Ухвала

від 11.12.2014 по справі 2а-13021/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13021/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будтранссервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Будтранссервіс" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 травня 2012 року № 0001602201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби була проведена виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будтранссервіс" в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Марк" за жовтень місяць 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №129/22-01/36281140 від 13 квітня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, в результаті чого, позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень місяць 2011 року на суму 69 965,00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001602201 від 07 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 87455,68 грн., з яких 69964,54 грн. - за основним платежем, а 17491,14 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "БК "Будтранссервіс", як підрядником, та ТОВ "Марк", як субпідрядником, був укладений Договір №10 від 02 вересня 2011 року, згідно п.1.1., п.2.1. та п.2.2. якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання загально-будівельних робіт на об'єкті - житловий будинок з підземним паркінгом по вул. Здолбунівській, 11-В (будівельна адреса - Здолбунівська, 13) у Дарницькому районі м. Києва. Приблизна вартість усіх робіт, що доручається підряднику, за даним договором складає 950000,00 грн., в т.ч. ПДВ 158333,33 грн. Розмір остаточної вартості за цим договором закріплюється в Акті приймання-передачі виконаних робіт.

Судом встановлено, що ТОВ "Марк" на виконання умов Договору №10 було складено Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень місяць 2011 року, згідно якої загальна вартість будівельних робіт складає 419 787,26 грн., в т.ч. ПДВ 69 964,54 грн.

Так, на виконання умов Договору №10, ТОВ "Марк" виконано будівельні роботи на загальну суму 428 354,35 грн., в т.ч. ПДВ 71 392,39 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень місяць 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Марк" було оформлено на користь позивача податкову накладну №31 від 31 жовтня 2011 року на суму 419 787,26 грн., в т.ч. ПДВ 69 964,54 грн., яка містить всі необхідні реквізити, передбачені для первинних документів.

Судом встановлено, що Довідка про вартість виконаних робіт за жовтень місяць 2011 року, Акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень місяць 2011 року та податкова накладна №31 від 31 жовтня 2011 року з боку ТОВ "Марк" підписано ОСОБА_3

Так, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником ТОВ "Марк" є ОСОБА_3.

Крім того, на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача - ТОВ "Марк" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Марк" було анульовано лише 22 листопада 2011 року з ініціативи податкового органу.

На виконання умов Договору №10, позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 419 787,26 грн., в т.ч. ПДВ 69 964,54 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції.

Так, під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем взято до уваги матеріали Акту про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Марк" №363/3-23-522/23533408 від 08 лютого 2012 року, згідно якого підписи в копіях актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, актів надання послуг виконані не директором ТОВ "Марк" гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в даному випадку належним доказом може бути виключно вирок суду щодо даної посадової особи, який в матеріалах справи відсутній, а висновки викладені в Акті перевірки є лише суб'єктивним відношенням податкового органу щодо зафіксованих під час перевірки обставин.

Також, судом встановлено, що 27 липня 2011 року між ТОВ "Інтервуд", як генпідрядником, та ТОВ "БК "Будтранссервіс", як субпідрядником, укладено Договір субпідряду №10, предметом якого є виконання субпідрядником загально-будівельних робіт на житловому будинку з підземним паркінгом по вул. Здолбунівській, 11-В (будівельна адреса -Здолбунівська, 13) у Дарницькому районі м. Києва. Виконання умов Договору субпідряду №10 підтверджується дослідженими судом довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, видатковими накладними та податковими накладними, що дозволяє суду дійти висновку про використання позивачем отриманих за вищевказаним договором з ТОВ "Марк" послуг у власній господарській діяльності.

Враховуючи те, що судом встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства за жовтень місяць 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Марк".

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Будтранссервіс" та їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М. .

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.