Постанова

від 19.12.2012 по справі 8/106

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

19 грудня 2012 року Справа №8/106

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючої судді:Пісоцької О.В., суддів:Донця В.А., Костенка Д.А., розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби доприватного підприємства «Аврора», приватного підприємства «Лукус», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -товариства з обмеженою відповідальністю «Дваіс», - провизнання недійсним договору та стягнення коштів, ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Голосіївському районі, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Аврора»(далі -ПП «Аврора», відповідач-1), приватного підприємства «Лукус»(далі -ПП «Лукус», відповідач-2), в якому просить:

- визнати недійсним договір №26/12-02 від 26 грудня 2002 року;

- зобов'язати ПП «Аврора»повернути ПП «Лукус»вартість товару в розмірі 22552622грн., одержаних за договором №26/12-02 від 26 грудня 2002 року;

- стягнути з ПП «Лукус»в доход Держави все одержане ним за договором №26/12-02 від 26 грудня 2002 року, а саме 22552622грн.

В обґрунтування позовних вимог ДПІ у Голосіївському районі зазначено, що під час проведеної невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Дваіс»було встановлено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, що виникло у зв'язку з купівлею товару (системи радіозв'язку РТС «Сосна-1») у ПП «Аврора». В свою чергу, згідно договору купівлі-продажу №26/12-02 від 26 грудня 2002 року, ПП «Аврора»придбало системи радіозв'язку РТС «Сосна-1»у кількості 322шт. у ПП «Лукус». Позивач вважає, що вказаний договір за своєю суттю є безтоварною угодою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскілки фактично вказаний у договорі товар не існує та його передача реально не відбулась.

Ухвалою суду від 15 січня 2008 року до участі у справі №8/106 залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Дваіс»як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі -ТОВ «Дваіс», третя особа).

Ухвалою суду від 21 січня 2009 року провадження у даній справі №8/106 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №50-4603, а судовою ухвалою від 05 листопада 2012 року провадження поновлено.

У судовому засіданні представник позивача просив вимоги ДПІ у Голосіївському районі задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві.

ПП «Аврора»та ПП «Лукус»прибуття повноважних представників не забезпечили, з заявами про визнання даного позову або з письмовими запереченнями стосовно його задоволення до суду не звертались.

Згідно зі спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28 листопада 2012 року ТОВ «Дваіс»припинено.

Ухвалою суду від 28 листопада 2012 року (протокольною) розгляду справи продовжено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

У жовтні 2006 року ДПІ у Голосіївському районі проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Дваіс»з питань достовірності нарахувань бюджетного відшкодування податку на додану вартість зі зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів. В ході перевірки встановлено, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Дваіс»виникло у зв'язку з купівлею товару -системи радіозв'язку РТС «Сосна-1»у ПП «Аврора»(код за ЄДРПОУ 30266290).

Так, 26 грудня 2002 року між ПП «Аврора»(Сторона1) та ПП «Лукус»(Сторона2) укладено договір №26/12-02 «на проведение товарообменной (бартерной) операции» (рос.) , за яким Сторона1 придбало у Сторони2 системи радіозв'язку РТС «Сосна-1»у кількості 322шт.

На виконання вказаного договору ПП «Аврора»та ПП «Лукус»(код за ЄДРПОУ 30113906) видано видаткову накладну №13/01 від 13 січня 2003 року та податкову накладну №4 від 13 січня 2003 року на загальну суму 22552622грн., у тому числі - ПДВ 3758770грн.

Разом з тим, позивач, вважаючи, що фактичного відвантаження вказаного товару не відбулось, звернувся до суду за даним позов про визнання вказаної угоди №26/12-02 від 26 грудня 2002 року недійсною, оскільки, остання суперечить інтересам держави і суспільства.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент укладення оскаржуваної угоди, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до пункту 6 вказаної постанови Пленуму при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу. Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Як встановлено судом вище, за вказаною угодою ПП «Аврора»мало придбати у ПП «Лукус»системи радіозв'язку РТС «Сосна-1»у кількості 322шт. на загальну суму 22552622грн.

При цьому, останнім для перевірки був наданий формуляр БП2.104.002 ФО1992 року, в якому визнані основні технічні дані, експлуатаційні характеристики, гарантія і обслуговування виробника, терміни зберігання та інша інформація щодо вказаного товару.

Згідно з повідомленням Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 02 жовтня 2010 року №20-07/516, в останнього інформація щодо виробу «системи радіозв'язку РТС «Сосна-1»формуляр БП2.104.002 ФО1992 року»відсутня.

Згідно з пунктом 2 договору від 26 грудня 2002 року №26/12-02 Сторона-1 зобов'язується поставити Стороні-2 за вказаними нижче реквізитами товар за найменуванням, ціною та іншими обов'язковими умовами, визначеними в узгодженій сторонами Специфікації. Сторона-1 зобов'язана протягом трьох банківських днів повідомити Сторону-2 про вигрузку товару .

Згідно пункту 5.1 Договору документи на товари передаються Сторонами в пункті поставки одночасно з передачею товару.

Так, на підтвердження виконання даного договору ПП «Аврора»та ПП «Лукус»було видано видаткову накладну №13/01 від 13 січня 2003 року та податкову накладну №4 від 13 січня 2003 року, відповідно, на загальну суму 22 552 622,00 грн., у тому числі ПДВ 3758770грн.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та подання даного позову, платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Так, судом встановлено, що спірна угода була укладена між відповідачами 26 грудня 2002 року, разом з тим, відповідно до повідомлення ДПІ у Печерському районі від 05 лютого 2008 року №1632/9/10-209 ПП «Лукус»знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі з 21 вересня 1998 року. Згідно з даними звітів, поданих ПП «Лукус»з ПДВ за серпень 2000 року та за ІІ півріччя 2000 року по податку на прибуток, останнім задекларовано відсутність фінансово-господарської діяльності.

