Постанова

від 19.12.2012 по справі 2а-13021/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2012 року № 2а-13021/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будтранссервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001602201 від 07.05.2012 р. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Будтранссервіс", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001602201 від 07.05.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Марк" (код за ЄДРПОУ 23533408) за жовтень 2011 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсним господарський договір між позивачем та ТОВ "Марк", зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач заперечень на позовну заяву суду не надавав.

В судове засідання 31.10.2012 р. не прибули належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники позивача та відповідача.

26.10.2012 р. представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Марк" (код за ЄДРПОУ 23533408) за жовтень 2011 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "БК "Будтранссервіс" (код за ЄДРПОУ 36281140) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Марк"(код за ЄДРПОУ 23533408) за жовтень 2011 р. №129/22-01/36281140 від 13.04.2012р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, в результаті чого, позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 69965,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001602201 від 07.05.2012 р. (надалі -ППР №0001602201), яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 87455,68 грн, з яких 69964,54 грн. - за основним платежем, а 17491,14 грн, - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався зі скаргами на ППР №0001602201 до Державної податкової служби у м. Києві та до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги №4293/10/12-114 від 16.07.2012 р. та Рішенням Державної податкової служби України №1330/0161-12110-2115 від 04.09.2012 р. ППР №0001602201 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Будтранссервіс" зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.11.2008 р., взято на податковий облік у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 28.11.2008 р. за №35015, зареєстровано як платник податку на додану вартість 15.12.2008 р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Будтранссервіс", як підрядником, та ТОВ "Марк", як субпідрядником, був укладений Договір №10 від 02.09.2011 року (надалі -Договір №10), згідно п.1.1., п.2.1. та п.2.2. якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання загально-будівельних робіт на об'єкті -житловий будинок з підземним паркінгом по вул. Здолбунівській, 11-В (будівельна адреса -Здолбунівська,13) у Дарницькому районі м. Києва. Приблизна вартість усіх робіт, що доручається підряднику, за даним договором складає 950000,00 грн., в т.ч. ПДВ 158333,33 грн. Розмір остаточної вартості за цим договором закріплюється в Акті приймання-передачі виконаних робіт. Договір №10 від імені ТОВ "Марк" підписаний директором Довгальовим С.В.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Марк" на виконання умов Договору №10 було складено Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, згідно якої загальна вартість будівельних робіт складає 419787,26 грн., в т.ч. ПДВ 69964,54 грн.

На виконання умов Договору №10 ТОВ "Марк" виконано будівельні роботи на загальну суму 428354,35 грн., в т.ч. ПДВ 71392,39 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 р.

Судом встановлено, що ТОВ "Марк" було оформлено на користь позивача податкову накладну №31 від 31.10.2011 р. на суму 419787,26 грн., в т.ч. ПДВ 69964,54 грн.

Зазначена податкова накладна містить всі реквізити, передбачені для первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені вище Довідка про вартість виконаних робіт за жовтень 2011 року, Акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 р. та податкова накладна №31 від 31.10.2011 р. з боку ТОВ "Марк" підписано Довгальовим С.В.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленого судом за електронним запитом від 17.12.2012 р. за №15394347 судом встановлено, що керівником ТОВ "Марк" є Довгальов Сергій Віталійович.

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Марк" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Марк" було анульовано лише 22.11.2011 р. з ініціативи податкового органу.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №10 позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 419787,26 грн., в т.ч. ПДВ 69964,54 грн., що підтверджується, дослідженими судом, платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції №296 від 28.11.2011р., №299 від 05.12.2011 р., №309 від 15.12.2011 р., №5 від 17.01.2012 р., №37 від 07.02.2012 р., №51 від 23.02.2012 р. та №62 від 14.03.2012 р.

З Акту перевірки вбачається, що 08.02.2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Марк" (код ЄДРПОУ 23533408), за результатами якої складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Марк" (код ЄДРПОУ 23533408) №363/3-23-522/23533408 від 08.02.2012 р. (надалі -Акт перевірки від 08.02.2012 р.), з якого вбачається, що від ГВПМ у Дніпровському районі м. Києва отримано висновок за жовтень 2011 року від 06.02.2012 р. №9/10/02-12 щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Марк", крім того ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС отримано висновок спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ від 01.02.2012 р. №26, згідно якого підписи в копіях актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, актів надання послуг виконані не директором ТОВ "Марк" гр. Довгальовим С.В., а іншою особою.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду жодних доказів в обґрунтування правомірності висновків, викладених в Акті перевірки від 13.04.2012 р., а також правомірності прийняття ППР №0001602201.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на Акт перевірки від 08.02.2012 р., як на доказ недійсності правочинів між позивачем та ТОВ "Марк", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №10 недійсним і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ "Марк" чи позивача.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність Договору №10, викладені в Акті перевірки від 13.04.2012 р., оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Марк", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є, зокрема, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, інші спеціалізовані будівельні роботи.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 27.07.2011 р. між ТОВ "Інтервуд", як генпідрядником, та ТОВ "БК "Будтранссервіс", як субпідрядником, укладено Договір субпідряду №10 (надалі - Договір субпідряду №10), згідно п.1.1.5 та п.2.1 якого предметом договору є виконання субпідрядником загально-будівельних робіт на житловому будинку з підземним паркінгом по вул. Здолбунівській, 11-В (будівельна адреса -Здолбунівська, 13) у Дарницькому районі м. Києва. Виконання умов Договору субпідряду №10 підтверджується дослідженими судом довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, видатковими накладними та податковими накладними, що дозволяє суду дійти висновку про використання позивачем отриманих за вищевказаним договором з ТОВ "Марк" послуг у власній господарській діяльності.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства за жовтень 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Марк" та, як наслідок, не було допущено заниження податку на додану вартість на суму 69964,54 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001602201 від 07.05.2012 р.

Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будтранссервіс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби №0001602201 від 07.05.2012 р.

3. Судові витрати в сумі 874,55 грн. (вісімсот сімдесят чотири гривні п"ятдесят п"ять коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будтранссервіс" (ідентифікаційний код 36281140) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко