Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а-1670/7517/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7517/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю представників відповідача - Соловченка О.І., Свириденка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до приватного підприємства "СОІ" про стягнення коштів та накладення арешту, -

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2012 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства "СОІ" про стягнення коштів у розмірі 91689,55 грн та накладення арешту на розрахункові рахунки.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг, у зв'язку із чим із рахунків відповідача необхідно стягнути кошти в рахунок погашення податкового боргу. Крім того, вказував, що оскільки балансова вартість майна відповідача менша суми податкового боргу та податковий борг є узгодженим у позивача виникло право звернення із вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться на розрахункових рахунках № 26007050000299, № 26008050002832, № 26067054500390 у Кременчуцькій ФАКБ "Індустріалбанк"; № 26059055236615, № 26067054500390 в Полтавському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Полтава.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, про час, дату, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, зазначаючи про оскарження у касаційній інстанції податкового повідомлення-рішення, на підставі якого сформовано податковий борг, що підлягає стягненню, згідно даного позову.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство "СОІ" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 10.12.1999, номер запису 1 585 120 0000 004844, ідентифікаційний код 30661681, свідоцтво серії А00 № 681925. Перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник податків.

В період з 27.12.2010 по 25.01.2011 працівниками Кременчуцької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010. За результатами перевірки складено акт № 426/23-209/30661681 від 01.02.2011, в якому вказано на порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 47331,00 грн та завищено податок на прибуток на суму 6232,00 грн, а також підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 32634,00 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 18 лютого 2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001052301/329, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 51374,00 грн;

- № 0001062301/328, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 40790,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року по справі №2а-1670/7080/11 адміністративний позов Приватного підприємства "СОІ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 18 лютого 2011 року № 0001062301/328 та № 0001052301/329. Стягнуто з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СОІ" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задоволено, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року по справі № 2а-1670/7080/11 скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ПП "СОІ" відмовлено.

У відповідності до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

В силу наведеної норми процесуального закону обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі №2а-1670/7080/11, що набрало законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки, постановляючи таке рішення, суд встановив наявність порушення з боку ПП "СОІ" податкового законодавства та правомірність прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень. Тому посилання відповідача на оскарження вказаних судових рішень у касаційній інстанції судом не приймаються до уваги.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, податкове зобов'язання з податку на додану вартість та на прибуток у розмірі 91689,55 грн вважається узгодженим і підлягає оплаті з боку відповідача.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплачена у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суми грошового зобов'язання не сплачені ПП "СОІ" за зазначеними платежами правомірно віднесено позивачем до податкового боргу товариства.

Відповідач доказів в спростування наведеного чи то доказів сплати сум податкового боргу суду не надав.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункт 59.3. цієї ж статті).

Із матеріалів справи слідує, що державною податковою інспекцією сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 757/461 від 03 вересня 2012 року на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженим податковим зобов'язанням у розмірі 91689,55 грн.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми боргу у матеріалах справи відсутні. Натомість, згідно із даними облікової картки платника податків ПП "СОІ" заборгованість по податку на додану вартість складає 91689,55 грн.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

На підставі вимог статті 89 Податкового кодексу України Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення від 12 жовтня 2012 року № 31463/10/19 про опис майна у податкову заставу, що підтверджується наявною матеріалах справи копією.

Відповідно до пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене, позовні вимоги Кременчуцької ОДПІ щодо стягнення з розрахункових рахунків ПП "СОІ" коштів у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі91689,55 грн підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог Кременчуцької ОДПІ про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

При цьому, посилання податкового органу на те, що згідно податкової декларації відповідача з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року балансова вартість основних засобів менша суми податкового боргу, не є тією обставиною передбаченою пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

В ході розгляду даної справи судом не встановлено наявності обставин, визначених зазначеним пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, а наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до приватного підприємства "СОІ" про стягнення коштів та накладення арешту задовольнити частково.

Стягнути з розрахункових рахунків приватного підприємства "СОІ" заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 40660,03 гривень (сорок тисяч шістсот шістдесят гривень 03 коп.) на р/р 31115029700008, одержувач: державний бюджет УДКСУ у Кременчуцькому районі Полтавської області, код одержувача: 37965850, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019 та по податку на прибуток у розмірі 51029,52 гривень (п'ятдесят одна тисяча двадцять дев'ять гривень 52 коп.) на р/р 31119009700008, одержувач: державний бюджет УДКСУ у Кременчуцькому районі Полтавської області, код одержувача: 37965850, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 20 грудня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник