Постанова

від 10.12.2012 по справі 2а-6131/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 р. № 2а-6131/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Жили В.С.,

представника відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буспостач»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000492340, №0000482340 від 25.06.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буспостач»(надалі-ТзОВ«Буспостач») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі-ДПІ у Франківському районі м.Львові), у якому просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львові Львівської області ДПС №0000492340 від 25.06.2012 року, яким ТзОВ «Буспостач»збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 86 432,20 грн. (основний платіж -86 431,20 грн., штрафні санкції -01,00 грн.);

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львові Львівської області ДПС №0000482340 від 25.06.2012 року, яким ТзОВ «Буспостач»збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 93 946,97 грн. (основний платіж -75 157,58 грн., штрафні санкції -18 789,39 грн.).

В обґрунтування поданого позову посилається на те, що згідно з законодавством, суми понесених витрат не включаються до валових витрат лише при повній відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, тоді як в ході перевірки відповідачем встановлено наявність договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень (банківських виписок) тощо, які є достатньою підставою для включення витрат по такій господарській операції до складу валових витрат підприємства.

Крім того зазначив, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по поставлених контрагентами товарах (роботах, послугах), правомірно визначено суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а доводи, викладені в позові підтверджують неправомірність висновків ДПІ в Акті перевірки та спростовуютьв повному обсязі висновки відповідача про порушення платником податків норм закону, що регламентує порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

Згідно ухвали судді від 10 липня 2012 року у даній адміністративній справі відкрито провадження.

Розгляд справи відкладався з підстав, визначених ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і надав суду письмове заперечення на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №719027, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буспостач»зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради 14.09.2010 року (код ЄДРПОУ: 37277732).

Підприємство взято на податковий облік в ДПІ у Франківському районі м.Львова з 16.09.2010 року за №30501.

На підставі направлень ДПІ у Франківському районі м.Львова від 17 травня 2012 року №229, №230, наказу ДПІ у Франківському районі м.Львова від 17.05.2012 року №135, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу зустрічних звірок управління податкового контролю Іщенко М.І. та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу зустрічних звірок управління податкового контролю Брезден О.І. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Буспостач»(код ЄДРПОУ 37277732) з питань господарських відносин з ПП «Баварія Ф»(код ЄДРПОУ 31635757) за серпень, вересень, жовтень 2011 року.

За результатами перевірки в Акті перевірки зроблено висновок про те, що в порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ТзОВ «Буспостач»завищено суму податкового кредиту на загальну суму 75157,58 грн., в тому числі за серпень 2011 року - 19092,90 грн., за вересень 2011 року -35030,36 грн., за жовтень - 2160,00 грн., за листопад 2011 року - 18874,32 грн., що призвело до заниження ПДВ в розмірі 75157,58 грн. Крім того, в порушення п.п.138.1, 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ТзОВ «Буспостач»занижено податок на прибуток на суму 86431,20 грн., в т.ч у ІІІ кварталі 2011 року - на суму 62241,74 грн., у IV кварталі 2011 року - на суму 24189,46 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0000492340 від 25.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 86 432,20 грн. (основний платіж - 86 431,20 грн., штрафні санкції - 01,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000482340 від 25.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 93 946,97 грн. (основний платіж - 75 157,58 грн., штрафні санкції - 18 789,39 грн.).

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок про те, що в порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ТзОВ «Буспостач»завищено суму податкового кредиту на загальну суму 75157,58 грн., в тому числі за серпень 2011року - 19092,90 грн., за вересень 2011 року -35030,36 грн., за жовтень - 2160,00 грн. ґрунтується на тому, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по витратах, які відповідач пов'язує з операціями, що мають ознаки безтоварності.

До таких операцій відповідач відносить укладений між ТзОВ «Буспостач»та ПП «Баварія Ф»договір №54-071/11 від 01.07.2011 р., згідно з яким постачальник ПП «Баварія Ф» зобов'язалось продати, а покупець ТзОВ «Буспостач»прийняти і оплатити блоки резисторів в кількості і ціні, вказаній в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (надалі-ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п.201.4 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 зазначеного Кодексу).

