд не приймає до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагентів платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже, не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість позивачем документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Демонтаж-Проект» та приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб».

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, з метою повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати оскаржувані у даній адміністративній справі податкові повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 грудня 2012 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2012 року № 0000122200 та № 0000132200 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0000122200 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 50536,00 грн., у тому числі 50535,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0000132200 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 63170,00 грн., у тому числі 63169 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління м. Свердловськ» (ідентифікаційний код 36316162, місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. 8 березня, буд. 3) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1137,06 грн. (одна тисяча сто тридцять сім гривень шість копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 17 грудня 2012 року.

Суддя Т.І. Чернявська