Водночас, за постановою Господарського суду м. Києва від 06 листопада 2003 року у справі №24/403-б ПП «Лукус»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру з майновими вимогами в сумі 81881грн. 83коп.

Тобто, встановлені обставини вказують на те, що ПП «Лукус»на час укладення оскаржуваної угоди фінансово-господарської діяльності не вело та у встановленому законом порядку до податкового органу не звітувало.

Статтею 9 Закону України №1251 визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, враховуючи те, що ПП «Лукус»фактично не здійснювало фінансово-господарської діяльності та не звітувало до податкового органу, як того вимагає законодавство, суд дійшов висновку, що відповідач-2 не мав на наміру сплачувати в установленому законом порядку відповідні податки та збори.

Таким чином, є наявний висновок про те, що ПП «Лукус»при укладанні спірної угоди мало умисел завдати інтересам держави шкоди у вигляді несплати відповідних податків, зокрема, - податку на додану вартість.

Разом з тим, у частині 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та вчинене воно цією особою.

Так, в межах кримінальної справи №50-4603, порушеної за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Дваіс»за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, та за результатами розгляду якої вироком Голосіївського районного суду міста Києва засуджено ОСОБА_4 за вчинення злочинів передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, встановлено ряд фактів, які підлягають врахуванню під час вирішення адміністративної справи №8/106.

Так, під час розгляду кримінальної справи №50-4603 встановлено, що виробником апаратури аналогово-цифрового електронного концентратора «Сосна-1»є ВАТ «Елміз», яке одночасно є власником виробленої продукції, що підтверджується висновком експертизи №10289. Висновком експертизи встановлено також ринкову вартість даного товару за період 2000-2007 років, яка складала 3253,20грн. з ПДВ.

Згідно з інформацією, яка надана ВАТ «Елміз», апаратура аналогово-цифрового електронного концентратора «Сосна-1»останній раз виготовлялась у березні 1997 року по ціні 3235,20грн. з ПДВ. Така апаратура призначена для телефонних станцій у сільській місцевості та в теперішній час не користується попитом (морально застаріла) (лист ВАТ «Елміз»від 23 червня 2006 року №787).

Крім того, ВАТ «Елміз»листом від 23 червня 2006 року №786 старшому слідчому в ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області повідомило, що в період з 2000 по 2006 роки апаратуру аналогово-цифрового електронного концентратора «Сосна-1»реалізовано у кількості 17штук. Разом з тим, в наданому списку покупців апаратури ПП «Лукус»не вказано.

Проаналізувавши встановлене, суд вважає, що укладаючи спірний договір №26/12-02 від 26 грудня 2012 року ПП «Лукус»не могло володіти зазначеним товаром, а отже і не мало можливості реалізувати його ПП «Аврора».

Таким чином, суд дійшов висновку, що ПП «Лукус», укладаючи спірну угоду, не мало наміру на дійсну поставку товару , а, ПП «Аврора», - фактичного отримання даного товару. Отже відповідачі уклали договір, який завідомо суперечить інтересам держави.

Відповідно до пунктів 3.4 розділу 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, дані наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних підтверджується підписом відповідальних осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою.

Водночас, є наявним висновок, що вказаний договір є безтоварною угодою, а тому має бути визнаним таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, -недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачами доводів позивача не спростовано, тоді як позивачем надано достатньо доказів на повне обґрунтування заявлених вимог.

Разом з тим, на момент ухвалення рішення у даній справі Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність та набрав чинності Цивільний кодекс України.

Так, у частині 2 статті 5 Цивільного кодексу України передбачено, що кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Разом з тим, Цивільний кодекс України, який набрав чинності, містить частину 3 статті 228, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства та його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, при вирішенні даного спору застосування публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, а саме - статтею 49 Цивільного кодексу Української РСР, - не суперечить приписам Цивільного кодексу України, зокрема, статті 228.

Разом з тим, враховуючи встановлення умислу у обох сторін на укладення спірного договору, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, суд дійшов висновку про необхідність стягнення в дохід держави все одержане за даним договором з ПП «Аврора».

Враховуючи вище наведена, зокрема, положення статей 2, 50 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що позов ДПІ у Голосіївському районі підлягає частковому задоволенню шляхом:

- визнання недійсним договору №26/12-02 від 26 грудня 2002 року;

- стягнення з приватного підприємства «Аврора»в дохід Держави одержані за договором №26/12-02 від 26 грудня 2002 року 22552622грн.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №26/12-02 «на проведение товарообменной (бартерной) операции» (рос.) , укладений 26 грудня 2002 року між приватним підприємством «Аврора»(код за ЄДРПОУ 30266290) та приватним підприємством «Лукус»(код за ЄДРПОУ 30113906).

Стягнути з приватного підприємства «Аврора»(04071 м. Київ, Подільський район, вул. Оболонська, буд. №7; код за ЄДРПОУ 30266290) в дохід Держави одержані за договором №26/12-02 від 26 грудня 2002 року 22552622грн. 00коп. (двадцять два мільйони п'ятсот п'ятдесят дві тисячі шістсот двадцять дві гривні 00коп.)

В частині решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя (підпис)О.В. Пісоцька Судді: (підпис)В.А. Донець (підпис)Д.А. Костенко З оригіналом згідно.

Суддя О.В. Пісоцька