Аналіз відповідних норм законодавства дає підстави вважати, що для віднесення сум понесених витрат до податкового кредиту звітного періоду необхідною є наявність двох умов -фактичного здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів і послуг та їх документальне підтвердження належно оформленими податковими накладними чи митними деклараціями.

Як на підтвердження здійснення поставок товарно-матеріальних цінностей за договором №54-071/11 від 01.07.2011 року позивач посилається на представлені ним копії видаткових накладних, а саме: №РН-29-08.05 від 29.08.2011р., №РН-13.09-04 від 13.09.2011р., №РН-13.09-05 від 13.09.2011 року, №РН-623 від 20.09.2011 року №РН-1309-04 від 20.09.2011 року, №РН-2209-05 від 22.09.2011 року; №РН-2909-01 від 29.09.2011 року, №РН-10-10-1 від 10.10.2011 року, №РН-1410-05 від 14.10.2011 року та податкових накладних №397 від 29.08.2011 року, №171 від 13.09.2011 року, №175 від 13.09.2011року, №623 від Е0.09.2011 року, №322 від 22.09.2011 року, №319 від 22.09.2011 року, №420 від 29.09.2011 року, №453 від 110.10.2011 року, №201 від 14.10.2011 року, №281 від 18.11.2011 року, а також представлені банківські виписки, які містять інформацію про рух коштів позивача, пов'язаний з оплатою відповідних поставок.

Разом з тим суд вважає, що наявність у ТзОВ «Буспостач»документів, які відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV, є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих ПП «Баварія Ф», не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, оскільки відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах.

Враховуючи наведене, суд вважає, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами реальний характер.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В підтвердження існування господарських відносин з ПП «Баварія Ф»позивач посилається на договір №54-071/11 від 01.07.2011 року.

Згідно з п.1.1 відповідного договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити блоки резисторів (надалі-товар), в кількості і ціні, вказаній в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Попри це, в подальшому по тексту договору в такому не вказано, що до договору додаються будь-які документи.

Суд не приймає до уваги як належний та допустимий доказ наданий представником позивача в ході розгляду справи документ, іменований як специфікація №1 до договору №54-071/11 від 01.07.2011 року між ТзОВ «Буспостач»та ПП «Баварія Ф», виходячи із того, що ціна поставки, вказана в зазначеному документі та у договорі №54-071/11 від 01.07.2011 року є різними, у самому ж договорі не вказано, що до нього додаються будь-які документи і, що дана специфікація разом з договором в ході перевірки надана не була, хоча мала б зберігатись як додаток до договору разом із ним, а номенклатура продукції, яка зазначена в даному документі та продукції, яка вказана в вищезазначених видаткових та податкових накладних є різною. Суд звертає увагу і на те, що підпис директора ПП «Баварія-Ф»ОСОБА_5 в даному документі та в договорі №54-071/11 від 01.07.2011 року є неідентичними.

Суд також звертає увагу, що і в договорі №54-071/11 від 01.07.2011 року, і в документі, наданому представником позивача як специфікація до даного договору, підписантом зі сторони ПП «Баварія-Ф»зазначено директора ОСОБА_5. В, в той же час, представлені позивачем податкові накладні на поставку складені ОСОБА_6

Згідно даних Акта перевірки від 26.10.2011 року №2070/23-306/31635757, складеного ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова засновником та директором ПП «Баварія-Ф»зазначений ОСОБА_6. В ході розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у ОСОБА_5 відповідних повноважень діяти від імені ПП «Баварія-Ф».

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Враховуючи відсутність безпосередньо в тексті договору №54-071/11 від 01.07.2011 року домовленості щодо предмету договору (товару), а також відсутність специфікації, яка згідно з договором мала б визначати предмет договору, суд вважає, що сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору №54-071/11 від 01.07.2011 року, а тому даний договір в силу ст.368 ЦК України не може вважатись укладеним.

Відповідно, даний договір не породжує жодних правових наслідків для сторін, а сторони, в свою чергу, не можуть посилатись на даний договір у подальших правовідносинах.

Дані обставини, на думку суду, свідчать про відсутність у сторін волі на реальне придбання (продаж) товарів із метою їх використання в господарській діяльності за даним договором.

Суд звертає увагу, зокрема, і на те, що як на підтвердження здійснення поставок товарно-матеріальних цінностей за договором №54-071/11 від 01.07.2011 року, позивач посилається на видані ПП «Баварія Ф»податкові накладні: №397 від 29.08.2011 року, №171 від 13.09.2011 року, №175 від 13.09.2011 року, №623 від Е0.09.2011 року, №322 від 22.09.2011 року, №319 від 22.09.2011 року, №420 від 29.09.2011 року, №453 від 110.10.2011 року, №201 від 14.10.2011 року, №281 від 18.11.2011 року.

В той же час, в самих копіях податкових накладних у графі «Вид цивільно-правового договору»міститься посилання на усний договір поставки та рахунок-фактуру від 27.07.2011 року №2707. Суд вважає, що за таких обставин позивав неправомірно відобразив у податкових накладних посилання на правочини, яких не існувало, при цьому зауважуючи, що останній в ході розгляду справи не посилався на існування такого усного договору поставки та рахунку-фактури від 27.07.2011 року №2707 і не надав належних та допустимих доказів їх існування.

Згідно п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме: 12.1 графа 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу.

Відповідно до п.14 відповідного Порядку, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Із поданої позивачем копії видаткової накладної №РН-623 від 20.09.2011 року вбачається, що за нею відбулась поставка резисторів СР-300 2Ом 350 Вт у кількості 60 шт. на загальну суму 12960,00 грн. В графі замовлення зазначений рахунок-фактура №СФ-22/09 від 22.09.2011 року, тобто датована на 2 дні пізніше самої видаткової накладної, якою позивач обґрунтовує факт здійснення поставки.

В той же час податкова накладна №281 (а.с.46), яка відображає факт поставки аналогічного товару за кількістю, асортиментом і ціною, датована 18.11.2011 року і підставою її видання вказаний усний договір поставки та рахунок-фактура від 27.07.2011 року №2707.

За таких обставин суд вважає, що податкова накладна №281 від 18.11.2011 року, навіть за умови, якщо така поставка товару мала місце, оформлена з порушенням вимог п.12, 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, а тому в силу п.198.6 ст.198 ПК України, зазначена в ній сума ПДВ не може бути віднесена до податкового кредиту.

Суд також приймає до уваги, що згідно з п.2.5 договору №54-071/11 від 01.07.2011 року, орієнтовна сума договору на момент укладення складає 448000,00 грн. Пунктом 2.3 цього договору передбачено, що у випадку зміни цін на сировину, енергоресурси і інші фактори, ціна на товар може змінюватись по узгодженню з покупцем і оформляється окремим додатком до договору.

Згідно з даними представлених копій видаткових накладних, сума поставки склала 480491,28 грн., а згідно даних податкових накладних - 973942,56 грн. Представник позивача не зміг надати обґрунтованих пояснень щодо розбіжності між ціною договору та ціною поставки, враховуючи що додаткова угода про зміну ціни сторонами не укладалась.

Суд також звертає увагу, що позивачем в обгрунтування власних доводів про дійсність господарських відносин з ПП «Баварія Ф»представлено лист на ім'я директора ТзОВ «Буспостач»від голови правління ПАТ «Глухівський завод «Електропанель»від 03.10.2011 року №09/3781, в якому останній зазначає про можливість виготовляти та поставляти, в тому числі і через офіційного дилера ПП «Баварія Ф»блоки резисторів БРФ У2 ЕЮИВ 434.172.010-35А за ціною 7315 грн. без ПДВ.

У той же час, на підтвердження реальності власних стосунків з ПП «Баварія Ф»позивач за договором №54-071/11 від 01.07.2011 року посилається на представлені ним копії видаткових накладних №РН-29-08.05 від 29.08.2011 року, №РН-13.09-04 від 13.09.2011 року, №РН-1309-05 від 13.09.2011 року, №РН-2209-05 від 22.09.2011 року; №РН-2909-01 від 29.09.2011 року, №РН-10-10-1 від 10.10.2011 року, та податкових накладних №397 від 29.08.2011 року, №171 від 13.09.2011 року, №322 від 22.09.2011 року, №453 від 110.10.2011 року, в яких вартість блоків резисторів БРФ У2 ЕЮИВ 434.172.010-35А складає 6364,30 грн. без ПДВ, тобто є нижчою навіть від ціни виробника. Суд зауважує, що посилаючись на власну співпрацю з ПАТ «Глухівський завод «Електропанель»через його офіційного дилера ПП «Баварія Ф»відповідно до їх листа від 03.10.2011 року №09/3781, позивач, в той же час як доказ цього представляє документи, які вказують на поставки продукції відповідного підприємства, що мали місце значно раніше надходження даного листа і за ціною офіційного представника, яка є нижчою ціни самого виробника, якого він представляє.

Судом також встановлено, що в Акті перевірки зазначено, що згідно наданих в ході перевірки пояснень посадових осіб ТзОВ «Буспостач», транспортування товару за договором №54-071/11 від 01.07.2011 року здійснювалось транспортом ПП «Баварія Ф».

Факт надання відповідних пояснень позивачем не спростовувався та не заперечувався в ході розгляду справи.

Разом із тим, в листі Управління ДАІ ГУМВСУ в Харківській області від 24.07.2012 року зазначено, що на автоматизованому обліку УДАІ ГУМВСУ у Харківській області транспортні засоби за ПП «Баварія Ф»не значаться.

Суд також приймає до уваги і існуючу розбіжність між поясненнями, наданими представниками ТзОВ «Буспостач»щодо транспортування товару за договором №54-071/11 від 01.07.2011 року в ході перевірки і умовами самого договору, згідно з п.4.1 якого поставка здійснюється на умовах FCA-Харків.

Судом, в тому числі, встановлено, що ні в ході надання усних пояснень, ні в додаткових поясненнях на адресу суду, що стосувались безпосередньо питання транспортування товарів за договором №54-071/11 від 01.07.2011 року, представник позивача так і не надав суду чітких та обґрунтованих пояснень із приводу того, яким чином здійснювалась поставка товару від ПП «Баварія Ф»до ТзОВ «Буспостач»та не надав в підтвердження цього належних та допустимих доказів.

Суд приймає до уваги і те, що у видаткових накладних №РН-29-08.05 від 29.08.2011 року та №РН-1410-05 від 14.10.2011 року особою, яка отримала ТМЦ вказаний ОСОБА_8 за довіреністю №1298 від 28.08.2011 року. В інших видаткових накладних номер довіреності відсутній узагалі. Як вбачається з наданої позивачем копії Журналу реєстрації довіреностей ТзОВ «Буспостач»за 2010 -2012 р.р., довіреність з таким номером, датою видачі та повіреним для отримання ТМЦ по вищезазначених товарних накладних не використовувалась.

Суд критично оцінює і відсутність належних пояснень з боку позивача щодо окремих питань, що стосуються якості і комплектності продукції.

Так, згідно з п.п.3 Договору №54-071/11 від 01.07.2011 року, продукція пакується в тару відповідно до вимог стандартів. Кожне упаковане місце повинно мати маркування на тарі, упаковці або бирці згідно з вимогами стандарту або ТУ. З огляду на вказане, суд вказує, що протягом розгляду справи в суді представник позивача не зміг надати належних пояснень щодо того, в якій саме тарі фактично поступала продукція від ПП «Баварія Ф».

Судом також встановлено, що в обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що товарно-матеріальні цінності в ході здійснення Підприємством господарської діяльності в подальшому реалізовувались ним контрагентам. У підтвердження цього позивачем надано копію договору доручення від 20.12.2010 року №20/12-1, укладеного між ЗОВ «Буспостач»(повірений) та ЗАТ «Завод комунального транспорту»(довірителя), за яким повірений зобов'язався від імені та за рахунок довірителя здійснити закупівлю товарно-матеріальних цінностей для останнього.

Згідно із ст.1003 ЦК України, договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Оскільки в договорі від 20.12.2010 року №20/12-1 сторони не дійшли чіткої домовленості, щодо того які саме товарно-матеріальні цінності довіритель доручає закупити повіреному, а також не визначили строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя, таким чином суд вважає, що сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а тому даний договір в силу ст.368 ЦК України не може вважатись укладеним, не породжує жодних правових наслідків для сторін, а сторони, в свою чергу, не можуть посилатись на даний договір в подальших правовідносинах.

Враховуючи наведене, суд не приймає даний договір як належний та допустимий доказ наявності правовідносин, на існуванні яких наполягає позивач.

Крім того, співставлення наданих позивачем копій видаткових накладних про отримання ТзОВ «Буспостач»ТМЦ від ПП «Баварія Ф»з видатковими накладними про передачу відповідних ТМЦ до ЗАТ «Завод комунального транспорту»показує невідповідність обсягів отримання ТМЦ та їх передачі.

Зокрема, за наданими видатковими накладними ТзОВ «Буспостач»отримало від ПП «Баварія Ф»блоки резисторів Брф У2 ЕЮИВ, 434172010-35А в кількості 58 комп. В той же час, згідно видаткових накладних про передачу блоків резисторів Брф У2 ЕЮИВ, 434172010-35А від ТзОВ «Буспостач»до ЗАТ «Завод комунального транспорту»вбачається, що всього було передано 75 відповідних блоків резисторів. Аналіз наявних в справі копій видаткових накладних на передачу ТМЦ від ТзОВ «Буспостач»до ЗАТ «Завод комунального транспорту»показує, що резистори Брф У2 ЕЮИВ, 434172010-35А у кількості 11 копм., включені в накладну №100003627 від 29.12.2011 року та в кількості 6 комп., включені в накладну №100003593 від 23.12.2011 року на момент складання відповідних накладних взагалі не були в наявності в ТзОВ «Буспостач»і факт їх поставки позивачем не підтверджено.

Аналогічно видаткові накладні на передачу ТМЦ від ТзОВ «Буспостач»до ЗАТ «Завод комунального транспорту» містить інформацію про передачу резисторів СР-331 1,87 Ом 350 Вт всього у кількості 260 шт., в той час як поставка резисторів відповідної номенклатури ТзОВ «Буспостач» від ПП «Баварія Ф»жодними документами не підтверджена.

Також в накладній №100002606 від 17.09.2011 року зафіксовано факт передачі від ТзОВ «Буспостач»до ЗАТ «Завод комунального транспорту»резисторів НР-300-2, в той час як, згідно видаткової накладної №РН-13.09-05, зафіксовано отримання ТзОВ «Буспостач»від ПП «Баварія Ф»резисторів іншої номенклатури -НР-300 ЕЮИВ 325.082-004-01 2 Ом.

У даному випадку, суд приймає до уваги і той факт, що згідно з п.4.1 договору доручення від 20.12.2010 року №20/12-1, за виконання доручення довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 0,1 від суми угоди, укладеної на умовах даного договору.

Представник позивача в судовому засіданні факт отримання відповідної винагороди не підтвердив, обґрунтованих пояснень щодо виконання даної умови договору надати не зміг.

Враховуючи наведене, суд погоджується з висновками відповідача про те, що господарські операції ТзОВ «Буспостач»із ПП «Баварія Ф»не мали реального товарного характеру.

Оскільки відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки щодо порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, які полягають у завищенні суми податкового кредиту з ПДВ в серпні -листопаді 2011 року на загальну суму 75157,58 грн., а також порушення ним вимог п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ, яке полягає у заниженні податку на прибуток в ІІІ, IV кварталі 2011р. на суму 86431,20 грн. є обґрунтованими, а прийняті відповідачем на їх підставі податкові повідомлення-рішення №0000492340 від 25.06.2012 року та №0000482340 від 25.06.2012 року є законними та обґрунтованими.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000492340 від 25.06.2012 року та №0000482340 від 25.06.2012 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення ДПІ у Франківському районі м.Львова норм чинного законодавства України та не надано доказів на обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Державної податкової служби приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Згідно ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, що понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Буспостач»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000492340, №0000482340 від 25.06.2012 року -відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 грудня 2012 року.